26.06.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1487/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Боєва О.С.) від 21.08.2024 р. у справі № 908/1487/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр землеустрою та геодезії", м. Запоріжжя
до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про стягнення суми 31 154,73 грн, -
У травні 2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр землеустрою та геодезії" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення і заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 31 154,73 грн, з яких: 30 090,39 грн - основний борг, та нараховані на суму основного боргу інфляційні втрати у розмірі 180,54 грн, 3% річних у розмірі 88,79 грн, пеня у розмірі 795,01 грн.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг за договором № 511-21 про надання послуг із землеустрою (з додатковими угодами до нього) згідно з Актом № 2 б/д (послуги із землеустрою згідно з п. 1.1.2 договору). У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 р. у справі № 908/1487/24:
- позов задоволено;
- стягнуто зі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр землеустрою та геодезії" 30 090,39 грн основного боргу, 180,54 грн інфляційних втрат, 88,79 грн 3 % річних, 795,01 грн пені та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 р. у справі № 908/1487/24 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що позивачем не надано послуги у повному обсягу, передбаченому договором, проте позивач просить стягнути з відповідача вартість повного обсягу послуг, які позивачем фактично не надані. Так, апелянт стверджує, що позивачем не надано відповідачу: технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оригіналі; електронні документи (обмінні файли*.хml) та документацію із землеустрою у форматі *.pdf. на електронному носії (СD-диск); витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Вважає, що позивачем не виконані умови договору в частині надання відповідачу повного пакету документів з вини самого позивача, на прохання якого строки надання послуг постійно відкладалися сторонами.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 р. у справі № 908/1487/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр землеустрою та геодезії" не скористалося своїм правом та не надало відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Службою автомобільних доріг у Запорізькій області (на даний час - Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області) (Замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр землеустрою та геодезії" (Виконавець, позивач у справі) 09.03.2021 був укладений договір № 511-21 про надання послуг із землеустрою (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується надати з дотриманням вимог законодавства наступні послуги по земельним ділянкам, загальною площею 12,1030 га, які знаходяться в межах с. Орлянське на території Малобілозерської громади Василівського району Запорізької області для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства:
- п. 1.1.1. Топографо - геодезичні послуги.
- п 1.1.2. Послуги із землеустрою. Розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості),
а Замовник - прийняти та оплатити наданні послуги.
Відповідно до пункту 3.1 Договору, за результатами наданих послуг Виконавець надає Замовнику наступні документи та матеріали по п. 1.1.2 цього Договору:
- технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) оригінал - 1 примірник;
- технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) копія - 1 примірник;
- електронні документи (обмінні файли*.хml) та документацію із землеустрою у форматі *.pdf. на електронному носії (СD-диск);
- витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки.
В п. 2.1. Договору визначено, що загальна вартість послуг за договором становить без ПДВ 45 460,42 (сорок п'ять тисяч чотириста шістдесят грн 42 коп.), в тому числі:
- вартість послуг за п. 1.1.1. цього Договору становить без ПДВ 15 370,03 грн (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят грн. 03 коп.);
- вартість послуг за п. 1.1.2. цього Договору становить без ПДВ 30 090,39 грн (тридцять тисяч дев'яносто грн 39 коп.).
Загальна вартість послуг відповідно до вимог ст. 632 ЦК України визначена згідно з протоколом погодження договірної ціни надання послуг (Додаток 3) на підставі погодженого сторонами кошторису (Додаток 4) (п. 2.2. Договору).
Згідно з п. 2.3. Договору, оплата за надані послуги здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання актів здачі-прийняття наданих послуг.
Відповідно до п 3.2. Договору, приймання - передача наданих послуг здійснюється поетапно за Актом здачі-приймання послуг, три примірники якого разом з результатами наданих послуг передаються Виконавцем Замовнику.
В пункті п. 4.1. Договору визначено, що строк надання послуг за цим Договором:
- згідно п. 1.1.1 Договору: початок робіт - з моменту підписання Договору та надання
документів відповідно до Додатку № 5 Договору, їх закінчення - не пізніше чим через 30 (тридцять) днів;
- згідно п. 1.1.2 Договору: початок робіт - з моменту підписання Акту здачі-приймання наданих послуг по п. 1.1.1. Договору, їх закінчення - не пізніше чим через 150 (сто п'ятдесят) днів.
Строки виконання зобов'язань щодо надання послуг, що передбачені п. 4.1 Договору, неодноразово змінювались (продовжувались) згідно з підписаними сторонами Додатковими угодами до договору № 511-21 від 09.09.2021: Додаткові угоди № 1 ДУ/№511/21 від 08.04.2021, № 2 ДУ/№511/21 від 30.08.2021, № 3 ДУ/№511/21 від 08.12.2021, № 7 ДУ/№511/21 від 30.12.2022, № 10 ДУ/№511/21 від 30.06.2023, № 11 ДУ/№511/21 від 21.11.2023. Також вказаними додатковими угодами в т.ч. вносились зміни до Додатку № 2 до договору “Календарний план надання послуг».
Так, згідно з Додатковою угодою № 11 ДУ511-21 від 21.11.2023 на підставі листа Виконавця № 20/11-1 від 20 листопада 2023 були внесенні зміни до Договору № 511-21 від 09.03.2021, відповідно до яких п. 4.1. Договору викладено у такій редакції:
“4.1. згідно п. 1.1.1 Договору: початок робіт - з моменту підписання даного Договору та надання документів відповідно до Додатку № 5 цього Договору, їх закінчення - не пізніше чим через 60 (шістдесят) днів;
- згідно п. 1.1.2 Договору: початок робіт - з моменту підписання Акту здачі-приймання наданих послуг по п. 1.1.1. цього Договору, їх закінчення - не пізніше 31.03.2024 року».
Вищевказаною Додатковою угодою також внесені відповіді зміни до Додатку 2 до договору “Календарний план надання послуг». Пункт 9.1. Договору викладено в такій редакції: “9.1. Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.03.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань».
Додатковими угодами № 4 ДУ/№511/21 від 23.12.2021, № 5 ДУ/№511/21 від 07.02.2022, № 6 ДУ/№511/21 від 28.11.2022, № 8 ДУ/№511/21 від 23.01.2023 сторонами вносились зміни до Додатку 7 договору “Календарний графік фінансування».
Додатковою угодою № 9 ДУ/№511/21 від 25.05.2023 також внесені зміни до договору щодо найменування Замовника у зв'язку із перейменуванням з 05.04.2023 Служби автомобільних доріг у Запорізькій області на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області.
Матеріали справи свідчать, що сторонами було підписано Акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 13.05.2021 за договором № 511-21 від 09.03.2021 щодо надання топографо-геодезичних послуг згідно п. 1.1.1.1 договору вартістю 15 370,03 грн без ПДВ. Претензій сторони одна до одної не мали, як то слідує зі змісту цього акту.
За платіжним дорученням № 277 від 13.05.2021, копія якого додана відповідачем до відзиву на позовну заяву, Службою автомобільних доріг у Запорізькій області було перераховано на рахунок позивача суму 15 370,03 грн за надані топографо-геодезичні послуги за актом № 1 від 13.05.2021.
Листом вих. № 09/03-1 від 19.03.2024 позивач направив відповідачу технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Договору № 511-21 від 09.03.2021 в паперовому вигляді. В даному листі позивачем, в тому числі було зазначено, що внесення змін до Державного земельного кадастру обмежено у зв'язку із тим, що земельна ділянка знаходиться на тимчасово окупованій території та згідно наказу Державної служби геодезії, картографії та кадастру № 44 від 13.02.2024 “Про внесення змін до переліку територій, на яких припиняється доступ користувачів до Державного земельного кадастру». Просив продовжити дію договору № 511-21 від 09.03.2021 шляхом підписання додаткової угоди до 31.12.2024.
Вищевказаний лист № 09/03-1 від 19.03.2024 позивача отриманий відповідачем 21.03.2024 за вх. № 746, про що свідчить відбиток вхідного штемпеля на його примірнику.
Згідно з листом від 29.03.2024 № 25/3/521/1, копію якого додано до позову, відповідач повідомив позивача про припинення зобов'язань по договору № 511-21 від 09.03.2021 у зв'язку із знаходженням земельних ділянок на тимчасово окупованій території та, як наслідок, відсутністю бюджетних асигнувань та реального фінансування для оплати послуг за цим договором.
ТОВ “Центр землеустрою та геодезії» листом вих. № 22/04-01 від 22.04.2024 (згідно з відбитком вхідного штемпеля лист отриманий відповідачем 22.04.2024) направив (надав) відповідачу підписаний зі свого боку Акт здачі-приймання наданих послуг № 2 згідно з п. 1.1.2 договору у трьох примірниках, Додатки до Акту № 2 та Рахунок-фактуру від 22.04.2024 на оплату суми 30 090,39 грн за виконання робіт відповідно до п. 1.1.2 договору № 511-21 від 09.03.2021.
Листом від 26.04.2024 № 25/3/778 Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області надано відповідь на вищевказаний лист позивача, в якому з посиланням на п. 2.4 договору та п. 2 ст. 48 Бюджетного кодексу України повідомлено про відсутність бюджетних асигнувань і реального фінансування для оплати послуг, з урахуванням чого Служба не може приймати зобов'язання щодо підписання Акту здачі-приймання наданих послуг за договором.
Також в матеріалах справи міститься копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), виготовленої позивачем на виконання договору № 511-21 про надання послуг із землеустрою від 09.03.2021.
Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення у повному обсягу позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сум основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на таке:
- відповідач наданий позивачем Акт здачі-приймання наданих послуг № 2 на суму 30 090,39 грн не підписав, у встановлений договором строк зауважень з мотивованими запереченнями проти його підписання позивачу не надав;
- відповідач є юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається;
- між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету;
- факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язання щодо оплати, строк виконання якого настав;
- відсутність бюджетних асигнувань не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання;
- умови договору не ставлять в залежність своєчасність здійснення оплати замовником за надані послуги (строків оплати відповідно до п. 2.3 договору) від наявності бюджетних асигнувань.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 11, 509 ЦК України зокрема встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору - є договір.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами Договір № 511-21 від 09.03.2021 за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЦК України слідує, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 6.1 Договору № 511-21 від 09.03.2021, умовами припинення (розірвання) договору є: взаємна згода сторін, рішення суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених Законом, форс-мажорні обставини згідно з п.п. 5.4, 5.5. договору.
Зміни у Договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору (п. 9.2 Договору).
Додатковими угодами № 7 ДУ/№511/21 від 30.12.2022, № 10 ДУ/№511/21 від 30.06.2023, № 11 ДУ/№511/21 від 21.11.2023 до Договору, які за взаємною згодою сторін були укладені вже після початку повномасштабного вторгнення в Україну збройних формувань Російської Федерації та тимчасової окупації певних територій Запорізької області, в т.ч. Малобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області, сторонами було погоджено продовження строків виконання робіт за договором та строку його дії, а отже позивач виконуючи свої зобов'язання за договором мав правомірні очікування на оплату вартості наданих ним послуг.
Направлення Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області позивачу листа від 29.03.2024 № 25/3/521/1, згідно з яким вже після надання позивачем відповідачу з листом № 19/03-01 від 19.03.2024 виготовленої технічної документації із землеустрою, відповідачем було повідомлено про припинення зобов'язань по договору № 511-21 від 09.03.2021 у зв'язку із знаходженням земельних ділянок на тимчасово окупованій території та, як наслідок, відсутністю бюджетних асигнувань та реального фінансування для оплати послуг за цим договором, яким відповідач фактично повідомляв про односторонню відмову від зобов'язання, що є недопустимим.
Згідно з п. 2.3. Договору, оплата за надані послуги здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання актів здачі-прийняття наданих послуг.
Відповідно до п 3.2. Договору, приймання - передача наданих послуг здійснюється поетапно за Актом здачі-приймання послуг, три примірники якого разом з результатами наданих послуг передаються Виконавцем Замовнику.
Як зазначалося вище, позивач листом вих. № 22/04-01 від 22.04.2024 (отриманий відповідачем 22.04.2024) надав відповідачу підписаний зі свого боку Акт здачі-приймання наданих послуг № 2 (без дати) на суму 30 090,39 грн у трьох примірниках, Додатки до Акту та рахунок-фактуру від 22.04.2024 на оплату суми 30 090,39 грн за виконання робіт відповідно до п. 1.1.2 Договору № 511-21 від 09.03.2021.
В пункті 3.3. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний підписати Акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня одержання документації та повернути його Виконавцю або надати письмово свої зауваження з мотивованими запереченнями проти його підписання.
Отже після одержання відповідного Акту здачі-приймання наданих послуг Замовник мав виконати одну із двох умов: підписати Акт протягом вищезазначеного строку та повернути його Виконавцю або надати письмово свої зауваження з мотивованими запереченнями проти його підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Верховним Судом у постанові від 18.08.2021 у справі № 910/18384/20 зроблені висновки, що аналіз зазначеної норми (статті 882 ЦК України) свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19).
У пунктах 45-48 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.09.2023 по справі № 906/386/21 зазначено наступне:
“45. Правова позиція щодо застосування судами ч. 4 ст. 882 ЦК є сталою в судовій практиці Верховного Суду. Так, зокрема, стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у п. 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Цей висновок полягає в тому, що “передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
46. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
47. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
48. Таких висновків також дотрималася об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21».
Отже нормами чинного законодавства передбачено обов'язок замовника здійснити оплату фактично виконаних робіт/наданих послуг. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт/наданих послуг за відсутності надання замовником обґрунтованої відмови від їх прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримавши 22.04.2024 Акт здачі-приймання наданих послуг № 2 на суму 30 090,39 грн у визначений п. 3.3 Договору строк не надав в письмовій формі своїх зауважень з мотивованими запереченнями проти його підписання, в тому числі й зауважень щодо ненадання Виконавцем повного пакету документів, визначеного п. 3.1 Договору.
Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Натомість в листі від 26.04.2024 № 25/3/778, копія якого міститься в матеріалах справи, у відповідь на лист позивача вих. № 22/04-01 від 22.04.2024 Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області з посиланням на п. 2.4 Договору та п. 2 ст. 48 Бюджетного кодексу України було повідомлено про відсутність бюджетних асигнувань і реального фінансування для оплати послуг, з урахуванням чого Служба не може приймати зобов'язання щодо підписання Акту здачі-приймання наданих послуг за договором.
Тобто фактично відповідач відмовився від підписання Акту № 2 здачі-приймання наданих послуг на суму 30 090,39 грн виключно через відсутність бюджетних асигнувань і реального фінансування для оплати послуг.
В матеріалах справи міститься копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), виготовленої позивачем на виконання договору № 511-21 про надання послуг із землеустрою від 09.03.2021.
З урахуванням умов п.п. 2.3., 3.3 договору та встановлених обставин цієї справи, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідач зобов'язаний був підписати Акт № 2 здачі-приймання наданих послуг на суму 30 090,39 грн, який був отриманий ним 22.04.2024, у строк до 29.04.2024 та здійснити оплату до 13.05.2024 включно, з якими погоджується і судова колегія апеляційного суду.
Щодо посилання відповідача в листі від 26.04.2024 № 25/3/778 на умови п. 2.4 Договору, за змістом якого фінансові зобов'язання за надані послуги виникають у Замовника в разі наявності бюджетних асигнувань та оплачуються виключно в межах відповідних виділених коштів (реального фінансування) на закупівлю, варто зазначити наступне.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, однією з засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відтак, свобода укладення договору також є обмеженою зазначеними критерієм, а невідповідність таким критеріям умов укладеного договору повинна враховуватись судами з метою захисту прав та законних інтересів обох сторін з метою забезпечення дотримання принципів, передбачених частиною 3 статті 2 ГПК України.
Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).
Вищевказані умови п. 2.4 Договору суперечать закріпленим у ст. 3 Цивільного кодексу України вимогам розумності, добросовісності та справедливості, оскільки фінансування на конкретно вказаний у договорі об'єкт може не надійти на рахунок відповідача, що не звільняє останнього від виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 та від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.
Підсумовуючи усе вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені посилання відповідача на відсутність обов'язку з оплати наданих позивачем послуг в розмірі 30 090,39 грн та відсутність прострочення виконання цього грошового зобов'язання з огляду на те, що:
- відповідач наданий позивачем Акт здачі-приймання наданих послуг № 2 на суму 30 090,39 грн не підписав, у встановлений договором строк зауважень з мотивованими запереченнями проти його підписання позивачу не надав;
- відповідач є юридичною особою, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається;
- між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету;
- факт відсутності бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язання щодо оплати, строк виконання якого настав;
- відсутність бюджетних асигнувань не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання;
- умови договору не ставлять в залежність своєчасність здійснення оплати замовником за надані послуги (строків оплати відповідно до п. 2.3 договору) від наявності бюджетних асигнувань.
З положень ч. 3 ст. 2, ст.ст. 7, 11, 13 Господарського процесуального кодексу України слідує, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню судом при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування “вірогідності доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі №129/1033/13-ц.
Доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором щодо оплати наданих позивачем послуг на суму 30 090,39 грн матеріали справи не містять.
Отже за результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що докази на підтвердження вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані за договором послуги в сумі 30 090,39 грн є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
За таких обставин, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про законність і обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 30 090,39 грн основного боргу, а отже ця позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню.
За порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати вищезазначеної суми основного боргу позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні витрати у розмірі 180,54 грн за травень 2024 року, 3 % річних у розмірі 88,79 грн та пеня у розмірі 795,01 грн за період прострочення з 14.05.2024 по 18.06.2024 включно.
Відповідно до приписів ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг є доведеним, підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційний втрат в межах заявлених позивачем періодів нарахування, суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими та встановив, що розрахунки здійснені позивачем правильно, з чим погоджується і судова колегія.
Отже оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційний втрат у заявлених позивачем розмірах визнається судовою колегія законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В пункті 5.1 Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим договором.
З пункту 5.6 Договору, зокрема, слідує, що за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості послуг за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції встановив, що його здійснено правильно, тому позовні вимоги в цій частині задоволені судом у заявленому позивачем розмірі, з чим також погоджується судова колегія.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн слід покласти на позивача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 р. у справі № 908/1487/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.08.2024 р. у справі № 908/1487/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов