вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
"25" червня 2025 р. Cправа № 902/838/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., розглянувши без виклику представників сторін заяву № б/н від 17.06.2025 Сільськогоподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-1» про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви,
23 червня 2025 року до Господарського суду Вінницької області через систему «Електронний суд» надійшла заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна-1» до подачі позовної заяви.
Як вбачається з поданої заяви про забезпечення позову, заявник просить суд, забезпечити позовні вимоги за майбутнім позовом шляхом накладення арешту на рухоме майно, а саме сільськогосподарську техніку та транспортні засоби.
Дана заява, вмотивована тим, що внаслідок реорганізації юридичної особи та зміни її керівництва, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-1» позбавлене можливості розпоряджатися вказаним рухомим майном як власник, оскільки правовстановлюючі документи на вказану сільськогосподарську техніку та транспортні засоби неправомірно знаходяться у колишнього директора ОСОБА_1 та Приватного підприємства «Серебрійське». Томай С.І. незаконно розпоряджається вказаним рухомим майном, яке належить на праві власності Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Україна-1», використовує його для господарської діяльності іншої юридичної особи ПП «Серебрійське».
У зв'язку з цим Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-1» звернулось із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (частина 3 статті 137 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
У п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 грудня 2018 року в справі №914/970/18.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 червня 2020 року в справі №904/5876/19.
Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем або іншими особами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.
Суд зазначає, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна-1» не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій щодо продажу, знищення чи пошкодження вказаного рухомого майна ОСОБА_1 та ПП «Серебрійське».
Крім того, у поданій заяві не конкретизовано, з яким саме позовом планується звернення до суду.
За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити, яким чином заявлені заходи забезпечення позову пов'язані з предметом можливого позову та які саме вимоги підлягатимуть судовому розгляду.
Враховуючи те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника і при цьому ним не обґрунтовано належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76-78 ГПК України доказу в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів та те, що вимоги заявника наведені у заяві про забезпечення позову щодо накладення арешту на майно боржника не є співмірними із позовними вимогами останнього, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-1" № б/н від 23.06.2025 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - відмовити.
Ухвалу надіслати заявнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили після підписання суддею та може бути оскаржена відповідно до приписів ст. 255,256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 25.06.2025
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук.прим.:1- до справи; 2 - заявнику (вул. Соборна, 258, с. Серебрія, Могилів-Подільський р-н, Вінницька обл., 24026)