Провадження № 22-ц/803/6862/25 Справа № 191/844/25 Суддя у 1-й інстанції - Костеленко Я. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
25 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.
суддів Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
дослідивши матеріали апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Хорошилова Івана Сергійовича на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року у цивільній справі №191/844/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хорошилова Івана Сергійовича про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Хорошилов І.С., через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду, в якій просить: скасувати ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року у справі №191/844/25; постановити нову ухвалу якою задовольнити клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хорошилов І.С. про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду цивільну справу №191/844/25 витребувано із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження за апеляційною скаргою, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що за наслідками розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хорошилова І.С. про закриття провадження у справі (а.с. 83-84), ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хорошилова І.С. про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а.с. 90-90зв.).
Статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України визначено однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас, таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Згідно частини 2 статті 352 ЦПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Частиною 1 статті 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які подаються апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Згідно частини 2 статті 353 ЦПК України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Як вбачається із наявних у справі матеріалів, судом першої інстанції рішення по суті справи не ухвалювалось.
Пунктом 15 частини 1 статті 353 ЦПК України передбачено оскарження окремо від рішення суду, в апеляційному порядку, ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Оскарження в апеляційному порядку, окремо від рішення суду, ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, не передбачено положеннями статті 353 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)
Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хорошилова І.С. на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року про відмову у закритті провадження у справі №191/844/25, підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст.ст. 353, 357 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хорошилова Івана Сергійовича на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року у цивільній справі №191/844/25 - повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Судді: