Справа № 607/12029/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/817/157/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ухвала слідчого судді
27 червня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю - прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді клопотання сторони обвинувачення - задоволено частково. Застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.317 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло у період доби з 23 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. (окрім випадків увімкнення сигналу повітряної тривоги з метою прибуття до укриття) за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 10 серпня 2025 року. Одночасно, покладено на нього процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічну пору доби зможе запобігти встановленим та доведеним у судовому засіданні ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення у якому підозрюється. При цьому, доводи слідчого на неможливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою слідчий суддя визнав необґрунтованими.
В апеляційній скарзі прокурор Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що ухвала слідчого судді є необгрунтованою та невмотивованою.
Також вказує, що ОСОБА_7 може:
переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду - оскільки усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, санкції яких передбачають позбавлення волі на строк від 4 до 8 років та від 6 до10 років із конфіскацією майна, останній може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання.
незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні - оскільки йому відомі анкетні дані вказаних осіб, тому він зможе схиляти їх до дачі неправдивих показів чи відмовити від дачі показів, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім цього, ст.23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто, доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування.
вчинити інші кримінальні правопорушення - так як згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду від 15.08.2024 засуджений за незаконне надання приміщення для вживання наркотичних засобів та психотропних речовин до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробовуванням, строком на 1 рік, фактично перебуваючи під іспитовим строком продовжив вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.317 КК України.
Прокурор звертає увагу на те, що не є можливим застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, як:
домашнього арешту, оскільки він зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_2 , яку надавав для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин. У випадку застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту, останній буде мати можливість продовжувати свою протиправну злочинну діяльність у вказаній квартирі.
особистого зобов'язання та особистої поруки, оскільки перебуваючи на волі, останній може ухилятися від явки до органів досудового розслідування та суду, а також може вчиняти нові злочини і, як зазначено вище, не дотримуватиметься виконання покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги і вважають ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри за ч.3 ст.307, ч.2 ст.317 КК України та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому не підлягають перевірці в ході апеляційного розгляду.
Аналізуючи викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора колегія суддів приходить до висновку, що вони містять лише твердження прокурора про недостатність застосування домашнього арешту для запобігання ризикам і не обґрунтовані конкретними обставинами провадження, а тому не спростовують висновків слідчого судді.
Так, згідно оскарженої ухвали, відмовляючи в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя правильно застосував вимоги ч.4 ст.194 КПК України, відповідно до якої якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, тобто наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків згідно ст.177 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, то слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
В апеляційній скарзі прокурор оскаржує вид застосованого слідчим суддею запобіжного заходу і просить застосувати більш суворий - у вигляді тримання під вартою, мотивуючи виключно тим, що він вважає застосований слідчим суддею запобіжний захід недостатнім для запобігання наявним ризикам, які передбачені ст.177 КПК України. Однак, крім узагальнених доводів прокурор не наводить переконливих і конкретних обставин, на підставі яких він прийшов до такого переконання.
Натомість, як вбачається зі змісту оскарженої ухвали слідчий суддя врахував, як наявність сукупності ризиків та їх вагомість, так і відомості про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, незадовільний стан здоров'я, через хворобу не може самостійно пересуватись і у нього обмежена можливість володіти кінцівками, потребує щоденного прийняття лікарських засобів, з його слів є особою з інвалідністю 1 групи, не працевлаштований, не має постійного законного заробітку. З урахуванням наведеного слідчий суддя прийняв правильне рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, що є необхідним і достатнім для запобігання встановленим в цій справі ризикам, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином розглядаючи клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, слідчий суддя, з дотриманням вимог ст.ст.177,178,181,184,193,194 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу та належним чином мотивував своє рішення.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не містить належного обґрунтування і конкретних доводів щодо того в чому полягає неправильність висновку слідчого судді про достатність застосування в даному випадку менш суворого запобіжного заходу ніж просив слідчий. Тому, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, а доводи апеляційної скарги прокурора наведених в оскарженій ухвалі висновків не спростовують.
З огляду на викладене та враховуючи, що апеляційна скарга прокурора не містить вказівки на конкретні і підтверджені доказами обставини, які би обґрунтовували його твердження про незаконність оскарженої ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді