Рівненський апеляційний суд
Іменем України
26 червня 2025 року м. Рівне
Справа № 569/20627/21
Провадження № 11-кп/4815/515/25
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю :
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року, якою продовжено ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12021181010000684,
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_4 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 18 липня 2025 року включно без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить вказану ухвалу скасувати та обрати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 , або інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
На обгрунтовання цих вимог зазначила, що прокурором у поданому клопотанні не наведено обставин, які б свідчили, що наявні ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, а посилання прокурора на тяжкість вчиненого злочину не може бути вагомою підставою для тримання особи під вартою. Вказує на тривалий термін перебування ОСОБА_5 під вартою що суперечить нормам міжнародного права та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Вказує на міцні соціальні зв'язки обвинуваченого, оскільки ОСОБА_5 до моменту затримання проживав разом із родиною, а батько обвинуваченого є особою пенсійного віку. Просить врахувати що ОСОБА_5 являється колишнім військовослужбовцем, брав участь у проведенні антитерористичної операції та за час несення служби зарекомендував себе позитивно.
Окрім того просить поновити строк на апеляційне оскарження оскільки ні адвокат, її підзахисний оскаржувану ухвалу в строк на апеляційне оскарження не отримали, а тому вважає, що строк пропущений з поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про відсутність підстав для зміни обвинуваченому виду запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.
Адвокат ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, пропущений на її думку з поважних причин. Згідно з штаму Рівненського апеляційного суду №1-3138/21 адвокатом ОСОБА_6 апеляційна скарга на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року подана 22.05.2025, тобто в межах строків на апеляційне оскарження, передбачене п.1-1 ч.2 ст. 395 КПК, а тому строк на апеляційне оскарження цієї ухвали не пропущено.
Як пояснила апеляційному суду адвокат ОСОБА_6 клопотання про поновлення цього строку із його обгрунтування внесено до апеляційної скарги помилково.
За приписами ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 331 КПК передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №12021181010000684 про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст. 115 КК -умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (вбивстві).
Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст. 331 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 2 місяці, оскільки існують достатні підстави вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування слідства та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів, погоджується з тим, що ризики на які посилається прокурор знайшли своє підтвердження, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Враховуючи особу ОСОБА_5 , який обгрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене максимальне покарання у виді 15 років позбавлення волі, суд прийшов до правомірного висновку про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду у разі обрання менш суворого запобіжного заходу аніж тримання під вартою.
Також обвинуваченому відомі адреси проживання свідків, з якими він знайомий та підтримує тісні стосунки, а тому він може незаконно впливати на них, чинити фізичний, психологічний тиск, заради зміни показань чи відмови від дачі показань.
Обвинувачений ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, розлучений, а отже у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, а тому у разі обрання менш суворого запобіжного заходу аніж тримання під вартою він зможе вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Як встановлено в судовому засіданні Рівненським міським судом також здійсюється розгляд кримінального провадження від 06.12.2021, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021181010002500 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК, що свідчить на підтвердження даного ризику.
Вказані обставини у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать не лише про наявність зазначених ризиків, але й підтверджують, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на цій стадії судового розгляду не зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Згідно прецедентної практики ЄСПЛ, зокрема рішення у справі "Мацнеттер проти Австрії", підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, крім обґрунтованої підозри у вчиненні правопорушення, є наявність ризиків, зокрема, вчинення обвинуваченим подальших правопорушень.
При визначенні ризиків має враховуватися особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки із суспільством.
Колегія суддів визнає, що встановлені місцевим судом ризики знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді і є достатніми для висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Водночас апелянт звернув увагу суду на тривалий термін розгляду його справи та перебування під вартою, що підтверджується матеріалами справи. Зокрема встановлено що обвинувачений ОСОБА_5 знаходиться під вартою з 2021 року, тобто понад чотири роки, та з того часу йому постійно продовжували строк тримання під вартою.
Апеляційний суд зауважує, що застосування запобіжного заходу не повинно бути "очікуванням" обвинувального вироку. Саме на це звернено увагу ЄСПЛ у ряді свої рішень.
Зокрема у рішенні ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі "Лабіта проти Італії", п. 152 визначає, що "…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…".
Колегія суддів зауважує, що у разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу місцевий суд зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі "Харченко проти України", п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04 березня 2010 року у справі "Шалімов проти України", суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди "…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…".
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ця ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3