м. Вінниця
27 червня 2025 р. Справа № 120/674/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивачів, рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом засідання комісії №9/в від 26.07.2024 року, яким їм відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю солдата ОСОБА_4 .
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.01.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
Ухвалою від 03.02.2025 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк усунуто недоліки, зазначені в ухвалі від 03.02.2025 року.
Ухвалою суду від 11.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію даної ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача 12.02.2025 року о 10:59 год, що підтверджується довідкою від 15.02.2025 року, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідач своїм право на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв'язку з чим, суд вирішує даний спір за наявними матеріалами на підставі частини 6 статті 162 КАС України.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Солдат ОСОБА_4 був мобілізований та з 27.02.2022 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, а з 01.12.2022 року на посаді стрільця-зенітника у військовій частині НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 солдат ОСОБА_4 помер, про що 13.02.2023 року виконавчим комітетом Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .
Відповідно до Акта службового розслідування військової частини НОМЕР_3 від 02.07.2023 року встановлено, що з пояснень командира зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_3 старшого лейтенанта ОСОБА_5 слідує, що в період з 28.02.2023 по 07.03.2023 він знаходився у відпустці. 04.02.2023 приблизно о 12:00 годині старшому лейтенанту ОСОБА_6 зателефонував головний сержант-комнадир зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_3 молодший сержант ОСОБА_7 , який на той час тимчасово виконував обов'язки командира зенітно-ракетного взводу, та повідомив що трапилось ДТП. В аварію потрапив стрілець-зенітник і зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_8 , який був за кермом автомобіля (Ореl zafira номер RDE EK-25), стрілець-зенітник 2 зенітно-ракетного відділення зенітного-ракетного взводу військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_9 був на пасажирському місці з права від водія, головний сержант-командир 2 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_3 молодший сержант ОСОБА_7 , який знаходився на задньому сидінні автомобіля. Молодший сержант ОСОБА_7 доповів по телефону старшому сержанту ОСОБА_6 , що їхня машина (Ореl zafira номер RDE EK-25) об'їжджала стоячу на обочині фуру, але спереду з'явилася зустрічна машина, загальмувати не було можливості, там як ззаду їхала інша машина. Водій для зменшення пошкоджень максимально прижався до стоячої фури та сталося зіткнення ДТП. Внаслідок якого, ОСОБА_9 став скаржитися на біль в плечі та був госпіталізований. Близько 14:00 04.02.2023 молодший сержант ОСОБА_7 зателефонував старшому лейтенанту ОСОБА_6 та повідомив, що солдат ОСОБА_10 помер у лікарні.
Факти, які б підтверджували перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час проведення службового розслідування не виявлено.
Причиною смерті є малокровність внутрішніх органів отриманих від травми із залученням кількох ділянок тіла, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 06.02.2023 року №027.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 №60 від 01.03.2023, стрільця-зенітника 3 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_4 , вважати таким, що вибув із списків військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно акту службового розслідування, вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманої травми (малокровності внутрішніх органів) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з проходженням військової служби.
З метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 позивачі звернулись до відповідача із заявою, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, що оформлене протоколом від 26.07.2024 року №9/в, позивачам відмовлено у призначенні відповідної одноразової грошової допомоги, на підставі статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Вважаючи протиправною таку відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у призначенні одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України, позивачі звернулися до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (ч. 5 ст. 17 Конституції України).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.02.1993 (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві.
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У постанові від 29 червня 2022 року у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку № 975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною другою статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;
9) отримання військовозобов'язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Частиною 3 статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.
Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Статтею 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Водночас, статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ визначенні підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті16-3 Закону №2011-ХІІ).
Так, на виконання Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 (далі - Порядок №975, тут і далі - у редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
В силу пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. 10 Порядку № 975 члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста;
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні);
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Пунктами 15, 19 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, комісія Міністерства оборони України, посилаючись на положення ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ зазначила, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення злочину або адміністративного правопорушення.
При цьому, як видно з Протоколу засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.07.2024 року за № 9/в, відповідач покликається на те, що згідно висновку експерта Черкаського обласного бюро судово-медичної експертизи Смілянського міжрайонного відділення від 08.03.2023 №05-6-02/027 під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,40 %о. Під час виконання обов'язків військової служби військовослужбовці потрапили в дорожньо-транспортну пригоду в результаті чого, солдат ОСОБА_4 перебуваючи на місці пасажира загинув. Так, відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння.
Надаючи оцінку такій відмові, суд наголошує, що за змістом частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 19 Порядку № 975, зазначена допомога не призначається з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/6477/19 від 29.06.2022 року.
Таким чином, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Відповідно акту службового розслідування, згідно з розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 № 150, військовослужбовці зенітно-ракетного взводу військової частини НОМЕР_3 їздили на навчання з метою підвищення бойової готовності і підготовки військовослужбовців. 04.02.2023 о 12 год. 00 хв. від оперативного чергового ІНФОРМАЦІЯ_2 капітана ОСОБА_11 надійшло повідомлення про факт здійснення дорожньо-транспортної пригоди сталась внаслідок зіткнення автомобіля Opel zafira (номер НОМЕР_4 ), в якому перебували військовослужбовці військової частини НОМЕР_3 , з автомобілем ISUZU (номер НОМЕР_5 ) на 255 кілометрі дороги Київ-Знам'янка.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 загинув під час виконання обов'язків військової служби, а саме, військовослужбовці потрапили в дорожньо-транспортну пригоду в результаті чого, солдат ОСОБА_4 перебуваючи на місці пасажира загинув.
Отже, ОСОБА_4 не керував транспортним засобом, а був його пасажиром, що не заперечується відповідачем.
Натомість відповідач у спірному рішенні не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою позивача (у тому числі, перебуванням його у стані алкогольного сп'яніння) та його загибеллю.
Стверджуючи про наявність у діях загиблого складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідач не надав докази того, що ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні відповідного правопорушення.
При цьому повноваження щодо наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 172-20 КУпАП України в діях будь-якої особи та притягнення до адміністративної відповідальності належить суду, а тому посилання представника відповідача та зазначення у спірному протоколі про скоєння ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого наведеною нормою, є неприйнятним.
Щодо акту службового розслідування, то останнє проведено відповідно до Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017за № 1503/31371, яким затверджений Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі також- Порядок). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі- військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відтак, висновки про причини смерті військовослужбовця ОСОБА_4 не могли бути встановлені в межах службового розслідування, призначеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та наказу Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, та правового значення мати не можуть. Тобто висновки службового розслідування, мають юридичні наслідки лише для осіб, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Викладеним підтверджується, що акт службового розслідування не є тим документом, висновки якого відповідно до законодавства могли б достовірно підтверджувати обставини смерті ОСОБА_4 .
Отже, документи, на які посилається відповідач, суд не визнає достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про доведеність позиції відповідача, тому суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу з наведених у протоколі від 26.07.2024 року №9/в підстав.
На підставі наданих сторонами письмових доказів суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що смерть ОСОБА_4 є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, а відтак і для відмови у призначенні позивачам одноразової грошової допомоги з наведених підстав.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, висновок відповідача у про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки документи, на які посилається відповідач, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, в розумінні статті 76 КАС України, не є належними та достатніми.
Аналогічна позиція висловлена і Сьомим апеляційним адміністративним судом, зокрема в постанові від 12.02.2025 року по справі 120/10798/24.
Отже, під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та достовірними засобами доказування правомірність прийнятого рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивачів є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви та додані до них документи про призначення та виплату ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю при захисті Батьківщини ОСОБА_4 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 по справі № 480/4122/22.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
У відповідності до частини 1 статті 139 КАС України понесені позивачами судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Враховуючи
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 26.07.2024 №9/в.
Зобов'язати комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 , з урахуванням висновків суду, що викладені у цьому рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 )
Позивач 2: ОСОБА_12 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 )
Позивач 3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 )
Відповідач: Міністерство оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022)
Суддя Чернюк Алла Юріївна