17 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/2557/14
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представники учасників справи не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх.1242П/3) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.05.2025 (колегія суддів: головуючий суддя Тимощенко О.М., суддя Мацко О.С., суддя Кльопов І.Г.; повний текст складено 26.05.2025),
постановлену за результатом розгляду матеріалів скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2011" (вх.6184 від 08.05.2025) на неправомірні дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколи Рець з приводу відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2011" (щодо зняття арештів у рамках виконавчого провадження №50965151),
по справі №917/2557/14
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Терра Банк", м.Київ,
до Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл", м.Полтава,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2011", м.Полтава,
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл":
Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", м.Полтава,
ОСОБА_1 , м.Полтава,
про стягнення 3 241 177,02 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2011", м.Полтава,
до Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл", м.Полтава,
Публічного акціонерного товариства "Терра Банк", м.Київ,
про визнання недійсними пунктів 3.6, 4.1, 5.3.4, 6.5 Кредитного договору №КЛ/2013/03-40, що укладений 26.06.2013 між Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" та Приватним підприємством "Ресурс Трейд-Оіл"
У провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/2557/14 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (далі - ПАТ "Терра Банк") до Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл" (далі - ПП "Ресурс Трейд-Оіл"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2011" (далі - ТОВ "Нафтогазтранс-2011"), треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні ПП "Ресурс Трейд-Оіл": Приватне акціонерне товариство "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (далі - ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662"), ОСОБА_1 , про стягнення 3 241 177,02 грн. та за зустрічним позовом ТОВ "Нафтогазтранс-2011" до ПП "Ресурс Трейд-Оіл", ПАТ "Терра Банк" про визнання недійсними пунктів 3.6, 4.1, 5.3.4, 6.5 Кредитного договору №КЛ/2013/03-40, що укладений 26.06.2013 між ПАТ "Терра Банк" та ПП "Ресурс Трейд-Оіл".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 16.12.2015 у справі №917/2557/14 (залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2016) залучено до участі у справі в порядку ст.25 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Публічне акціонерне товариство "Кристалбанк" (далі - ПАТ "Кристалбанк") (ідентифікаційний код юридичної особи 39544699) як правонаступника - ПАТ "Терра Банк" (ідентифікаційний код юридичної особи 24425738). Позовні вимоги за первісним позовом задоволено. Стягнуто солідарно з ПП "Ресурс Трейд-Оіл" та ТОВ "Нафтогазтранс-2011" на користь ПАТ "Кристалбанк" - 1 691 666,65 грн. строкової заборгованості за кредитом, 1 208 333,35 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 235 111,88 грн. прострочених процентів, 58 768,04 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 322,37 грн. пені за прострочення сплати процентів, 9 974,74 грн. 3% річних та втрати від інфляції у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, 58 849,73 грн. інфляційних втрат у зв'язку із простроченням сплати кредиту та 29 000,00 грн. штрафу. Стягнуто солідарно з ПП "Ресурс Трейд-Оіл" та ТОВ "Нафтогазтранс-2011" до Державного бюджету України 48 617,65 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
На виконання вищевказаного рішення Господарським судом Полтавської області 31.03.2016 видано відповідні накази.
08.05.2025 до Господарського суду Полтавської області через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Нафтогазтранс-2011" надійшла скарга (вх.6184 від 08.05.2025), відповідно до якої скаржник просив:
- визнати неправомірними дії начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу відмови у задоволенні заяви ТОВ "Нафтогазтранс-2011" щодо зняття арештів;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходів по зняттю арештів з майна боржника та всіх розрахункових рахунків ТОВ "Нафтогазтранс-2011" у рамках виконавчого провадження №50965151, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.05.2025 у справі №917/2557/14 скаргу ТОВ "Нафтогазтранс-2011" задоволено частково. Визнано неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколи Рець про відмову у знятті арештів у рамках виконавчого провадження №50965151. Зобов'язано начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколу Рець вжити заходів по зняттю арештів з майна боржника та всіх розрахункових рахунків ТОВ "Нафтогазтранс-2011" у рамках виконавчого провадження №50965151. В іншій частині скарги відмовлено в задоволенні.
В основу ухвали покладено наступні висновки суду.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених Законом. Тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.
Разом з тим, Господарський суд Полтавської області виснував, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Оскільки виконавчий лист від 31.03.2016 у справі №917/2557/14, на підставі якого відкрито виконавче провадження №50965151, було повернуто стягувачу 04.01.2019, то повторно пред'явити його до виконання стягувач міг у строк до 04.01.2022. Незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні після завершення виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право скаржника підлягає захисту. Бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ГПК.
Не погодившись із означеною ухвалою, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції через підсистему «Електронний суд» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить, зокрема:
- ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.05.2025 по справі №917/2557/14 - скасувати;
- постановити ухвалу, якою у задоволенні скарги ТОВ «Нафтогазтранс-2011» на неправомірні дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколи Реця з приводу відмови у задоволенні заяви ТОВ «Нафтогазтранс-2011» (щодо зняття арештів у рамках виконавчого провадження №50965151) по справі №917/2557/14 - відмовити у повному обсязі.
На переконання апелянта, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Постановою від 04.01.2019 у межах виконавчого провадження №50965151 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження». Підстави для зняття арешту з коштів та майна боржника відсутні. Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Апелянт просить врахувати аналогічну позицію щодо зняття арештів, яка наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 по справі №2/1522/11652/11.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.05.2025 у справі №917/2557/14. Встановлено строк по 13.06.2025 (включно) для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги. Зобов'язано Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції невідкладно направити ОСОБА_1 копію апеляційної скарги і доданих до неї документів, які у останнього відсутні; відповідні докази надати суду. Призначено розгляд означеної апеляційної скарги на 17.06.2025 о 09:30год.
Через підсистему «Електронний суд» 04.06.2025 від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява (вх.7052) про усунення недоліків, до якої, на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2025, додано фіскальний чек Акціонерного товариства «Укрпошта» як доказ направлення ОСОБА_1 копії апеляційної скарги і доданих до неї документів.
Через підсистему «Електронний суд» 12.06.2025 від ТОВ "Нафтогазтранс-2011" отримано відзив на апеляційну скаргу (вх.7302; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить у задоволенні апеляційної скарги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.05.2025 відмовити, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.05.2025 по справі №917/2557/14 залишити без змін.
Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, ТОВ "Нафтогазтранс-2011" зазначає наступне:
- арешт не може тривати вічно та він перешкоджає власнику майна розпоряджатися ним. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном;
- апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції, а її висновки та мотиви лише пояснюють незгоду з ухвалою суду, однак ніяким чином не обґрунтовують порушення судом норм процесуального та матеріального права;
- оскільки виконавчий лист від 31.03.2016 у справі №917/2557/14, на підставі якого відкрито виконавче провадження №50965151, було повернуто стягувачу 04.01.2019, то повторно пред'явити його до виконання стягувач міг у строк до 04.01.2022. Незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні після завершення виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право скаржника підлягає захисту. Бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з майна є триваючим правопорушенням, а тому оскаржується в будь-який час шляхом подання скарги в порядку, передбаченому ГПК України.
Інші учасники справи правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористались, відзивів на апеляційну скаргу не надали. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату суду від 16.06.2025, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О.
У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 17.06.2025 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили.
Через підсистему «Електронний суд» 13.06.2025 від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримано клопотання (вх.7425), за змістом прохальної частини якого заявник просить: судове засідання, призначене на 17.06.2025 на 09:30год., проводити без участі представника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.05.2025 по справі №917/2557/14 - скасувати; постановити ухвалу, якою у задоволенні скарги ТОВ «Нафтогазтранс-2011» на неправомірні дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколи Реця з приводу відмови у задоволенні заяви ТОВ «Нафтогазтранс-2011» (щодо зняття арештів у рамках виконавчого провадження №50965151) по справі №917/2557/14 - відмовити в повному обсязі.
ТОВ "Нафтогазтранс-2011" за змістом відзиву на апеляційну скаргу, разом з іншим, просить розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності представника ТОВ "Нафтогазтранс-2011".
Інші учасники справи про наявність поважних причин неявки суд завчасно не повідомили. Належне повідомлення останніх про дату, час та місце судового засідання підтверджене матеріалами справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, враховуючи, що явка учасників справи ухвалою від 03.06.2025 не визнавалась судом обов'язковою, беручи до уваги обмеженість строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
19.03.2025 ТОВ «Нафтогазтранс-2011» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою (вих.19/03/1) про скасування арешту майна.
У відповіді (вих.8900 від 07.04.2025) Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив наступне.
Згідно з перевіркою бази даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні перебувало виконавче провадження №50965151 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/2557/14 від 31.03.2016. Оскільки постановою від 04.01.2019 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), підстави для зняття арешту з коштів та майна боржника відсутні. Роз'яснено заявнику підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини та зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Повідомлено, що судові рішення, ухвали щодо зняття арешту з рахунків чи майна боржника ТОВ "Нафтогазтранс-2011" до відділу не надходили. Виконавче провадження знищено відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби України та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 №1829/5, за закінченням трирічного терміну зберігання, акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 02.01.2023. Ця відмова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стала підставою звернення ТОВ "Нафтогазтранс-2011" до суду із розглядуваною скаргою на дії керівника виконавчої служби.
За змістом скарги ТОВ "Нафтогазтранс-2011" посилається на наступні обставини.
У межах виконавчого провадження №50965151 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області №917/2557/14 від 31.03.2016 були накладені арешти на кошти та майно ТОВ "Нафтогазтранс-2011".
Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження за ВП №50965151 постановою від 04.01.2019 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
Апелянт т акож посилається на те, що в провадженні Київського районного суду м.Полтави перебувала справа №552/8126/14-ц за позовом ПАТ «Кристалбанк» до ПрАТ «Полтавське автотранспортне підприємство 1662», ОСОБА_1 , третя особа - ПП «Ресурс Трейд-оіл», ТОВ «Нафтогазтранс-2011» про звернення стягнення на нерухоме майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Терра-банк», ПП «Ресурс трейд-оіл», третя особа - ПАТ «Кристалбанк» про визнання договору поруки припиненим.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 22.09.2015 по справі №552/8126/14-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кристалбанк» задоволено частково. Ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, що укладений між ПАТ "Терра банк" та ПП "Ресурс Трейд-оіл" у розмірі 3 185 961,19 грн., що складається з: 1 691 666,65 грн. строкової заборгованості за кредитом; 1 208 333,35 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 235 111,88 грн. прострочених процентів; 50 849,31 грн. строкових процентів, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №КЛ /2013/03-40 від 26.06.2013, на нерухомість, а саме - нежитлові будівлі (нежитлові приміщення, виробничі будівлі), загальною площею 2883,0 кв.м. (початкова загальна площа - 2879,0 кв.м., що збільшилась в результаті встановлення та демонтажу перегородок у будівлях Літ. А-2 та Літ. Д-1), які складаються з профілакторію (літ А-2), площею 1659,9 кв.м., гаражу для легкових автомобілів (літ. Б-1) площею 108,5 кв.м., посту 3141 площею 18,9 кв.м. (літ. В-1), камери для вузла обліку води (літ. - Г-1) площею 3,3 кв.м., гаражу для вантажних автомобілів (літ Д-1), площею 1055,9 кв.м., трансформаторного пункту (літ. Е-1), площею 36,5 кв.м., пункту охорони (3-1) металевого; огорожі №1; огорожі № 2; воріт №3; огорожі №4; огорожі №5; хвіртки №6; воріт №7; ємностей №8-11, що розташовані на земельній ділянці, площею 1,4229 га, та були передані в іпотеку ПАТ "ТЕРРА БАНК" згідно іпотечного договору №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І. за реєстровим №838, належні на праві власності ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" (ідентифікаційний номер 01350305) згідно Рішення №16 від 09.02.1996 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області "Про створення відкритого акціонерного товариства та затвердження його статуту", а також Переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662", затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області №20Пр від 01.02.2005, шляхом їх реалізації на прилюдних тогах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, встановленою в розмірі 4 148 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кристалбанк" заборгованість за кредитним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013 в розмірі 3 185 961,19 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Терра-банк», Приватного підприємства «Ресурс трейд-оіл» про визнання договору поруки припиненим відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02.12.2015 у справі №552/8126/14-ц рішення Київського районного суду м.Полтави від 22.09.2014 у частині задоволення позовних вимог ПАТ "Кристалбанк" до ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №КЛ/2013/03-40 від 26.06.2013, що укладений між ПАТ "ТЕРРА БАНК" та ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" скасовано. Закрито провадження у справі за позовом ПАТ "Кристалбанк" до ПрАТ "Полтавське автотранспортне підприємство 1662" про звернення стягнення на предмет іпотеки. В іншій частині рішення Київського районного суду м.Полтави від 22.09.2015 залишено без змін.
Згідно з повідомленням стягувача - ПАТ "Кристалбанк" 17.02.2017 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В.В. за зверненням Банку на підставі Іпотечного договору та вимог Банку, в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку", у порядку визначеному ст.ст.36, 37 Закону здійснено державну реєстрацію права власності за ПАТ "Кристалбанк" на нежитлові приміщення за адресою: м.Полтава, вул.Харчовиків, 13, про що було видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №80637390 від 17.02.2017.
ТОВ «Нафтогазтранс-2011» зазначає про те, що по ВП №50965151, у рамках якого були накладені арешти на майно боржника ТОВ "Нафтогазтранс-2011", наказ був повернутий в 2019 році та повторно не пред'являвся до органів державної виконавчої служби, майнові претензії стягувача задоволені за рахунок іпотечного майна.
Відтак, на переконання ТОВ «Нафтогазтранс-2011» наявні всі підстави для вжиття заходів по зняттю арештів з майна боржника та «всіх розрахункових рахунків» ТОВ "Нафтогазтранс-2011" у рамках виконавчого провадження №50965151.
Судова колегія враховує наступне.
Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається ГПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність процесуальних прав і обов'язків суб'єктів господарсько-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Розділ VI ГПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з ч.1 ст.74 Закону України “Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (ч.2 ст.343 ГПК України; у редакції, чинній на момент звернення зі скаргою).
Таким чином, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.
Зміст розглядуваної скарги ТОВ "Нафтогазтранс-2011" полягає у незгоді його з відмовою начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у задоволенні заяви ТОВ "Нафтогазтранс-2011" щодо зняття арештів з майна боржника та грошових коштів на його розрахункових рахунках у рамках виконавчого провадження №50965151.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, на час видачі виконавчого документа від 31.03.2016 №917/2557/14, пред'явлення його до виконання та накладення арешту на майно боржника (постанови від 10.05.2016 та від 12.05.2016) були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), який втратив чинність 05.10.2016.
Згідно з ч.1 ст.52 Закону №606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Аналогічна за змістом норма закріплена в ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), який набрав чинності з 05.10.2016 та який був чинним станом на дату повернення виконавчого документу стягувачу (постанова від 04.01.2019).
Відтак, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з ч.2 ст.57 Закону №606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Схожі за змістом приписи містяться у ст.56 Закону №1404-VIII.
Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону №606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст.49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст.47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст.48 цього Закону.
У Законі №1404-VIII (чинний на момент розгляду скарги судом першої та апеляційної інстанції) відсутня норма, аналогічна нормі ч.1 ст.30 Закону №606-XIV. Закон №1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у ст.39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в ст.37.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII (у редакції станом на дату повернення виконавчого документа стягувачу) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
У Законі №1404-VIII на відміну від Закону №606-XIV повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (п.10 ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII).
Як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться. Подібні висновки сформульовані у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №569/6234/22.
Закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та, відповідно, різні правові наслідки.
Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених ч.1 ст.49 Закону №606-XIV (ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII), свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII).
Водночас, ч.5 ст.47 Закону №606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону (аналогічна норма міститься в ч.5 ст.37 Закону №1404-VIII).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється ним у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Аналіз норм ч.ч.1, 2 ст.50 Закону №606-XIV (наслідки завершення виконавчого провадження) та ч.ч.1, 2 ст.40 Закону №1404-VIII (наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа) свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Водночас, частиною 3 ст.37 Закону №1404-VIII передбачені випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Такі обставини відсутні у справі, що розглядається.
Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч.3 ст.37 Закону №1404-VIII). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11, на яку обгрунтовано послався апелянт.
Відтак, Господарський суд Полтавської області за змістом оскаржуваної ухвали обгрунтовано виснував, що на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.
Водночас, зазначеному вище висновку суду першої інстанції суперечить інший його висновок про те, що незняття виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні після завершення виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.
Східний апеляційний господарський суд також звертає увагу на наступне.
ТОВ "Нафтогазтранс-2011" за змістом скарги наполягає на тому, що майнові претензії стягувача (АТ «Кристалбанк») задоволені за рахунок іпотечного майна.
Такі твердження боржника не відповідають матеріалам справи.
Так, судова колегія зауважує, що судові рішення, на які посилається ТОВ "Нафтогазтранс-2011" за змістом скарги на дії державного виконавця (рішення Київського районного суду м.Полтави від 22.09.2015 у справі №552/8126/14-ц, ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 02.12.2015 у справі №552/8126/14-ц) не стосуються виконавчого провадження №50965151 за наказом Господарського суду Полтавської області від 31.03.2016 №917/2557/14.
Особа (іпотекодавець), за рахунок майна якого погашено (частково) борг не є учасником у цій справі.
До того ж сам боржник до матеріалів скарги додав листи АТ «Кристалбанк» №326 від 09.04.2024 та №436 від 14.05.2024, з яких убачається, що за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності було погашено лише частину заборгованості, визначеної судовим рішенням, у розмірі вартості нерухомого майна 2 500 002,73 грн., інших погашень заборгованості боржником чи поручителями не здійснювалось.
Відтак, станом на дату розгляду скарги ТОВ "Нафтогазтранс-2011" матеріали справи не містять належних та достатніх у розумінні норм ГПК України доказів на підтвердження відсутності майнових претензій з боку стягувача (АТ «Кристалбанк»).
Зазначаючи про те, що збереження арештів є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника, місцевий господарський суд залишає поза увагою права стягувача на належне (у повному обсязі) виконання рішення суду у справі №917/2557/14.
Окрім означеного судова колегія враховує наступне.
Законодавство про виконавче провадження передбачає зняття арешту з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні: 1) виконавцем; 2) начальником відділу державної виконавчої служби; 3) судом.
Виконавець знімає арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав (ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII). Також виконавець знімає арешт з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 11 частини першої ст.37 Закону №1404-VIII.
У незакінченому виконавчому провадженні виконавець знімає арешт з майна боржника у випадках, визначених ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII, з-поміж яких: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно тощо.
Також виконавець знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню (ч.4 ст.40 Закону №1404-VIII).
Згідно ч.2 ст.328ГПК України виконавчий документ може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, в тому числі у зв'язку із припиненням обов'язку боржника, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Апелянт наполягає на протиправності дій начальника відділу примусового виконання рішень, оскільки той відмовив у знятті арешту з майна та коштів боржника.
Згідно з ч.3 ст.59 Закону №1404-VIII з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом.
Частиною 5 ст.59 Закону №1404-VIII врегульовано, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.
Як зазначалося вище за текстом цієї постанови, постановою виконавця від 04.01.2019 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".
Відтак, судова колегія констатує, що у виконавчому провадженні №50965151 не було виявлено порушення порядку накладення арешту, тому у державного виконавця (начальника відділу примусового виконання рішень), відсутні визначені Законом №1404-VIII підстави для зняття арешту з майна боржника - ТОВ "Нафтогазтранс-2011".
ТОВ "Нафтогазтранс-2011", наполягаючи в своїй скарзі (на дії виконавця), на протиправності дій саме начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиці, не наводить жодних обгрунтувань порушення порядку накладення арешту як підстави для зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби у розумінні ч.3 ст.59 Закону №1404-VIII.
Східний апеляційний господарський суд також звертає увагу на те, що боржник - ТОВ "Нафтогазтранс-2011" звернувшись до суду зі скаргою на дії начальника Відділу примусового виконання рішень і просив зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просив вжити заходів по зняттю арештів з майна боржника та всіх розрахункових рахунків ТОВ "Нафтогазтранс-2011" у рамках виконавчого провадження №50965151. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що скарга боржника на дії державного виконавця не є зверненям до суду із заявою про зняття арешту за рішенням суду відповідно до ч.5 ст.59 Закону №1404-VIII.
Судова колегія також враховує, що ТОВ "Нафтогазтранс-2011" за змістом скарги просить зобов'язати Відділ примусового виконання рішень, зокрема, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.
Місцевий господарський суд правильно зауважив, що інформація про будь-які "інші заходи" примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 31.03.2016 №917/2557/14 відсутня.
Отже, встановлені вище за текстом постанови обставини виключають наявність підстав для задоволення скарги ТОВ "Нафтогазтранс-2011" про визнання неправомірними дій начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з приводу його відмови у задоволенні заяви ТОВ "Нафтогазтранс-2011" про зняття арештів, а також про «зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходів по зняттю арештів з майна боржника та всіх розрахункових рахунків ТОВ "Нафтогазтранс-2011" у рамках виконавчого провадження №50965151, скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення».
Таким чином, доводи апелянта знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 21.05.2025 у справі №917/2557/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні скарги ТОВ "Нафтогазтранс-2011" у повному обсязі.
Приймаючи до уваги, що при зверненні з апеляційною скаргою Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції не сплачувало судовий збір у силу приписів п.19 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» (яким визначено, що судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення), витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України судом апеляційної інстанції не розподіляються.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.05.2025 у справі №917/2557/14 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранс-2011" відмовити у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено ст.ст.287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.06.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.О. Мартюхіна