Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" червня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1430/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віккерс Енерджі", м. Харків
про стягнення 2 588,99 грн,
без виклику учасників справи
Позивач, Акціонерне товариство "Укртрансгаз", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віккерс Енерджі", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 266,14 грн заборгованості, 60,01 грн пені, 76,15 грн три проценти річних та 186,69 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання (закачування, відбір) природного газу від 15.04.2015 №1505000202. Судові витрати з оплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 29.04.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач у справі ТОВ "Віккерс Енерджі", в порушення вимог ч.6 ст.6 ГПК України не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується відповіддю №8597070 від 01.04.2025.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 29.04.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте поштове відправлення було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
За приписами статті 89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1430/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, сплив процесуального строку встановленого для розгляду справи, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (виконавець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віккерс Енерджі" (замовник за договором, відповідач) укладено договір №1505000202 на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу, за яким виконавець зобов'язується протягом строку, визначеного договором, зберігати в підземному сховищі газу (далі ПГС) природний газ (далі - газ), у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути замовнику газ у кількості, визначеній у договорі, а замовник - внести плату за послуги із зберігання (закачування, зберігання, відбору) у встановлені договором строки.
14.04.2016 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою доповнено умови договору новими положеннями.
Так, відповідно до положень п.2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1): замовник передає виконавцю газ на зберігання, у тому числі страховий запас газу, у таких обсягах: 500 тис. куб. м - обсяг газу замовника, що планується закачати в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років (період з 16 квітня 2016 року до дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) на виконання Закону України); 500 тис. куб. м - обсяг газу в ПСГ, на який замовник планує набути право власності в ПСГ сезоні зберігання 2016-2017 років; 2,209 тис.куб.м. - обсяг газу замовника, який залишається в ПСГ з сезону зберігання 2015-2016 років (період з 16 квітня 2015 року по 15 квітня 2016 року).
У випадку наявності в ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець сезону зберігання 2015-2016 років, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в сезоні зберігання 2016-2017 років, що оформлюється сторонами відповідно до п.2.16 договору.
Згідно п.2.3 договору, при прийняті газу замовника відповідно до договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу виконавець не набуває права власності на прийнятий газ замовника. Виконавець немає права здійснювати відбір газу, переданого замовником на зберігання та/або створення страхового запасу газу відповідно до договору, без письмової згоди замовника, крім випадків, передбачених п.2.4 договору.
Закачування газу до ПСГ, у тому числі страхового запасу газу, здійснюється в період закачування газу в ПСГ, як правило, з 16 квітня 2015 року по 15 жовтня 2015 року. Закачування газу до ПСГ в сезоні зберігання 2016-2017 років, у тому числі страхового запасу, здійснюється в період закачування газу в ПСГ, як правило з 16 квітня 2016 року по 15 жовтня 2016 року (п.2.5 договору в редакції додаткової угоди №1).
Пунктом 2.6 договору (в редакції додаткової угоди №1) визначено, що строк зберігання газу замовника в поточному сезоні зберігання газу за договором визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше 15 квітня 2016 року. Строк зберігання газу замовника в сезоні зберігання газу 2016-2017 років визначається з дати початку закачування газу в ПСГ або передачі газу на зберігання виконавцю до закінчення періоду відбору, але не пізніше дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на виконання Закону України.
Як визначено у п.2.12 договору, обсяг газу, що передається сторонами при його закачуванні або відборі в/із ПСГ у відповідному місяці, оформляється актом приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу підписується сторонами та скріплюється печатками сторін до 15-го числа місяця, наступного за звітним. В актах приймання-передачі газу вказується обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ. Акти приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків замовника із виконавцем.
Згідно з п.2.15 договору, у випадку, якщо на кінець минулого сезону зберігання (15 квітня 2015 року) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в поточному сезоні. Замовник і виконавець протягом 10 днів з дати укладання договору оформлюють акт про обсяг залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в поточному сезоні згідно з п.4.3. договору.
Відповідно до п.2.16 договору (в редакції додаткової угоди №1) у випадку, якщо на кінець сезону зберігання 2015-2016 років (15 квітня 2016 року) в ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, останній залишає його в ПСГ виконавця на зберігання в сезоні 2016-2017 років. Замовник і виконавець протягом 10 днів з дати укладення договору оформлюють акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов'язується оплатити частини вартості послуг із зберігання в ПСГ обсягу залишку газу в сезоні зберігання 2015-2016 років (відповідно до п.4.4 договору) та в сезоні зберігання 2016-2017 років згідно з п.4.7 договору.
У п.2.18 договору (в редакції додаткової угоди №1) сторони визначили, що якщо на дату закінчення періоду відбору газу (15 квітня 2017 року), у ПСГ залишилась невикористана частина (залишок) обсягу газу замовника, сторони зобов'язуються до 15 травня 2017 року скласти акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ. Замовник зобов'язується оплатити частину вартості послуг із зберігання залишку газу в ПСГ у сезоні зберігання 2016-2017 років, згідно з п.4.7 договору, та у строк до 15 липня 2017 року укласти з виконавцем договір на зберігання цього залишку газу в наступному сезоні зберігання 2017-2018 років.
Тарифи на дату укладення договору становлять: на закачування 1000 куб. м газу в ПСГ - 32,90 грн, крім того ПДВ 6,58 грн, разом з ПДВ 39,48грн; на зберігання 1000 куб. м газу в ПСГ на один сезон зберігання газу - 46,20 грн, крім того ПДВ 9,24 грн, разом з ПДВ - 55,44 грн; на відбір 1000 куб. м газу з ПСГ - 32,90 грн, крім того ПДВ 6,58 грн, разом з ПДВ 39,48 грн (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору). При цьому, п.3.4 договору сторонами узгоджено, що відповідні тарифи встановлюються НКРЕКП і у випадку зміни тарифів нові тарифи є обов'язковими для сторін за договором з дати набрання ними чинності і додаткового письмового погодження сторін не потребують.
Відповідно до положень п.4.1 договору, замовник сплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем закачування газу. Вартість послуг із закачування газу в ПСГ та частина вартості послуг з його зберігання визначаються на підставі тарифу на закачування газу, зазначеного в п.3.1 договору, 50% тарифу на зберігання газу, зазначеного в п.3.2 договору, та обсягу закачаного газу в ПСГ, зазначеного в акті приймання-передачі газу за звітний місяць закачування газу (п.2.12 договору), за такою формулою: Sn.з. = V x (Tзак.+Тзб/2), де: Sn.з. вартість послуг із закачування газу в ПСГ та його зберігання, грн; V обсяг закачаного газу в ПСГ, тис. куб. м; Tзак. тариф на закачування газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м; Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.
Згідно п.4.3 договору замовник зобов'язується протягом 15 днів з дати укладення договору сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника визначають на підставі 50% тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п.2.15 договору), за такою формулою: Sn.з.г. = V x (Тзб/2), де: Sn.з.г. вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн; V обсяг залишку газу в ПСГ, тис. куб. м; Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.
Поряд з цим, відповідним пунктом договору визначено, що послуги з відбору газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, сплачується замовником у порядку, визначеному п.4.2 договору.
Як закріплено сторонами в п.4.4 договору (в редакції додаткової угоди №1) замовник зобов'язується до 20 травня 2016 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ в сезоні 2016- 2017 років після закінчення сезону зберігання 2015-2016 років, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника визначають на підставі тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п.2.16 договору), за такою формулою: Sn.з.г. = V x Тзб, де: Sn.з.г. вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн; V обсяг залишку газу в ПСГ станом на 15 квітня 2016 року, тис. куб. м; Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.
Послуги з відбору газу, що залишився на подальше зберігання в ПСГ після закінчення минулого сезону зберігання, сплачується замовником у порядку, визначеному в п.4.2 договору.
Відповідно до п.4.7 договору (в редакції додаткової угоди №1) замовник зобов'язується до 20 травня 2017 року сплатити виконавцю частину вартості послуг із зберігання газу, що залишився в ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу - 15 квітня 2017 року, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Частину вартості послуг із зберігання невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника в поточному сезоні зберігання визначаються на підставі 50% тарифу на зберігання газу в ПСГ, що діє на дату здійснення оплати замовником послуг із зберігання залишку газу, та обсягу залишку газу в ПСГ, зазначеного в акті про обсяг залишку природного газу в ПСГ (п.2.18 договору) за такою формулою: Sn.з.з. = V x (Тзб/2), де: Sn.з.з. вартість послуг із зберігання залишку газу в ПСГ, грн; V обсяг залишку газу в ПСГ, тис. куб. м; Тзб тариф на зберігання газу в ПСГ, грн за 1000 куб. м.
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених п.п.4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.7 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.5.2 договору в редакції додаткової угоди №1).
Згідно розділу ІХ договору (в редакції додаткової угоди №1) договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині зберігання (закачування, зберігання, відбору) газу до дати, яка настане раніше, а саме: 15 квітня 2017 року або дати введення в дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища, затверджених НКРЕКП на виконання Закону України, а в частині проведення розрахунків за надані виконавцем послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за договором. Подальше зберігання газу замовника здійснюється виконавцем на договірних засадах на підставі Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2499.
Відповідно до розділу ІІ Типового договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2499, за договором оператор надає замовнику послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу, у тому числі поміщеного в митний режим митного складу, шляхом надання йому доступу до потужності газосховища (газосховищ) на умовах, визначених у договорі, а замовник зобов'язується оплатити оператору вартість послуг на умовах, визначених договором.
Згідно з п.3.1 типового договору оператор надає замовнику послуги в рамках яких розподіляє доступ до потужності газосховища, а саме: робочий обсяг, потужність закачування, потужність відбору. Доступ до потужності газосховища розподіляється на періоди: рік зберігання (річна та об'єднана потужність), базовий сезон закачування, базовий сезон відбору, місяць, доба (потужність на добу наперед).
Відповідно до п.5.1 типового договору на замовника покладений обов'язок, зокрема. своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг відповідно до умов договору.
Згідно з п.6.1 типового договору вартість послуг розраховується відповідно до тарифів та коефіцієнтів, що встановлюються регулятором.
Відповідно до п.6.2 типового договору оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та коефіцієнти на своєму вебсайті.
Тарифи та коефіцієнти є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності рішенням регулятора про їх встановлення і додаткового письмового погодження сторін не потребують. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами договору (п.6.3 типового договору).
За п.6.4 типового договору, оплата вартості послуг при замовленні річної та/або об'єднаної потужності, потужності на базовий сезон закачування та/або базовий сезон відбору, потужності на місяць (у тому числі для потужності, що розподіляється більше, ніж на один газовий місяць до кінця року зберігання), здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі вартості послуг за газовий місяць на рахунок оператора на умовах 100-відсоткової попередньої оплати за п'ять банківських днів до початку місяця, у якому будуть надаватися послуги. Для потужності на добу наперед оплата має бути зарахована на рахунок оператора не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації, реномінації, торгового сповіщення відповідно до Кодексу. Для робочого обсягу, розподіленого на добу наперед відповідно до вимог пункту 11 глави 1 розділу VII Кодексу, оплата має бути зарахована на рахунок оператора за три години до початку газової доби надання послуги. Якщо відповідно до вимог Кодексу розмір розподіленої замовнику потужності змінюється, оператор зараховує переплату замовника в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертає на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання такої вимоги. Замовник сплачує оператору вартість послуг незалежно від фактичного використання розподіленої потужності.
Пунктом 6.5 типового договору встановлено, що вартість послуг (крім об'єднаної потужності) визначається за формулою S = P . T . n . K, де P - розмір розподіленої потужності, тис. м3 на добу; T - тариф на закачування/відбір/зберігання природного газу, встановлений Регулятором, грн за 1000 м3 на добу; n - кількість днів надання послуг; K - коефіцієнт, встановлений Регулятором. У разі відсутності встановленого коефіцієнту, застосовується 1. Вартість послуги "об'єднана потужність" визначається за формулою Sоп = ((Pзб . Tзб . n) + (Pзак . Tзак . n) + (Pвід . Tвід . n)) . K, де Pзб/Рзак/Рвід - розмір розподіленого робочого обсягу/потужності закачування на базовий сезон закачування/потужності відбору на базовий сезон відбору, тис. м3 на добу; Tзб/Тзак/Рвід - тариф на закачування/відбір/зберігання природного газу, встановлений Регулятором, грн за 1000 м3 на добу; n - кількість днів надання Послуг. При цьому послуга із закачування відсутня у базовому сезоні відбору, послуга відбору - у базовому сезоні закачування; K - коефіцієнт, встановлений Регулятором. У разі відсутності встановленого коефіцієнту, застосовується 1.
Як передбачено п.7.5 типового договору, у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених Договором, Замовник додатково сплачує Оператору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Між ПАТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Віккерс Енерджі" складено акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання №298/05-16 від 30.04.2016, відповідно до якого на початок сезону зберігання 2016/2017 обсяг залишку природного газу згідно договору №1505000202 від 15.04.2015 становить 2,209 тис.куб.м.
Згідно довідки АТ "Укртрансгаз" станом на 7:00 ранку 31.03.2025 на рахунку зберігання ТОВ "Віккерс Енерджи" обліковується природний газ обсягом 2,209 тис.куб.м.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що після складення акту № 298/05-16 від 30.04.2016 про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання 2016/2017, з боку ТОВ "Віккерс Енерджі" не було вчинено жодних дій обумовлених вказаними вище пунктами договору. Послуги зі зберігання залишку газу в ПГС відповідно до договору на зберігання (закачування, відбір) природного газу від 15.04.2015 №1505000202 відповідачем не оплачені. Таким чином, в газосховищах АТ "Укртрансгаз" на зберіганні обліковується природний газ відповідача в обсязі 2,209 тис.куб.м, що також підтверджується довідкою про залишок газу в ПСГ. Після складення останнього акту АТ "Укртрансгаз" спостерігається не активність відповідача та обсяг залишку природного газу є статичним по теперішній час. Вартість послуг зі зберігання природного газу наданих позивачем за договором відповідачу, за період з квітня 2017 по 31.03.2025 становить 2 266,14 грн. Крім того, позивачем до стягнення з відповідача нараховані 60,01 грн пені, 76,15 грн три проценти річних та 186,69 грн інфляційних втрат.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ч.ч.1-3 ст.46 Закону України "Про ринок природного газу", Права та обов'язки оператора газосховища визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газосховища, а також договором зберігання (закачування, відбору) природного газу. Типовий договір зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджується Регулятором. Оператор газосховища повинен забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів зберігання (закачування, відбору) із замовниками. Оператор газосховища зобов'язаний пропонувати послуги, що відповідають потребам ринку природного газу, відповідно до кодексу газосховища. Для цього оператор газосховища зобов'язаний співпрацювати з оператором газотранспортної системи.
Відповідно до п.1 гл.2 розд.І Кодексу газосховищ, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2495 (далі Кодекс газосховищ) оператор газосховищ провадить діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі ліцензії, виданої НКРЕКП.
Пунктом 1 гл.1 розд. ІV Кодексу газосховищ передбачено, що оператор газосховища надає послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу на підставі договору зберігання (закачування, відбору) природного газу, укладеного між оператором та замовником, та на умовах, визначених цим Кодексом; типова форма договору зберігання (закачування, відбору) природного газу затверджується регулятором та публікується на вебсайті оператора газосховища.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; при цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч.1 ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Частиною 2 цієї статті визначено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення
Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст.948 ЦК України); зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч.1 ст.942 ЦК України).
Частиною 1 ст.949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч.1 ст.953 ЦК України).
Отже, враховуючи наведені положення законодавства, умови укладених договорів й підписаний між сторонами акт, встановлені судом факти позивач зобов'язаний зберігати передане відповідачем майно.
Відповідно до ч.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Частиною 3 ст.946 ЦК України передбачено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
Отже, в силу специфіки функціонування газотранспортної системи за викладених обставин оператор не може самостійно припинити зберігання обсягів природного газу замовника за відсутності підстав для того та зобов'язаний зберігати майно і забезпечити схоронність такого майна.
Доказів оплати зберігання природного газу у спірному періоді матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надані.
Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач допустив порушення зобов'язань, не здійснивши оплату в установлені договорами строки.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає заявлені вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 266,14 грн такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг зі зберігання природного газу, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції, процентів річних та пені у розмірі 186,69 грн, 76,15 грн та 60,01 грн відповідно, є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог як таких, що підтверджені доданими доказами та не спростовані відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 - 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віккерс Енерджі" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15, офіс 20, код ЄДРПОУ 37576425) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) - 2 266,14 грн. заборгованості, 60,01 грн пені, 76,15 грн три проценти річних, 186,69 грн інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Віккерс Енерджі" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 13/15, офіс 20, код ЄДРПОУ 37576425).
Рішення підписано 27 червня 2025 року.
Суддя О.В. Погорелова