справа №380/12186/25
з питань забезпечення позову
26 червня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові заяву Приватного підприємства «ШИПШИНА» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «ШИПШИНА» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними і скасування постанов, -
Приватне підприємство «ШИПШИНА» (місцезнаходження: вул. Городоцька, 357, м.Львів, 79040; код ЄДРПОУ: 35145549) звернулося з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ,03150; код ЄДРПОУ: 39816845), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.05.2025 № ЖТ001/25/П;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 27.05.2025 № ЖТ002/25/ПС.
Ухвалою від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
24.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить суд:
- забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №ВП78437267 від 23.06.2025 на підставі виконавчого документу - постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області від 27.05.2025 №ЖТ001/25/ПС до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/12186/25;
- забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №ВП78436869 від 23.06.2025 на підставі виконавчого документу - постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області від 27.05.2025 №ЖТ002/25/ПС до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/12186/25.
Вимоги зазначеної заяви обґрунтовано тим, що незважаючи на оскарження вищевказаних постанов, начальник Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області подав до Залізничного ВДВС у м. Львові Західного МРУЮ постанову про накладення штрафу від 27.05.2025 № ЖТ001/25/П та постанову про накладення штрафу від 27.05.2025 № ЖТ002/25/ПС до примусового виконання.
Водночас, оскільки, державним виконавцем розпочато примусове виконання вищевказаних постанов, наведене спричиняє істотні труднощі для здійснення позивачем господарської діяльності та, у разі невжиття заходів забезпечення, може зумовити ситуацію, за якої виконання рішення суду, в разі задоволення позову, буде неможливим або ж істотно ускладненим. Окрім того, позивачу необхідно буде докладати значних зусиль та витрат для поновлення його порушених прав у спірних правовідносинах.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої, другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи зазначені вище нормативно-правові положення, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України можливі лише за наявності обставин, що визначені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні обиратися з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Крім того, суд бере до уваги, що згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Як вказано вище, заявник просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення у виконавчих провадженнях №ВП78437267 та №ВП78436869 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №380/12186/25.
На підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем зазначено про те, що ним оспорюється законність відповідної постанови, тому переконаний, що забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів та усуне перешкоди у користуванні належним йому майном.
У той же час, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності постанов відповідача.
Також, суд вважає за необхідне зауважити, що наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки після відкриття виконавчого провадження заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення його виконання в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.
Сама ж протиправність оскаржуваних постанов може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів.
Крім того, безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
Однак, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі №280/4367/19, від 07.09.2022 у справі №160/15421/21,
Зважаючи на викладене, у суду відсутні належні правові підстави для задоволення заяви позивача.
Керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви Приватного підприємства «ШИПШИНА» про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна