26 червня 2025 рокусправа № 380/9356/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, які оформлені листом від 17.04.2025 № 260306-вих-56892;
зобов'язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу в органах внутрішніх справ України та в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області до 20.08.2024. Позивач звернувся до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою, в якій просив видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, однак отримав відмову у зв'язку з тим, що позивачу встановлено 3 групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.
Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 13.05.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначив, що 17 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Залізничного відділу соціального захисту із заявою про надання статусу особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення. До заяви позивач долучив витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 185/25/1802/Р від 17.03.2025, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, поранення (контузії, травми, каліцтва) захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержані під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції. ОСОБА_1 у період із 2007 до 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ ; з 07.11.2015 позивач проходив службу в Національній поліції України. Національна поліція України на входить до структури органів Міністерства внутрішніх справ України. Відповідно до свідоцтва про хворобу №420 від 19.08.2024, виданого Державою установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» позивачу встановлено діагноз та винесено постанову медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків. Законодавством України не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція, як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. З урахуванням вищезазначеного немає правових підстав для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення «Особи з інвалідністю війни» відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а Залізничний відділ соціального захисту діяв у межах наданих йому повноважень.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та в Головному управління Національної поліції у Львівській області до 20.08.2024.
Згідно наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області (про особовий склад) №511о/с від 20.08.2024, позивача відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 за станом здоров'я (через хворобу).
Згідно свідоцтва про хворобу №420, виданого Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», ОСОБА_1 отримав травму, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків. Захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції.
Згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 184/25/1802/Р від 17.03.2025, позивачу встановлено третю (ІІІ) групу інвалідності.
Позивач звернувся до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради із заявою, просив видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Листом №260306-вих-56892 від 17.04.2025, відповідач повідомив, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття - особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція, як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. Згідно з свідоцтвом про хворобу №420 від 19.08.2024 та витягом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер витягу 184/25/1802/В) позивач є капітаном поліції, 17.02.2025 позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Підстави для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відсутні.
Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XIІ встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами;
З аналізу наведеної норми випливає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать, зокрема, особи з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків.
Тобто, для встановлення наявності у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII необхідно з'ясувати наявність двох умов: 1) належність позивача до числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ України, 2) встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач був звільнений зі служби в поліції 20 серпня 2024 року, що підтверджується копією наказу від 20.08.2024 №511 о/с.
У свідоцтві про хворобу №420 від 19.08.2024 вказано, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. Захворювання пов'язане з проходженням служби в поліції.
Тобто, з наведеного слідує, що захворювання, що мало наслідком в подальшому встановлення інвалідності, пов'язаної з виконанням службових обов'язків в органах внутрішніх справ.
Щодо другої умови, яка повинна бути дотримана для набуття позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII- встановлення інвалідності внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 “Питання медико-соціальної експертизи» (далі Постанова № 1317), медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 12 Постанови № 1317, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Пунктом 26 Постанови № 1317 передбачено, що особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Вказаним пунктом Постанови № 1317 передбачено, що причинами інвалідності, крім іншого, є: захворювання: - отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.
Національна поліція є структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України, наділена тими ж функціями, що і міліція, що дає підстави стверджувати про правонаступність територіальних органів поліції ГУ ПН територіальних органів УМВС.
З наявних в матеріалах справи витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №184/25/1802/В, позивачу встановлено 3 групу інвалідності до 17.03.2025, у зв'язку із пораненням (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інших ушкоджень здоров'я, одержані під час виконання службових обов'язків, пов'язаних та основних завдань міліції або поліції.
Оскільки позивач був звільнений з органів поліції, де проходив службу після звільнення з органів внутрішніх справ, під час служби в яких отримав травму, яка зумовила встановлення ІІІ групи інвалідності, що підтверджується належними та допустимими доказами, то суд виснує, що позивачу інвалідність встановлена внаслідок травми, одержаної під час виконання ним службових обов'язків в органах внутрішніх справ.
Враховуючи встановлені судом обставини, а також факту встановлення позивачу інвалідності, внаслідок захворювання, одержаного під час виконання службових обов'язків, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни за п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову повністю.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, яка оформлена листом від 17.04.2025 № 260306-вих-56892.
Зобов'язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради видати ОСОБА_1 посвідчення “Особа з інвалідністю внаслідок війни».
Стягнути з Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (адреса: 79022, м. Львів, вул. Виговського, 34, ЄДРПОУ: 26094903) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна