Справа № 752/12407/25
Провадження №: 3/752/4856/25
27 червня 2025 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Бондаренко Г.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Києві, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 30.04.2025 року о 01 год. 45 хв. в м. Києві по Столичному шосе, керувала транспортним засобом «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: виражений запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, нестійка хода та почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала. В той день їхала разом з чоловіком з гостей, а чоловік сидів на пасажирському сидінні, після чого їх зупинила поліція. Зазначила, що не виключає, що від чоловіка був запах алкоголю, оскільки він випив 2 келихи вина. Вказала, що на запитання поліцейського: "Чи вживала вона алкоголь?" - відповіла, що не вживала та не вживає алкоголь взагалі. Вказала, що не відмовялалсь від проходження огляду, але попросила його пройти у лікаря-нарколога, на що працівники поліції їй відмовили та жодного направлення не надали. Вважає, що її право на огляд в закладі охорони здоров'я було порушено, а тому справу відносно неї необхідно закрити за відсутністю складу.
Захисник Мартиненко Ю.В. в судовому засіданні просив закрити справу відносно ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Свою позицію обгрунтував тим, що в той день ОСОБА_1 не була в стані алкогольного сп'яніння та хотіла поїхати до лікаря, але працівники поліції відмовили їй у цьому. Також вказав, що в той день, перед цим ОСОБА_1 о 00 год. 15 хв. вже зупиняли поліцейські та склали протокол відносно неї за ч. 1 ст. 130 КУпАП і за цим фактом ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності судом. Вказав, що за таких обставин притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у цій справі буде фактично подвійним притягненням до відповідальності за одне і те ж саме правопорушення. На підтвердження своєї позиції надав ряд документів.
За клопотанням захисника у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2 , який в той день перебував на пасажирському сидінні «Audi» д.н.з. НОМЕР_2 . В судовому засіданні свідок фактично підтвердив пояснення своєї дружини.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Так, за результатами дослідження матеріалів справи, в тому числі перегляду в судовому засіданні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, встановлено, що ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом, спочатку відмовилась від проходження огляду на місці, а в подальшому тривалий час висловлюючи бажання проїхати до лікаря, фактично уникала такого огляду, ставлячи поліці свої умови такого огляду. Спочатку остання висловила намір поїхати до лікаря лише зі своїм чоловіком, потім їй необхідно було їхати на іншій машині, а потім перепаркувати своє авто. Тобто протягом всього часу ОСОБА_1 фактично тягне час, ухиляється від огялду у лікаря нарколога, а отже, як вірно дійшли висновку працівники поліції, відмовляється від проходження огляду у лікаря-нарколога, а отже така відмова правомірно сприйнята поліцейськими як відмова пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, тому вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки її вина підтверджується зібраними у справі доказами.
Вказівка сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не було надано направлення на проходження огляду, не впливає на факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Крім того, наявність або відсутність такого направлення також не впливає на право самостійно звернутись до медичного закладу для проходження огляду, однак ОСОБА_1 таким правом не скористалась.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_1 вже було притягнуто до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП і притягнення її до відповідальності в даному провадженні буде фактично подвійним притягненням суд вважає безпідставним, оскільки події, про які говорить захисник мали місце 30.04.2025 року о 00 год. 15 хв., в той час як даний протокол стосується подій, що мали місце 30.04.2025 о 01 год. 45 хв., а тому, за таких обставин, підстав для закриття провадження у суду немає.
Враховуючи, що за відмову від проходження огляду водій несе відповідальність згідно з чинним законодавством так само, як і за керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.
Отже, судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 605,60 грн., підлягає стягненню із ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 283-285 КУпАП, суддя
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя Г.В. Бондаренко