Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/10372/2025
м. Київ Справа № 760/14340/24
12 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Тесленко І. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії,-
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовомдо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що 26 листопада 2023 року нею для проведення хімічної чистки було здано норкову шубу у одному з пунктів мережі хімчисток «Unmomеnto», розташованого за адресою: м. Київ, пр - т Лобановського 4д, про що свідчить квитанція-договір №10069 від 26.11.2023року, з оплатою у повному обсязі вартості послуг у розмірі 2100 грн. Оціночна варстість майна згідно квитанції-договору №10069 від 26.11.2023року становить 15 000 грн.
Відповідно до договору датою і часом видачі її шуби було зазначено - 12 грудня 2023 року 18 год. 00 хв., але в цей день, 12 грудня 2023 року, їй не було видано майно та не було повідомлено причини відсутності і дату прибуття її шуби до пункту видачі. Також співробітники хімчитки відмовились прийняти її претензію у письмовому вигляді, стверджуючи, що не мають на це повноважень.
Зазначала, що незадовго до дати отримання шуби вона мала розмову та переписку з ОСОБА_3 , яка представилась заступником директора по роботі з клієнтами. З надісланих нею фото можна зробити висновок, що шуба повністю втратила товарний вигляд, її подальше використання за цільовим призначенням неможливе, оскільки вона містить істотні недоліки, а саме: відсутній фрагмент хутра під коміром на спині розмірами приблизно 20x5 см, велика кількість інших наскрізних дірок по всьому виробу, мездра у синьо-сірих плямах, понівечені краї подолу і манжети, а також багато інших дефектів. За словами співробітників, дані дефекти виникли не з вини відповідача.
Позивач вважала, що дані дефекти виникли саме з вини виконавця, відповідача, оскільки шуба втратила товарний вигляд, стала непридатною для використання за цільовим призначенням і стала містити істотні недоліки саме після виконання хімічної чистки відповідачем.
14 лютого 2024 року вона звернулась до відповідача в порядку досудового врегулювання спору з вимогою відшкодувати кошти за пошкоджене майно та за надану неналежної якості послугу хімічної чистки. 15 березня 2024 року від відповідача надійшла відповідь з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_1 «відмовляється відшкодувати вказані збитки замовника» і таким чином, не має наміру вирішувати спір в досудовому порядку.
Позивач зазначала, що узв'язку із зазначеною вище ситуацією, вона вимушена витрачати особистий час на листування, дзвінки, пошук правової допомоги, написання претензій, що викликає у неї душевні хвилювання і псує її психологічне здоров'я. Окрім цього, зіпсована шуба була у неї єдиним верхнім одягом, який підходить для носіння у зимову погоду, тому вона змушена була купити собі інший верхній одяг.
З урахуванням наведених обставин, посилаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів», позивач ОСОБА_2 просила суд зобов'язати відповідача, Фізичну особу - підприємцяОСОБА_1 розірвати договір №10069 від 26.11.2023року; відшкодувати на її користь оціночну вартість пошкодженого майна згідно квитанції-договору № 10069 від 26.11.2023 року в сумі - 15000 грн; відшкодувати на її користь вартість послуг згідно квитанції - договору № 10069 від 26.11.2023 року в сумі - 2100 грн; відшкодувати на її користь неустойку за невиконання умов договору в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення за кожен день прострочення, станом на 20.05.2024 року - 96 (дев'яносто шість) днів, в сумі - 6 048 грн; відшкодувати на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн; відшкодувати на її користь витрати на правничу допомогу згідно договору №03022404 від 03.02.2024 року у розмірі 8 000 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року позов ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити діїзадоволено частково.
Розірвано договір, укладений між ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за квитанцією - договором №10069 від 26.11.2023 року.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду в розмірі 7500,00 грн.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість сплачених послуг у розмірі 2100,00 грн.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь бюджету судовий збір в розмірі 3 457,98 грн.
Іншу частину судового збору віднесено на рахунок держави.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: витрати на правову допомогу в сумі 1 420,00 грн.
Речовий доказ - шубу, повернуто власнику - ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року в частині розірвання договору, укладеного між ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за квитанцією - договором № 10069 від 26.11.2023 року, стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завданої матеріальної шкоди в розмірі 7500,00 грн, стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартості сплачених послуг у розмірі 2100,00 грн; стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завданої моральної шкоди в сумі 5000,00 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Розподілити судові витрати відповідно до прийнятої судом апеляційної інстанції постанови за результатами розгляду цієї апеляційної скарги.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи; з неправильно установленими обставинами, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спір,не застосував наступні норми закону, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме:
частину 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлюється, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). При цьому, згідно п.19) ч. 1 ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про захист прав споживачів» продукцією є будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;
частину 1 ст. 868 ЦК України, яка зобов'язує підрядника до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору;
пункт 22 Правил побутового обслуговування населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від. 16.06.2023 року. № 614 (надалі- Правила), яким встановлюється, що під час приймання виробу до хімічного чищення виконавець оглядає кожний виріб у присутності споживача для визначення можливості його обробки, встановлення ступеня зносу, виявлення наявних дефектів (плям), що не видаляються під час хімічного чищення, тощо.
Таким чином, в контексті надання послуг з хімічного чищення, як різновиду договору побутового підряду, до змісту інформації, яка має бути надана виконавцем замовнику та вважатиметься повною та достовірною інформацією, належить також повідомлення замовника про можливість проявлення на виробі після хімічного чищення прихованих дефектів.
Сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції, встановивши виникнення на шубі пошкоджень після надання послуги відповідачем, помилково прийшов до висновку про наявність недоліків у наданих відповідачем послугах (невиконання, неналежного виконання) та порушення договору про надання послуг, неправильно застосувавши норми матеріального права, а саме: застосувавши п. п. 12, 15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» , ч. ч. 1, 2 ст. 872 ЦК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ч.ч. 4, 9 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», які не підлягають застосуванню.
З даних квитанції-договору вбачається, що на момент оформлення замовлення на шубі були наявні порушення структури шкіри. Крім того, в квитанції-договорі позивача було попереджено, що наявні на виробі на момент оформлення замовлення такі структурні порушення можуть ускладнитись. Також позивача було попереджено про те, що хімчистка не несе відповідальності за наявність на виробі прихованих дефектів, що виникли при виготовленні виробу чи в процесі носіння та експлуатації виробу, та допускаються діючими нормативними актами (в тому числі, за збільшення жорсткості шкіри, деформацію на виробах із натурального хутра, вади шкіри) та про те, що вироби, на яких відсутня фабрична бирка, приймаються без гарантії якості виконання замовлення. Про ознайомлення та згоду з усім переліченим вищепозивач проставила власноручний підпис.
Таким чином, пориви хутра, дірки та порушення цілісності виробу після хімічного чищення і є проявами посилення структурних порушень шкіри та прихованого дефекту у вигляді деформації та вад шкіри, про можливість проявлення яких відповідач попередив позивача при оформленні замовлення.
Суд першої інстанції також не прийняв до уваги посилання відповідача на факт ремонту шуби до її передачі для чищення під рукавами, оскільки це не може бути беззаперечним доказом виникнення розривів в інших місцях (ділянках) шуби після проведення її чищення внаслідок зазначеного ремонту.
Не надано судом першої інстанції належної правової оцінки письмовому доказу технологічної карти «Технологічні операції хімічного чищення хутряних виробів», яким підтверджується відповідність застосованої відповідачем технології хімічного чищення шуби вимогам Державного стандарту України «Матеріали для одягу. Символи та вимоги догляду. ДСТУ 212293», а саме: п. 3.2. «Способи догляду за матеріалами для одягу (хутряні шкурки, хутряний велюр, шубна овчина, хутра і шкіри натуральні та штучні)».
Таким чином, відповідач не визнає власної вини у пошкодженні шуби позивача та наполягає на належному виконанні ним договору й відсутності у власних діях ознак протиправності. Відтак, стверджує, що відсутні правові підстави для розірвання договору № 10069 від 26.11 2023року та притягнення його до майнової відповідальності у вигляді відшкодування позивачеві збитків, а саме: відшкодування зазначеної в договорі оціночної вартості пошкодженої шуби (з врахуванням 50% зносу) у сумі 7 500,00 гривень та вартості наданої відповідачем належним чином послуги у сумі 2 100,00 гривень.
При цьому, суд першої інстанції, визначаючи розмір збитків, який підлягає відшкодуванню відповідачем, в розмірі оціночної вартості шуби згідно квитанції- договору, з врахуванням її встановленого 50% зносу, в сумі 7 500,00 гривень, дійшов помилкового висновку про те, що зазначена в квитанції- договорі оціночна вартість в 15 000 грн була погоджена сторонам.
Так, в квитанції-договорі оціночна вартість зазначена «зі слів клієнта без підтвердження», а відтак, на переконання сторони відповідача, не можна вважати зазначену вартість такою, що погоджена сторонами. Крім того, працівник відповідача, що приймає речі, не є товарознавцем та не може під час приймання замовлення визначати дійсну вартість речі. Будь-кого доказу, який й би підтвердив вартість шуби на момент оформлення замовлення, позивач не надавала.
Суд першої інстанції помилково встановив факт спричинення моральної шкоди позивачеві саме з огляду на псування її майна та неможливості використання його за призначенням протягом тривалого часу. Будь-яких інших належних та достовірних доказів, які б довели спричинення відповідачем моральної шкоди позивачу в розмірі 5 000 гривень, позивачем суду надано не було та ним не вивчалось.
В судовому засіданні представник відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адвокат Осадча Вікторія Євгенівна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.11.2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір побутового підряду (квитанція - договір №10089); вид послуги - чистка виробу, стать виробу - жіноча, колір виробу - рудий, забруднення - сильне, зношування в % - 50%, маркування - відсутнє; вартість послуги - 2100 грн, оціночна вартість виробу (зі слів клієнта) 15 000 грн. (а.с. 96 - 97).
У квитанції - договорі №10089 зазначено наступне: інші дефекти: наявність клейових деталей, приховані дефекти - усадка, прояв білястості в місцях сильних забруднень, структурі порушення можуть ускладнитись, неповне видалення сильних забруднень, від послуги Premium чищення клієнт відмовився; про можливість проявлення прихованих дефектів і можливі ризики попереджений, порідіння ворсу, прим'яття ворсу, незйомна фурнітура без гарантії, незйомні прикраси на виробі без гарантії; наявність плям: поту, плями змішані.
Крім того, у квитанції - договорі №10089 вказані дефекти виробу: дефекти поверхні: різна структура шкіри, різнофактурність і різнотоншкіри, дефекти кольору, вигорання кольору, дефекти в процесі носіння, загальне забруднення, порушення структури шкіри, забруднення ворота, забруднення на кишенях, забруднення на манжетах, забруднення рукавів, потертість, порушення структури тканини на підкладі сильні забруднення до чорноти, залинька від взуття, без пояса, по виробу заломи, порідіння ворсу, порідіння хутра.
У квитанції - договорі №10089 містились попередження щодо можливого неповного видалення плям, можливого прояву прихованих дефектів.
На зворотному боці квитанції договору міститься інформація для клієнтів, зокрема, застереження, що хімчистка не несе відповідальності за наявність дефектів, що були виявлені під час оформлення замовлення та позначені в квитанції - договорі, та приховані дефекти, що виникли при виготовленні виробу чи в процесі носіння та експлуатації виробу та допускається діючим нормативними актами. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні просив звернути увагу суду на можливі наслідки у вигляді: різнотонності, збільшення жорсткості шкіри і шкіряної тканини, деформацію на виробах із натурального та штучного хутра, замши, велюру та шкіри; вади шкіри. Також, на зазначення, що вироби на яких відсутня фабрична бірка приймаються без гарантії якості виконання замовлення.
Як вбачається з матеріалів справи, за надання послуг з хімічного чищення хутра позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти у сумі 2 100 грн, що підтверджується квитанцією від 26.11.2023 року (а.с. 12).
Крім того, до матеріалів справи позивачем та відповідачем були надані докази проведення переговорів щодо досудового врегулювання спору: аудіозапис телефонних перемовин, претензію (в порядку досудового врегулювання) від 14 лютого 2024 року, відповідь на претензію від 14 лютого 2024 року (в порядку досудового врегулювання) (а.с. 16 - 20), претензію повторну від 18.02.2024 року (а.с. 77 - 78), відповідь на претензію від 17 грудня 2023 року (а.с. 79), лист від 08 лютого 2024 року (а.с. 80 - 81), відповідь на претензію повторну від 11 січня 2024 року (а.с. 82 - 84), претензію від 17.12.2023 року (а.с. 89 - 91).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити дії, суд першої інстанції вказав на те, що передача позивачем відповідачу шуби (виробу) без її фізичного пошкодження (без розривів, дірок, пошкоджень цілісності) сторонами не оспорюється. В судовому засіданні судом досліджено речовий доказ - шубу, встановлено пошкодження її цілісності, зокрема, під коміром наявний великий розрив, містяться інші пошкодження цілісності хутра, інші недоліки. З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо розірвання договору підлягає задоволенню.У квитанції - договорі сторонами було погоджено вартість речі у розмірі 15 000,00 грн та її знос 50%. Зазначена у квитанції - договорі вартість виробу з врахуванням зазначеного зносу у 50% ні позивачем, ні відповідачемдоказами не спростована. З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога щодо відшкодування завданої шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 7500 грн.Також, як вбачається з матеріалів справи, за надання послуг з хімічного чищення хутра позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти у сумі 2 100,00 грн., що підтверджується квитанцією від 26.11.2023 року (а.с. 12). Таким чином, вимога щодо повернення сплачених позивачем відповідачу коштів за виконання робіт за договором побутового підряду в сумі 2100 грн підлягає задоволенню. Суд враховує намагання відповідача врегулювати ситуацію, що склалася в порядку досудового врегулювання спору, навіть з врахуванням не визнання власної вини у завданні матеріальної шкоди позивачу. З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 5000 грн. Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає необхідним зменшити суму витрат з правової допомоги до 4000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог та в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4000 грнсторонами не оскаржується, а відтак, керуючись приписами ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 рокув оскаржуваній частині відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Суд першої інстанції, проаналізувавши зміст укладеного між позивачем та відповідачем квитанції - договору №10089 (замовлення), зробив правильний висновок про те, що дана угода відповідає елементам договору підряду.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Положеннями частин першої та третьої статті 857 ЦК України підтверджено обов'язок підрядника виконати роботу відповідно до умов договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимог, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із частинами першою та третьою статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Аналогічні положення містяться і в частинах першій-п'ятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» якою передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини даної справи, надавши належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи та звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи даний спір колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції правильно встановлено, що цілісність шуби при її передачі для виконання робіт за укладеним договором підряду позивачем (як споживачем) відповідачу сторонами не спостовується та не оспорюється. Сторони не заперечують, що шуба на момент передання її відповідачу не містила зазначених пошкоджень, будь - яких доказів наявності в наданому для чищення виробі прихованих дефектів, які проявились після проведення чищення виробу, відповідачем суду надано не було.
Вказані обставини не заперечувалися відповідачем і у суді апеляційної інстанції та не спростовані належними та допустимими доказами, в розумінні чинного ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при укладенні договору підряду сторонами були виявлено недоліки речі, яка передавалась для чищення, при цьому будь - які розриви, дірки, порушення цілісності виробу були відсутні.
Також, позивач був попереджений щодо можливих наслідків чищення, зокрема, можливості не видалення всіх наявних плям або проявлення прихованих дефектів, однак, будь - якого попередження про можливі пориви хутра, з'явлення дірок, пошкоджень, квитанція - договір не містить.
В судовому засіданні судом першої інстанції досліджено речовий доказ - шубу та встановлено пошкодження її цілісності, зокрема, під коміром наявний великий розрив, містяться інші пошкодження цілісності хутра, інші недоліки.
Відповідач не заперечує, що пошкодження цілісності шуби, зокрема, великий розрив під коміром та інші пошкодження цілісності хутра фактично настали після надання ним послуг за квитанцією - договором №10089.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що твердження позивача, що наявні істотні недоліки наданої відповідачем послуги хімічного чищенняшуби призвели до поривів хутра, утворення дірок та порушення цілісності виробу, та надані позивачем докази щодо наявності істотних недоліків наданоївідповідачем послуги, підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 77-78 ЦПК України, тому наявні підстави для покладання на відповідача відповідальності, передбаченої законом, у вигляді розірвання договору підряду, оформленого квитанцією - договором №10089, та стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування завданої шкоди у розмірі 7500,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 2 - 5 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
З огляду на розірвання укладеного між сторонами договору, у зв?язку з його істотним порушенням відповідачем, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про повернення сплачених позивачем відповідачу коштів за виконання робіт за договором побутового підряду в сумі 2100 грн.
Як вбачається з п. п. 5, 6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на, зокрема: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди - є одним з способів захисту цивільних прав та інтересів (п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року, Справа №752/17832/14-ц (Провадження № 14-538цс19) було сформульовано наступний правовий висновок: Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Також, у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.06.2022 справі №569/20510/19 (провадження № 61-13787св20) зазначено, що аналіз положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000 грн, оскільки права позивача, як споживача відповідних робіт (послуг), які надаються відповідачем, були порушені, позивачка зазнала моральних страждань внаслідок пошкодження її майна, неможливості його використання за призначенням протягом тривалого часу.
Доводи апеляційної скарги про те, що пориви хутра, дірки та порушення цілісності виробу після хімічного чищення є проявами посилення структурних порушень шкіри та прихованого дефекту у вигляді деформації та вад шкіри, про можливість проявлення яких відповідач попередив позивача при оформленні замовлення, колегія суддів відхиляє, з огладу на наступне.
Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору. Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов (ст. 866 ЦК України).
У квитанції - договорі №10089 зазначено наступне: інші дефекти: наявність клейових деталей, приховані дефекти - усадка, прояв білястості в місцях сильних забруднень, структурі порушення можуть ускладнитись, неповне видалення сильних забруднень, від послуги Premium чищення клієнт відмовився; про можливість проявлення прихованих дефектів і можливих ризик попереджений, порідіння ворсу, прим'яття ворсу, незйомна фурнітура без гарантії, незйомні прикраси на виробі без гарантії; наявність плям: поту, плями змішані.
Крім того, у квитанції - договорі вказані дефекти виробу: дефекти поверхні: різна структура шкіри, різнофактурність і різнотоншкіри, дефекти кольору, вигорання кольору, дефекти в процесі носіння, загальне забруднення, порушення структури шкіри, забруднення ворота, забруднення на кишенях, забруднення на манжетах, забруднення рукавів, потертість, порушення структури тканини на підкладі сильні забруднення до чорноти, залинька від взуття, без пояса, по виробу заломи, порідіння ворсу, порідіння хутра.
У зазначеній квитанції - договорі містились попередження щодо можливого неповного видалення плям, можливого прояву прихованих дефектів.
На зворотному боці квитанції договору міститься інформація для клієнтів, зокрема, застереження, що хімчистка не несе відповідальності за наявність дефектів, що були виявлені під час оформлення замовлення та позначені в квитанції - договорі, та приховані дефекти, що виникли при виготовленні виробу чи в процесі носіння та експлуатації виробу та допускається діючим нормативними актами. Зокрема, представник відповідача в судовому засіданні просив звернути увагу суду на можливі наслідки у вигляді: різнотонності, збільшення жорсткості шкіри і шкіряної тканини, деформацію на виробах із натурального та штучного хутра, замши, велюру та шкіри; вади шкіри. Також, на зазначення, що вироби на яких відсутня фабрична бірка приймаються без гарантії якості виконання замовлення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що при укладання договору сторонами були виявлено недоліки речі, яка передавалась для чищення, при цьому будь - які розриви, дірки, порушення цілісності виробу були відсутні.
З урахуванням виявнених недоліків речі, позивачка була попереджена відповідачем щодо можливих наслідків чищення шуби, зокрема, можливості не видалення всіх наявних плям або проявлення прихованих дефектів. Однак, будь - якого попередження про можливі пориви хутра, з'явлення дірок, пошкоджень, квитанція - договір не містить.
Таким чином, застереження, які містяться в квитанції - договорі не містять у собі посилання на можливість розривів, з'явлення дірок або інших пошкоджень виробу внаслідок його чищення.
Доводи апеляціної скарги про те, що суд першої інстанції, визначаючи розмір збитків, який підлягає відшкодуванню відповідачем, дійшов помилкового висновку про те, що зазначена в квитанції-договорі оціночна вартість шуби - 15 000 грн була погоджена сторонами, спростовуються наданими та дослідженими судом доказами. Так, що у квитанції - договорі сторонами було погоджено вартість речі у розмірі 15 000,00 грн та її знос 50%. Представник відповідача поставив свій підпис на квитанції - договорі, чим погодився із вказаною вартістю. Доказів того, що підпис представника відповідача на квитанції є підроблений матеріали справи не містять і відповідач не ставить оригінальність підпису під сумнів.
Як правильно вказав суд першої інстанції, відповідно до положень ЦПК України, сторони вправі надавати суду будь - які докази на підтвердження своєї позиції, однак, ні позивачем, а ні відповідачем будь - яких інших доказів на підтвердження іншої вартості пошкодженої речі, ніж та, яка вказана у підписаному сторонами договорі, надано не було. Таким чином, зазначена у квитанції - договорі вартість виробу з врахуванням зазначеного зносу у 50% іншими доказами не спростована.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково встановив факт спричинення моральної шкоди позивачці саме з огляду на псування її майна та неможливості використання шуби за призначенням протягом тривалого часу, колегія суддів відхиляє, оскільки факт псування майна позивачки відповідачем фактично не заперечується.
Наведені позивачкою обставини про заподіяння їй моральної шкоди діями відповідача внаслідок псування її майна, за оцінкою суду першої інстанції, спричинили їй душевні страждання, переживання, стрес та відчуття невизначеності, тобто, заподіяли їй моральну шкоду.
Доводи сторони відповідача вказаного висновку суду першої інстанції не спростовують.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди має бути визначеним потерпілою особою у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. При визначенні розміру моральної шкоди варто виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності, при чому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди 10 000 грн є завищеним та, об'єктивно оцінюючи ситуацію, виходячи із принципів справедливості та справедливої сатисфакції, суд першої інстанції прийшов до правильного переконання, що з відповідача слід стягнути на користь позивача 5000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладенівідповідачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ..
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13 березня 2025 року в частині задоволених вимог ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити діїзалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий: Судді: