вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2025 р. Справа № 910/13813/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Чорній С.А.
від відповідача: Проценко П.П., Голуб В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 (повне рішення складено та підписано 09.04.2025) (суддя Літвінова М.Є.)
у справі № 910/13813/24 Господарського суду міста Києва
за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України
до Державного підприємства "Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України"
про стягнення 584 738,83 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - Інститут електрозварювання, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Міжгалузевий учбово-атестаційний центр Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України" (далі - Учбово-атестаційний центр, відповідач) про стягнення 584 738,83 грн, з яких: 220 016,33 грн заборгованості з оплати відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги теплопостачання, 364 722,50 грн оплати послуг інженерного обслуговування та господарського забезпечення приміщень.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 1621 від 01.01.2018 в частині повного та своєчасного виконання зобов'язань із відшкодування витрат на теплопостачання та оплати послуг інженерно-технічного обслуговування технічних мереж та комунікацій за період лютий 2023 року - квітень 2024 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Інституту електрозварювання на користь Учбово-атестаційного центру витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 000,00 грн та витрати на поштові відправлення в сумі 55,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Інституту електрозварювання про стягнення з Учбово-атестаційного центру заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання та інженерно-технічного обслуговування приміщень за договором № 1621 від 01.01.2018 за період лютий 2023 року - квітень 2024 року, суд першої інстанції виходив із того, що:
- враховуючи погоджену сторонами умову п. 5.1 договору, отримання позивачем заяви відповідача про припинення спірного договору, договір № 1621 від 01.01.2018 вважається припиненим з 03.09.2023;
- відсутність доказів проведення капітального ремонту системи теплопостачання у відключених від подачі теплової енергії згідно з актом від 29.12.2021 виробничих приміщеннях відповідача в опалювальному періоді 2022 року встановлена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6188/23. Таким чином, подача теплової енергії у виробничих приміщеннях відповідача в корпусі № 17, загальною площею 1 575,6 кв. м, була відключена з 01.01.2022 згідно з актом від 29.12.2021 б/н та відновлена 02.12.2024 згідно з актом обстеження стану систем опалення виробничих приміщень від 02.12.2024, доказів протилежного матеріали справи не містять;
- відповідачем, відповідно до Методики розподілу витрат за спожиті позивачем енергоресурси між підрозділами позивача та субспоживачем, проведено розрахунок теплової енергії за період 2023-2024 роки, поставленої на ті площі у корпусі № 17, які опалювались (339,2 кв. м) та відшкодовано позивачу в повному обсязі на загальну суму 55 348,04 грн. Беручи до уваги викладене, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу витрат за теплову енергію за період лютий 2023 року - квітень 2024 року, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги теплопостачання у розмірі 220 016,33 грн задоволенню не підлягають;
- в матеріалах справи відсутні погоджені відповідачем протоколи погодження договірної ціни вартості послуг з інженерного (обслуговування електро, тепло, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування зв'язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень за місяць 2023 року у сумі 22 387,58 грн із ПДВ та з 01.01.2024 у розмірі 29 614,78 грн із ПДВ, за вартістю яких позивач розраховує розмір заборгованості за спірний період;
- згідно з планами робіт електроенергетичної служби на січень - грудень 2023 року об'єктами робіт були зазначені "всі корпуси" на підставі Графіка ППР, графіків чергувань, розпоряджень керівника, заявок відділів та служб, проте без зазначення, які саме роботи були виконані в приміщеннях, що використовуються відповідачем, в якій кількості та на які суми. Плани робіт будівельної служби містять посилання на планове проведення робіт загальних площ корпусів, а роботи, зазначені відносно корпусів відповідача, містять посилання, зокрема, на часткове виконання, невиконання. Із планів робіт сантехнічного та теплотехнічного обладнання на лютий-грудень 2023 року та актів виконаних робіт, складених позивачем, також неможливо встановити, в якій кількості та на яку суму були надані послуги;
- у штаті відповідача є посади слюсаря-сантехніка та електрика відповідної кваліфікації, з огляду на що всі необхідні поточні роботи із забезпечення діяльності відповідача здійснюються за рахунок власного персоналу. Аналогічний висновок був викладений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6188/23. Відтак, зазначене вище спростовує твердження позивача щодо надання ним послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень за спірний період у заявленому до стягнення розмірі 364 722,50 грн, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Інститут електрозварювання звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Позивач вважає, що судом першої інстанції не було належним чином з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та суперечать один одному, судом при ухваленні рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також не враховано висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Скаржник наголошує, що за Учбово-атестаційним центром на праві господарського відання закріплено та обліковуються приміщення в корпусі № 2 та корпусі № 17 за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 56, загальною площею 1 914,8 кв. м, що входять до комплексу будівель Інституту електрозварювання. Зазначені приміщення забезпечуються електроенергією, теплопостачанням, водопостачанням та водовідведенням через інженерно-технічні мережі позивача і попри балансову відокремленість не мають окремого доступу до комунальних мереж. З метою забезпечення діяльності відповідача та утримання будівель позивача в належному стані між позивачем та відповідачем укладено відповідний договір (станом на час спірних правовідносин - це договір № 1621 від 01.01.2018), яким встановлено обсяг, склад інженерного і господарського забезпечення, що надається позивачем відповідачу, вартість таких послуг, а також обов'язок і порядок розрахунків за договором.
Суд першої інстанції вважав, що договір № 1621 від 01.01.2018 є припиненим з 03.09.2023, проте позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з оплати послуг з інженерного і господарського забезпечення заявлені за період із лютого 2023 року до квітня 2024 року і стосуються як періоду дії вказаного договору, так і періоду, коли цей договір, на думку суду, було припинено. Крім того, припинення договору не вплинуло на обов'язок відповідача відшкодовувати витрати на утримання належного йому майна, зокрема витрати на опалення приміщень відповідача. Такий обов'язок випливає з положень ст. 319, 322, 526, 544 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і не заперечується відповідачем.
Також позивач стверджує, що згідно з додатком № 4 до договору № 1621 від 01.01.2018 сторонами був погоджений Протокол погодження договірної ціни послуг з інженерного (обслуговування електро, тепло, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування зв'язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень з 01.01.2022 - вартість таких послуг складала 22 625,59 грн у т.ч. ПДВ - 3 770,93 грн. Період надання послуг - із лютого по серпень 2023 року. З урахуванням встановлення судом факту припинення дії договору з 03.09.2023, суду належало здійснити перерахунок заборгованості відповідача та самостійно визначити суми нарахувань, які підлягають стягненню. На переконання позивача, суд мав задовольнити позов частково і стягнути з відповідача 158 379,13 грн. Зазначеного судом першої інстанції здійснено не було, що свідчить про порушення вимог ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 та від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21.
Інститут електрозварювання зауважує, що інженерно-технічне обслуговування технічних мереж та комунікацій визначається як комплекс обов'язкових регламентних заходів, які забезпечують безвідмовне функціонування систем та обладнання енергопостачання, утримання їх у стані, відповідному до вимог чинних нормативних актів. Роботи є обов'язковими до виконання незалежно від обсягів споживання енергоносіїв чи наявності співробітників підрозділів на робочих місцях. Витрати на проведення робіт з інженерного обслуговування мереж постачання електроенергії, теплової енергії, води входять до складу витрат на утримання будівлі, а тому підлягають відшкодуванню користувачами приміщень.
На переконання скаржника, висновок суду першої інстанції щодо відсутності теплопостачання у приміщеннях відповідача протягом спірного періоду суперечить обставинам справи та нормам матеріального права. Зокрема, комісіями за участі фахівців теплопостачальної організації були складені акти готовності до опалювального періоду № 1047 від 11.11.2022 та № 2830 від 08.11.2023, а також від 08.11.2024 (по корпусу № 17), які підтверджують факт належного функціонування теплової мережі будівлі за адресою: вул. Антоновича, 56, м. Київ, у тому числі в приміщеннях відповідача. Натомість актом обстеження стану систем опалення виробничих приміщень від 02.12.2024 встановлено несанкціоноване закриття співробітниками відповідача запірних пристроїв на подавальній та зворотній трубі мережі теплозабезпечення приміщень відповідача з метою зменшення витрат за договором, що є протиправним, оскільки може призводити до порушення теплового балансу будівлі. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі № 910/6188/23 не може розглядатися як преюдиційне для цієї справи, оскільки обставини обох справ кардинально відрізняються.
Позивач стверджує, що матеріали справи містять належні докази здійснення опалення будівель корпусу № 17, в яких знаходяться приміщення відповідача, в опалювальному періоді 2023 та 2024 років, якими, зокрема, є Обов'язкові обсяги робіт від СП "Київські теплові мережі" КП "КП Київтеплоенерго" щодо підготовки до опалювального сезону 2022-2023 років; зведені відомості вимірювальних параметрів за періоди з 23.01.2023 по 22.02.2023, з 22.02.2023 по 16.03.2023, з 12.12.2023 по 22.12.2023, з 23.12.2023 по 23.01.2024, з 23.01.2024 по 21.02.2024, з 21.02.2024 по 18.03.2024; акт № 109 на опломбування від 28.09.2022 (о/р 530125); акт № 1047 готовності до опалювального періоду від 11.11.2022; наряд № 774 від 16.11.2022 на включення будинку адміністративного Інституту електрозварювання по вул. Антоновича (Горького), 56; акт № 2930 готовності до опалювального періоду від 08.11.2023.
Інститут електрозварювання зауважує, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем, відповідно до Методики розподілу витрат за спожиті позивачем енергоресурси між підрозділами позивача та субспоживачем, проведено розрахунок теплової енергії за період 2023 - 2024 роки, поставленої на ті площі у корпусі № 17, які опалювались, є необґрунтованим, оскільки відповідач не має достатніх і достовірних даних для проведення такого розрахунку (зокрема, необхідні дані приладів комерційного обліку, технічні характеристики будівель, розподіл загальної кількості енергії по видах навантаження (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання), яких у відповідача немає в доступі). Крім того, відповідач не враховує частку в обсязі теплової енергії на опалення місць загального користування корпусу № 17, яка є обов'язковою складовою обсягу спожитої теплової енергії кожного підрозділу, розміщеного в корпусі.
Суд першої інстанції помилково встановив, що відповідачу теплова енергія постачалась у підключені до системи теплопостачання приміщення відповідача тільки для радіаторного опалення, оскільки в п. 2 акта обстеження стану систем опалення виробничих приміщень від 02.12.2024 зазначено, що гаряче водопостачання здійснюється. Отже, окрім радіаторного опалення теплова енергія постачається також для забезпечення гарячого водопостачання.
Судом першої інстанції враховано, що відповідачем 21.03.2023 був складений акт про протиправне вилучення працівниками позивача номерних пломб № 054744437 і № 054744438 на відключаючій запірній арматурі системи теплопостачання приміщень відповідача, проте наявність на відключаючій запірній арматурі номерних пломб № 054744441 і № 054744442 відображено в листі № 180 від 15.12.2023 та встановлено в акті від 02.12.2024 несанкціоноване закриття та опломбування незрозумілими пломбами запірних пристроїв на подавальній та зворотній трубі мережі теплозабезпечення виробничих приміщень відповідача. Зазначені факти є взаємовиключними.
Інститут електрозварювання стверджує, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують, що в лютому - квітні 2023 року та лютому - квітні 2024 року теплопостачання будівель корпусу № 17 здійснювалося належним чином. Відключення відповідачем частини приміщень корпусу № 17 суперечить Правилам користування тепловою енергією, Правилам технічної експлуатації теплових установок і мереж, Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, а тому не спричиняє наслідків у вигляді звільнення відповідача від обов'язку оплати за теплопостачання належних йому приміщень.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025 справу № 910/13813/24 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту електрозварювання на вказане рішення; дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24 зупинено до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.06.2025; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 23.05.2025.
Позиції учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти неї заперечує, просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Учбово-атестаційний центр наголошує, що відповідач і позивач є балансоутримувачами приміщень у місті Києві по вулиці Антоновича, 56; відповідачеві надано в користування поверхи 4, 6, загальною площею 1 825,5 кв. м виробничого корпусу № 17 та кімнату 423 корпусу № 2, загальною площею 71,9 кв. м, користувачем решти корпусу є позивач. Між позивачем та відповідачем 01.01.2018 було укладено договір на надання послуг № 1621, який припинив свою дію з 03.09.2023, що було встановлено судом першої інстанції та не заперечується позивачем. Після цього відповідачем проводилася часткова оплата рахунків позивача як позадоговірна оплата фактично спожитих послуг, акти, надані позивачем, підписувалися із відповідними зауваженнями, які приймалися позивачем без наступних зауважень; контррозрахунку фактично спожитої відповідачем теплової енергії позивач не надав.
Відповідач стверджує, що у зв'язку з аварією системи теплопостачання його виробничі приміщення загальною площею 1 575,6 кв. м були відключені від подачі теплової енергії, про що 29.12.2021 було складено акт б/н. Ні відповідачем, ні позивачем капітальний ремонт системи теплопостачання не проводився ні у 2022, ні у 2023 роках. З 01.01.2022 і до 02.12.2024 теплова енергія в приміщеннях відповідача загальною площею 1 575, 6 кв. м у корпусі № 17 не подавалася.
Що стосується інженерно-технічного обслуговування та господарського забезпечення - на утримання корпусу № 17, яким користуються сторони, уповноваженим органом управління - Національною академією наук України - з бюджету виділяються відповідні кошти; крім того, в штаті відповідача є посади слюсаря-сантехніка та електрика відповідної кваліфікації, тому відповідач усі необхідні поточні роботи із забезпечення своєї діяльності до липня 2024 року виконував за рахунок власного персоналу. Відповідач стверджує, що у відповідних послугах позивача не було потреби, і вони не надавалися позивачем.
На переконання відповідача, надані суду сторонами докази свідчать про те, що позивачем не надавалися послуги з інженерного і господарського забезпечення приміщень відповідача за вказаний ним період, а також не надавалися комунальні послуги в частині постачання енергоресурсів із лютого 2023 року в приміщення загальною площею 1 575, 6 кв. м, що було також встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 у справі № 910/6188/23 про спір між тими ж сторонами про той же предмет, але за інший аналогічний період до лютого 2023 року.
Також відповідач вказує, що у зв'язку з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу до 12 000,00 грн; докази понесених витрат буде надано додатково.
Позивачем, у свою чергу, 27.05.2025 подано до Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У силу приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яке ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 906/72/16.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 про відкриття апеляційного провадження у даній справі (до 23.05.2025), позивач не звертався до Північного апеляційного господарського суду із заявою про продовження строку для подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
З урахуванням викладеного, відповідь на відзив на апеляційну скаргу, яка подана після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі, залишається судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Явка представників учасників справи
У судове засідання 17.06.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.
Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечували і просили суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.01.2018 між Інститутом електрозварювання та Учбово-атестаційним центром було укладено договір № 1621 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач надає послуги з інженерно-технічного та господарського забезпечення приміщення, що займає відповідач, за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 56, корпус АПК ЕВ, поверхи 4, 6, загальною площею 1 825,5 кв. м, корпус № 2, кімната 423, загальною площею 71,9 кв. м, вул. Казимира Малевича, 11, кімната 807а, загальною площею 11,4 кв. м, приведена площа 21,2 кв. м, а відповідач відшкодовує позивачу: витрати за спожиті комунальні послуги - електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, газ; земельний податок; вартість послуг за обслуговування ліфтів; вартість послуг з інженерного (обслуговування електро, теплозабезпечення, вентиляційне обслуговування), господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень.
За п. 2.1 Договору позивач зобов'язується: передати приміщення відповідачу в тимчасове користування згідно із цим Договором за актом приймання-здачі у встановлений строк (підп. 2.1.1); забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних із наданням комунальних послуг та послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень (підп. 2.1.2); надавати відповідачу комунальні послуги за діючими тарифами. Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (підп. 2.1.3); не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу рахунки на відшкодування вартості: спожитих енергоресурсів (Додаток № 1); земельного податку (Додаток № 2); послуг за обслуговування ліфтів (Додаток № 3), послуг з інженерного та господарського забезпечення приміщень (Додаток № 4) (підп. 2.1.4); інформувати відповідача про зміни витрат і тарифів на послуги (підп. 2.1.5).
Згідно з підп. 2.2.2 п. 2.2 Договору відповідач зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати в повному обсязі вказані рахунки позивача, а при потребі здійснювати попередню оплату на підставі виставлених рахунків.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що закінчення або припинення цього Договору не звільняє відповідача від обов'язку сплатити позивачу заборгованість за ним у повному обсязі, якщо така виникла.
Умовами п. 5.1 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до моменту, коли сторони або одна із сторін не заявить про припинення даного Договору, попередньо попередивши іншу за один календарний місяць.
Зміни або доповнення до цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх надання до розгляду іншою стороною (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.4 Договір може бути розірвано: за ініціативою однієї із сторін; за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством; за рішенням НАН України; у разі припинення відповідачем платежів згідно з п. 2.2.2 протягом трьох місяців.
Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (п. 5.5 Договору).
Пунктом 5.7 Договору передбачено, що додатки до цього Договору є його невід'ємною і складовою частиною. До цього Договору додаються, зокрема: акт приймання-передачі майна; розрахунок відшкодування спожитих комунальних послуг (Додаток № 1); протокол погодження договірної ціни вартості послуг з інженерного (обслуговування електро, тепло, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування зв'язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (Додаток № 4).
За умовами Додатку № 1 до Договору сторонами погоджений розрахунок відшкодування спожитих комунальних послуг (спожитих енергоресурсів) (1 місяць, орієнтовно), зокрема, за теплопостачання 31 Гкал у загальному розмірі 56 588,95 грн (ціна 1 Гкал - 1 825,45 грн). Розрахунок здійснено в цінах на час підписання Договору. Теплопостачання оплачується в опалювальний сезон. Розрахунок спожитих комунальних послуг (спожитих енергоресурсів) здійснюється згідно з Методикою розподілу витрат за спожиті Інститутом електрозварювання енергоресурси між підрозділами Інституту та субспоживачами.
Також сторонами було погоджено розрахунок вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень на 1 місяць 2018 року.
У матеріалах справи міститься підписаний сторонами Додаток № 4 до Договору - Протокол погодження договірної ціни вартості послуг з інженерного (обслуговування електро, тепло, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв'язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень з 01.01.2022 у сумі 22 625,59 грн у т.ч. ПДВ - 3 770,93 грн. Зазначено, що цей Протокол є основою для проведення взаємних розрахунків і платежів між орендарем і орендодавцем.
Також у матеріалах справи містяться Протоколи погодження договірної ціни вартості послуг з інженерного (обслуговування електро, тепло, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв'язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень за місяць 2023 року в сумі 22 387,58 грн та з 01.01.2024 у сумі 29 614,78 грн, які підписані лише з боку позивача. Відповідачем вказані Протоколи не підписані.
29.12.2021 між сторонами було складено та підписано акт б/н про відключення теплової енергії у виробничих приміщеннях Учбово-атестаційного центру, розміщених у виробничому корпусі № 17 (колишній АПК ЕВ), в якому зазначено, що у зв'язку з аварією системи теплопостачання у виробничих приміщеннях відповідача (розморожування батарей опалення, корозія металу стальних радіаторів) з 01.01.2022 і до проведення капітального ремонту системи теплопостачання відключена подача теплової енергії у виробничих приміщеннях відповідача в корпусі № 17, загальною площею 1 575,6 кв. м, а також вказано, що при розрахунку вартості теплопостачання згідно з Договором відключені від подачі теплової енергії виробничі приміщення відповідача загальною площею 1 575,6 кв. м не враховуються з 01.01.2022. На відключаючій запірній арматурі встановлені номерні пломби № 054744437 і № 054744438, відповідальність за збереження яких та збереження всіх інженерних мереж у вказаних приміщеннях покладена на відповідача.
Наявність пломб станом на 09.03.2023 було зафіксовано документально (фото опломбованої запірної арматури відповідачем додано до відзиву на позов).
У матеріалах справи міститься лист відповідача № 25 від 15.02.2023, адресований позивачу, в якому відповідач зазначав про залишення позивачем без відповіді пропозицій відповідача щодо внесення змін до Договору (датованих червнем 2022 року), про припинення дії Договору з 01.01.2023 на підставі п. 5.1 Договору у зв'язку з повідомленням про це відповідачем листом від 16.11.2022 (самого листа в матеріалах справи немає), та пропонував оформлення нового договору, в якому будуть визначені умови відшкодування комунальних послуг та послуг з інженерно-технічного забезпечення шляхом перемовин з урахуванням фінансових можливостей відповідача.
У листі Учбово-атестаційного центру № 34 від 07.03.2023, адресованому позивачу, відповідач вказав, що претензія стосовно порушення вимог підп. 2.2.2 Договору та несвоєчасних розрахунків - безпідставна, оскільки несвоєчасна оплата рахунків виникла з вини постачальника послуг, який не виконав положення Договору, про що зазначено в листі від 15.02.2023 № 25, а представлений новий договір зі сторони позивача не оформлений, у зв'язку із чим відсутні підстави для розрахунків у 2023 році. Для вирішення спору щодо розрахунків відповідач пропонував створити спільну узгоджувальну комісію.
21.03.2023 працівниками відповідача був складений акт про протиправне вилучення номерних пломб систем теплопостачання Учбово-атестаційного центру, в якому зазначено, що 21.03.2023 група співробітників позивача зайшла у виробниче приміщення, яке обліковуються на балансі відповідача, корпусу № 17 по вул. Антоновича 56, та самовільно вилучила і знищила номерні пломби № 054744437 і № 054744438 на відключаючій запірній арматурі системи теплопостачання приміщень відповідача, які були встановлені 29.12.2021 згідно зі спільним актом. Капітальний ремонт системи теплопостачання у виробничих приміщеннях, зазначених в акті від 29.12.2021, не проводився.
У листі № 48 від 21.03.2023, адресованому позивачу, відповідач вказував, що система теплопостачання, починаючи з 01.01.2022, відключена від подачі теплової енергії, капітальний ремонт не проводився, температура виробничих приміщень відповідача не змінилася та становить 6-8 градусів, відповідач розглядає можливість використання альтернативних джерел теплопостачання; у зв'язку із цим відповідач пропонував позивачу відкоригувати рахунки по відшкодуванню вартості теплової енергії відповідно до затвердженого акта від 29.12.2021 та, як пропонувалося раніше, укласти новий договір із 01.01.2023.
Про некоректне нарахування вартості спожитого відповідачем теплопостачання та наполяганні на оформленні нового договору про відшкодування комунальних і експлуатаційних витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна також йдеться у листах Учбово-атестаційного центру, адресованих Інституту електрозварювання, № 66 від 19.04.2023, № 72 від 24.04.2023, № 92 від 25.05.2023.
Листом № 117 від 27.07.2023 відповідач направив позивачу заяву про припинення дії Договору відповідно до п. 5.1 цього Договору. Вказував, що з метою забезпечення безперебійного відшкодування позивачу вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг направляє проект нового договору (оферта) для підписання згідно зі ст. 641 ЦК України, який просив розглянути протягом місяця. У матеріалах справи міститься повідомлення про вручення цього листа позивачу, що позивачем не оскаржується.
Зі змісту листів позивача № 69/724 від 28.07.2023 та № 46-69/830 від 31.08.2023, адресованих відповідачу, та листів відповідача № 123 від 05.09.2023 та № 127 від 18.09.2023, адресованих позивачу, вбачається, що питання реконструкції системи теплопостачання на 4 поверсі виробничої частини корпусу № 17 не вирішені, укладення нового договору про відшкодування вартості спожитих комунальних та експлуатаційних послуг не погоджено, так само не погоджені розрахунки вартості спожитих відповідачем комунальних і експлуатаційних послуг.
У листі № 46-69/1353 від 30.11.2023 позивач вказував, що в жовтні 2023 року представниками позивача, як споживача, та представником КП "Київтеплоенерго", як постачальника, було проведено обстеження систем теплопостачання корпусів позивача, у тому числі і корпусу № 17, де розміщені площі відповідача, за результатами якого позивачу був наданий дозвіл на подачу теплової енергії, виданий акт готовності корпусу № 17 до опалювального періоду 2023-2024 року; таким чином, інформація відповідача щодо аварійного стану системи опалення його виробничих приміщень не відповідає дійсності. Також позивач підтвердив вилучення пломб своїми працівниками після ліквідації аварії та зазначив, що вимоги відповідача щодо встановлення пломб на систему опалення, яка знаходиться в робочому стані, з метою врегулювання взаєморозрахунків між сторонами протирічать чинним нормативним актам.
У листі № 180 від 15.12.2023 відповідач вказав, що капітальний ремонт системи теплопостачання в частині виробничих приміщень корпусу № 17, зазначених в акті від 29.12.2021, не проводився, тому вказані в акті приміщення залишаються відключеними від подачі теплової енергії в опалювальний період 2023-2024 років, а на відключаючій запірній арматурі встановлені номерні пломби № 054744441 і № 054744442; пропонував організовувати роботи з капітального ремонту системи теплопостачання в частині приміщень, які знаходяться на балансі відповідача, з урахуванням фінансових можливостей останнього.
Наявні в матеріалах справи листи відповідача № 50 від 19.03.2024, № 68 від 11.04.2024, позивача - № 46-69/340 від 28.03.2024, № 46-69/423 від 16.04.2024, засвідчують, що сторони не досягли згоди стосовно вартості спожитих відповідачем послуг з теплопостачання протягом спірного періоду та належного оформлення договірних відносин стосовно забезпечення експлуатації та утримання позивачем приміщень відповідача.
Обставини щодо надсилання, отримання вказаних листів, копії яких містяться в матеріалах справи, а також їх зміст сторонами не оскаржуються.
02.12.2024 представниками сторін було складено та підписано акт обстеження стану систем опалення виробничих приміщень Учбово-атестаційного центру, в якому зазначено, що при проведенні обстеження виявлено незаконне втручання співробітниками відповідача в роботу системи теплопостачання - несанкціоноване закриття та опломбування незрозумілими пломбами запірних пристроїв на подавальній та зворотній трубі мережі теплозабезпечення виробничих приміщень відповідача. Гаряче водопостачання здійснювалось. До відома директора відповідача було доведено, що самовільне втручання відповідача в систему теплопостачання корпусу № 17 є порушенням Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж та веде до розбалансування системи опалення та порушення теплового балансу будівлі. 02.12.2024 спеціалістами позивача була відновлена робота мережі теплопостачання у виробничих приміщеннях відповідача на 4 поверсі виробничого корпусу експериментального виробництва № 17 - були відкриті запірні прилади на подавальній та зворотній трубах теплопостачання виробничих приміщень відповідача, на запірних приладах встановлені пломби № A560563 та № A560536 задля унеможливлення втручання співробітників відповідача в роботу системи опалення корпусу № 17.
На виконання умов Договору позивачем протягом спірного періоду виставлялися відповідачу рахунки на оплату інженерного і господарського забезпечення приміщення на загальну суму 364 722,50 грн, зокрема: за лютий - грудень 2023 року - у сумі 22 387,58 грн щомісячно, за січень - квітень 2024 року - у сумі 29 614,78 грн щомісячно.
Також позивачем були виставлені рахунки на оплату відшкодування послуг з теплопостачання (Гкал) на загальну суму 315 502,89 грн, з яких: 50 958,02 грн за лютий 2023 року (19,64 Гкал), 85 090,73 грн за березень 2023 року (32,79 Гкал), 4 189,60 грн за квітень 2023 року (1,61 Гкал), 68 938,96 грн за лютий 2024 року (18,79 Гкал), 63 956,02 грн за березень 2024 року (17,85 Гкал), 42 369,56 грн за квітень 2024 року (12,24 Гкал).
Позивач щомісячно складав і направляв відповідачу акти здачі-приймання робіт (надання послуг) по Договору. Відповідач направляв позивачу заперечення на ці акти в частині відшкодування послуг з теплопостачання, а також зазначав, що інженерне і господарське забезпечення приміщень не оплачується, тому що не затверджено відповідачем із причини відсутності Додатку № 4 до Договору та узгодженого розрахунку до нього на види та обсяги робіт з обґрунтуванням їх вартості на 2023 рік; з 27.10.2023 відповідач зазначав про помилковість посилання позивача в актах та рахунках на Договір, оскільки він є припиненим, вказував, що інженерне і господарське забезпечення позивачем не здійснюється.
Обставини щодо отримання рахунків та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) по Договору (відповідачем), а також заперечень на них (позивачем) - сторонами не оскаржуються.
01.08.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією (про сплату заборгованості в розмірі 584 738,83 грн). Оскільки вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та виконання, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами цієї справи було укладено Договір, за умовами якого позивач надає послуги з інженерно-технічного та господарського забезпечення приміщень, які займає відповідач за адресою: м. Київ Антоновича, 56, корпус АПК ЕВ (№ 17), поверхи 4, 6, загальною площею 1 825,5 кв. м, корпус № 2, кімната 423, загальною площею 71,9 кв. м, вул. Казимира Малевича, 11, кімната 807а, загальною площею 11,4 кв. м, приведена площа 21,2 кв. м, а відповідач відшкодовує позивачу, зокрема: витрати за спожиті комунальні послуги - електроенергію, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, газ та вартість послуг з інженерного (обслуговування електро, тепло, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування), господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень.
Стосовно належного виконання позивачем та відповідачем умов вказаного Договору між сторонами виник спір, який було передано на вирішення господарського суду.
Інститут електрозварювання та Учбово-атестаційний центр надали суду докази, які вважали за необхідне, на підтвердження власної правової позиції. На підставі наданих доказів суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, сформував власну оцінку спірних правовідносин та ухвалив рішення у справі.
На переконання позивача, місцевий господарський суд неправильно оцінив надані сторонами докази та у зв'язку із цим неналежним чином з'ясував обставини справи і, як наслідок, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи основні доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції перевіряє здійснену місцевим господарським судом оцінку наявних у справі доказів та застосування норм закону відповідно до доведених сторонами обставин справи.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Визначений ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Як відомо, у господарський процес введено стандарт доказування "вірогідності доказів", який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Так, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
У позовній заяві Інститут електрозварювання заявив вимогу до Учбово-атестаційного центру про стягнення з останнього заборгованості за надані послуги за Договором за період лютий 2023 року - квітень 2024 року, посилаючись на те, що протягом спірного періоду Договір зберігав свою чинність, і сторони дійшли згоди про його припинення лише з 01.05.2024.
Натомість відповідач наполягав на тому, що у спірний період Договір уже припинив свою дію відповідно до його п. 5.1 у зв'язку з відповідною заявою Учбово-атестаційного центру.
У матеріалах справи наявна переписка сторін, з якої випливає, що відповідач заявляв про припинення Договору на підставі п. 5.1 ще в кінці 2022 року, однак самої заяви відповідачем суду надано не було.
У п. 5.1 Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до моменту, коли сторони або одна із сторін не заявить про припинення даного Договору, попередньо попередивши іншу за один календарний місяць.
Зі змісту вказаного пункту Договору суд першої інстанції встановив, що сторонами погоджений строк дії Договору до моменту, коли сторони або одна із сторін не заявить про припинення даного Договору, попередньо попередивши іншу за один календарний місяць, при цьому Договір не містить погодженої сторонами умови щодо встановлення іншого строку (терміну) виконання зобов'язань, що є відмінним від строку дії Договору.
Враховуючи наявну в матеріалах справи заяву відповідача № 117 від 27.07.2023 про припинення дії Договору у зв'язку зі змінами предмета вказаного Договору та відповідно до п. 5.1 Договору, яка отримана позивачем 03.08.2023 за вх. № 557, що зазначається позивачем у листі № 46-69/830 від 31.08.2023, суд першої інстанції виснував, що Договір є припиненим з 03.09.2023.
В апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу сторони вказаний висновок суду першої інстанції не оскаржують.
Тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із встановленою місцевим господарським судом обставиною стосовно того, що Договір є припиненим з 03.09.2023.
Таким чином, спірний період (лютий 2023 року - квітень 2024 року) частково охоплюється дією Договору, частково ні.
Зі змісту Договору випливає, що відповідач відшкодовує позивачу витрати за спожиті комунальні послуги та погоджену сторонами вартість послуг з інженерного та господарського забезпечення приміщень. Обов'язком позивача є забезпечення надання відповідачу зазначених послуг, обов'язком відповідача - оплата в повному обсязі наданих послуг.
Позивач заявив до стягнення з відповідача відшкодування витрат на теплопостачання в приміщення відповідача в корпусі № 17 за періоди лютий - квітень 2023 року та лютий - квітень 2024 року, стверджуючи, що такі послуги надавалися належним чином.
Відповідач заперечує факт надання послуг з теплопостачання в його приміщення протягом спірного періоду.
Судом першої інстанції встановлено, що теплопостачання у приміщення відповідача було припинене з 01.01.2022 до проведення капітального ремонту системи теплопостачання, шляхом встановлення пломб № 054744438 та № 054744437 на відключаючій запірній арматурі, про що сторонами було складено акт від 29.12.2021 б/н.
У справі № 910/6188/23 (за позовом Інституту електрозварювання до Учбово-атестаційного центру про стягнення заборгованості за надані послуги за Договором протягом лютого 2022 року - січня 2023 року) суди встановили, що постачання теплової енергії в опалювальному періоді 2022 року у приміщення відповідача не проводилося. Наявність вказаних пломб станом на 09.03.2023 зафіксована документально.
21.03.2023 відповідачем був складений акт про протиправне вилучення працівниками позивача номерних пломб № 054744437 і № 054744438; у листі № 180 від 15.12.2023 відображена наявність на відключаючій запірній арматурі номерних пломб № 054744441 і № 054744442; в акті від 02.12.2024 засвідчено несанкціоноване закриття та опломбування незрозумілими пломбами запірних пристроїв на подавальній та зворотній трубі мережі теплозабезпечення виробничих приміщень відповідача.
В акті від 29.12.2021 б/н зазначено про відключення теплопостачання приміщень відповідача в корпусі № 17 до проведення капітального ремонту системи теплопостачання у цих приміщення. При цьому доказів проведення капітального ремонту сторони не надали.
02.12.2024 була відновлена робота мережі теплопостачання у виробничих приміщеннях відповідача на 4 поверсі виробничого корпусу експериментального виробництва № 17, загальною площею 1 575,6 кв. м (були відкриті запірні прилади на подавальній та зворотній трубах теплопостачання виробничих приміщень відповідача, на запірних приладах встановлені пломби № A560563 та № A560536 задля унеможливлення втручання співробітників відповідача в роботу системи опалення корпусу № 17), що відображено в акті обстеження стану систем опалення виробничих приміщень Учбово-атестаційного центру від 02.12.2024, затвердженого представниками сторін.
На підставі зазначеного суд першої інстанції виснував про відсутність теплопостачання у виробничих приміщеннях відповідача загальною площею 1 575,6 кв. м у корпусі № 17 протягом спірного періоду, а отже - відсутність правових підстав для відшкодування нарахованої позивачем вартості цих послуг.
В апеляційній скарзі позивач стверджує, що висновки місцевого господарського суду в цій частині є неправильними, оскільки необхідні ремонтні роботи проводилися, теплопостачання у приміщення відповідача подавалось, що підтверджується, зокрема, актами за участі працівників КП "Київтеплоенерго" готовності до опалювального періоду № 1047 від 11.11.2022 та № 2830 від 08.11.2023, а також від 08.11.2024 (по корпусу № 17), які засвідчують факт належного функціонування теплової мережі будівлі за адресою: вул. Антоновича, 56, м. Київ, у тому числі в приміщеннях відповідача; натомість актом обстеження стану систем опалення виробничих приміщень від 02.12.2024 встановлено несанкціоноване закриття співробітниками відповідача запірних пристроїв на подавальній та зворотній трубі мережі теплозабезпечення приміщень відповідача з метою зменшення витрат за Договором, що є протиправним; протиправні дії відповідача не можуть бути підставою для несплати за комунальні послуги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги Інституту електрозварювання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вона не оцінює акти готовності до опалювального періоду корпусу № 17 як достатні докази на підтвердження того, що у приміщення відповідача, розташовані на окремих поверхах цього корпусу, здійснювалося постачання теплової енергії з огляду на те, що сторони документально підтвердили суду той факт, що у спірний період сторонами (відповідачем) встановлювалися запірні прилади на подавальній та зворотній трубах теплопостачання виробничих приміщень відповідача в корпусі № 17. За твердженням відповідача, такі дії обумовлені несправністю системи та відсутністю її капітального ремонту, за твердженням позивача - виключно намаганням відповідача зменшити витрати за Договором.
Суд апеляційної інстанції вважає, що за умови перекриття системи теплопостачання приміщень відповідача в корпусі № 17 протягом спірного періоду відсутні підстави для нарахування та оплати комунальних витрат за теплопостачання цих приміщень. Проведення капітального ремонту системи теплопостачання у приміщеннях відповідача позивачем не доведено.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що складеними сторонами актами та перепискою позивача і відповідача доведено, що у лютому - квітні 2023 року та в лютому - квітні 2024 року система теплопостачання приміщень відповідача в корпусі № 17 фактично була перекрита, тому погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу витрат за теплову енергію на опалення цих виробничих приміщень протягом спірного періоду, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги теплопостачання у розмірі 220 016,33 грн задоволенню не підлягають.
Відповідач зазначав, що теплова енергія постачалась у підключені до системи теплопостачання приміщення, які він займав, загальною площею 339,2 кв. м, тільки для радіаторного опалення, і згідно з Методикою розподілу витрат за спожиті позивачем енергоресурси між підрозділами позивача та субспоживачем у цьому випадку обсяг споживання теплової енергії розподіляється по площі приміщень, а саме відповідно до питомої ваги теплових витрат займаних площ. Гаряче водопостачання у відповідача здійснюється від електричних бойлерів.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем відповідно до вказаної Методики проведено розрахунок теплової енергії за період 2023 - 2024 роки, поставленої на ті площі у корпусі № 17, які опалювались (339,2 кв. м), та відшкодовано позивачу суму 55 348,04 грн.
В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що відповідач не мав достатніх і достовірних даних для самостійного проведення часткового розрахунку за теплопостачання, тому сплачена відповідачем сума є необґрунтованою.
При цьому, позивач не надає суду власного конррозрахунку вартості послуг з теплопостачання за період 2023 - 2024 років стосовно площі 339,2 кв. м, який би доводив помилковість розрахунків відповідача.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені Інститутом електрозварювання позовні вимоги про відшкодування Учбово-атестаційним центром витрат за теплову енергію за період лютий 2023 року - квітень 2024 року в розмірі 220 016,33 грн задоволенню не підлягають.
Також позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість з оплати наданих послуг з інженерного обслуговування та господарського забезпечення приміщень відповідача за лютий 2023 року - квітень 2024 року в сумі 364 722,50 грн.
Відповідач заперечує проти вказаних позовних вимог, стверджуючи про непогодження сторонами вартості вказаних послуг у спірний період та їх фактичне ненадання позивачем.
За умовами Договору позивач мав надавати відповідачу, зокрема, послуги з інженерного (обслуговування електро, тепло, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування), господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень відповідача, а відповідач, у свою чергу, - відшкодовувати позивачу їх вартість, яка визначається в Додатку № 4 до Договору.
Судом першої інстанції встановлено, що Додаток № 4 до Договору на 2023 рік сторонами не погоджений. Наявна в матеріалах справи переписка сторін також засвідчує, що сторони не дійшли згоди стосовно вартості вказаних послуг на 2023 рік. Станом на 2024 рік Договір уже був припинений.
Відповідно, оплата вказаних послуг може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач доведе суду обставини щодо їх фактичного надання відповідачу.
При цьому відповідач стверджує про те, що такі послуги не надавалися, посилаючись на наявність у власному штаті працівників відповідної спеціальності та кваліфікації.
На підтвердження надання вказаних послуг у заявленому розмірі позивачем були надані суду: плани робіт електроенергетичної служби на січень - грудень 2023 року, плани робіт будівельної служби на лютий - грудень 2023 року, січень - квітень 2024 року, графік ППР сантехнічного та теплотехнічного обладнання на 2024 рік; плани робіт сантехнічного та теплотехнічного обладнання на лютий - грудень 2023 року та акти виконаних робіт, складені позивачем; графік планового огляду та поточного ремонту устаткування вентиляції та кондиціювання на 2024 рік; плани робіт дільниці з питань вентиляції та кондиціювання на січень - квітень 2024 року та акти позивача про виконані роботи в січні - квітні 2024 року згідно ППР, відповідно до Плану робіт (огляд вентиляційних систем), інші роботи; розпорядження позивача від 22.03.2023 № 24, від 28.09.2023 № 74, від 13.03.2024 № 24 про проведення чергового, загального, весняного огляду будівель та споруд; акти позивача про проведення випробувань трубопроводів на стійкість та герметичність від 04.10.2023, від 29.09.2022; акти позивача щодо проведення промивки трубопроводів від 28.09.2022 та від 04.10.2023.
Дослідивши зазначені докази, суд першої інстанції вказав, що вони відображають роботи, які заплановані та здійснені по всіх корпусах позивача в цілому, проте без зазначення, які саме роботи були виконані в приміщеннях, що використовуються відповідачем, в якій кількості та на які суми.
Проаналізувавши зазначені документи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду в цій частині.
У матеріалах справи відсутні акти прийняття вказаних робіт, підписані з боку відповідача, або будь-які інші докази, які засвідчують, що представники відповідача підтверджують факт здійснення робіт/надання послуг з інженерного та господарського забезпечення приміщень, які використовує відповідач; відсутні будь-які підписані обома сторонами плани, графіки, акти виконання тощо.
Надані позивачем документи фіксують роботу його власного персоналу щодо виконання своїх функціональних обов'язків. При цьому не зазначено, які саме працівники, в який період часу і в якому обсязі проводили роботи з інженерного та технічного обслуговування у приміщеннях відповідача.
Вказана обставина є важливою з огляду на те, що вартість послуг з інженерного та технічного обслуговування приміщень відповідача у спірний період сторонами не погоджувалася, відповідач в адресованих позивачу листах та актах постійно наголошував на тому, що вказані послуги не надаються позивачем та забезпечуються власним персоналом відповідача.
В апеляційній скарзі позивач наполягає, що інженерно-технічне обслуговування технічних мереж та комунікацій визначається як комплекс обов'язкових регламентних заходів, які є обов'язковими до виконання та оплачуються користувачами приміщень у складі витрат на утримання будівлі.
Натомість відповідач стверджує, що вказані роботи проводяться його власними працівниками, які самостійно забезпечують експлуатацію інженерно-технічних мереж та обладнання приміщень відповідача.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що вартість послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень відповідача сторонами за Договором ні на 2023, ні на 2024 роки не погоджена, жодні послуги, що входять до такого забезпечення, відповідачем не прийняті.
З огляду на вказане, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що надані позивачем документи містять посилання на планове проведення робіт загальних площ корпусів позивача співробітниками позивача. Зі змісту цих документів неможливо встановити, які саме роботи/послуги, в якому обсязі і на яку суму були проведені/надані стосовно приміщень відповідача.
Враховуючи, що відповідач не погоджував вартість вказаних робіт/послуг на спірний період та жодні роботи/послуги не приймав, суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані йому протягом лютого 2023 року - квітня 2024 року послуги з інженерного і господарського забезпечення приміщень у розмірі 364 722,50 грн.
Таким чином, проаналізувавши основні доводи апеляційної скарги Інституту електрозварювання, які в цілому є подібними до доводів позовної заяви, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та зроблені обґрунтовані правові висновки по суті спірних правовідносин. Підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності та підтверджуються належними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 у справі № 910/13813/24.
5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повна постанова складена - 26.06.2025.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко