Справа № 367/2168/23 Головуючий у І інстанції Горбачова Ю.В.
Провадження №22-ц/824/7362/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
11 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чиляєвої Ірини Анатоліївни на рішенняІрпінського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна ,
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна, в якому просила (з урахуванням поданих в подальшому змін до предмету позову):
- визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 130 кв.м., житловою площею 71,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності на 79/500 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 130,0 кв.м., житловою площею 71,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію1/2 частини ринкової вартості транспортного засобу MERCEDES-BENZ, моделі S350, 2003 р.в., VІN НОМЕР_1 у сумі 132561,00 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 25 лютого 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 45.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13 лютого 2023 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/8160/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Позивач вказує, що за час перебування у шлюбі сторонами було придбано транспортний засіб бренду MERCEDES-BENZ, моделі S350, 2003 р.в., зареєстрований 15.04.2021 року ТСЦ 8044, номерні знаки НОМЕР_2 , VІN НОМЕР_1 , оформлений на ОСОБА_1 .
Окрім того, за час перебування у шлюбі сторонами були здійснені добудови до житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , 1/4 частину якого відповідачем у справі було придбано до шлюбу.
Так, 10 травня 2005 року відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом С.І. Білоконь, ОСОБА_1 та ОСОБА_7, як покупці, прийняли в рівних частинах кожний у власність належну ОСОБА_6 , як продавцю, 1/2 частину житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, шо знаходиться у АДРЕСА_1 . Право власності покупців було зареєстровано Ірпінським бюро технічної інвентаризації відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, по 1/4 частині за кожним з покупців.
На підставі п. 2 Договору, за даними технічного паспорту, виданого Ірпінським бюро технічної інвентаризації житловий будинок, 1/2 частина якого відчужується за цим договором, загальною площею 183,4 кв.м., житловою площею 33,5 кв.м., дерев'яний, обкладений цеглою 67%, позначений на плані літерою «А», розташований на земельній ділянці площею 500 кв.м., на якій розміщені такі надвірні будівлі: сарай-літня кухня, позначений на плані літерою «В», вбиральня, позначена на плані літерою «Ж», гараж, позначений на плані літерою «З», колодязь, позначений на плані літерою № 1, огорожа, позначена на плані № 2-4. Відповідно до п. 6 Договору, за даними Ірпінського бюро технічної інвентаризації, загальна вартість нерухомого майна становить 48858 (сорок вісім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень. Таким чином, вартість придбаної ОСОБА_1 1/4 частини будинку на момент укладення договору становила суму 24 429 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять) гривень, а у власність він набув 91,7 метрів квадратних загальної площі, 16,7 метрів квадратних житлової площі.
Власником 1/4 частини будинку відповідно до цього ж Договору купівлі - продажу стала ОСОБА_7 , а власником 1/2 частини - ОСОБА_8 , відповідно до договору купівлі-продажу частини жилого будинку від 25 вересня 2004 р., посвідченого приватним нотаріусом С.І. Білоконь.
25 червня 2012 року ОСОБА_7 продала належну їй 1/4 частину будинку ОСОБА_9 відповідно до Договору купівлі продажу 1/4 частини житлового будинку, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Бова Т.В.
Відповідно до Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 01.04.2016 року, власники ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на підставі Договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 10.05.2005 р. № 2371; Договору купівлі-продажу 1/4 частини житлового будинку від 25.06.2012 р. № 1-857 здійснюють фактичне користування: частина житлового будинку літ. «А» заг. площею 130,0 м2, жит. площею 71,2 м2, гараж літ. «З», господарський блок літ. «В», огорожа № 3, 5-6, частина огорожі № 4, які розташовані у АДРЕСА_1 , склад новоутворених об'єктів: житловий будинок літ. «А», заг. площею 130,0 м2, жит. площею 71,2 м2, гараж літ. «З», господарський блок літ «В», огорожа № 1-4.
На підставі рішення Виконкому Ірпінської міської ради від 19 травня 2016 року № 106/11 вирішено: виділити в окремий об'єкт власності частину житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами гр. ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_1 , розташовану на земельній ділянці площею 0,0648 га в ОСОБА_1 , а саме: коридор 2-1 пл. 12,9 м2, санвузол 2-2 пл. 7,0 м2, житлову кімнату 2-3 пл. 18,2 м2, житлову кімнату 2-4 пл. 21,8 м2. кухню 2-5 пл. 29,0 м2. коридор 2-6 пл. 5,4 м2, житлову кімнату 2-8 пл. 22,6 м2, коридор І пл. 4,5 м2, гараж літ. «З», господарський блок літ. «В», господарський блок літ. «В», огорожу № 3, 5-6, частину огорожі № 1-4 з присвоєнням нового адресного номеру АДРЕСА_1 ; взамін попереднього права власності оформити відповідну право встановлювальну документацію на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок житловою площею 71,02 м2, загальною - 130,0 м2, з відповідними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .
01 червня 2016 року ПП «ГЕО» було виготовлено Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_9 та ОСОБА_1
20 вересня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр юридичних послуг «Ліга професіоналів» було виготовлено Технічний паспорт на блокований будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1
21 вересня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр юридичних послуг «Ліга професіоналів» було надано Висновок щодо технічної можливості розподілу об'єкта нерухомого майна, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 може бути поділено, та, зокрема, з нього виділяється будинок АДРЕСА_1
02 листопада 2020 року відповідачем у справі було оформлено право власності на будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 130 м2, житловою площею 71,2 м2 відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Позивач стверджує, що на підставі характеристики будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, зазначеної у технічному паспорті, можна зробити висновок, що за період шлюбу позивачем та відповідачем спільно було побудовано, введено в експлуатацію та оформлено право власності на ім'я відповідача: прибудова «а2» (коридор) загальною площею 5,4 м2; мансарда «А2» житловою площею 22,6 м2; прибудова «в» житловою площею 8,6 м2; коридор загальною площею 4,5 м2. Таким чином, загальна площа добудов складає 41,1 м2, а позивач претендує на 20,5 м2, у тому числі 15,6 м2 житлової площі, що складає 79/500 частини домоволодіння, належного відповідачу.
Звертає увагу, що з метою вирішення питання поділу сумісно нажитого майна подружжя, 16 лютого 2023 року представником позивача було направлено відповідачу пропозицію досудового врегулювання спору стосовно поділу спільного сумісно нажитого майна подружжя. Від відповідача 01 березня 2023 року надійшла відповідь про відмову у прийнятті пропозиції досудового врегулювання спору. із зверненням 02.03.2023 р. представник позивача повторно звернулася до відповідача з пропозицією оформлення спільного майна на дітей сторін від шлюбу, на яку повторно було отримано відмову у її прийнятті.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 130,0 кв.м., житловою площею 71,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя заОСОБА_2 право власності на 79/500 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 130,0 кв.м., житловою площею 71,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини ринкової вартості транспортного засобу MERCEDES-BENZ, моделі S350, 2003 р.в., VІN НОМЕР_3 , у сумі 132561 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят одна) грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , понесені позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у сумі 18 000,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - витрати на професійну правову допомогу; 3000,00 грн - витрати, що пов'язані з проведенням оцінки спільного майна подружжя.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4 870,32 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чиляєва І.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення в частині визнання спільним сумісним майном подружжя нерухомого майна - житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 та його поділу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що спірне нерухоме майно під час шлюбу істотно збільшилося внаслідок добудови, у зв'язку з чим на спірне нерухоме майно поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.
Скаржник вважає такі висновки помилковими, оскільки спірне майно є приватною власністю, придбане за його власні кошти.
Зазначає, що тягар доказування обставин, необхідних для виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало іншому з подружжя, покладається на того із подружжя, який заявляє такі вимоги.
Відповідач вважає, що вклад позивача в ремонт спірного майна не є істотним, оскільки становить 2,6 % від вартості майна (1% від 2 234 484 грн (вартість спірного майна згідно оцінки) = 22 434,84 грн, 60053,33 грн:22 434,84 грн= 2,6%).
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що збільшення вартості спірного нерухомого майна не пов'язане із вкладом позивача, а зумовлене коливанням курсу валют, тенденцією удорожчання об'єктів нерухомості у місті Ірпені, зміною ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат позивача. Доказів зворотного позивачем не надано.
Відповідач вказує, що позивачем не надано доказів, що первинний об'єкт нерухомого майна змінився, нівелювався, зник або став малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті трудових чи грошових затрат позивача.
З огляду на зазначене відповідач вважає, що судом було неправомірно застосовано до спірних правовідносин положення про істотне збільшення у своїй вартості внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя.
У відповідь на апеляційну скаргу, представником позивача ОСОБА_2 - адвокатом Бондар Є.В. подано відзив на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачем були надані чеки, договори і квитанції не тільки з метою доказу участі у збільшенні вартості спільного майна, а й з метою доведення того, що позивач власною працею, часом, який вона суміщала з материнством, займалася пошуком будівельників, організацією проведення будівельних, ремонтних, монтажних та інших робіт. Позивач особисто займалася залиттям підлоги, заміною вікон, оздобленням будинку, проведенням капітального ремонту.
Площа будинку за час шлюбу збільшилась на 44,8% , по суті придбаний до шлюбу будинок було реконструйовано та виникло новостворене майно. Тому новостворене майно внаслідок реконструкції є спільною сумісною власністю подружжя, однак відповідач дану обставину не спростував та не довів, що проведення будівництва було здійснено за особисті кошти відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чиляєва І.А. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бондар Є.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог скарги, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та поданого відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2024 року оскаржується лише в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 130 кв.м., житловою площею 71,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та його поділу.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 25 лютого 2006 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Ірпінського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 45, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 11 червня 2021 року.
13 лютого 2023 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/8160/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується копією судового рішення.
Встановлено також, що відповідно до копії договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 травня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь С.І., ОСОБА_1 та ОСОБА_7 як покупці прийняли в рівних частинах кожний у власність належну ОСОБА_6 як продавцю 1/2 частину житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, шо знаходиться у АДРЕСА_1 .
Право власності покупців було зареєстровано Ірпінським бюро технічної інвентаризації, по 1/4 частині за кожним з покупців, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7451309 від 07.06.2005 р.
Відповідно до п. 2 Договору купівлі-продажу, за даними технічного паспорту, виданого Ірпінським бюро технічної інвентаризації житловий будинок, 1/2 частина якого відчужується за цим договором, загальною площею 183,4 кв.м., житловою площею 33,5 кв.м., дерев'яний, обкладений цеглою 67%, позначений на плані літерою «А», розташований на земельній ділянці площею 500 кв.м., на якій розміщені такі надвірні будівлі: сарай-літня кухня, позначений на плані літерою «В», вбиральня, позначена на плані літерою «Ж», гараж, позначений на плані літерою «З», колодязь, позначений на плані літерою № 1, огорожа, позначена на плані № 2-4.
Відповідно до п. 6 Договору купівлі-продажу, за даними Ірпінського бюро технічної інвентаризації, загальна вартість нерухомого майна становить 48 858 (сорок вісім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) гривень.
Виходячи з наведеного, вартість придбаної ОСОБА_1 1/4 частини будинку на момент укладення договору становила суму 24 429 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять дев'ять) гривень, а у власність він набув 91,7 метрів квадратних загальної площі, 16,7 метрів квадратних житлової площі відповідно.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 25 вересня 2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Білоконь С.І., власником іншої 1/2 частини житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, шо знаходиться у АДРЕСА_1 , є ОСОБА_8 .
25 червня 2012 року ОСОБА_7 продала належну їй 1/4 частину будинку ОСОБА_9 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу 1/4 частини житлового будинку від 25 червня 2012 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області Бова Т.В.
Відповідно до копії висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна від 01.04.2016 року, власники ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 10.05.2005 р. № 2371, договору купівлі-продажу 1/4 частини житлового будинку від 25.06.2012 р. № 1-857, здійснюють фактичне користування: частина житлового будинку літ. «А» заг. площею 130,0 м2, жит. площею 71,2 м2, гараж літ. «З», господарський блок літ. «В», огорожа № 3, 5-6, частина огорожі № 4, які розташовані у АДРЕСА_1 , склад новоутворених об'єктів: житловий будинок літ. «А», заг. площею 130,0 м2, жит. площею 71,2 м2, гараж літ. «З», господарський блок літ «В», літ «в», огорожа № 1-4.
На підставі рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 19 травня 2016 року № 106/11 вирішено: виділити в окремий об'єкт власності частину житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами гр. ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_1 , розташовану на земельній ділянці площею 0,0648 га в АДРЕСА_1 , а саме: коридор 2-1 пл. 12,9 м2, санвузол 2-2 пл. 7,0 м2, житлову кімнату 2-3 пл. 18,2 м2, житлову кімнату 2-4 пл. 21,8 м2. кухню 2-5 пл. 29,0 м2. коридор 2-6 пл. 5,4 м2, житлову кімнату 2-8 пл. 22,6 м2, коридор І пл. 4,5 м2, гараж літ. «З», господарський блок літ. «В», господарський блок літ. «В», літ «в», огорожу № 3, 5-6, частину огорожі № 1-4 з присвоєнням нового адресного номеру АДРЕСА_1 ; взамін попереднього права власності оформити відповідну право встановлювальну документацію на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок житловою площею 71,2 м2, загальною - 130,0 м2, з відповідними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 на ім'я гр. ОСОБА_9 та гр. ОСОБА_1 , що підтверджується копією рішення.
01 червня 2016 року ПП «ГЕО» було виготовлено Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією технічного паспорту.
20 вересня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр юридичних послуг «Ліга професіоналів» було виготовлено Технічний паспорт на блокований будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 , що підтверджується копією технічного паспорта.
Також, 21 вересня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр юридичних послуг «Ліга професіоналів» було надано Висновок щодо технічної можливості розподілу об'єкта нерухомого майна, відповідно до якого житловий будинок АДРЕСА_1 може бути поділено, та, зокрема, з нього виділяється будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується копією висновку.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 231250134 від 05.11.2020 року, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , є власником будинку АДРЕСА_1 загальною площею 130 м2, житловою площею 71,2 м2 відповідно.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання нерухомого майна спільною сумічсною власністю та його поділу між подружжям у зазначених частинах обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судоверішення вищезазначеним вимогам закону у частині вирішення позовної вимоги про визнання житлового будинку спільним сумісним майном подружжя та його поділу не відповідає.
Згідно з частиною дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша статті 62 СК України).
Отже, наведені положення закону встановлюють підстави обмеження (втручання) у права особистої власності одного з подружжя, внаслідок яких зменшується обсяг правомочностей колишнього одноосібного власника майна. Тому у статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.
За системним тлумаченням статті 62 СК України втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів:
1) істотність збільшення вартості майна;
2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати, необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зробила висновок, що істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв'язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об'єктів нерухомості, інфляційних та інших об'єктивних процесів, не пов'язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач повинен довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт істотного збільшення вартості спірного житлового будинку за рахунок їївласних коштів та власних трудових затрат.
Так, на підтвердження позовних вимог позивачкою було надано суду копії технічних паспортів спірного житлового будинку 2005, 2016 та 2020 років, копії чеків, договорів, рахунків-фактур та товарних чеків на купівлю будівельних матеріалів, тощо, а також висновок оціночного дослідження від 03.03.2023 р., з якого вбачається, що середня ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 61 350 доларів США, що за курсом НБУ на 03.03.2023 складає 2 243 484,00 грн.
Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що визначена у вказаному висновку середня ринкова вартість спірного житлового будинку не може об'єктивно свідчити про збільшення його вартості за рахунок грошових та (або) трудових затрат ОСОБА_2 , оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказамипроведення в будинку таких поліпшень, що спірний об'єкт нерухомого майна за час проживання сторін у шлюбі істотно збільшився не лише в частині загальної площі об'єкту, а так, що первинний об'єкт нерухомості, який належав відповідачуна праві приватної вартості, став настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи позивача.
Надані позивачем технічні паспорти та покази свідків не є належними доказами, які можуть підтвердити обставини, що мають бути встановлені у даній справі.
Позивачем не було надано суду висновку судової оціночно-будівельної експертизи, підтверджуючого наявність істотних змін, поліпшень, добудов у будинку, його реконструкції, що відбулись в період проживання сторін у шлюбі та вартість будинку з урахуванням таких поліпшень, змін чи реконструкції. Клопотань про призначення судом такої експертизи не було заявлено ні у суді першої, ні у суді апеляційної інстанції.
З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог позивача в частині визнання будинку спільною сумісною власністю та його поділ, є помилковими, не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними і допустимими доказами.
Поряд із цим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що позивачка має право на відшкодування грошових коштів, понесених нею на ремонтні (будівельні) роботи, за умови доведення ним факту використання таких матеріалів при будівництві та ремонті житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову, судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, підлягає до стягнення з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чиляєвої Ірини Анатоліївни задовольнити.
РішенняІрпінського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2024 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5844,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 26 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.