20червня 2025 року
м. Київ
справа № 369/11934/20
провадження № 61-7884св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполісжитлобуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Теремки-Буд», Товариство
з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Граніт»,
треті особи: Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державна інспекція містобудування (ДІМ) України, Міністерство розвитку громад та території України, Національне антикорупційне бюро України, Головне управління Національної поліції у м. Києві, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада
2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц.,
Журби С. О., Яворського М. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісжитлобуд» (далі - ТОВ «Мегаполісжитлобуд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремки-Буд» (далі - ТОВ «Теремки-Буд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Граніт» (далі - ТОВ «Агенція безпеки «Граніт»), треті особи: Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів КМР (КМДА), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державна інспекція містобудування (ДІМ) України, Міністерство розвитку громад та території України, Національне антикорупційне бюро України, Головне управління Національної поліції у м. Києві, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод в користуванні та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивований тим, що територіально-адміністративний устрій гарантовано та захищено статтею 133 Конституції України. 27 жовтня 2005 року Київська міська рада прийняла рішення № 342/3803 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення та передачу Акціонерному товариству холдинговій компанії «Київміськбуд» земельної ділянки для будівництва житлових будинків та об'єктів соціальної сфери житлового масиву Теремки-3 на АДРЕСА_1 , загальною площею
78,32 га». В пояснювальній записці до рішення вказано, що західна сторона земельної ділянки проходить по адміністративній межі м. Києва. Існуюча межа м. Києва у передбаченому законом порядку за результатами геодезичних робіт, проведених у 1959-1964 роках, затверджена рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 30 вересня 1976 року № 1103, зі змінами. Згідно з пунктом 4.2 вказаного рішення, АТ ХК «Київміськбуд», правонаступником якого є ТОВ «Мегаполісжитлобуд», було зобов'язано
у місячний термін звернутись до її уповноваженого органу, винести межі та виготовити документ, що посвідчує право користування. Однак ТОВ «Мегаполісжитлобуд» відмовляється виконати пункт 4.2 рішення, знищило три межові знаки міської межі м. Києва, по якій прийнята та затверджена західна сторона ділянки, внесло в ДЗК недостовірні відомості про форму, площу, координати межі м. Києва (здійснило накладення меж), самовільно встановило на приватних землях і землях загального користування м. Києва і с. Гатне залізобетонний паркан. Директор ТОВ «Мегаполісжитлобуд» Сав'як О. В. стверджує, що товариство є належним користувачем частини території, розташованої за межами м. Києва, - території Гатненської сільської ради, площею 0,9771 га, на підставі договору оренди, встановив паркан на території
с. Гатне - на землях комунальної власності, землях загального користування
с. Гатне, та на землях загального користування м. Києва. Здійснило обмеження прав, свобод та законних інтересів громадян, доступу громад до територіально-адміністративної межі м. Києва, права користуватися землями загального користування громад м. Києва та Гатненської сільської ради. Змушує Гатненську сільську раду та громадян до виконання цивільно-правових зобов'язань, не передбачених законом, у тому числі погоджувати з ним набуття у власність та межі земельних ділянок, розташованих за межею м. Києва, на території Гатненської сільської ради. Відмовляється відновлювати знищені три межові знаки міської межі м. Києва, надати доступ до земель громадян; те саме стосується ТОВ «Теремки-Буд». Між ТОВ «Агенція безпеки «Граніт» і ТОВ «Теремки-Буд» укладено договір про надання послуг охорони, паркан перебуває під охороною, прокладено кабель високого струму. Відповідачі не надають йому винести межі земельної ділянки, яку він має намір приватизувати.
ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди в доступі до територіально-адміністративної межі м. Києва, у здійснені ним права користуватися землями загального користування Гатненської сільської ради, встановленні (відновленні) меж земельних ділянок та межових знаків на території Гатненської сільської ради у Києво-Святошинському районі Київської області, на вул. Абрикосова
с. Гатне, шляхом відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення прав. Зобов'язати ТОВ «Мегаполісжитлобуд», ТОВ «Теремки-Буд», ТОВ «Агенція безпеки «Граніт» не чинити перешкод у доступі до територіально-адміністративної межі м. Києва, у здійсненні права користування землями загального користування, встановленні (відновленні) меж земельних ділянок та межових знаків на місцевості на території Гатненської сільської ради у Києво-Святошинському районі Київської області на вул. Абрикосова в с. Гатне, шляхом відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення прав. Зобов'язати ТОВ «Мегаполісжитлобуд» знести самовільно збудований залізобетонний паркан, на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на вул. Абрикосова в с. Гатне , шляхом відновлення стану земельних ділянок, який існував до порушення прав.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
15 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, своє рішення мотивував тим, що позивач у передбаченому законом порядку не довів того, що він є власником земельної ділянки та позбавлений можливості користуватися нею внаслідок протиправних дій відповідачів, які полягали
у встановленні на належній позивачу земельній ділянці залізобетонного паркана.
У цій справі позивач як самостійна особа з власним обсягом цивільних прав та обов'язків по суті намагається в судовому порядку вирішити питання, які стосуються кола прав та обов'язків інших осіб, власників суміжних земельних ділянок, що не відповідає завданню цивільного судочинства, спрямованому на захист порушеного саме особистого, індивідуально вираженого права та на запобігання або ліквідацію несприятливих для особи наслідків, спричинених таким порушенням права.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, при цьому в разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача суд не повинен вдаватися
в оцінку оспорюваних дій та обставин справи на предмет відповідності законодавству.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада
2023 року залишено без змін.
Переглянувши справу в межах вимог і доводів апеляційної скарги, апеляційний суд зробив висновок про те, що у суду першої інстанції не було підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, на порушення якої посилається позивач, та залишення позову без розгляду з огляду на прийняте судом процесуальне рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, що відповідає нормам частин першої, третьої статті 233 ЦПК України.
За встановлених обставин ухвалення рішення судом першої інстанції відповідає визначеному статтею 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства,
а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Апеляційний суд, виходячи зі змісту вимог, заявлених в апеляційній скарзі, про залишення позову без розгляду, звернув увагу, що позивач не має процесуальної мети розгляду судом його позову по суті та задоволення заявлених вимог і не обґрунтовує апеляційну скаргу пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.
Позивач, вільно користуючись наданими йому процесуальними правами, не був позбавлений можливості до початку розгляду справи по суті звернутися до суду першої інстанції про залишення його позову без розгляду відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, однак на власний розсуд такою можливістю не скористався.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
27 травня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, а позовну заяву залишити без розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував частину п?яту статті 223 ЦПК України, у зв?язку з чим безпідставно не залишив позовну заяву без розгляду у зв?язку з повторною неявкою позивача без поважних причин. Зазначає, що він заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав, у матеріалах справи такої заяви немає.
Інші аргументи учасників справи
08 липня 2024 року ГУ НП у м. Києві подало до Верховного Суду додаткові пояснення, які мотивовані тим, що позивач в касаційній скарзі не вказує, в чому полягає незаконність або необґрунтованість оскаржуваних судових рішень,
в чому полягає неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи. Касаційна скарга не містить аргументів проти доводів судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Вказує, що позивач належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, неодноразово подав клопотання, що не свідчить про втрату ним інтересу до власного позову. В суду першої інстанції не було підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Ухвалені судові рішення відповідають завданню цивільного судочинства.
08 липня 2024 року ОСОБА_3 через електронну пошту подав до Верховного Суд відзив, у якому просить оскаржувані судові рішення скасувати, а позов залишити без розгляду, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції безпідставно не залишив позов без розгляду у зв?язку з повторною неявкою позивача
у судове засідання.
Аналогічний відзив 11 липня 2024 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду засобами поштового зв?язку.
11 липня 2024 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду заперечення на пояснення ГУ НП у м. Києві, у яких просить не приймати їх до розгляду.
25 липня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив, у якому просить розглянути касаційну скаргу в межах її вимог та доводів.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року. Відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
18 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у додаткових пояснення, відзивах на касаційну скаргу та у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволенняз таких підстав.
Фактичні обставини справи
Із матеріалів справи відомо, що у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
30 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 17 листопада 2020 року. Копію ухвали суду про відкриття провадження направлено позивачу, яку він отримав 31 жовтня 2020 року
(т. 1, а. с. 93).
Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2020 року, відповідно до розпорядження в.о. голови суду
з 02 листопада 2020 року в суді вводяться суворі карантинні обмеження,
у зв'язку з чим справу знято з розгляду та перенесено на 17 лютого 2021 року
(т. 1, а. с. 100).
Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 лютого 2021 року справу знято з розгляду у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді (т. 2, а. с. 164), призначено судове засідання на 02 квітня 2021 року (т. 2, а. с. 165).
26 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування доказів без його участі в судовому засіданні, продовжити строк підготовчого провадження (т. 2, а. с. 180).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року задоволено заяву ТОВ «Мегаполісжитлобуд» про відвід судді
Волчка А. Я. (т. 2, а. с. 205-206).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 квітня 2021 року справу прийнято до провадження судді ОСОБА_4, призначено підготовче засідання на 14 вересня 2021 року (т. 2, а. с. 208-209).
Розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2021 року № 419 на підставі рішення Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_4 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення з посади судді; відсторонення судді ОСОБА_4 від здійснення правосуддя справу передано на повторний автоматизований розподіл між суддями та призначено судді Фінагеєвій І. О.
(т. 2, а. с. 225-227).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
16 вересня 2021 року справу прийнято до провадження судді Фінагеєвої І. О., призначено підготовче засідання на 22 листопада 2021 року (т. 2, а. с. 228). Судову повістку про виклик до суду на вказану дату ОСОБА_1 отримав
02 жовтня 2021 року (т. 2, а. с. 246).
22 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів (т. 3, а. с. 1-5).
Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, справу відкладено на 08 лютого 2022 року (т. 3, а. с. 6).
Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 лютого 2022 року у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, справу відкладено на 16 травня 2022 року (т. 3, а. с. 25).
Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2022 року у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, справу відкладено на 04 липня 2022 року (т. 3, а. с. 53);
ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на вказану дату
02 липня 2022 року (т. 3, а. с. 78).
04 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, яке просив розглянути без його участі (т. 3, а. с. 82).
04 липня 2022 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 30 серпня 2022 року (т. 3, а. с. 87, 91); ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на вказану дату 27 липня 2022 року (т. 3, а. с. 107).
Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 серпня 2022 року справу знято з розгляду у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді (т. 3, а. с. 127), призначено судове засідання на
17 листопада 2022 року (т. 3, а. с. 127); ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на вказану дату 28 жовтня 2022 року (т. 3, а. с. 150).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
17 листопада 2022 року визнано заявлений третьою особою відвід головуючої судді необґрунтованим (т. 3, а. с. 156), ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 грудня 2022 року в задоволенні заяви про відвід відмовлено (т. 3, а. с. 164-165).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від
29 березня 2023 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження на 24 травня
2023 року (т. 3, а. с. 209-210).
Згідно з довідкою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року справу знято з розгляду у зв'язку з відрядженням судді, призначено судове засідання на 04 липня 2023 року (т. 3, а. с. 223).
ОСОБА_1 отримав судову повістку про виклик до суду на вказану дату
10 червня 2023 року (т. 4, а. с. 3).
В судовому засіданні 04 липня 2023 року, яке проведене за відсутності ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, суд першої інстанції оголосив перерву до 12 вересня 2023 року
(т. 4, а. с. 17).
12 вересня 2023 року суд першої інстанції ухвалою, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановив продовжити розгляд справи за відсутності всіх учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (т. 4, а. с. 41).
12 вересня 2023 року суд першої інстанції ухвалив рішення у справі, повний текст якого виготовлено 15 листопада 2023 року (т. 4, а. с. 43-48) та яке оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 січня 2024 року.
Мотиви, якими керується Верховний Суд
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Переглядаючи цю справу в межах вимог і доводів касаційної скарги, Верховний Суд враховує, що позивач в касаційній скарзі не зазначає, в чому, на його думку, полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваних судових рішень (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо), не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на частину першу статті 414 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Касаційна скарга не містить аргументів проти доводів суду першої інстанції по суті вирішених позовних вимог, а стосується порушення, на думку
ОСОБА_1 , судом першої інстанції норм процесуального права, а саме пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно до якої суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги в межах її вимог і доводів, Верховний Суд враховує таке.
Відповідно до статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачає користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.
У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави - учасниці цієї Конвенції мають право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху
в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з частиною п'ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною п'ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою (частина третя статті 223 ЦПК України).
Оскільки ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час
і місце розгляду справи впродовж всього розгляду справи судом першої інстанції шляхом направлення судових повісток на зазначену ним адресу, які він систематично отримував, був обізнаний про рух справи, неодноразово подавав клопотання про витребування доказів (у березні 2021 року, в листопаді
2021 року, в липні 2022 року, які просив розглядати за його відсутності),
а в березні 2023 року подав заяву про відвід головуючої судді, яку також просив розглянути за його відсутності, що свідчить про відсутність втрати інтересу до власного позову. Клопотань про відкладення розгляду справи в зв'язку
з неможливістю явки в судове засідання, а також клопотань про залишення позову без розгляду позивач не подавав, що свідчить про відсутність заінтересованості ОСОБА_1 в реалізації своїх процесуальних прав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 43 ЦПК України. У суду першої інстанції не було підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, на порушення якої посилається позивач, оскільки нез'явлення позивача не перешкоджало розгляду справи.
Викладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах вимог і доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від
15 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 квітня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська