Ухвала
30 червня 2025 року
м. Київ
справа № 757/28220/24
провадження № 61-7370ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Ярошенка Сергія Миколайовича як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про зобов'язання припинити дії, шляхом демонтажу камер відеоспостереження, ІР-домофону, зобов'язання знищити інформацію, що міститься на них, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов'язати відповідача демонтувати дві камери зовнішнього відеоспостереження, що розташовані на 9 поверсі в секції 3 на АДРЕСА_1 , а саме - камеру в ліфтовому холі та камеру в коридорі у верхньому куті між квартирами № 327 та № 328 ;
зобов'язати ОСОБА_1 демонтувати IP-домофон, встановлений біля квартири АДРЕСА_4 на 9 поверсі в секції 3;
зобов'язати ОСОБА_1 відновити зовнішній вигляд стін коридору на 9 поверсі в секції АДРЕСА_5 після демонтажу зовнішніх кабелів, камер відеоспостереження та IP-домофону;
зобов'язати ОСОБА_1 знищити інформацію з двох камер зовнішнього відеоспостереження, що розташовані на 9 поверсі в секції 3 на АДРЕСА_1 , а саме - з камери в ліфтовому холі та камери в коридорі у верхньому куті між квартирами № 327 і № 328 та IP-домофону;
стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 6 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 04 листопада 2024 року позов залишив без задоволення.
Київський апеляційний суд постановою від 29 квітня 2025 року, з урахуванням ухвали від 03 червня 2025 року про виправлення описки, апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Рижого В. І. задовольнив частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 листопада 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Зобов'язав ОСОБА_1 демонтувати дві камери зовнішнього відеоспостереження, що розташовані на 9 поверсі в секції 3 на АДРЕСА_1 , а саме - камеру, розташовану в ліфтовому холі, та камеру, розташовану в коридорі у верхньому куті між квартирами № 327 та № 328 . Зобов'язав ОСОБА_1 демонтувати IP-домофон, встановлений біля квартири АДРЕСА_4 на 9 поверсі в секції 3. Зобов'язав ОСОБА_1 відновити зовнішній вигляд стін коридору на 9 поверсі в секції 3 на АДРЕСА_1 після демонтажу зовнішніх кабелів, камер відеоспостереження та IP-домофону. В решті позову відмовив.
12 червня 2025 року адвокат Ярошенко С. М. як представник ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Разом із цим, адвокат Ярошенко С. М. як представник ОСОБА_1 у касаційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посилання на те, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року складено 12 травня 2025 року, а отримано заявником 14 травня 2025 року, на підтвердження чого надано відповідні докази.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Доводи клопотання та надані матеріали свідчать, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.
Разом із цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.
Пунктом 2 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, адвокатом Ярошенком С. М. як представником ОСОБА_1 у касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.
Верховний Суд, звертає увагу адвоката Ярошенка С. М., що відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі адвокат Ярошенко С. М. як представник ОСОБА_1 як на підставу скасування судового рішення зазначає пункти 2, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Проте вказані підстави касаційного оскарження судового рішення належним чином не обґрунтовані.
При касаційному оскарженні судового рішення на підставі пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути вмотивовано обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
При касаційному оскарженні судового рішення на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі має бути вказано щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року, справа № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Особою, яка подала касаційну скаргу не обґрунтовано неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.
При касаційному оскарженні судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі слід послатися на конкретний пункт (пункти) частини першої та/або третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині за кожним пунктом.
Верховний Суд роз'яснює представнику заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.
Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, представнику заявника необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги, яка має відповідати вимогам статті 392 ЦПК України, та в якій зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов'язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування; надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням положень пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України.
Також у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
В касаційній скарзі представник заявника просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позовну заяву подано у 2024 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028,00 грн, підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у цій справі).
Отже, судовий збір за подання касаційної скарги за три немайнові вимоги в даному випадку становить 7 267,20 грн (1 211,20 грн х 2 х 200 %).
Як видно з наданої квитанції від 10 червня 2025 року № 0535-1387-5149-2643 ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 422,40 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 844,80 грн (7 267,20 грн - 2 422,40 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 4 844,80 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Клопотання адвоката Ярошенка Сергія Миколайовича як представника ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року задовольнити.
Поновити адвокату Ярошенку Сергію Миколайовичу як представнику ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року.
Касаційну скаргу адвоката Ярошенка Сергія Миколайовича як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев