Справа № 203/3754/25
1-кс/0203/2498/2025
26 червня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю заявника - ОСОБА_3
представника заявника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 , в якому заявник посилався на те, що в рамках кримінального провадження №12025042110001493 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 05.06.2025 року у справі №203/3754/25 було накладено арешт на належний ОСОБА_3 транспортний засіб «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із позбавленням права, відчуження, розпорядження та користування останнім. Посилаючись на те, що арешт порушує право власності ОСОБА_3 , а також, що останній проходить службу в батальйоні військової частини НОМЕР_2 та арешт на автомобіль позбавляє можливості його використовувати заявником в своїй службовій діяльності, а також на те, що на теперішній час пройшло достатньо часу для проведення всіх необхідних слідчих дій та відпали підстави для арешту, заявник просив скасувати арешт на транспортний засіб «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді від 05.06.2025 року.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник підтримали клопотання та посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити останнє.
Слідчий в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Враховуючи вищезазначене та положення ст.174 КПК України, думку сторони заявника, слідчий суддя визнав за можливе провести розгляд клопотання по суті за відсутності слідчого.
Перевіривши викладені в клопотанні доводи, заслухавши заявника та його представника, а також дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Під час розгляду клопотання встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042110001493, відомості за яким внесено до ЄРДР 31.05.2025 року з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.286 КК України, за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 31.05.2025 року на вул.Набережна Заводська в м.Дніпрі, за участю автомобіля «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження.
Згідно протоколу огляду місця ДТП від 31.05.2025 року зазначений вище транспортний засіб було вилучено та постановою слідчого від 31.05.2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 05.06.2025 року у справі №203/3754/25, провадження №1-кс/0203/2320/25, було задоволено клопотання слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області та накладено арешт на автомобіль «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 , шляхом позбавлення права відчуження, розпорядження та користування зазначеним транспортним засобом.
Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Пунктами 5,6 ч.2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.
Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч.2 ст.170 КПК України).
В свою чергу ч.3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.10,12 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.ч.1,2 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 9 ст.100 КПК України передбачено, що питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1-3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Слідчий суддя враховує, що при вирішенні питання про арешт транспортного засобу слідчим суддею було враховано наявність достатніх даних, які свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України; той факт, що з урахуванням обставин та характеру вчиненого кримінального правопорушення, транспортний засіб «BMW X5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за участю якого відбулась ДТП, фактично є знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, отримав механічні пошкодження та зберіг на собі сліди його вчинення, за специфікою розслідування даного виду кримінальних правопорушень, необхідний для забезпечення проведення необхідних судових експертиз, у т.ч. на предмет технічного стану автомобіля на момент ДТП, відомостей щодо проведення яких на теперішній час суду не представлено.
Також слідчий суддя враховує, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР та вилучення транспортного засобу пройшло менше місяця, а тому відсутні підстави вважати про недотримання органом досудового розслідування розумних строків його проведення в розумінні ст.28 КПК України.
За вказаних обставин, слідчий суддя не вбачає на даному етапі досудового розслідування підстав для скасування арешту з транспортного засобу та приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання.
Керуючись ст.ст.28,131,132,170,173,174,369-372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовити повністю.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1