18 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/3550/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.,
представників:
від позивача - Марченко В.Ю.;
від відповідача - Линник І.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузнецова Олега Григоровича (вх.598Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 (суддя Жельне С.Ч., повний текст складено 26.12.2024) у справі №922/3550/24
за позовом Комунального підприємства «Харківпарксервіс», м.Харків,
до Фізичної особи-підприємця Кузнецова Олега Григоровича, м.Харків,
про стягнення 1 349 184,30 грн.
Позивач, Комунальне підприємство "Харківпарксервіс" (далі - КП "Харківпарксервіс"), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Кузнецова Олега Григоровича (далі - ФОП Кузнецов О.Г.), про стягнення основної заборгованості за договором №09.03.21-1/1 від 09.03.2021 у сумі 619 371,40 грн., 3% річних - 56 536,38 грн., інфляційних - 256 818,08 грн., пені - 416 458,47 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №09.03.21-1/1 від 09.03.2021 щодо сплати витрат.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 у справі №922/3550/24 позов задоволено повністю.
В основу рішення щодо задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості покладено висновки суду про доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та про не спростування відповідачем наявності такої заборгованості. Враховуючи порушення відповідачем строків виконання договірних зобов'язань, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних та 3% річних, місцевий господарський суд визнав їх законними та обґрунтованими.
ФОП Кузнецов О.Г. з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 у справі №922/3550/24 та прийняти нову постанову у справі, якою відмовити у позові в повному обсязі. При розгляді справи просить застосувати норми ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На переконання апелянта, оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
- судом першої інстанції не було перевірено правильність наданого позивачем розрахунку. Судом не враховані положення ч.5 ст.254 ЦК України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Позивачем у розрахунок пені та 3% річних включені дні фактичної оплати відповідачем грошових коштів, однак, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат;
- судом першої інстанції не враховано, що законами, на які посилається позивач як на безспірну підставу продовження строків позовної давності у зв'язку із карантинними обмеженнями та введенням військового стану на території України, не внесені зміни до Господарського Кодексу України (далі - ГК України) щодо позовної давності, тобто норми ГК України про позовну давність у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану не продовжуються на строк його дії. Також не зупиняється на час воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення строк, передбачений ч.6 ст.232 ГК України, за якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;
- позивачем пропущено строк на подачу позову до Господарського суду Харківської області (позов містить вимоги щодо стягнення заборгованості за березень-вересень 2021). Позивачем заява про поновлення строку на подачу позову не подавалась, причини пропущення строків у самому позові також не наведені. Будь-яких поважних причин, на думку відповідача, щодо пропуску строків позовної давності у позивача не існує. Означене свідчить про неправомірне та неправильне нарахування штрафних санкцій при врахованому пропуску строку позовної давності на подачу позову. Відповідач заявляє вимогу щодо застосування судом норми ч.4 ст.267 ЦК України;
- про розгляд справи відповідач не знав, жодного документу ні від позивача, ні від суду не отримував. На сайті Судової влади інформація щодо дат призначення справи до розгляду також була відсутня;
- з огляду на положення ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, враховуючи відсутність збитків позивача, понесених у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання, а також перевищення розміру штрафних санкцій над розміром основного зобов'язання, приймаючи до уваги фактичні обставини (введення воєнного стану в країні, постійні обстріли Харківської області, неможливість здійснення господарської діяльності), стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 729 812,93 грн. є несправедливим та занадто важким тягарем для відповідача.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3550/24, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/3550/24.
20.03.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 апеляційну скаргу ФОП Кузнецова О.Г. залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.04.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Кузнецова О.Г. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 15.05.2025 об 11:30 год. Встановлено учасникам справи строк по 07.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.
Через підсистему «Електронний суд» 05.05.2025 від КП «Харківпарксервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.5563; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого заявник просить рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 у справі №922/3550/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Судові витрати просить покласти на апелянта.
На переконання позивача, апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
- Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ Розділ IX "Прикінцеві положення" ГК України було доповнено пунктом 7 такого змісту: «7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Таким чином, строки, встановлені ч.6 ст.232 ГК України, було продовжено до кінця строку дії карантину, а саме до 30.06.2023;
- загальний строк позовної давності, встановлений у ст.257 ЦК України, який спливав 03.04.2020 та пізніше, а також скорочені строки позовної давності, встановлені ст.258 ЦК України, що спливали 03.04.2020 та пізніше, було продовжено на строк дії карантину, а згодом і на період дії воєнного стану. Отже, загальний строк позовної давності тривалістю у 3 роки дозволяє позивачу висувати вимоги щодо зобов'язань починаючи з 03.04.2017 та пізніше (03.04.2020 спливали 3 роки, встановлені у ст.257 ЦК України), а скорочений строк позовної давності тривалістю в 1 рік дозволяє позивачу висувати вимоги починаючи з 03.04.2019 та пізніше (04.04.2020 спливав строк спеціальної позовної давності в 1 рік, встановлений у ст.258 ЦК України);
- хибною є позиція апелянта про те, що стягнення штрафних санкцій пов'язане зі збитками. Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання;
- за результатами розгляду справи суд першої інстанції здійснив перевірку розрахунків, наданих позивачем, врахувавши положення чинного законодавства.
Від ФОП Кузнецова О.Г. 15.05.2025 надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.6105).
Листом Східного апеляційного господарського суду повідомлено сторін про те, що у зв'язку із відпусткою 15.05.2025 судді-доповідача Пуль О.А. та відсутністю правових підстав, визначених ч.9 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу, розгляд справи, призначений на 15.05.2025 об 11:30год., відбудеться 05.06.2025 о 16:30год.
У зв'язку із відпусткою головуючого судді Пуль О.А., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 03.06.2025, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025, зокрема, прийнято справу №922/3550/24 до провадження колегії суддів у новому складі. Апеляційну скаргу ФОП Кузнецова О.Г. на рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 у справі №922/3550/24 призначено до розгляду на 17.06.2025 о 10:00год.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Радіонової О.О., на підставі розпорядження заступника керівника апарату суду від 16.06.2025, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О.
Через підсистему «Електронний суд» 17.06.2025 від ФОП Кузнецова О.Г. отримано додаткові пояснення (вх.7514).
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.06.2025 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія постановила ухвалу (без оформлення окремого документа) про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.06.2025 о 09:30 год.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.06.2025, за участі представників сторін, судова колегія розглянула питання щодо врахування при розгляді справи додаткових пояснень ФОП Кузнецова О.Г. (вх.7514 від 17.06.2025). При цьому судовою колегією прийнято до уваги наступне.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 09.04.2025, зокрема, встановлено учасникам справи строк по 07.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень.
Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відтак, керуючись ст.ст.118, 119 ГПК України, приймаючи до уваги подання додаткових пояснень поза межами встановленого судом процесуального строку та відсутність клопотання ФОП Кузнецова О.Г. про продовження такого строку, поданого до закінчення цього строку, судова колегія залишила без розгляду подані ФОП Кузнецовим О.Г. додаткові пояснення.
У судовому засіданні 18.06.2025 представники сторін підтримали позицію, викладену в попередньому судовому засіданні.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
09.03.2021 між КП “Харківпарксервіс» (сторона 1) та ФОП Кузнецовим О.Г. (сторона 2) укладено договір №09.03.21-1/1 (далі - договір), за умовами п.2.1 якого сторона 1 надає право стороні 2 здійснювати організацію розміщення транспортних засобів на майданчиках для платного паркування відповідно до вимог діючого законодавства, залишаючи за собою права та обов'язки щодо утримання та обладнання майданчиків для платного паркування.
Відповідно до п.2.2 договору сторона 2 компенсує стороні 1 грошові кошти, що визначаються на підставі відповідної Методики розрахунку, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Перелік майданчиків для платного паркування визначено у Додатку до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (п.2.3 договору).
Оплата послуг та порядок їх приймання погоджено сторонами в розділі 4.1 договору.
Так, згідно з п.4.1 договору сторона 2 щомісяця не пізніше 7-го числа поточного місяця, відповідно до умов цього Договору, перераховує на поточний рахунок сторони 1 грошові кошти в сумі, розрахованій відповідно до Методики розрахунку, що є невід'ємною частиною договору.
За умовами пунктів 7.1, 7.2 договору останній вважається укладеним і набирає чинності з 06.03.2021. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору та закінчується 31.12.2021.
Додатком до договору визначено перелік майданчиків для платного паркування станом на 06.03.2021: 1. вул.Полтавський Шлях, 111; 2. вул.Мала Гончарівська, 32.
Додатковою угодою №7 від 28.12.2021 до договору сторони погодили, що строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього договору та закінчується 31.12.2022.
24.02.2022 сторонами укладена угода про розірвання договору №09.03.21-1/1 від 09.03.2021, за умовами п.1 якої сторони дійшли згоди розірвати означений договір з 24.02.2022.
Відповідно до п.7.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
На виконання умов договору були сформовані акти на загальну суму 619 371,40 грн., а саме:
№702 від 31.03.2021 на суму 48 954,77 грн.;
№939 від 30.04.2021 на суму 55 443,44 грн.;
№1188 від 31.05.2021 на суму 57 552,32 грн.;
№1435 від 30.06.2021 на суму 56 457,06 грн.;
№1686 від 31.07.2021 на суму 56 966,28 грн.;
№1947 від 31.08.2021 на суму 58 323,17 грн.;
№2216 від 30.09.2021 на суму 54 871,21 грн.;
№2486 від 31.10.2021 на суму 56 563,74 грн.;
№2741 від 30.11.2021 на суму 54 851,84 грн.;
№2995 від 31.12.2021 на суму 58 603,72 грн.;
№245 від 31.01.2022 на суму 60 783,85 грн.
До кожного акту додана методика розрахунку.
Означені акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень.
КП "Харківпарксервіс" на адресу ФОП Кузнецов О.Г. направлялися 05.12.2022 та 07.11.2023 претензії №1, №2 про сплату боргу. Означені претензії залишені відповідачем без задоволення, станом на момент подання позовної заяви заборгованість є непогашеною.
Означені обставини стали підставою звернення КП "Харківпарксервіс" з розглядуваним позовом до суду.
Судова колегія враховує наступне.
За змістом ст.ст.4, 5 ГПК України, ст.ст.15, 16 ЦК України та ст.20 ГК України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.
Укладений між сторонами договір №09.03.21-1/1 від 09.03.2021 у розумінні ст.ст.173, 174 ГК України та ст.ст.11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків.
Статтями 525, 526 ЦК України, які узгоджуються з положеннями ст.193 ГК України, визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як правильно встановлено Господарським судом Харківської області і не заперечується відповідачем, прострочена заборгованість ФОП Кузнецова О.Г. за договором №09.03.21-1/1 від 09.03.2021, за актами за період березень 2021 - січень 2022 становить 619 371,40 грн.
За змістом ст.ст.611, 625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218, 230 ГК України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є також право кредитора вимагати, зокрема, сплати пені.
КП "Харківпарксервіс" нараховано та пред'явлено до стягнення з ФОП Кузнецова О.Г. 3% річних у розмірі 56 536,38 грн. за період 07.04.2021 - 24.09.2024, інфляційні в розмірі 256 818,08 грн. за період квітень 2021 - серпень 2024, пеню в розмірі 416 458,47 грн. за період 07.04.2021 - 30.06.2023.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд Харківської області визнав їх законними та обґрунтованими.
Разом з тим, як обґрунтовано зауважує апелянт, позивачем при здійсненні розрахунків не враховані положення ч.5 ст.254 ЦК України.
Вказаною нормою права визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За умовами п.4.1 договору сторона 2 щомісяця не пізніше 7-го числа поточного місяця, відповідно до умов цього договору, перераховує на поточний рахунок сторони 1 грошові кошти в сумі, розрахованій відповідно до Методики розрахунку, що є невід'ємною частиною договору.
Отже, з аналізу зазначеного пункту договору вбачається, що сторонами погоджено виконання грошового зобов'язання не пізніше 7-го числа поточного місяця, тобто останнім днем виконання такого зобов'язання є 7-ме число місяця. Це не враховано позивачем та залишено поза увагою місцевим господарським судом.
З урахуванням умов договору та положень ч.5 ст.254 ЦК України, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за актами: №702 від 31.03.2021 - з 08.04.2021; №939 від 30.04.2021 - з 08.05.2021; №1188 від 31.05.2021 - з 08.06.2021; №1435 від 30.06.2021 - з 08.07.2021; №1686 від 31.07.2021 - з 10.08.2021; №1947 від 31.08.2021 - з 08.09.2021; №2216 від 30.09.2021 - з 08.10.2021; №2486 від 31.10.2021 - з 09.11.2021; №2741 від 30.11.2021 - з 08.12.2021; №2995 від 31.12.2021 - з 11.01.2022; №245 від 31.01.2022 - з 08.02.2022.
Водночас, безпідставними є доводи апелянта про помилкове включення позивачем у розрахунок пені та 3% річних днів фактичної оплати відповідачем грошових коштів, оскільки відповідних доказів проведення ФОП Кузнецовим О.Г. оплат матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, здійснивши власний розрахунок 3% річних за загальний період 08.04.2021 - 24.09.2024, Східний апеляційний господарський суд встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача, є сума 56 457,01 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних у заявленому позивачем розмірі (256 818,08 грн.).
Щодо нарахування пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач в обґрунтування продовження періоду нарахування пені на строк понад шість місяців посилається на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, яким розділ IX Прикінцеві положення ГК України було доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
В апеляційній скарзі відповідач наполягає на застосуванні ч.6 ст.232 ГК України та зазначає про те, що даним приписом визначено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. При цьому відповідач зауважує, що в цьому випадку Законом №540-IX від 30.03.2020 не було скасовано обмеження щодо періоду нарахування пені, а відбулося продовження строку на звернення з позовом про захист свого права в частині стягнення пені.
Надаючи оцінку доводам сторін, Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Пунктом 5.2 договору сторони не погодили іншого строку нарахування пені, ніж передбачений статтею 232 ГК України.
Разом з тим, як обґрунтовано зазначає позивач, Законом України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ "Прикінцеві положення" ГК України доповнено пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Східний апеляційний господарський суд, проаналізувавши приписи ст.232 ГК України з урахуванням положень пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України констатує, що приписи пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України, усупереч доводам апелянта, продовжували на строк дії карантину можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання більше ніж за шість місяців.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Збільшення строку нарахування штрафних санкцій не зовсім узгоджується з метою Закону України №540-IX від 30.03.2020, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Водночас, колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта про те, що пункт 7 Прикінцевих положень ГК України передбачає не збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад строк, установлений ч.6 ст.232 ГК України, а продовження строку на звернення до суду з відповідними вимогами про стягнення штрафних санкцій, оскільки приписи ст.232 ГК України не містять інших строків, аніж ті, які визначені частиною 6 цієї статті.
Відтак, колегія суддів констатує, що пункт 7 Прикінцевих положень ГК України передбачає збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад строк, установлений ч.6 ст.232 цього Кодексу (на строк дії карантину).
Наведений припис пункту 7 "Прикінцеві положення" ГК України є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2024 у справі №910/14026/22, від 30.10.2024 у справі №911/1297/21, а також від 27.02.2024 у справі №911/858/22, на яку обґрунтовано посилається позивач.
Відтак, судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність права КП «Харківпарксервіс» нараховувати пеню під час дії карантину без обмеження шестимісячним строком, встановленим ч.6 ст.232 ГК України.
Здійснивши власний розрахунок пені, з урахуванням визначених вище за текстом постанови дат початку прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за кожним актом окремо, судова колегія встановила, що за загальний період 08.04.2021 - 30.06.2023 розмір пені становить 416 018,18 грн.
В апеляційній скарзі ФОП Кузнецов О.Г. зазначає про те, що з огляду на положення ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, враховуючи відсутність збитків позивача, понесених у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання, а також перевищення розміру штрафних санкцій над розміром основного зобов'язання, приймаючи до уваги фактичні обставини (введення воєнного стану в країні, постійні обстріли Харківської області, неможливість здійснення господарської діяльності), стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі є несправедливим та занадто важким тягарем для відповідача.
З цього приводу Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання; відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінку винної особи (у тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, та розмір, до якого підлягає зменшенню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 23.03.2021 у справі №921/580/19.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, разом з іншим, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до ст.2 ГПК України. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №910/1269/23.
Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, у тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру. Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.
Нормами чинного законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у ст.551 ЦК України та у ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки (пені та штрафу), покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Судова колегія враховує посилання відповідача на те, що військова агресія Російської Федерації проти України, впровадження воєнного стану в Україні з 24.02.2022 , постійні обстріли Харкова істотно вплинули на виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Відповідачем до матеріалів справи надано податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2022, 2023, 2024 роки, які свідчать про те, що з початку 2022 року ФОП Кузнецов О.Г. не здійснює підприємницької діяльності та не отримує доходів від неї.
Натомість, позивачем не доведено того, що порушенням виконання грошового зобов'язання у встановлений договором строк відповідач заподіяв йому збитків, розмір яких перевищує або дорівнює заявленому розміру пені. На наявність збитків позивач взагалі не посилався ані за змістом процесуальних документів, ані безпосередньо у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що розрахунок пені здійснений позивачем за період, що перевищує два роки. Навіть, враховуючи здійснений Східним апеляційним господарським судом перерахунок пені, її розмір (416 018,18 грн.) складає 67,17% від суми основної заборгованості.
Відтак, виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права та з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, з огляду на функцію, що виконує неустойка, яка водночас не є каральною санкцією, та необхідність у дотриманні розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки, враховуючи відсутність доказів завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені на 50% (до 208 009,09 грн.), що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
За змістом апеляційної скарги ФОП Кузнецов О.Г. посилається на те, що не був повідомлений про розгляд справи №922/3550/24 Господарським судом Харківської області.
Надаючи оцінку означеним доводам скаржника судова колегія зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №922/3550/24, ухвали Господарського суду Харківської області (від 14.10.2024 про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 13.11.2024; від 13.11.2024 про відкладення підготовчого засідання на 04.12.2024; від 04.12.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.12.2024) направлялись рекомендованими листами з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Судова колегія звертає увагу, що аналогічна адреса зазначена самим відповідачем в апеляційній скарзі.
Проте, судова кореспонденція повернута підприємством поштового зв'язку на адресу суду першої інстанції із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23).
Відтак, судова колегія дійшла висновку про належне повідомлення Господарським судом Харківської області відповідача про розгляд справи №922/3550/24.
За змістом апеляційної скарги ФОП Кузнецов О.Г. також зазначає про те, що позивачем пропущено строк на подачу позову до Господарського суду Харківської області, та заявляє вимогу про застосування судом норми ч.4 ст.267 ЦК України.
Водночас, судова колегія звертає увагу на наступне.
У силу приписів ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.
Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (ст.269 ГПК України), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі №906/620/21, від 19.07.2023 у справі №906/638/22.
У розглядуваному випадку відповідач не звертався до суду першої інстанції із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Як виняток, у разі, якщо відповідача не було належним чином повідомлено судом першої інстанції про час і місце розгляду справи та він не брав участі в такому розгляді, то це є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц.
Отже, умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №911/4923/14, від 11.04.2023 у справі №923/1137/21.
Однак, як зазначалося вище за текстом постанови, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги процесуального закону щодо повідомлення ФОП Кузнецова О.Г. про час і місце розгляду справи, а наслідки неотримання кореспонденції, яка направляється на офіційну адресу фізичної особи-підприємця, покладаються на цю особу.
ФОП Кузнецов, як підприємець зобов'язаний забезпечити зв'язок з ним.
Відтак, у суду апеляційної інстанції немає правових підстав для розгляду заяви скаржника про застосування позовної давності, зробленої на стадії апеляційного перегляду судового рішення, надання оцінки доводам апелянта щодо пропуску позивачем строку позовної давності та необхідності застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню в частині задоволення позовних вимог КП «Харківпарксервіс» про стягнення з ФОП Кузнецова О.Г. 3% річних у розмірі 79,37 грн. та пені в розмірі 208 449,38 грн. з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (зі здійсненням нового розподілу судових витрат).
При здійсненні розподілу судового збору суд апеляційної інстанції враховує, що у разі, коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
З огляду на результат апеляційного перегляду, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог (без урахування зменшення неустойки).
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кузнецова Олега Григоровича задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 у справі №922/3550/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Харківпарксервіс» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кузнецова Олега Григоровича 3% річних у розмірі 79,37 грн. та пені в розмірі 208 449,38 грн.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 у справі №922/3550/24 викласти в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузнецова Олега Григоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківпарксервіс" (61003, м.Харків, пров.Соборний, буд.1, код ЄДРПОУ 37999303) основну заборгованість 619 371 грн. 40 коп., 3% річних 56 457 грн. 01 коп., інфляційні втрати 256 818 грн. 08 коп., пеню 208 009 грн. 09 коп. та витрати на сплату судового збору 16 183 грн. 97 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.».
Решту рішення Господарського суду Харківської області від 18.12.2024 у справі №922/3550/24 залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківпарксервіс" (61003, м.Харків, пров.Соборний, буд.1, код ЄДРПОУ 37999303) на користь Фізичної особи-підприємця Кузнецова Олега Григоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 9,35 грн.
Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 27.06.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.О. Мартюхіна