вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 752/20588/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10038/2025Головуючий у суді першої інстанції - Слободянюк А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
30 червня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.08.2019 у розмірі 25 944,45 грн. станом на 05.08.2024;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що monobank - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом, яким є платіжні картки monobank. Особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
26.08.2019 відповідач підписав Анкету-заяву, яка разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продукту monobank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспорту споживчого кредиту опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua./terms, та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомлений та отримав примірники у мобільному додатку зазначених вище документів, що складають договір та зобов'язалась виконувати його умови.
На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 45 000,00 грн у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 , проте відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором від 26.08.2019 щодо погашення заборгованості за кредитом у строки та розмірах, визначених умовами договору.
Станом на 05.08.2024 заборгованість за кредитним договором становить 25 944,45 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 25 944,45 грн, заборгованість за пенею 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання в сумі 0 грн.
Зважаючи на такі обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність відкритого рахунку на ім'я відповідача, перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача у заявленому позивачем у позові розмірі - 45 000,00 грн, а жоден із наданих позивачем доказів не містить посилання на розмір кредиту. При цьому вказав, що розрахунок заборгованості на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу, а інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, відкритим в АТ «Універсал банк», банком суду надано не було,
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з умовами та правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, тим самим дійшов передчасного висновку, що клієнт не був ознайомлений із такими документами.
Посилається на те, що укладаючи договір у електронній формі, відповідач підтвердив, що його було ознайомлено із умовами та правилами обслуговування, тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, проставивши свій електронний підпис, який є аналогом власноручного підпису, а його накладення має рівнозначні юридичні насліди із власноручним підписом на документах на паперових носіях, що свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб договору, в тому числі погодження сторонами умов і правил разом з додатками, які є невід'ємною складовою договору, а посилання суду в цій частині не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про електронну комерцію».
Зазначає, що відповідач неодноразово було проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках), що вказує на користування відповідачем банківською карткою.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 14.05.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Копію апеляційної скарги з додатками та копію ухвали суду про відкриття провадження та призначення справи до розгляду направлено на адреси учасників справи 16.05.2025.
Поштове повідомлення, у якому направлялась копія апеляційної скарги з копіями долучених до неї документів, повернулось до суду апеляційної інстанції з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання банківських послуг «Monobank» від 26.08.2019 та положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує у повному обсязі та станом на 05.08.2024 має перед банком заборгованість у розмірі 25 944,45 грн. (тіло кредиту).
При цьому, на підтвердження погодження умов договору з відповідачем АТ «Універсал Банк» додано до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, Витяг з Тарифів за карткою «Monobank», паспорт споживчого кредиту та розрахунок заборгованості.
Так, згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, 26.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 26.08.2019 № б/н. Підписанням цієї Анкети-заяви підтвердив факт передачі другого примірника Анкети-заяви, платіжної картки monobank та Тарифів.
Відповідно до змісту Анкети-заяви, визначено, що Анкета-заява разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua./terms, таблицею обчислення вартості та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. У Анкеті-заяві вказується, що ОСОБА_1 просить відкрити на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні.
Окрім того, в п. 6 Анкети зазначено наступне: «прошу вважати наведений зразок мого власноручного підпису або його аналоги (в тому числі мій електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті мені в банку. Я засвідчую генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП) з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, яка буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій, визнаю, що УЕП є аналогом власноручного підпису».
Однак, як вбачається, ані Умови і правила надання банківських послуг, ані Тарифи не містять підпису позичальника.
Доводи апелянта про те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Дійсно, як вбачається зі змісту Анкети-заяви, відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватись для накладення електронного цифрового підпису, а також, що всі наступні правочини можуть вчинятись між ним та Банком з використанням електронного цифрового підпису.
Так, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, як передбачено п.п 6.3 п. 6 розділу І Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», підписані клієнтом та/або банком документи, що пов'язані з укладеними правочинам, зберігаються банком в електронному вигляді та надсилаються в Мобільному додатку клієнта, а також їх копії можуть бути надані банком на паперовому носії на запит клієнта. Під час одержання однією із сторін електронного документа формується підтвердження із зазначенням дати та часу такого одержання.
Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному виглядіУмов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «Чорна картка monobank», та Тарифів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим.
Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту «Чорна картка monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, та Тарифи за карткою «Monobank» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останнього, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру процентів, пені та комісії.
Отже, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Аналогічна позиція викладена й у постанові Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, де вказано, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Зважаючи на викладене, колегією суддів відхиляються доводи апелянта, які зводяться до того клієнт зобов'язаний на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, ознайомлюватись із чинною редакцією Умов та правил, що розташовані на офіційному сайті та є загальнодоступними як для відповідача, так і для суду, оскільки, як вже зазначалося, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, із зазначення дати та часу, на підтвердження ознайомлення відповідача з такими документами.
Варто зауважити, що загальнодоступність умов та правил, які регулюють порядок надання банківських послуг не вказує на те, що саме з таким документом було ознайомлено відповідача, враховуючи, що при укладенні договору про надання банківських послуг саме на банк покладається обов'язок щодо доведення до сторони всіх істотних умов договору та отримання від відповідача підтвердження щодо ознайомлення з такими документами у належний спосіб.
При цьому, слід зазначити, що умовами п.п. 2.1. п. 2 Розділу І Умов визначено, що Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка.
За положеннями п. 2.1 п. 2 Розділу ІІ для надання послуг Банк видає Клієнту Картку. Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки.
Процедура випуску картки визначається Банком самостійно. При прийнятті рішення про випуск картки Банк видає Платіжну картку Клієнту і забезпечує розрахунки з використанням даної Платіжної картки. Картка передається Клієнту особисто уповноваженим співробітником або доставляється рекомендованою поштою, кур'єрською службою або іншим способом, що дозволяє однозначно встановити, що Платіжна Картка була отримана Клієнтом (п. 2.2, п. 2.3).
Згідно з п.п. 5.1., 5.2. п. 5 Розділу ІІ ліміт кредитування та строк дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі. Ліміт до використання розраховується та встановлюється виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
Відповідно до п.п. 5.5. форма надання Кредиту: поновлюваний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, первинних бухгалтерських документів на підтвердження отримання відповідачем кредиту, а також доказів того, чи було задоволено заяву відповідача та відкрито поточний рахунок, чи було видано йому за цим договором платіжний інструмент (банківську картку) у спосіб, що дозволяє однозначно встановити отримання ним такої картки, та чи встановлено відповідний кредитний ліміт і на яку суму, вказану у додатку, матеріали справи не містять.
Більш того, у матеріалах справи також відсутні докази і щодо здійснення будь-якого руху коштів по рахунку, який просив відкрити відповідач при підписанні анкети-заяви.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що факт укладення кредитного договору між сторонами не доведений, за відсутності в матеріалах справи доказів отримання відповідачем коштів за кредитом, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк».
Натомість, за відсутності інших доказів, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, який складений позивачем, не може слугувати належним доказом наявності у відповідача заборгованості перед банком.
З огляду на вищевикладене, а також те, що при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
У зв'язку з тим, що суд апеляційної скарги дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова