26.06.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1557/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Манько Г.В.) від 23.10.2024 р. у справі № 904/1557/24
за позовом Фермерського господарства "Конкурент"
до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна казначейська служба України
про стягнення 106 608 грн 60 коп., -
У квітні 2024 р. Фермерське господарство "Конкурент" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення збитків у сумі 106 608,60 грн та судових витрат у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 р. у справі № 904/1557/24:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на користь фермерського господарства "Конкурент" збитки в сумі 90 458 грн 41 коп., судовий збір в сумі 2 569 грн 29 коп.;
- в решті суми позову відмовлено.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Павлоградський відділ державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 р. у справі № 904/1557/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсягу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення про стягнення збитків, суд не звернув увагу на те, що між позивачем та Павлоградським відділом державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області існують лише адміністративно-правові стосунки щодо примусового виконання наказів, а не цивільно-правові зобов'язання. Тому, на думку апелянта, норми права, які регулюють порядок відшкодування збитків, до спірних правовідносин не можуть застосовуватися.
Також апелянт вказує на те, що жодного разу позивачем дії чи бездіяльність державних виконавців не оскаржувались і не визнавались незаконними, у зв'язку з чим вважає, що виконавцем не завдано збитків позивачеві.
На переконання апелянта, сам факт невиконання судового рішення не може бути підставою для безспірного списання збитків у вигляді стягнення нестягнутої за рішеннями суду суми, а сума нестягнутого у порядку виконавчого провадження боргу, не може вважатися збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 р. у справі № 904/1557/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Фермерське господарство "Конкурент" не скористалося своїм правом та не надало відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 р. у справі № 185/7522/17 (провадження № 2/185/186/20) позов Фермерського господарства "Конкурент" до ОСОБА_1 , Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, Старшого державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ломаєвої Суреї Мустафаївни, Швеця Олександра Івановича, третя особа: старший державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенка Анатолія Леонідовича про стягнення збитків задоволено частково. Стягнуто з Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Фермерського господарства "Конкурент" збитки заподіяні державним виконавцем під час виконання виконавчого провадження від втрати арештованого майна в сумі 55 250 гривень, що складаються з вартості трактору ЮМЗ-6КЛ у розмірі 36 045 грн; вартості культиватору КПС-3,5 у розмірі 7 350,00 грн; вартості причепу 11 855,00 грн. Стягнуто з Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Фермерського господарства "Конкурент" судовий збір в розмірі 1600 гривень. Вирішено стягнення коштів з Державного бюджету України проводити шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь Фермерського господарства "Конкурент". В іншій частині відмовлено.
Вказаним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 р. у справі № 185/7522/17 (провадження № 2/185/186/20) встановлено, що відповідно до довідки начальника Павлоградського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року № 34/28381 виконавче провадження № 37151089 від 20.03.2013 року з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 41/904/334/2013, виданого 25.02.2013 року, про стягнення з ФГ "Конкурент" на користь ФОП Швець О.І. боргу 33928,50 грн знищено у зв'язку із закінченням строків зберігання архіву згідно Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 07,06.2017 року № 1829/5. У зв'язку із втратою майна представник позивача звертався до Васильківського ВП. 22.08.2018 року відомості про те, що Кіджау М.О. та Швець О.І. протягом 2013-2017 років вчинили незаконні дії щодо описаного та арештованого майна яке належить Пономаренко О.Г. були внесені до ЄРДР за № 12018042020000414. 22.08.2019 року постановою старшого слідчого Васильківського ВП Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12018042020000414 від 22.08.2018 року закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 388 КК України. 07.03.2019 року до ЄРДР за № 12019040370000528 Павлоградським ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості про те, що 12.06.2013 року державним виконавцем Павлоградського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ вилучено майно ФГ "Конкурент", яке на 01.03.2019 року втрачене.
Також рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 р. у справі № 185/7522/17 встановлено, що протиправна бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби полягала у невжитті заходів щодо збереження описаного та арештованого майна, а саме: трактору колісного ЮМЗ-6КЛ 1992 року випуску, культиватору КПС-3, причепу ПСЕ-12,5 належного позивачу, що призвело до його втрати та спричинення позивачу матеріальних збитків.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2021 р. у справі № 185/7522/17 (провадження № 22-ц/803/754/21) апеляційні скарги фермерського господарства "Конкурент" та Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишено без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 р. залишено без змін.
Відповідно до виписки АТ КБ "Приватбанк" рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 р. у справі № 185/7522/17 та Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2021 р. у справі № 185/7522/17 було виконано 31.05.2022 р., а саме Фермерському господарству "Конкурент" сплачено збитки у сумі 55 250 грн (т.1 а.с. 35).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 р. у справі № 41/904/334/2013 за позовом Фізичної особи підприємця Швець Олександра Івановича до Фермерського господарства "Конкурент" про стягнення 32 208,00 грн позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Конкурент" на користь Фізичної особи-підприємця Швець Олександра Івановича суму 32 000 грн 00 коп. основного боргу, 3 % річних в сумі 208 грн, судовий збір 1720 грн 20 коп.
Господарським судом Дніпропетровської області 25.02.2013 р. прийнято рішення у справі № 904/1230/13-г за позовом Фізичної особи - підприємця Швець Олександра Івановича до Фермерського господарства "Конкурент" про стягнення заборгованості у розмірі 49 250 грн. За текстом рішення фізична особа-підприємець Швецем Олександр Іванович звернувся з позовом до Фермерського господарства “Конкурент» про стягнення заборгованості у розмірі 49 250 грн, яка виникла внаслідок невиконання останнім взятих на себе зобов'язань згідно договору про надання послуг від 01.01.2012 року. Позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства “Конкурент» на користь Фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Івановича заборгованість у розмірі 49 250 грн та 1 720 грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
Господарським судом Дніпропетровської області 09.02.2017 р. прийнято рішення у справі № 904/12471/16 за позовом Фізичної особи - підприємця Швець Олександра Івановича до Фермерського господарства "Конкурент". За текстом рішення ФОП Швець О.І. звернувся з позовом до ФГ “Конкурент» про стягнення 70 599,44 грн (в т.ч.: 67 545,88 грн - інфляційні втрати за період з грудня 2013 р. по листопад 2016 р. та 3 053,60 грн - 3 % за той же період часу), нарахованих позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором № 02/01-2012 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.01.2012 р., що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.13 р. по справі № 41/904/334/2013, яке набрало законної сили та не виконано відповідачем.
Рішенням у справі позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Фермерського господарства “Конкурент» на користь позивача - Фізичної особи - підприємця Швець Олександра Івановича 31 770,28 грн - інфляційних втрат; 2 880,00 грн - 3 % річних та 676,32 грн - витрат на сплату судового збору.
Господарським судом Дніпропетровської області 01.08.2017 р. прийнято рішення у справі № 904/6389/17 за позовом Фізичної особи - підприємця Швець Олександра Івановича до Фермерського господарства "Конкурент" про стягнення 41 023 грн. За текстом рішення Фізична особа-підприємець Швець Олександр Іванович звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Фермерського господарства "Конкурент" заборгованість в розмірі 41 023 грн 00 коп., з яких: 4 430 грн 00 коп. - 3 % річних, 36 593 грн 00 коп. - інфляційні втрати, нараховані позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання послуг від 01.01.2012 р., що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2013 р. по справі № 904/1230/13-г, яке набрало законної сили та не виконано відповідачем.
Вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства “Конкурент» на користь Фізичної особи-підприємця Швець Олександра Івановича 4 307 грн 01 коп. 3 % річних, 36 593 грн 00 коп. інфляційних втрат, 1 595 грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору.
Господарським судом Дніпропетровської області 24.05.2018 р. прийнято рішення у справі № 904/185/18 за позовом Фізичної особи - підприємця Швець Олександра Івановича до Фермерського господарства "Конкурент" про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних в розмірі 9 687 грн 87 коп. За текстом рішення Фізична особа підприємець Швець Олександр Іванович звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Конкурент" про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних в розмірі 9 687,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 02/01-2012 від 01.01.2012 р., що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 р. по справі № 41/904/334/2013, яке набрало законної сили та не виконано відповідачем та договору від 01.01.2012 р. про надання послуг, що встановлено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2013 р. по справі № 904/1230/13-г, яке набрало законної сили та не виконано відповідачем.
Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Конкурент" на користь Фізичної особи-підприємця Швеця Олександра Івановича 1 707,77 грн - 3 % річних, 7 447,36 грн - інфляційних втрат та 1 512,01 грн - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Фермерське господарство "Конкурент" звернулось до Павлоградського відділу Державної виконавчої служби у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з претензією № 1 від 30.09.2023 р. щодо сплати збитків в сумі 106 608 грн 60 коп.
Вказану претензію відповідачем не задоволено, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції, з посиланням на ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що спричинення збитків позивачу діями відповідача є встановленою обставиною, зокрема у справі № 185/7522/17, та не потребує доказування.
Надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, пов'язане з обмеженням його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке проявилося у здійснених ним витратах, в утраті або пошкодженні його майна або у втраті доходів, які він повинен був отримати.
При вирішенні спорів про відшкодування збитків доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов'язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного з вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як передбачено ст. 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Суб'єктами відповідальності відповідно до статті 1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Отже, правильне вирішення спору в цій справі вимагає встановлення чи мав місце факт протиправної поведінки відповідача відносно цивільних прав позивача та спричинення позивачу заявлених до стягнення у цій справі збитків саме внаслідок протиправних дій відповідача.
Як визначено в ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Як вже було зазначено вище, вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції, з посиланням на ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що спричинення збитків позивачу діями відповідача є обставиною, встановленою судовими рішеннями, та не потребує доказування.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, розмір збитків позивач обґрунтовує стягненням з нього сум інфляційних страт і трьох процентів річних за судовими рішеннями у справах № 904/12471/16, № 904/6389/17, № 904/185/18, а також виконавчих зборів за примусові виконання рішень у цих справах та справах № 904/1230/13-г і № 41/904/334/2013.
Власну неможливість вчасно і добровільно виконати зазначені судові рішення позивач мотивує протиправними діями відповідача, на підтвердження чого посилається на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 р. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2021 р. у справі № 185/7522/17.
Однак, судова колегія не погоджується з доводами позивача і висновками суду першої інстанції про те, що спричинення позивачу заявлених до стягнення у цій справі збитків діями відповідача є встановленою обставиною та не потребує доказування.
Дійсно рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 р. у справі № 185/7522/17, що залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2021 р., встановлений факт протиправної бездіяльності посадових осіб Державної виконавчої служби, яка полягала у невжитті заходів щодо збереження описаного та арештованого майна, що належало позивачу, а саме: трактора колісного ЮМЗ-6КЛ 1992 року випуску, культиватору КПС-3, причепу ПСЕ-12,5, що призвело до його втрати та спричинення позивачу матеріальних збитків у сумі 55 250 грн.
Тобто, вказаним рішенням суду встановлений факт спричинення позивачу в результаті протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача прямих збитків внаслідок втрати належного позивачу майна.
Проте, судова колегія вважає, що факт втрати позивачем певного майна, та водночас недоведення наявності або відсутності у нього іншого майна, за рахунок якого можливо було б здійснити виконання зобов'язань, не може пов'язуватися з невиконанням позивачем судових рішень, обов'язковість яких є однією з основних конституційних засад судочинства (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Судова колегія наголошує, що важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.
Враховуючи вищевикладені висновки у цій справі, колегія суддів констатує, що позивачем не доведено причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача щодо невжиття заходів зі збереження описаного та арештованого майна, що належало позивачу, та фінансовою неспроможністю позивача вчасно і добровільно виконати судові рішення у справах № 904/1230/13-г і № 41/904/334/2013, що в подальшому потягло за собою нарахування і стягнення сум у справах № 904/12471/16, № 904/6389/17, № 904/185/18.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги Фермерського господарства "Конкурент" у цій справі про стягнення з відповідача збитків у сумі 106 608,60 грн є недоведеними, у зв'язку з чим у задоволенні цих вимог слід відмовити повністю.
Отже, позовна вимога про стягнення збитків неправомірно визнана місцевим господарським судом доведеною та обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
З наведеного вбачається, що судом першої інстанції належно та всебічно не досліджено спірних правовідносин між сторонами з урахуванням усіх істотних обставин, що мали місце у цих правовідносинах та впливають на правильне застосування норм матеріального права, з огляду на що, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області скасувати як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача у повному обсягу.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 р. у справі № 904/1557/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2024 р. у справі № 904/1557/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову - відмовити.
Судові витрати за подання позову покласти на Фермерське господарство "Конкурент".
Стягнути з Фермерського господарства "Конкурент" на користь Павлоградського відділу державної виконавчої служби у Павлоградському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 4 542,00 грн.
Видачу наказів, на виконання даної постанови, у відповідності до ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов