26.06.2025 року м. Дніпро Справа № 904/3419/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 10.10.2024 р. у справі № 904/3419/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімет", м. Дніпро
про стягнення 164 798,40 грн, -
У серпні 2024 р. Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алімет" про стягнення 164 798,40 грн штрафу.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань зі складання та своєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити відповідну суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на суму ПДВ 137 332,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 р. у справі № 904/3419/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсягу, судові витрати покладено на позивача.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 р. у справі № 904/3419/24 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що обов'язок відповідача зареєструвати податкову накладну на товар, що постачається, передбачений не лише вимогами Податкового кодексу України, але й умовами договору, укладеного між сторонами. Невиконання відповідачем умов договору спричинило втрату позивачем права на включення до податкового кредиту суми ПДВ по поставках товарів за договором. Вважає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього господарської санкції у вигляді штрафу згідно з умовами договору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 р. у справі № 904/3419/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алімет" не скористалося своїм правом та не надало відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.09.2022 р. між ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" (“ЛЛРЗ», замовник) та ТОВ “Алімет» (постачальник) укладено договір поставки № ВКЗ-152/22, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (п. 1.1).
Найменування (номенклатура, асортимент) товару: фанера, береза ФК. Кількість і ціпа товарів, що поставляється за договором вказано в специфікації № 1 (п. 1.2).
Загальна сума Договору складає: 823 992,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 137 332,00 грн (п. 3.1).
Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, на підставі отриманого від постачальника рахунку, при умові надання постачальником належно оформлених документів, що підтверджують передачу товару та його якість (п. 4.1).
Поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 10 календарних днів з дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти, тощо). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника (п. 5.1).
Постачальник зобов'язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відображеного в установленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи і спеціалізованого програмного забезпечення, використовуваного для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі, податкової накладної на всю суму податкових зобов'язань по ПДВ, які виникли у постачальника з дотриманням термінів, визначених чинним законодавством (п. 7.4).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 (п. 10.1).
Сторонами підписано специфікацію № 1 до договору поставки № ВКЗ-152/22 від 19.09.22 р., якою погоджено поставку товару (фанера) на загальну суму 823 992,00 грн, в т.ч. ПДВ - 137 332,00 грн.
На виконання умов п. 4.1 договору відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 823 992,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами накладною № ША-19 від 20.10.22 р.
Після фактичного одержання товару позивачем здійснено поетапний розрахунок з відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями: № 237 від 20.01.23 р. - на суму 49 999,28 грн, № 387 від 31.01.23 р. - на суму 100 000,00 грн, № 1986 від 22.05.23 р. - на суму 300 000,00 грн, № 2110 від 24.05.23 р. - на суму 373 992,72 грн.
Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказував на те, що в порушення пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України ТОВ “Алімет» не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 823 992,00 грн (в т.ч. ПДВ -137 332,00 грн), внаслідок чого ПрАТ “ЛЛРЗ» не зменшило суму ПДВ, яка підлягає сплаті в державний бюджет, на 137 332,00 грн.
Відповідно до п. 7.4 договору у разі порушення визначеного чинним законодавством порядку та/або строку складання податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЄРПН, їх неприйняття ЄРПН в електронному вигляді, відмови в їх реєстрації, або неподання постачальником пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (у разі зупинення їх реєстрації), постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20 % від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасного зареєстровано податкову накладну та/або розрахунок коригування.
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів своєчасної реєстрації податкових накладних, позивач на підставі п. 7.4 договору розрахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 164 798,40 грн (823 992,00 грн х 20 %), що і стало причиною виникнення спору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 164 798,40 грн не підлягає задоволенню, оскільки невиконання або неналежне виконання умов договору щодо здійснення реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому судова колегія зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Встановлюючи у договорі відповідальність постачальника у вигляді неустойки, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання постачальником передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання покупцем у зв'язку із цим податкового кредиту.
Тобто, передбачена пунктом 7.4 договору відповідальність відповідача не пов'язана із виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання постачальником вимог податкового законодавства.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах від 02.05.2018 у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, від 07.02.2019 у справі № 913/272/18.
Зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах № 913/272/18, № 908/3565/16, № 917/799/17.
Отже, передбачена пунктом 7.4 договору відповідальність постачальника не пов'язана з виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання ним приписів податкового законодавства.
При цьому, невиконання постачальником зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на постачальника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, так як вказана санкція може наставати по факту порушення стороною умов саме господарського зобов'язання.
За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 164 798,40 грн не підлягає задоволенню.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн слід покласти на позивача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 р. у справі № 904/3419/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2024 р. у справі № 904/3419/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков