20червня 2025 року
м. Київ
справа № 521/15433/23
провадження № 61-3153св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року у складі судді Сегеди О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада
2024 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Коновалової В. А., Кострицького В. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод
у спілкуванні з онуком та в його вихованні, визначення способу участі
у вихованні онука.
Позов мотивований тим, що донька позивачів, ОСОБА_4 , з 2008 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 , який разом з батьками проживав у квартирі АДРЕСА_1 .
Восени 2021 року батьки малолітнього ОСОБА_5 прийняли рішення про те, що син повинен навчатися за кордоном, у Республіці Сербія, та проживати разом з матір'ю, ОСОБА_4 .
Із 16 листопада 2021 року малолітній ОСОБА_5 проживав разом з матір'ю
в м. Белград (Республіка Сербія), був зарахований до основної школи «Лаза Костіч» в м. Белград і відвідував Баскетбольний клуб «Партизан НІС».
14 липня 2022 року за домовленістю між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , онук на період літніх канікул поїхав до батька в Україну, до м. Одеси, та повинен був повернутися до м. Белград до початку 2022/2023 навчального року. Однак батько налаштував дитину проти них і матері, відповідач категорично відмовився повертати дитину матері, заявивши, що дитина буде проживати разом з ним в Україні.
Рішенням органу Опіки та піклування Приморської районної адміністрації від
10 квітня 2023 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком, ОСОБА_3 .
Малолітній ОСОБА_5 проживає разом із батьком у квартирі
АДРЕСА_1 .
Позивачі стверджували, що після приїзду малолітнього ОСОБА_5
в Україну, відповідач перешкоджає їм у зустрічах з онуком, у здійсненні ними своїх прав щодо його виховання та спілкування з ним, хоча між ними були теплі та дружні відносини. Крім того, відповідач заблокував їх номери телефонів та забороняє дитині спілкуватися з ними, а також їм не відомо, в яких умовах проживає дитина та з ким спілкується. Коли дитина хворіла, відповідач заборонив лікарям пускати їх до онука. Вказували, що з цього приводу вони зверталися до відділу поліції, де отримали відповідь від 11 квітня 2023 року, що з відповідачем було проведено профілактичну бесіду про недопущення вчинення насильства в сім'ї згідно зі статтею 173-2 КУпАП та про наслідки невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей згідно зі статтею 184 КУпАП.
Позивачі вважали, що відповідач створює їм штучні перешкоди у спілкуванні
з онуком. Спроби добровільно вирішити з відповідачем питання щодо їх участі
у вихованні онука та спілкуванні з ним залишилися без результату. Стверджували, що з цього приводу вони також зверталися до органу опіки та піклування із заявою про визначення способів їх участі у спілкуванні з онуком та його вихованні, але питання на момент звернення до суду розглянуто не було.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили зобов'язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкод у спілкуванні з онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити їм способи участі у вихованні онука та спілкуванні з ним, шляхом встановлення систематичних побачень з онуком
2 рази на тиждень з відвідуванням їх місця проживання, з ночівлею за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_2 , щосереди
з 16:00 год до 16:00 год четверга та щоп'ятниці з 16:00 год до 16:00 год суботи без присутності батька онука; спілкування дідуся та бабусі з онуком за допомогою телефона та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо- та/або відеозв?язку щодня, тривалістю до двох годин, з урахуванням режиму дня та можливості онука.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод зустрічам і спілкуванню ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з малолітнім онуком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення таких систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком:
- кожну п'ятницю з 19:00 год до суботи 15:00 год з ночівлею без присутності батька, за згодою дитини;
- спілкування дідуся та бабусі разом з онуком за допомогою телефона та/або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо- та/або відеозв'язку щодня, за згодою дитини.
Вказано, що всі зустрічі повинні відбуватися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок дня дитини, стан здоров'я, та за умови забезпечення
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивачів про їх участь у вихованні та спілкуванні з онуком є обґрунтованими, проте бажаний спосіб такої участі не
повною мірою відповідає інтересам дитини та призведе до порушення балансу рівності прав усіх членів сім'ї на участь у вихованні дитини, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відмовляючи у задоволенні вимог
в частині бажаного графіка спілкування, суд виходив з того, що встановлення такого способу участі у спілкуванні з дитиною, з огляду на її вік, характер відносин між сторонами, усталений режим дня та відпочинку дитини,
є недоцільним, не буде відповідати інтересам малолітньої дитини та порушить збалансованість участі батька та матерії в її вихованні.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року,
з урахуванням ували Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року про виправлення описки, апеляційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Колосовська Л. Л., залишено без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
12 березня 2025 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від
07 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди повинні були відмовити
в задоволенні позову в частині зобов?язання відповідача не чинити перешкод та щодо встановлення способів участі позивачів у вихованні онука, оскільки відповідач не чинить перешкод у спілкуванні з онуком, а наявність неузгодженості між сторонами щодо способів участі позивачів у вихованні онука не є підставою для задоволення позову. Суд першої інстанції безпідставно встановив обставини, що не стосуються предмета розгляду цієї справи, а мають суттєве значення для правильного вирішення іншої справи - про стягнення аліментів. Апеляційний суд не дослідив наявних у справі доказів та виклав ті самі твердження як встановлені судом обставин справи. Зазначає, що, за наявними у справі доказами, мати дитини з листопада 2016 року не проживала
у квартирі АДРЕСА_1 , відповідно, дитина не проживала за вказаною адресою з обома батьками. Звертає увагу, що з листопада 2022 року Приморський районний суд м. Одеси розглядає справу № 522/15442/22 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, моральної та матеріальної шкоди, в тому числі про стягнення аліментів за минулий період
з 2016 року до 2021 року. З того часу ОСОБА_4 та її батьки звернулися до ОСОБА_3 з двома безпідставними позовами: про визначення місця проживання дитини (справа № 522/5575/23) і цим позовом, який спрямований на допомогу своїй доньці уникнути сплати аліментів. Вказує, що суд не вислухав дитину, не з?ясував її думку. На засіданні органу опіки та піклування дитина не виявила бажання спілкуватися з бабою.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі
№ 711/8611/20, від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22, від 06 квітня
2023 року у справі № 466/3563/19, від 14 червня 2023 року у справі
№ 462/5189/20, від 24 січня 2024 року у справі № 686/13984/22, від 05 грудня
2018 року у справі № 175/5360/13-ц, від 25 березня 2024 року у справі
№ 742/1716/23, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі
№ 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 25 червня
2020 року у справі № 924/233/18, від 29 серпня 2018 року у справі
№ 910/23428/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня
2020 року у справі № 129/1033/13 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
19 травня 2025 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 -
Колосовська Л. Л. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, заявник перекручує висновки судів.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2025 року ОСОБА_3 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Малиновського районного суду
м. Одеси від 07 травня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення дії рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року,відмовлено.
16 травня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 з 2008 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу
з ОСОБА_3 .
В період спільного проживання у ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 .
До листопада 2021 року малолітній ОСОБА_5 проживав разом з батьками
у квартирі АДРЕСА_1 , 2/3 частини якої належить ОСОБА_3 на праві власності.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30 червня 2022 року
№ 137469686723 ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем та працює директором Приватного підприємства «Ремстрой», юрист за освітою, має постійний дохід, за місцем роботи характеризується позитивно.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції встановлено, що
з 16 листопада 2021 року малолітній ОСОБА_5 проживав разом з матір'ю ОСОБА_4 в м. Белград (Республіка Сербія), де був зарахований до основної школи «Лаза Костіч» та відвідував Баскетбольний клуб «Партизан НІС», що підтверджується довідкою від 21 липня 2022 року.
У липні 2022 року на період літніх канікул малолітній ОСОБА_5 повернувся до України, у м. Одесу та став проживати з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до рішення органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 10 квітня 2023 року місце проживання малолітнього ОСОБА_5 було визначено разом із батьком ОСОБА_7 .
Зі змісту рішення Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 10 квітня 2023 року відомо, що ОСОБА_3 самостійно виховує малолітнього ОСОБА_5 . Дитина з дня народження проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_3 , стосунки дуже добрі.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 вересня 2001 року в рівних частинах квартира АДРЕСА_4 .
Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб
від 16 березня 2023 року № 11-41824-Ф/л у квартирі
АДРЕСА_4 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх донька ОСОБА_4 , матір малолітнього ОСОБА_5 .
17 квітня 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до голови Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо визначення способів участі у вихованні онука ОСОБА_5 та спілкуванні з ним.
19 липня 2023 року Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надав висновок про зобов'язання
ОСОБА_3 не чинити перешкод зустрічам і спілкуванню ОСОБА_1
і ОСОБА_2 з малолітнім онуком ОСОБА_5 шляхом встановлення систематичних зустрічей бабусі та дідуся з онуком, а саме: кожну п'ятницю
з 19:00 год до суботи 15:00 год з ночівлею без присутності батька, за згодою дитини; спілкування дідуся та бабусі з онуком за допомогою телефона
та / або програм інтернет-телефонії (Viber, Skype) в режимах аудіо- та / або відеозв?язку щодня, за згодою дитини. Усі зустрічі повинні проводитися за бажанням дитини, враховуючи розпорядок її дня, стан здоров?я та за умови забезпеченням ОСОБА_1 (бабусею дитини) і ОСОБА_2 (дідусем дитини) необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини.
Зі змісту висновку Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 липня 2023 року також відомо, що позивачі за місцем проживання характеризуються позитивно.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист
і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
У статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати
у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Одним з найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Johansen v. Norway», § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не
в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини,
у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ від 25 листопада
2014 року у справі «Kruskic v. Croatia», §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах
з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ від 05 березня
2019 року у справі «Bogonosovy v. Russia», § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини викладені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 12 квітня 2021 року у справі
№ 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).
Дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні баби, діда з онуком, врахувавши інтереси дитини, його вік, звичний розпорядок дня, прихильність до сторін, поведінку та емоційний стан позивачів, їх можливість забезпечити онука належними умовами перебування, врахував висновок органу опіки та піклування стосовно доцільності встановлення позивачам графіка спілкування
з дитиною як такий, що в цілому відповідає інтересам онука, однак частково відступив від цього висновку з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини та самостійно визначив графік спілкування позивачів з онуком, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та встановлення способу і порядку участі позивачів у вихованні онука відповідно до статей 159, 257 СК України.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачі не довели створення відповідачем перешкод у спілкуванні з онуком, не можуть бути підставою для відмови суду
у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби і діда
у вихованні дитини, місця і часу їх спілкування.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі
№ 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23).
Аргументи заявника про неврахування судами думки дитини є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вирішуючи спір та визначаючи порядок участі у вихованні онука та спілкування з ним,
в резолютивній частині зазначив, що таке спілкування повинно відбуватися за згодою дитини.
Посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається,
з урахуванням встановлених судами фактичних обставин, не суперечать висновкам, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє
в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року та постанови Одеського апеляційного суду від 21 листопада
2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська