20 червня 2025 року
м. Київ
справа № 2-2288/11
провадження № 61-3917св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»,
заінтересовані особи (боржники) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду
м. Миколаєва від 08 січня 2025 року у складі судді Сухаревич З. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - ТОВ «Консалт Солюшенс») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання.
Заява мотивована тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 стягнено в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» (далі - ПАТ «Ерсте Банк») заборгованість за кредитним договором від 07 травня
2008 року № 014/5865/2/14868 у сумі 1 467 303,06 грн, що еквівалентно
184 334,56 дол. США, та по 910,00 грн судових витрат з кожного.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від05 жовтня 2021 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» (далі -
ПАТ «Фідобанк»), який є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк», на його правонаступника ТОВ «Консалт Солюшенс».
Заявник зазначав, що після отримання від ПАТ «Фідобанк» матеріалів кредитної справи встановлено відсутність оригіналу виконавчого листа № 2-2288/11 щодо ОСОБА_1 та відсутність інформації про його пред'явлення до виконання.
За інформацією виконавчої служби, на підставі виконавчого листа № 2-2288/11 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, яке 28 вересня 2018 року завершено, а виконавчий документ повернено стягувачу на підставі частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак відомостей про повернення виконавчого документа стягувачу немає.
Отже, на думку заявника, є підстави вважати, що виконавчий документ був втрачений при пересиланні.
Посилаючись на наведене, ТОВ «Консалт Солюшенс» просило видати дублікат виконавчого листа № 2-2288/10 щодо стягнення заборгованості із
ОСОБА_1 у сумі 1 467 303,26 грн та судових витрат у сумі 910,00 грн,
а також поновити строк пред'явлення його до виконання.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 січня 2025 року заяву задоволено.
Поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_1
у справі № 2-2288/11 на підставі рішення Заводського районного суду
м. Миколаєва від 06 червня 2011 року за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Видано дублікат виконавчого листа, виданого Заводським районним судом
м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_1 у справі № 2-2288/11 на підставі рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року, яким стягнено з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі
1 467 303,06 грн та стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» судові витрати в сумі 910,00 грн.
Ухвала мотивована наявністю відомостей, що вказують на наявність підстав для задоволення заяви, бо докази свідчать, що виконавчий документ було втрачено, а стягувач не був належним чином повідомлений про повернення виконавчого документа органами державної виконавчої служби. Що стосується доводів боржників про відсутність заборгованості, то суд вважав їх помилковими, оскільки списання банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості за кредитами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , яка подана представником
ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , яка подана представником
ОСОБА_4 , залишено без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 січня 2025 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
26 березня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 січня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі обставини втрати виконавчого документа не досліджувались, так само як не досліджувались та не оцінювались інші факти, на які посилався представник сторони боржника. Звертає увагу на відсутність процесуального правонаступництва ТОВ «Консалт Солюшенс» у справі. У матеріалах справи немає заяви ПАТ «Фідобанк» про заміну сторони виконавчого провадження. Суди не встановили факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав
і обов?язків вибулої сторони. ПАТ «Фідобанк» не набуло процесуальних прав як сторона виконавчого провадження у справі. Також вказує, що ПАТ «Фідобанк» помилково відчужило на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» зобов?язання, які
з 2014 року і дотепер припинені та не існують у зв?язку із прощенням боргу стягувачем.
Доводи інших учасників справи
15 квітня 2025 року представник ТОВ «Консалт Солюшенс» - Теребуха К. І. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від
08 січня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від
26 лютого 2025 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що аргументи касаційної скарги щодо відсутності заборгованості та припинення зобов?язань перед кредитором не мають юридичного значення для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа, оскільки це не є предметом цього провадження, а спрямовані на оскарження законності первісного рішення суду по суті спору, яке набрало законної сили і не є предметом перегляду у цій справі.
22 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 січня
2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого
2025 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Аргументи відзиву є тотожними аргументам касаційної скарги.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2025 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від
08 січня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від
26 лютого 2025 року у справі за заявою ТОВ «Консалт Солюшенс» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання, в частині поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконаннявідмовлено.
Відкрито касаційне провадження у справі в частині видачі дубліката виконавчого листа та витребувано її матеріали із Заводського районного суду
м. Миколаєва.
13 травня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2011 року
з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 стягнено в солідарному порядку на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2008 року
№ 014/5865/2/14868 у сумі 1 467 303,06 грн, що еквівалентно
184 334,56 дол. США, та по 910,00 грн судових витрат з кожного.
08 липня 2011 року Заводський районний суд м. Миколаєва видав виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 про стягнення на користь ПАТ «Ерстебанк» з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у сумі 1 467 303,06 грн та судових витрат у сумі
910,00 грн.
Із статуту ПАТ «Фідобанк» випливає, що 30 жовтня 2013 року на підставі рішення загальних зборів акціонерів банку (протокол № 68) затверджено передавальний акт, відповідно до якого банку передано усе майно, права та обов'язки ПАТ «Фідокомбанк». ПАТ «Фідокомбанк» було правонаступником прав
і зобов'язань АКБ «Престиж», створеного у формі відкритого акціонерного товариства, ВАТ «Ерсте Банк» і ПАТ «Ерсте Банк». Внаслідок цього банк
також є правонаступником усіх прав та обов'язків АКБ «Престиж», створеного
у формі відкритого акціонерного товариства, ВАТ «Ерсте Банк», ПАТ «Ерсте Банк» і ПАТ «Фідокомбанк».
З протоколу засідання кредитного комітету від 10 жовтня 2014 року № 1312 випливає, що ОСОБА_2 було дозволено добровільно реалізувати заставне майно за ціною не менше ніж 6 500,00 дол. США. Гроші мають бути спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором від 07 травня 2008 року № 014/5865/2/14868. Після виконання вказаного визнати заборгованість по кредиту та нарахованих доходах за кредитним договором від 07 травня
2008 року № 014/5865/2/14868 безнадійною до повернення. Списати за рахунок сформованого резерву заборгованість по кредиту та нарахованих доходах, яка визнана безнадійною згідно з цим рішенням. Після виконання пункту 1 рішення уповноважити Курника В. О. підготувати і підписати такі документи: повідомлення (лист) про припинення обтяження речового права на нерухоме майно і припинення іпотеки; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (стосовно іншого речового права); заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (стосовно обтяження речового права).
Згідно з актом моніторингу співробітника банку від 11 липня 2014 року стан предмета іпотеки - розвантажувальної овочевої бази на
АДРЕСА_1
є незадовільним. Вона зруйнована на 80 %.
Згідно з квитанцією від 16 жовтня 2014 року № 238022753 ОСОБА_2 сплатила ПАТ «Фідобанк» на погашення кредиту 6 500,00 дол. США відповідно до протоколу від 10 жовтня 2014 року № 1312.
З витягу з протоколу засідання правління ПАТ «Фідобанк» від 24 жовтня
2014 року № 97 відомо, що правління затвердило рішення кредитного комітету від 10 жовтня 2014 року № 1312. Після виконання пункту 1 рішення кредитного комітету визнати заборгованість по кредиту та нарахованих доходах по кредитному договору від 07 травня 2008 року № 014/5865/2/14868 позичальника ОСОБА_2 безнадійною до повернення, списати за рахунок сформованого резерву заборгованість за кредитом та нарахованими доходами, які визнані безнадійними згідно з даним рішенням.
06 листопада 2014 року представник ПАТ «Фідобанк» Курник В. О. звернувся до приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Сапеги О. П. з заявою про зняття заборони відчуження, реєстрацію припинення обтяження речового права та припинення іпотеки щодо об'єкта - розвантажувальної овочевої бази на
АДРЕСА_1 .
06 листопада 2014 року ОСОБА_2 продала вказану овочеву базу за
84 185,00 грн ТОВ «Папір трейд».
03 лютого 2021 року між ПАТ «Фідобанк» і ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, за умовами якого заявник набув право вимоги за кредитним договором від 07 травня 2008 року
№ 014/5865/2/14868 та договором поруки від 07 травня 2008 року
№ 014/5865/2/14868/2.
Заборгованість за кредитним договором станом на дату підписання договору відступлення права вимоги становила 159 218,65 дол. США.
Згідно з актом приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимоги № GL1N019277_205/1 ПАТ «Фідобанк» 03 лютого
2021 року передало ТОВ «Консалт Солюшенс» кредитну справу ОСОБА_2 ,
у тому числі кредитний договір, договір поруки та матеріали претензійно-позовної роботи.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2021 року замінено сторону стягувача ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «Консалт Солюшенс».
31 січня 2022 року приватний виконавець Химич О. М. відкрив виконавче провадження № 68406484 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-2288/11, виданого 08 липня 2011 року Заводським районним судом
м. Миколаєва щодо боржника ОСОБА_2 , про стягнення боргу на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» у розмірі 1 468 213,06 грн.
З постанов Корабельного ВДВС м. Миколаєва від 04 жовтня 2016 року
і від 28 вересня 2018 року відомо, що державний виконавець на підставі заяви стягувача ПАТ «Фідобанк» від 04 жовтня 2016 року у цей же день відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо боржника ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором солідарно з ОСОБА_2 у сумі
1 467 303,06 грн та судових витрат у сумі 910,00 грн. 28 вересня 2018 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність майна, на яке можна звернути стягнення).
Із супровідного листа випливає, що ця постанова мала бути направлена державним виконавцем до ПАТ «Фідобанк», яке розташоване у м. Миколаєві на вул. Фалеєвскій, 91-а, і ОСОБА_1 за місцем його проживання.
Інформації про отримання стягувачем постанови державного виконавця від
28 вересня 2018 року у матеріалах справи немає.
За інформацією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 червня
2023 року, на адресу для листування Фонду та/або ПАТ «Фідобанк» постанова державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа та оригінал виконавчого листа № 2-2288/11 не надходили.
З листів Управління забезпечення примусового виконання рішень
у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Корабельного відділу ДВС у місті Миколаєві відомо, що станом на 24 травня 2023 року виконавчий лист у справі № 2-2288/11 щодо ОСОБА_1 на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби Миколаївської області не перебуває. Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) здійснював виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-2288/11, боржником за яким є ОСОБА_1 , в межах якого 28 вересня 2018 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ «Фідобанк» на адресу: вул. Фалеєвська, 91-а, м. Миколаїв на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оригіналу якого або його копії у виконавчій службі немає. Також немає відомостей про отримання зазначеним вище адресатом поштового відправлення у зв'язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження та реєстрів відправлення поштової кореспонденції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,
а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
На час видачі виконавчого листа у справі (08 липня 2011 року) діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV,
у статті 22 якого було передбачено, що виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному
виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).
Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо
у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня
2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України). Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (аналогічний припис відображений у підпункті 19.4 пункту 1 розділу «Перехідні положення» ГПК України). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Зазначені норми перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/19 (провадження № 14-308цс19)).
Чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документу лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду 03 листопада 2021 року в справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21)).
У постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 15 червня 2022 року у справі № 2-5062/10, від 11 квітня 2024 року у справі
№ 1519/2-4707/11 зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа
у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Видача дубліката виконавчого документа пов'язується з його втратою та можлива в межах строку пред'явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання
є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов'язковим та визначальним є питання з'ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред'явлення виконавчого документа до виконання (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року, провадження № 14-21цс24).
З урахуванням того, що суд першої інстанції поновив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, у розпорядженні правонаступника первісного стягувача зазначеного виконавчого документа немає, як і немає доказів отримання такого документа ТОВ «Консалт Солюшенс», з урахуванням встановлених обставин справи суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа.
Верховний Суд не аналізує питання поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки рішення судів у частині вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання не є предметом касаційного перегляду.
Аргументи ОСОБА_2 щодо відсутності заборгованості та припинення зобов?язань перед кредитором є безпідставними, оскільки предметом розгляду цієї справи є видача дубліката виконавчого документа, а не стягнення заборгованості.
У справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи касаційної скарги вказаних вище висновків судів не спростовують і не дають підстав уважати, що суди порушили норми процесуального права, про що зазначено у касаційній скарзі, по суті зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися
в оцінку доказів.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, аухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 січня 2025 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого
2025 року в частині вирішення питання про видачу дубліката виконавчого
листа- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 08 січня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в частині вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська