Рішення від 27.06.2025 по справі 904/1975/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1975/25

за позовом Приватного підприємства "Роял Кард Дніпро", м. Дніпро

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості в розмірі 56 870, 50 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Роял Кард Дніпро" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 56 870,50 грн., з яких: 53 150,00 грн. основного боргу, 3 720,50 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товару №668/13/223-зв від 22.10.2024 року.

Ухвалою суду від 28.04.2025 року відкрито провадження у справі № 904/1975/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що суму основного боргу частково сплачено. Щодо заявленого до стягнення штрафу, Відповідач вважає його нарахування безпідставним.

Позивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2024 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено Договір про закупівлю товару № 668/13/223-зв (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в п.1.2, Договору, а Покупець прийняти і оплатити такий Товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору Постачальник зобов'язується поставити Кухонне приладдя, товари для дому та господарства і приладдя для закладів громадського харчування, код ДК 021:2015 - 3922 (Мітли, віники) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1 яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації №1 становить 53 150,00 грн., без ПДВ (платник єдиного податку);

Товар, який поставляється відповідно до цього Договору, сплачується Покупцем за погодженими цінами в національній валюті України. Покупець здійснює оплату отриманої партії Товару по факту його поставки протягом 60-ти календарних днів (п. 4.1., 4.2. Договору).

Поставка Товару здійснюється протягом 3-х календарних днів після отримання заявки. Заявка може направлятися Постачальнику за допомогою електронних засобів зв'язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів на адресу вказану в цьому договорі (отримання Постачальником оригіналу заявки є необов'язковим).

Поставка Товару здійснюється на умовах DDP (склад Покупця, вул. Залізнична, 13, м. Жовті Води, Дніпропетровська область) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. (п.п. 5.1., 5.2. Договору).

Згідно п. 5.3., 5.4. Договору при поставці партії Товару Постачальник надає документ, що підтверджує якість Товару; рахунок фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортні документи. Датою поставки Товару та переходу права власності на Товар буде вважатися дата фактичної поставки Товару на склад Покупця.

На виконання умов Договору, Позивач постави Відповідачу товар на суму 53 150,00 грн., що підтверджується: видатковою накладною №45 від 12.11.2024 року та товарно-транспортною накладною №Р29 12.11.2024 року (а.с. 12-13).

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 53 150,00 грн.

На час розгляду справи, доказів сплати заборгованості суду не надано.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини щодо невиконання Відповідачем у строки визначені договором обов'язку з оплати поставленого товару, Позивач набув права вимагати сплати заборгованості в судовому порядку.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Пунктом 7.4. Договору поставки сторони передбачили, що за порушення строків оплати за поставлений Товар, передбачених Договором. Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст. 231 ГК України.

На підставі зазначеного пункту договорів, Позивач вимагає стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 3 720,00 грн.

В обґрунтування здійсненого нарахування штрафу, Позивач посилається на ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналізуючи зміст статті 231 ГК України в цілому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18 зазначила, що частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні.

Крім того, у постанові від 10.12.2019 зі справи №904/4156/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що: "… за змістом статей 549, 550, 551 ЦК України та 230, 231, 343 ГК України розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Отже, у випадку, якщо сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов'язання у договорі, а лише зазначили про їх нарахування відповідно до статті 231 ГК України, штрафні санкції стягненню не підлягають".

Таким чином, враховуючи те, що штрафні санкції передбачені ч. 2 ст. 231 ГК України застосовуються лише за порушення негрошових зобов'язань, а в даному спорі мало місце порушення Відповідачем саме грошового зобов'язання (порушення строків оплати поставленого товару), суд приходить до висновку про відсутності правових підстав для застосування норми ч. 2 ст. 231 ГК України до спірних правовідносин.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що умовами Договору сторони не узгодили конкретний розмір штрафу за порушення грошового зобов'язання, не встановлено його розміру і нормами чинного законодавства, нарахування Позивачем штрафу слід визнати безпідставним, у зв'язку із чим, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача основної заборгованості в розмірі 53 150,00 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

У складі судових витрат Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу, розмір яких за попереднім (орієнтованим) розрахунком, що наведений в позовній заяві, становить 20 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В підтвердження витрат, які Позивач сплатив у зв'язку з розглядом даної справи, суду надано наступні докази:

- ордер на надання правничої допомоги серія АЕ №1380300 від 23.04.2025 року;

- свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серія ДП №2539;

- договір про надання правничої допомоги б/н від 14.04.2025 року;

- акт приймання передачі грошових коштів від 18.04.2025 року;

- акт приймання передачі виконаних правничих послуг від 18.04.2025 року;

- фіскальний чек від 16.04.2025 року №15-48-09.

Згідно п. 1.1. наданого суду Договору б/н від 14.04.2025 року, Клієнт (ПП «Роял Кард Дніпро») доручає, а Адвокатка (Волошина К.Ю.) приймає на себе доручення Клієнта про надання обумовленої цим договором юридичної (правової) допомоги, а саме: здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів - Фізичної особи-підприємця Бочарової Наталії Леонідівни (надалі - “Правнича допомога»), а Клієнт доручає надання правничої допомоги та приймає на себе зобов'язання сплатити Адвокатці винагороду (доручити її сплату визначеній Клієнтом особі) за надану Правничу допомогу та Фактичні витрати, в обсязі, на умовах і в порядку, що визначені даним Договором.

18.04.2025 року сторони підписали акт приймання-передачі виконаних правничих послуг відповідно до Договору від 14.04.2025 року на загальну суму 20 000,00 грн., а також Акт приймання-передачі грошових коштів, згідно з яким Клієнт передав, а Адвокат отримав грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. як оплату за правничі послуги за вказаним вище договором.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вище встановлено судом, в підтвердження розміру витрат, які Позивач сплатив у зв'язку з розглядом даної справи, суду надано Договір б/н від 14.04.2025 року, за яким Позивач доручив Адвокату надати юридичну (правову) допомогу, а саме: здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів - Фізичної особи-підприємця Бочарової Наталії Леонідівни, а також докази в підтвердження передачі таких послуг та їх оплати.

Доказів в підтвердження того, що оплачені Позивачем послуги Адвоката зі здійснення захисту прав, свобод та законних інтересів - Фізичної особи-підприємця Бочарової Наталії Леонідівни пов'язані з розглядом даної справи, суду не надано, в зв'язку з чим, підстави для відшкодування відповідних витрат, як таких, що сторона сплатила в зв'язку з розглядом справи, у суду відсутні.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 123, 126, 129, 130, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вулиця Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Приватного підприємства "Роял Кард Дніпро" (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 28, офіс 1, код ЄДРПОУ 36726115) 53 150,00 грн. основного боргу, 2 263,93 грн. витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Ліпинський

Попередній документ
128452319
Наступний документ
128452321
Інформація про рішення:
№ рішення: 128452320
№ справи: 904/1975/25
Дата рішення: 27.06.2025
Дата публікації: 30.06.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (01.09.2025)
Дата надходження: 07.08.2025
Предмет позову: стягнення заборгованості в розмірі 56 870, 50 грн.