Справа № 607/18034/24Головуючий у 1-й інстанції Марциновської І.В.
Провадження № 22-ц/817/450/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
17 червня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
секретар - Гичко К.С.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за за апеляційною скаргою акціонерного товариства “Універсал Банк» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2025 року, ухвалене суддею Марциновською І.В. у цивільній справі №607/18034/24 за позовом акціонерного товариства “Універсал Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання прав іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки,
В серпні 2024 року АТ “Універсал Банк» звернулось до суду із вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 6 лютого 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11/037-К на 35 000 доларів США строком до 5 лютого 2022 року. Укладено додаткові угоди 10 грудня 2011 року та 14 грудня 2011 року, якими змінено процентні ставки. Забезпеченням виконання зобов'язань стали договори поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 14 грудня 2011 року, а також іпотечний договір з ОСОБА_4 від 07 лютого 2007 року щодо квартири у АДРЕСА_1 .
29 лютого 2008 року укладено додатковий договір до договору іпотеки, а 14 грудня 2011 року - договір про зміни до іпотеки, при цьому предмет іпотеки не змінено.
Через неналежне виконання кредитних зобов'язань станом на 18 грудня 2014 року утворилась заборгованість 23 816,93 доларів США.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року та постановою Львівського апеляційного суду від 12 липня 2022 року у справі №464/361/15-ц вказану суму стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зустрічний позов ОСОБА_3 про припинення поруки залишено без задоволення.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 607/17808/15-ц визнано недійсним договір іпотеки та додаткові договори. Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року це рішення залишено без змін. Проте ухвалою ВССУ від 05 квітня 2017 року рішення скасовано і справу направлено на новий розгляд.
Новим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 23 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2019 року рішення залишено без змін. Верховний Суд постановою від 15 вересня 2020 року скасував цю постанову і повернув справу на новий розгляд. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 січня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
1 липня 2016 року, після набрання законної сили рішенням від 19 квітня 2016 року, з Держреєстру виключено записи про іпотеку. 05 липня 2016 року ОСОБА_4 продала квартиру ОСОБА_5 , яка згодом, 08 липня 2019 року, відчужила її ОСОБА_1 .
Позивач вважає такі дії недобросовісними, з огляду на тривале судове оскарження дійсності договору іпотеки. Також наголошує, що припинення запису в реєстрі не є припиненням іпотеки. Позивач вважає, що ОСОБА_1 знала або повинна була знати про ризики придбання спірної квартири, а тому презумпція її добросовісності спростовується.
Станом на день подання позову сума несплаченої заборгованості за судовим рішенням становить 21 160,48 доларів США.
У зв'язку із наведеним, АТ “Універсал Банк» просило суд:
1) визнати АТ «Універсал Банк» іпотекодержателем першої черги квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3159361101) на підставі договору іпотеки від 07.02.2007, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 519, додаткового договору від 29.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 639, договору про внесення змін та доповнень від 14.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 3559;
2) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 11/037-К від 06.02.2007 та додатковими угодами до нього від 10.12.2011 і від 14.12.2011 у сумі 21160,48 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону, за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2025 року у позові відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі АТ “Універсал Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про припинення іпотеки лише на підставі внесення запису до Державного реєстру прав щодо її припинення, не врахувавши, що судові рішення, на яких ґрунтувалися ці записи, згодом були скасовані. Реєстраційний запис про припинення іпотеки не є правовою підставою для визнання припинення самого зобов'язання, а тому іпотека залишається чинною, а АТ «Універсал Банк» - іпотекодержателем. ОСОБА_1 як новий власник квартири не може вважатися добросовісним набувачем, оскільки на момент придбання нерухомості в державних реєстрах уже були відомості про скасування судового рішення, яким раніше іпотеку було визнано недійсною, а також містились посилання на відповідну судову справу. Отже, вона могла й повинна була знати про спірність майна. Також суд першої інстанції не врахував факту наявності чинного судового рішення у справі №464/361/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості, яка досі не погашена, а тому у банку є всі законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статей 3, 7, 33 Закону України «Про іпотеку».
У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Оприск Л.Є. просить апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Вказує, що на момент придбання квартири 8 липня 2019 року в державних реєстрах не було відомостей про іпотеку чи інші обтяження, тому відповідачка діяла добросовісно. Відомості про іпотеку були виключені на підставі чинного на той час рішення суду, і їх поновлення є неправомірним та порушуватиме право власності добросовісного набувача квартири - ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення представника АТ “Універсал Банк» - Задорожного А.Г., який доводи апеляційної скарги підтримав, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Оприск Л.Є., яка проти задоволення апеляційної скарги заперечила, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент придбання відповідачем квартири відомості про обтяження (іпотеку) були відсутні у державних реєстрах, а позивач не довів недобросовісність набувача майна. Відтак відповідач набула право власності на квартиру як добросовісний набувач, вільний від незареєстрованих прав чи обтяжень, що виключає можливість звернення стягнення на це майно.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Обставини справи.
6 лютого 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ “Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 11/037-К, за умовами якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 35000 доларів США на строк до 05 лютого 2022 року зі сплатою процентів у розмірі 10,5% річних. 10 грудня 2011 року та 14 грудня 2011 року сторони договору укладали додаткові угоди до кредитного договору, якими змінювались розміри процентних ставок за користування кредитними коштами.
В якості забезпечення виконання умов зазначеного вище кредитного договору 7 лютого 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передані майнові права на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Указаний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 519
29 лютого 2008 року ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 уклали додатковий договір до договору іпотеки від 07 лютого 2007 року, відповідно до якого сторони погодили, що предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Тернопільської міської ради 05 лютого 2008 року і зареєстрованого ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» 05 лютого 2008 року за реєстровим № 22016834. Указаний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 639.
14 грудня 2011 року ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 уклали договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 7 лютого 2007 року. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі за № 3559. Згідно з п. 1.1. договору від 14 грудня 2011 року іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, зазначене в п. 1 додаткового договору від 29 лютого 2008 року, тобто квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також на забезпечення виконання зобов'язань Кредитним договором від 6 лютого 2007 року, 14 грудня 2011 року між Банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договори поруки.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2016 року у справі № 607/17808/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року, частково задоволено позов ОСОБА_4 до ПАТ «Універсал Банк» та визнано недійсним договір іпотеки від 07 лютого 2007 року, укладений між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 519, додатковий договір від 29.02.2008, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 639, договір про внесення змін та доповнень від 14.12.2011, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3559.
1 липня 2016 року у відповідні державні реєстри внесені записи про припинення іпотечного обтяження та договору іпотеки щодо квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
5 липня 2016 ОСОБА_4 відчужила вказану квартиру на користь ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовніром І.Т.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2017 року скасовані рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року у справі №607/17808/15-ц. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В подальшому, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2019 року у справі №607/17808/15-ц, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у позові ОСОБА_4 до ПАТ «Універсал Банк», приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я., Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції про визнання договору іпотеки від 7 лютого 2007 року, додаткового договору від 29 лютого 2008 року та договору про внесення змін та доповнень від 14 грудня 2011 року недійсними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
8 липня 2019 року ОСОБА_5 відчужила квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ліщиною О.П.
Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №607/17808/15-ц скасовано постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2019 року та справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у справі №607/17808/15-ц рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 січня 2019 року залишене без змін.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Щодо визнання за АТ “Універсал Банк» прав іпотекодержателя квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та добросовісності набуття ОСОБА_1 прав на вказану квартиру.
Іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально-визначену річ, що визначена в договорі (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728 сво 18)).
У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частина перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.
Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо іпотека припинена у зв'язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, ані на чинність іпотеки. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 зазначеної постанови від 15 червня 2021 року дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.
У пункті 9.8 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).
У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23).
Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).
У постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі №916/553/22 вказано, що добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
Необхідною умовою добросовісності набувача є відсутність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна, і в такому разі набувач презюмується добросовісним. Водночас така презумпція може бути спростована, якщо буде доведено, що набувач знав чи за всіма обставинами справи мав знати про наявність прав інших осіб або обтяжень, відомості про які не були відображені в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. У такому випадку набувач є недобросовісним і в залежності від обставин справи не набуває права на рухоме майно або набуває право на рухоме майно, обмежене такими обтяженнями, про які набувач знав чи мав знати.
З урахуванням наведених вище правових висновків, колегія суддів приходить до переконання, що ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 8 липня 2019 року не діяла добросовісно.
Матеріали справи свідчать, що у відкритих джерелах, зокрема у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Єдиному державному реєстрі судових рішень містилися дані про наявність судових спорів щодо предмета іпотеки, зокрема, щодо дійсності договору іпотеки, та відповідні судові рішення були у загальному доступі.
Так, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному Реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №386228661 (квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) наявні записи про те, що квартира була предметом іпотеки та про те, що іпотека була припинена на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2016 року у справі №607/17808/15-ц, яке на час придбання ОСОБА_1 вказаної квартири було скасовано.
ОСОБА_1 придбала квартиру 8 липня 2019 року, після ухвалення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області рішення від 23 січня 2019 року у справі №607/17808/15-ц яким відмовлено у визнанні недійсним договору іпотеки, під час апеляційного провадження щодо перегляду вказаного рішення.
Інформація щодо спору про чинність договору іпотеки у цивільній справі №607/17808/15-ц станом на час придбання ОСОБА_1 спірної квартири була наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а судові рішення у цивільній справі №607/17808/15-ц - були наявні у Державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до чинного законодавства, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, а також Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна може бути отриманий кількома способами, зокрема: через офіційний вебпортал Міністерства юстиції України (онлайн-доступ до реєстрів через електронний кабінет користувача); шляхом звернення до нотаріуса чи державного реєстратора; шляхом подання запиту до центру надання адміністративних послуг; через інтегровані системи банків або електронні сервіси, що мають відповідні договори з Мін'юстом.
Таким чином, особа, яка набуває нерухомість, має як фактичну можливість, так і юридичний обов'язок перевірити правовий статус об'єкта майна, в тому числі історію його обтяжень і судових спорів. Особливо це стосується житлової нерухомості, яка неодноразово була предметом правочинів за відсутності стабільного правового статусу.
Отже, у покупця, який діє розумно та обачно, за наявності подібної інформації мали виникнути обґрунтовані сумніви щодо належності та правомірності набуття права власності продавцем. Враховуючи обсяг, хронологію та тривалість судових спорів, характер майна, що було обтяжене (житлова нерухомість у місті), а також обсяг ризику щодо можливого звернення стягнення, у сукупності ці обставини виключають добросовісність набувача ОСОБА_1 .
Таким чином, презумпція добросовісності набуття ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 спростована належними і допустимими доказами.
Наявність чинного договору іпотеки, збереження зобов'язань за кредитним договором, а також відсутність правових підстав для визнання припиненою іпотеки (оскільки підстави для внесення запису про її припинення були скасовані), вказують на правомірність вимог позивача про визнання його іпотекодержателем та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що з моменту постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2017 року, якою скасовані рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 квітня 2016 року та ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 23 червня 2016 року у справі №607/17808/15-ц, і до 8 липня 2019 року позивач не вжив жодних заходів для відновлення запису про чинність іпотеки, при придбанні квартири ОСОБА_1 покладалася на відомості у Державному реєстрі речових праві на нерухоме майно про відсутність обтяжень, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що відсутність у Державному реєстрі іпотек відомостей про іпотеку за встановлених у цій справі обставин не може беззастережно свідчити про добросовісність дій відповідачки ОСОБА_1 , яка у разі розумних та обачних дій мала як фактичну можливість, так і юридичний обов'язок перевірити правовий статус майна ( в тому числі історію його обтяжень і судових спорів), який вдруге був предметом правочинів за відсутності стабільного правового статусу, під час розгляду судами спорів щодо чинності договору іпотеки.
Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
За ст. 7 вказаного Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 17 вказаного Закону іпотека припиняється у разі, зокрема, припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ст. 33 вказаного Закону: у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 4).
За ч. 1 ст. 39 вказаного Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
Згідно з ч. 2 ст. 39 вказаного Закону у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ст. 41вказаного Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Наявність заборгованості за кредитним договором № 11/037-К від 6 лютого 2007 року (на забезпечення виконання якого було укладено Договір іпотеки від 7 лютого 2007 року, з подальшими додатковими угодами до нього від 10 грудня 2011 року та 14 грудня 2011 року) підтверджено рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 9 липня 2021 року у справі № 464/361/15-ц, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 липня 2022, яким стягнуто з боржника та поручителя кредитну заборгованість у розмірі 23 816,93 доларів США. Дане рішення набрало законної сили та не було скасоване.
Іпотека, як уже встановлено вище, не припинилася, а її припинення не могло мати місце на підставі судових рішень, які згодом були скасовані. Таким чином, підстав для висновку про відсутність чинної іпотеки чи відмову у зверненні стягнення не вбачається.
Отже, враховуючи наявність чинного, не виконаного боргового зобов'язання, дійсного іпотечного договору, а також правомірність способу реалізації, визначеного в позові, суд дійшов висновку, що слід звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її реалізації на електронних торгах у порядку виконавчого провадження.
За наведених обставин, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов АТ “Універсал Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
Щодо судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
При поданні позовної заяви АТ “Універсал Банк» сплачено судовий збір у розмірі 3228,75 грн (Платіжна інструкція №9595/2 від 9 серпня 2024 року), 13011,46 грн (Платіжна інструкція №9595/3 від 9 серпня 2024 року). За подання апеляційної скарги АТ “Універсал Банк» сплачено судовий збір у розмірі 24360,32 грн. Разом: 40660,53 грн.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу задоволено та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, тому з ОСОБА_1 на користь АТ “Універсал Банк» слід стягнути 40660,53 грн сплаченого судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства “Універсал Банк» - задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства “Універсал Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
Визнати акціонерне товариство «Універсал Банк» (місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ; код ЄРДПОУ 21133352) іпотекодержателем квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3159361101) на підставі договору іпотеки від 7 лютого 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 519, додаткового договору від 29 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 639, договору про внесення змін та доповнень від 14 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 3559.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 11/037-К від 6 лютого 2007 року та додатковими угодами до нього від 10 грудня 2011 року і від 14 грудня 2011 року у сумі 21160,48 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону, за ціною, визначеною при примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства “Універсал Банк» 40660,53 грн (сорок тисяч шістсот шістдесят гривень та п'ятдесят три копійки) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 червня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Храпак Н.М.