Справа № 489/8473/24
Номер провадження 2/489/592/25
Іменем України
25 червня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр» або позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості
встановив
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що 26.04.21 між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 було укладено Договір №2111624919519. 06.05.2021 між ТОВ "ФК"Інкасо фінанс" та ОСОБА_1 було укладено Договір №3731402022-71731. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує. 01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило ТОВ "Вердикт капітал" права вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №2111624919519. 07.09.2021 було укладено договір №07-09/21, відповідно до якого ТОВ "ФК"ІНКАСО ФІНАНС" відступило на користь ТОВ "Вердикт капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3731402022-71731. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт капітал" відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами №3731402022-71731 та №2111624919519.
За таких обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами №3731402022-71731 та №2111624919519 у розмірі 59953,14 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав відзив, в якому вказав, що Договором загальна сума процентів за весь період користування кредитом та річна процентна ставка не визначена. 01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування», з однієї сторони та ТОВ «Вердикт капітал», з другої сторони укладено договір факторингу № 1-12 за яким останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором від 26.04.2021 року з датою закінчення договору 11.05.2021 року (додаток № 3 до договору факторингу). 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал», однієї сторони та ТОВ «Коллект центр», з другої сторони укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким позивач отримав право грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача за кредитним договором від 26.04.2021 року з датою закінчення договору 11.05.2021 року (реєстр боржників до договору про відступлення прав вимоги, том 1). Вказане свідчить, що між сторонами склалися спірні правовідносини з приводу виконання кредитного зобов'язання в якому відбулася заміна кредитора.
Позикодавець відповідно до статті 1048 ЦК України, мало право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 11.05.2021 року (включно). Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Окрім того, позивач звернувся до суду з позовом 28.10.2024 року, тобто після спливу позовної давності.
Також, 06.05.2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо фінанс», з однієї сторони та відповідачем, з другої сторони укладений договір позики № 3731402022-71731. Відповідно до п. 2.3 Договору, строк договору 14 діб, починається з 06.05.2021 року та закінчується 20.05.2021 року (включно). Позикодавець відповідно до статті 1048 ЦК України, мало право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 20.05.2021 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Позивач звернувся до суду з позовом 28.10.2024 року, тобто після спливу позовної давності.
З цих підстав представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
26.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2111624919519, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов даного договору, відповідачу було надано кредит в розмірі 4100 грн., орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту; у разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів; проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування в наступному розмірі: 1)2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту 2) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а 3) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.6 4) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в 5) процентна ставка - фіксована.
Згідно з п. 1.9 вказаного договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) : 1 рік.
Також, відповідачем за допомогою електронного підпису підписано Додаток №1 до Кредитного договору, Графік платежів, Паспорт споживчого кредиту.
Окрім того, 06.05.2021 між ТОВ "ФК"Інкасо фінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3731402022-71731, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов даного договору, відповідачу було надано кредит в розмірі 1500,00 грн., строк користування кредитними коштами складає 14 діб та починається з 06.05.2021 та закінчується по 20.05.2021 (включно).
Згідно з п.3.1.2 Товариство надає кредит протягом одного банківського дня з моменту виконання позичальником усіх без винятку, нижче наведених умов, зокрема щодо надання позичальником Товариству, права на списання з Рахунку позичальника грошових коштів, у сумі, що не перевищує 1 (однієї) гривні, що здійснюється виключно з метою ідентифікації позичальника та підлягає поверненню на Рахунок позичальника.
Згідно з п. 3.9 вказаного договору позичальник зобов'язується здійснити повернення суми кредиту та нараховані у відповідності до цього Договору проценти за користування кредитом одноразовим платежем в розмірі 1906 грн. 20.05.2021, шляхом зарахування власних грошових коштів на рахунок товариства не пізніше 20.05.2021.
Відповідно до п.3.7 цього ж договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно з графіком розрахунків або достроково відповідно до порядку, визначеного цим Договором, але в якому випадку не пізніше дати остаточного повернення кредиту ,встановленого цим Договором.
Згідно з Додатком №1 до Договору позики від 06.05.2021, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, розмір плати за користування кредитом у вигляді процентної ставки за кожен день користування кредитом - 1,95% (протягом акційного періоду до 20.05.2021) та 3,90% протягом базового періоду, який починається після 20.05.2021.
Відповідно до довідки ТОВ "ФК"Вей фор пей" від 27.05.2024 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 4100 грн. на номер карти НОМЕР_1 згідно договору №2111624919519.
Також, відповідно до квитанції за сплату №88669153 від 06.05.2021 було зараховано 1500,00 грн. на карту НОМЕР_2 .
01.12.2021 було укладено договір №1-12 відповідно до якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступило ТОВ "Вердикт капітал" права вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №2111624919519, що підтверджується реєстром боржників.
07.09.2021 було укладено договір №07-09/21, відповідно до якого ТОВ "ФК"ІНКАСО ФІНАНС" відступило на користь ТОВ "Вердикт капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3731402022-71731, що підтверджується реєстром боржників.
10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт капітал" відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами №3731402022-71731 та №2111624919519.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України)договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті . Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Тобто, відповідач ОСОБА_1 здійснила дії, спрямовані на укладення договорів позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором, на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якого, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти.
Отже, судом встановлено, що відповідач підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідачем не оскаржується сам факт укладання договорів позики та факт отримання ним кредитних коштів.
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 від 23.09.2015 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2020 у справі №681/44/15-ц.
Відповідно до наданих представником позивача розрахунків заборгованості, заборгованість відповідача за договором №2111624919519 від 26.04.2021 станом на 28.10.2024 (з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності) складає 49878,14 грн., з яких: 4100,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 45778,14 грн. - заборгованість по відсотках на дату відступлення права вимоги.
Відповідно до наданих представником позивача розрахунків заборгованості, заборгованість відповідача за договором №3731402022-71731 від 06.05.2021 станом на 28.10.2024 складає 10075,00 грн., з яких: 1500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8575,00 грн. - заборгованість по відсотках.
Як слідує з матеріалів справи, представник відповідача не погоджується з розміром нарахованих відсотків, оскільки таке нарахування виходить за межі дії строків договорів позики, а отже нараховувалися неправомірно.
Що стосується Договору про надання фінансових послуг №2111624919519 від 26.04.2021, то суд критично оцінює твердження представника відповідача щодо строку дії договору до 11.05.2021, оскільки п.1.9 вказаного договору прямо вказує на граничний строк дії кредитного договору в 1 рік.
Як слідує з матеріалів справи, представник позивача надає суду розрахунок заборгованості за відсотками за період з 26.04.2021 по 25.04.2022(включно), що не виходить за межі граничного строку дії договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18 викладено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування в один рік, а також такого договору, суд приходить до висновку, що посилання представника відповідач на нарахування відсотків поза межами дії договору №2111624919519 спростовуються матеріалами справи.
Щодо нарахування відсотків за договором позики №3731402022-71731 від 06.05.2021, то суд зазначає, що строк користування кредитним коштами складає 14 діб та закінчується 20.05.2021 (включно). Строк дії вказаного договору також врегульовано сторонами в Додатку №1 до такого договору (а.с.20-21), який підписано відповідачем електронним підписом та не оскаржується. Зазначений додаток передбачає акційний період повернення кредиту (06.05.2021-20.05.2021) та базовий період, який закінчується фактичним повернення кредиту. Окрім того, Паспорт споживчого кредиту до такого договору має положення про строк дії договору від 1-до 30 днів.
Тобто, аналіз зазначених доказів дає підстави стверджувати, що нарахування відсотків за договором позики від 06.05.2021 здійснювалося за період з 06.05.2021 по 23.02.2022, враховуючи положення Додатку 1 до договору позики на основі базового періоду повернення кредиту, фактичного без зазначеного граничного строку дії такого договору.
Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України в цивільному законодавстві діє презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
За приписами ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в редакції на дату укладення оспорюваного договору про внесення змін, фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити в тому числі строк дії договору.
Відповідно до визначення наведеного у ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Разом з цим, визначення строку дії договору наведене у ст. 631 ЦК України згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Реалізуючи свободу договору, сторони у Додатку №1 до договору позики дійшли згоди про те, що він діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі процентів за користування кредитом та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.
Суд враховує, що договір позики від 06.05.2021 та, зокрема, Додаток №1 до нього не визнавався відповідачем недійсним, а тому його положення є обов'язковими до виконання сторонами. З цього слідує, що позивачем правомірно нараховувалися відсотки за користування кредитним коштами за окреслений період, так як відповідачем не виконано зобов'язання за договором позики в базовий період такого повернення.
Щодо спливу строків позовної давності.
Відповідно, строк повернення кредиту згідно умов договору №2111624919519 настав 26.04.2022, й саме з цього моменту розпочав свій перебіг строк позовної давності.
Та відповіднострок позовної давності за договором позики №3731402022-71731 починає свій перебіг після 30-денного строку (зазначеного у Паспорті споживчого кредиту)
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частина 4 ст. 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) запроваджено карантин у період з 02.04.2020 по 30.06.2023.
Отже, на момент початку перебігу строку позовної давності діяв карантин, в зв'язку з чим строк позовної давності був продовжений на строк дії карантину тобто трирічний строк позовної давності продовжився на строк дії карантину та фактично розпочав перебіг з 01.07.2023 й на момент звернення до суду з позовом 28.10.2024 не закінчився, крім того, строк позовної давності в подальшому також продовжувався на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.
Таким чином, доводи відповідача про пропуск строку позовної давності суд відхиляє.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 16000 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» від 01.11.2023, заявка на надання юридичної допомоги №242 від 05.07.2024, Витяг з Акту №3 про надання юридичної допомоги від 05.09.2024.
Проте суд не може погодитись із наведеним розрахунком в повному обсязі, враховуючи співмірність складності справи та виконаних адвокатом робіт, враховуючи те, що надані Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» послуги з надання усної консультації з вивченням документів не стосуються розгляду справи в суді. Також суд вважає час у чотири години, витрачений Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» на складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду таким, що не відповідає складності справи.
На підставі викладеного суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги у розмірі в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. ст. 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2111624919519 від 26.04.2021, яка станом на 28.10.2024 складає 49878,14 грн.(сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень чотирнадцять копійок), з яких: 4100,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 45778,14 грн. - заборгованість по відсотках на дату відступлення права вимоги; заборгованість за Договором позики №3731402022-71731 від 06.05.2021, яка станом на 28.10.2024 складає 10075,00 грн. (десять тисяч сімдесят п'ять гривень нуль копійок), з яких: 1500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8575,00 грн. - заборгованість по відсотках, а всього на загальну суму 59953 грн. 14 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні чотирнадцять копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» , код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25.06.2025.
Суддя В. В. Кокорєв