24 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/1278/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А.О.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжне» (далі - ТОВ «Молодіжне», Товариство, позивач, скаржник) - Литвиненко А.В. (самопредставництво),
відповідача - Міського комунального підприємства «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - Підприємство, відповідач) - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (головуюча - суддя Чус О.В., судді: Іванов О.Г., Кощеєв І.М.)
у справі за позовом Товариства
до Підприємства
про зобов'язання здійснити перерахунок нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для здійснення перерахунку нарахувань за послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом (з урахуванням зміни предмета позову), в якому просило зобов'язати Підприємство здійснити перерахунок нарахувань Товариству за послуги централізованого водопостачання та водовідведення з 09.09.2021 до 09.11.2022 з урахуванням показів фактичних обсягів споживання води встановленого у позивача лічильника води.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неправомірно здійснив нарахування плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 09.03.2021 до 09.11.2022, а саме без урахування показів лічильника позивача. Крім того рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9448/21 визнано неправомірною відмову відповідача в опломбуванні лічильника води, у зв'язку з чим позивач вважає, що за спірний період розрахунок вартості послуг централізованого водопостачання та водовідведення повинен здійснюватися відповідно до показів фактичних обсягів споживання води встановленого у позивача лічильника води.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 06.07.2023, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 28.11.2023 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.
2.3. Верховний Суд постановою від 20.03.2024 скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.4. За результатами нового розгляду Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 14.08.2024 у задоволенні позову відмовив.
2.5. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 19.03.2025 змінив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024, виклав мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції; в решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2024 залишив без змін; стягнув з позивача на користь відповідача 3220,80 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги (нова редакція)
3.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №904/1278/23 змінити, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції. В іншій частині зазначену постанову залишити без змін.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій застосували пункти 2, 4 та 5 розділу IV, пункт 9 розділу ІІ «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання в населених пунктах України», затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190), тоді як відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права, а саме:
- абзац 10 пункту 2 розділу IV Правил №190: «недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку»;
- абзац 1 пункту 4 розділу IV Правил №190: «факт самовільного приєднання до системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконання цієї послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування (додаток №4)»;
- абзац 4 пункту 9 розділу II Правил №190: «Споживач забезпечує:...доступ працівників послуг виконавця послуг з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення для виконання ремонтних та аварійних робіт на об'єктах/мережах підприємства, яке розташоване на території споживача».
4.2. З посиланням на пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України та статті 74, 79, 86, 210, 236, 237, 238, 269 ГПК України скаржник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції незаконно відхилив докази та належно не з'ясував всіх обставин, що мають значення для розгляду заявлених вимог та без дослідження, та оцінки письмових доказів, а також встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що у згоджується з підставою, передбаченою пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що прийняте з дотриманням норм права.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2022 у справі №904/9448/21 встановлено таке.
6.2. Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно за Товариством 08.08.2008 за №23096065 зареєстровано право приватної власності, частка власності 8/33 на вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 296,2 м2, розташованого на вул. Калініна, 24, м. Орджонікідзе, Дніпропетровська обл.
6.3. Міським комунальним підприємством «Орджонікідзеводоканал» 30.09.2008 під №998 виготовлена документація на улаштування водомірного вузла Ш 15 мм (квартирного водолічильника) за адресою м. Орджонікідзе, вул. Калініна 23, Абонент ТОВ «Молодіжне».
6.4. МКП «Орджонікідзеводоканал» 12.04.2010 склало акт про те, що в ТОВ «Молодіжне» на вул. Калініна 24, виявлено: врізку в основний стояк на будинок. Відбувається водоспоживання через незареєстрований водомір. Показання на водомірі складають 00011м3 ЛК15 №9356864.
6.5. Позивач 29.04.2010 звернувся до відповідача з листом від 28.04.2010 №28/04-1 про видачу технічних умов на підключення до центральної системи водопостачання та водовідведення ТОВ «Молодіжне».
6.6. Начальник МКП «Орджонікідзеводоканал» Ширяев В.О. затвердив технічні умови №19/5 від 28.04.2010 на приєднання ТОВ «Молодіжне» до централізованих систем водопостачання і каналізації міста Орджонікідзе Дніпропетровської області.
6.7. Сторони 01.05.2010 уклали договір №17 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію.
6.8. Предметом договору є надання послуг водопостачання та водовідведення водоканалом (відповідачем) споживачу (позивачеві) та оплата споживачем послуг водопостачання та водовідведення, наданих йому водоканалом (пункт 1.1. договору).
6.9. Сторони 01.01.2016 уклали новий договір №17 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію, умови якого співпадали з умовами попереднього договору №17 від 01.05.2010.
6.10. Договір укладається на рік (років) з 01.01.2016 до 31.12.2016 і набирає чинності з дня його підписання та вважається таким, що щорічно продовжений, якщо за місяць до закінчення строку дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (пункт 10.4. договору від 01.01.2016).
6.11. Відповідно до акта МКП «Орджонікідзеводоканал» від 03.05.2010 відповідач прийняв на облік опломбований водомір ЛК-15Х №9356864.
6.12. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.01.2021 про направлення контролера для розпломбування лічильника води.
6.13. Відповідно до акта відповідача від 04.02.2021 у ТОВ «Молодіжне» за заявою абонента з лічильника знята пломба. Крім того, зазначено, що для подальшого опломбування необхідно отримати та виконати технічні умови.
6.14. Листом №113/9 від 04.03.2021 відповідач повідомив позивача, що відповідно до пункту 2 статті 3 розділу ІІ Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол комерційного обліку (питної води) має бути розташований у місці приєднання до комунальної мережі на межі майнової належності (точка балансового розмежування). Враховуючи це, та з метою усунення порушень законодавства, запропоновано вирішити питання щодо приєднання зазначеного об'єкту до комунальних мереж водопостачання і водовідведення міста Покров Дніпропетровської області. Крім того, зазначено, що лічильник позивача розпломбовано на держповірку 04.02.2021 (вул. Центральна, 24). Термін держповірки складає 30 днів, по закінченню 30-ти денного терміну, водокористування вважається безобліковим.
6.15. Позивач 09.03.2021 подав відповідачеві заяву про направлення контролера для опломбування лічильника води за адресою: м. Покров, вул. Центральна, 24.
6.16. На заяву позивача від 09.03.2021, відповідач листом №129/9 від 11.03.2021 повідомив, що за об'єктом, розташованим за адресою м. Покров, вул. Центральна, 24, відсутні та не зареєстровані у МКП «Повровводоканал» технічні умови на приєднання цього об'єкта до централізованих мереж водопостачання та водовідведення, що суперечить Правилам №190. З наведених причин цей об'єкт не може бути прийнятий на абонентський облік МПК «Покровводоканал». Крім того, у зв'язку з набуттям чинності змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 05.07.2019 №690), договір на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію №17 від 01.01.2016 припиняє свою дію.
6.17. Листом №1/1 від 23.03.2021 позивач надав відповідачеві відповідь на лист №113/9 від 04.03.2021 у якій повідомив, що відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги. У зв'язку з цим позивач повторно просив вислати представника для опломбування лічильника і укласти договір на водопостачання.
6.18. На вказаний лист відповідач надав відповідь №171/9 від 26.03.2021, у якій зазначив, що мережі до яких приєднаний лічильник води ТОВ «Молодіжне», ніяким чином не стосується МКП «Покровводоканал», у зв'язку з чим, відсутня точка безпосереднього приєднання позивача до централізованої водопровідної мережі міста Покров, яка перебуває на балансі МКП «Покровводоканал», що суперечить вимогам Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
6.19. Предметом розгляду у справі №904/9448/21 був факт порушення відповідачем законодавства про водопостачання та водовідведення в частині наявності/відсутності правових підстав для опломбування приладу обліку.
6.20. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 01.06.2022 у справі №904/9448/21, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 26.10.2022 залишив без змін, позов задовольнив. Визнав протиправною відмову Підприємства Товариству в опломбуванні лічильника води ЛК-15Х, заводський номер 9356864, викладену в листі за №129/9 від 11.03.2021. Зобов'язав відповідача опломбувати належний Товариству лічильник води ЛК-15Х, заводський №9356864. Стягнув з Підприємства на користь Товариства 4 540 грн судового збору, 4 000 грн витрат на правничу допомогу.
6.21. З матеріалів справи №904/1278/23 судами встановлено, що 20.07.2021 представниками відповідача складено акт, відповідно до змісту якого, контролером водоканалу Харьковською В.В. та Дудка В.В. встановлено, що по вул. Центральна, 24 абонент ТОВ «Молодіжне» не допустив до приладу обліку.
6.22. Представники відповідача Харьковською В.В., Ярчук С.М. в присутності споживача ТОВ «Молодіжне» 10.09.2021 склали акт №2 про те, що за адресою: вул. Центральна, 24 відбулося недопущення чи перешкоджання виконавцю послуг з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знатті показників засобу обліку. Також у цьому акті вказано, що споживач не допустив представників підприємства до приладу обліку, який знаходиться в приміщенні. Відключити споживача від централізованого водопостачання згідно з пунктом 2 розділу ІV правил № 190 не вдалося по технічним причинам. Споживач від підпису акта №2 відмовився, що зафіксовано в присутності свідків.
6.23. Підприємство 13.09.2021 склало і надало ТОВ «Молодіжне» попередній розрахунок витрат води, в якому попередило, що у разі продовження порушення ним вимог законодавства (недопущення представників відповідача до приладу обліку) плата за послуги в подальшому (починаючи з 10.09.2021) буде розраховуватись відповідно до пункту 6 Розділу IV Правил №190.
6.24. Представники відповідача 09.11.2022 склали акт про те, що на об'єкті, який розташований за адресою: вул. Центральна, 24, в присутності директора споживача ТОВ «Молодіжне» зафіксовано факт встановлення охоронних пломб та деталей опломбування на прилад обліку - лічильник води ЛК-15Х, заводський №9356864. Підставою встановлення охоронних пломб та деталей опломбування лічильника зазначено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9448/21.
6.25. Позивач 10.11.2022 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати оплату за воду згідно з показаннями лічильника з моменту повіряння та до дня опломбування згідно з актом встановлення охоронних пломб та деталей опломбування від 09.11.2022 і просив виставити рахунок на оплату.
6.26. Відповідач 11.11.2022 надав відповідь листом №860/9 на заяву позивача про здійснення перерахунку. За змістом листа відповідач повідомив позивача, що такий перерахунок можливо здійснити за період з 09.03.2021 (день звернення ТОВ «Молодіжне» із заявою про опломбування лічильника) до дня складання акта про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування №2 від 10.09.2021, в якому було зафіксовано факт недопущення представників відповідача до обстеження вузла обліку ТОВ «Молодіжне». За період з 10.09.2021 (день складання акту №2) до 09.11.2022 (день складання акта встановлення охоронних пломб та деталей опломбування) розрахунок витрат води здійснювався відповідачем за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0.7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово (розрахунок витрат води (претензія) та рахунки були вами отримані). Підстава - пункт 6 розділу IV Правил №190. Для проведення перерахунку відповідач запропонував надати на його адресу підтверджені доказами фактичні обсяги споживання води за період з 09.03.2021 до 10.09.2021. У випадку відсутності таких доказів запропоновано для цілей здійснення розрахунку водоспоживання за вказаний період прийняти середньодобове споживання послуг за попередні 12 місяців (до 09.03.2021). Підстава - пункт 31 Правил №690.
6.27. Як зазначив позивач, відповідач неправомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку оплати за надані послуги та здійснив нарахування плати за спроможністю водопровідного вводу, а не за фактичними показами приладу обліку.
6.28. Відповідач проти зазначеного заперечував, посилаючись на те, що він діяв в межах укладеного сторонами договору, норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 19 квітня 2021 року № 97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627).
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №904/1278/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 02.06.2025 відкрито касаційне провадження у справі №904/1278/23 за касаційною скаргою на підставі пунктів 3,4 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. У зв'язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду та відпусткою судді Власова Ю.Л. відбулися зміни складу суду, що підтверджується відповідними розпорядженнями заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду.
7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, якою змінено рішення суду першої інстанції та викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови суду апеляційної інстанції, а в іншій частині рішення залишено без змін.
8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.
8.4. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.6. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.7. Верховний Суд зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
8.8. В контексті доводів касаційної скарги (означених у пункті 4.1. цієї постанови) Верховний Суд зазначає таке.
8.9. Предметом спору у справі фактично є правомірність дій відповідача щодо здійснення нарахувань за спожиті позивачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у період з 09.09.2021 до 09.11.2022 за спроможністю водопровідного вводу, а не за середньодобовим споживанням послуг за попередні 12 місяців та/або за фактичними показниками приладу обліку (лічильника води).
8.10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 не є особою, уповноваженою на прийняття рішень про допуск чи відмову у допуску представників Підприємства до засобів обліку води Товариства.
8.10.1. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не є та не була станом на 10.09.2021 працівником Товариства, що підтверджується:
- заявою свідка від 06.03.2023, у якій вказано, що ОСОБА_3 працює на посаді діловода ТОВ «НВФ «Тармс»;
- довідкою № 16/07-1 від 16.07.2024, даній в тому, що ОСОБА_1 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Молодіжне» ніколи не була працевлаштована, в тому числі, станом на 10.09.2021.
8.10.2. Разом з цим, відповідно до наказу Товариства № 4 від 03.08.2017 відповідальним на підприємстві по питанням водопостачання, технічний стан лічильника та за облік використаної води на підприємстві призначено директора Товариства Литвиненка А.В .
8.10.3. Відповідно до медичної довідки від 24.11.2022 Литвиненко А.В. з 08.09.2021 до 23.09.2021 хворів на коронавірусну хворобу та був зобов'язаний дотримуватися самоізоляції. З цих причин, Литвиненко А.В. був відсутній 10.09.2021 за адресою місцезнаходження.
8.10.4. Суд першої інстанції зазначив, що як наслідок, дії чи бездіяльність ОСОБА_3 не можуть мати негативні наслідки для Товариства. За таких обставин, суд дійшов висновку, що акт №2 про недопуск представників Підприємства до засобів обліку води Товариства складений відповідачем за відсутності правових підстав. Відповідно, неможливо вважати споживача таким, що самовільно приєднався до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення на підставі пункті 2 Розділу IV Правил №190 через недопуск 10.09.2021 представників Підприємства до засобів обліку води. Тому, нарахування споживачу плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 09.09.2021 до 09.11.2022 на підставі пункту 6 розділу IV Правил №190, за наслідками складання Акта №2, є безпідставним.
8.10.5. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем неправильно обрано форму та спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в позові. Суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем оскаржувались дії відповідача зі складання відповідних розрахунків та рахунків. Тобто, розрахунки та рахунки до них, є чинними і ніким не скасовані. Правила користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, передбачають декілька способів визначення обсягів вартості послуг водопостачання та водовідведення в тих чи інших випадках.
8.10.6. Також суд першої інстанції вказав, що визначення способу та порядку нарахування - є прерогативою виконавця послуги, як управненої сторони згідно з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України. Тому жоден інший орган, у тому числі і суди, не можуть перебирати на себе такі повноваження і вказувати виконавцю послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, який саме спосіб та порядок нарахування слід застосовувати в тому чи іншому випадку.
8.10.7. Крім того, суд зазначив, що визначення позивачем вимоги у формі зобов'язання здійснити перерахунок нарахувань за показами лічильника який не було опломбовано у встановленому порядку, не кореспондує наявним обов'язкам виконавця послуги, які передбачені Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України. Покази неопломбованого лічильника, не мають такої характеристики як об'єктивна достовірність, і є лише припущенням щодо імовірного обсягу спожитої послуги централізованого водопостачання та водовідведення.
8.11. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, змінив рішення суду першої інстанції та виклав мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення залишив без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про дотримання вимог чинного законодавства під час складення представниками водоканалу акта №2 та правомірність дій відповідача з нарахування плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з 09.09.2021 до 09.11.2022, вчинених з посиланням на вказаний акт.
8.11.1. Як зазначив суд апеляційної інстанції, зі змісту заяви свідка ОСОБА_3 від 06.03.2023 слідує, що вона працює діловодом ТОВ «Науково-виробнича фірма «Тармс» за адресою м. Покров, вул. Центральна, 24 з 21.12.2016 по даний час. 20.07.2021 та 10.09.2021 до офісу Товариства за адресою: м. Покров, вул. Центральна, 24 прибули два представника відповідача з метою відключити Товариство від централізованого водопостачання з наступних причин: 1. Товариство не оснащено вузлом комерційного обліку питної води; 2. Відсутні та не зареєстровані у Підприємства технічні умови на приєднання приміщення Товариства до централізованих мереж водопостачання та водовідведення. Представники не були допущені до приміщення Товариства з наступних причин: 1. не вирішено спір щодо претензій Підприємства; 2. представники підприємства відмовилися опломбувати лічильник води, а їх могли допустить тільки у разі опломбування приладу обліку, зняття показів з нього, з подальшим допуском до мережі водопостачання; 3. відключення Товариства від водопостачання призведе до негативних наслідків, а саме, призупинить комерційну діяльність Товариства; 4. на момент прибуття працівників Підприємства був відсутній керівник Товариства. Представники Підприємства склали відповідні акти про їх недопуск та самовільне під'єднання Товариства до водопостачання від 20.07.2021 та 10.09.2021. У зв'язку з незгодою з вказаними актами від підпису я відмовилася. Таким чином, ОСОБА_3 у своїй заяві підтвердила, що саме нею був здійснений недопуск до приміщення по вул. Центральна, 24 у м. Покров, у зв'язку з чим був складений Акт №2 від 10.09.2021 за підписами представників відповідача та двох свідків, оскільки ОСОБА_3 від підпису Акта відмовилася. Отже, суд дійшов висновку, що факт порушення позивачем вимог Правил №190 та договору (самовільне приєднання) зафіксований відповідачем належним чином та у спосіб, який передбачений законодавством України.
8.11.2. Досліджуючи питання складання Акта №2 від 10.09.2021 за участю споживача - ТОВ «Молодіжне», як того вимагає порядок №190, та чи діяла ОСОБА_3 як представник ТОВ «Молодіжне», колегія суддів апеляційного суду врахувала, що у своїй заяві свідка ОСОБА_3 висловлює обізнаність з наявною спірною ситуацією, що виникла між позивачем і відповідачем стосовно відмови водоканалу в опломбуванні лічильника, а також зазначає, що «їх могли допустить тільки у разі опломбування приладу обліку, зняття показів з нього, з подальшим допуском до мережі водопостачання». В подальшому, 09.11.2022 прилад обліку позивача був опломбований представниками відповідача згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9448/21. Матеріали справи не містять доказів повідомлення споживачем (позивачем) водоканал про знаходження за адресою надання послуг (м. Покров, вул. Центральна, 24) ще одного споживача ТОВ «Науково-виробнича фірма «Тармс». Відповідно, представники відповідача під час складання акта №2 від 10.09.2021 мали правомірні очікування, що ОСОБА_3 , яка здійснила недопуск представників надавача послуг до приладу обліку позивача, діяла саме від споживача за Договором ТОВ «Молодіжне», оскільки зазначена особа знаходилася на об'єкті позивача, мала доступ до приміщень товариства, чого не може зробити не уповноважена особа. Оцінивши наявні у справі докази та з урахуванням наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що докази на підтвердження обставини складення акта №2 від 10.09.2021 про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування за участю споживача ТОВ «Молодіжне» є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими на спростування вказаного. За таких обставин, апеляційний господарський суд визнав доведеною участь представника позивача при складенні вищезазначеного акта.
8.11.3. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що заява свідка ОСОБА_3 від 06.03.2023, в якій, зокрема, зазначено про перебування у трудових відносинах з ТОВ «Науково-виробнича фірма «Тармс», а не з ТОВ «Молодіжне» викладеного не спростовують, оскільки, на переконання апеляційного суду, представництво юридичної особи не обмежується лише обставинами перебування таких осіб у штаті. У той час як неведені вище обставини недопуску зі сторони ОСОБА_3 представників водоканалу до приладу обліку позивача конклюдентно підтверджують вчинення недопуску від імені споживача ТОВ «Молодіжне». Захворюваність на COVID з 08.09.2021 по 23.09.2021 єдиного штатного працівника ТОВ «Молодіжне» Литвиненка А.В. не спростовує фактичне здійснення недопуску працівників водоканалу до приладу обліку позивача особою, яка фактично діяла як представник позивача та не висловила заперечень з цього приводу.
8.12. Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
8.13. Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Правилами № 190.
8.14. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
8.15. Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (частини перша, третя статті 2 цього Закону).
8.16. Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
8.17. Згідно з частиною шостою вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
8.18. Індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку (частина друга статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
8.19. У відповідності до частини першої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги має право, зокрема, доступу до житла, інших об'єктів нерухомого майна для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку, в порядку, визначеному законом і договорами про надання комунальних послуг.
8.20. У статтях 23, 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
8.21. Як установлено судами попередніх інстанцій, сторони 01.01.2016 уклали новий договір №17 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію, умови якого співпадали з умовами попереднього договору №17 від 01.05.2010.
8.22. Предметом договору є надання послуг водопостачання та водовідведення «Водоканалом» «Споживачу» та оплата «Споживачем» послуг водопостачання та водовідведення, наданих йому «Водоканалом» (пункт 1.1. договору).
8.23. «Споживач» зобов'язаний чітко дотримуватись вимог «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання в населених пунктах України», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», рішень виконкому міської Ради, а також рішень, затверджених сесією міської Ради (підпункт 6.2.1. пункту 6.2. договору).
8.24. У підпункті 6.2.2. пункту 6.2. договору №17 від 01.01.2016 на відпуск води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію сторони погодили, що «Споживач» зобов'язаний назначити та забезпечити явку уповноважених представників для участі в обстеженні та складанні відповідних актів. У випадку відмови або ухилення «споживача» та його представників від участі в обстеженні та складанні актів, акти, складені представником «Водоканалу» являються беззаперечним доказом зафіксованих в них порушень і не можуть заперечуватись «Споживачем».
8.25. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначені умови договору не досліджував, оцінки їм не надав та не з'ясував наявність/відсутність відмови або ухилення «споживача» та його представників від участі в обстеженні та складанні оспорюваного акта №2 з огляду на підстави позову і доводи учасників спору щодо складання цього акта.
8.26. Колегія суддів також зазначає, що порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами №190 від 27.06.2008.
8.27. Ці Правила є обов'язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - споживач), та суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, і з якими суб'єктом господарювання укладено договір на отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення), замовників послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (пункт 2 Правил №190).
8.28. Договірні відносини між виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення та споживачем здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (пункт 3 Правил №190).
8.29. Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Правил №190 споживач забезпечує, зокрема, доступ представників виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення для обстеження стану та виконання умов водопостачання та водовідведення споживача, пломбування та зняття показів вузлів/засобів обліку.
8.30. Самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку (абзац 10 пункт 2 розділу IV Правил №190).
8.31. Факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування (додаток 4). Якщо споживач відмовляється підписати акт, він підписується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення та не менше ніж двома свідками з обов'язковим зазначенням їх персональних даних; при цьому в акті робиться відповідний запис про таку відмову (пункт 4 розділу IV Правил №190).
8.32. Тобто самовільне приєднанням до систем централізованого питного водопостачання є порушенням Правил № 190 та умов договору про надання послуг із водопостачання та/або централізованого водовідведення, що, у свою чергу, передбачає певну процедуру оформлення представником виконавця цієї послуги акта про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування.
8.33. Отже, факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення фіксується в акті про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування за участю споживача відповідно до пункту 4 розділу IV Правил №190.
8.33.1. Верховний Суд висновує, що під поняттям «споживач житлово-комунальних послуг» законодавець визначив індивідуального або колективного споживача, а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
8.34. За відсутності встановленого у передбаченому законодавством порядку факту такого порушення з боку споживача, твердження виконавцем послуги про самовільне приєднання до систем централізованого питного водопостачання та застосування іншого способу нарахування плати за послуги є безпідставним.
8.35. Таким чином, у цій справі суд апеляційної інстанції мав встановити чи довів виконавець послуги факт самовільного підключення споживачем до систем централізованого питного водопостачання з точки зору чи є ОСОБА_3 особою, яка у розумінні статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є представником споживача.
8.36. Суд апеляційної інстанції зазначеного вище не врахував та дійшов передчасних висновків про те, що відповідач дотримався встановленого законом порядку щодо складання акта про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування за відсутності споживача.
8.37. Колегія суддів дійшла висновку про те, що суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи всупереч вимогам статті 316 ГПК України в повному обсязі не виконав і вказівок Верховного Суду, які викладені в постанові від 20.03.2024 у справі № 904/1278/23 щодо правомірності складання представниками відповідача акта №2, також допустив неправильне застосування, зокрема, статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил №190, та не в повній мірі дотримався вимог процесуального права, зокрема, статей 74, 79, 86, 210, 236-238, 269 ГПК України.
8.38. Наведене свідчить про обґрунтованість доводів касаційної скарги в цій частині.
8.39. Колегія суддів зазначає, що оцінка доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, є компетенцією судів першої та апеляційної інстанції. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
8.40. Оскільки вищезазначені вимоги норм права судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не дотримано, колегія суддів приходить до висновку про її скасування та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8.41. За таких обставин дослідження інших доводів касаційної скарги колегія суддів вважає передчасним.
8.42. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.43. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.
9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.4. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
9.5. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжне» задовольнити частково.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі №904/1278/23 скасувати.
3. Справу №904/1278/23 передати на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова