вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" червня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/5335/21 (910/10542/24)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Остапенка О.М.
Сотнікова С.В.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 17.01.2025
у справі № 910/5335/21 (910/10542/24) (суддя Яковенко А.В.)
за позовом розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-
Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича
до 1. ОСОБА_1
2. Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна»
про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та витребування майна
в межах справи №910/5335/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будакс"
до Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна"
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Рух справи
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування об'єкту нерухомого майна, а саме квартири.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 позовну заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна залишено без руху; зобов'язано розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 29 820,00 грн.
Крім того, до суду надійшла заява розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" Шимана Євгена Олександровича про забезпечення позову відмовлено.
03.01.2025 до канцелярії суду надійшли від розпорядника майна надійшли додаткові пояснення до позовної заяви.
06.01.2025 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 відмовлено арбітражному керуючому Шиману Євгену Олександровичу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви, позовну заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна та додані до неї документи повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.
Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів неможливості сплати судового збору. Позивачем не наведено жодних обставин які б свідчили про наявність умов щодо подальшої можливості сплати судового збору.
У зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
З огляду на те, що зазначені недоліки в ухвалі суду від 23.12.2024 у визначений судом строк позивачем не усунуті позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із постановленню ухвалою, розпорядник майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражний керуючий Шиман Євген Олександрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- поновити розпоряднику майна ПрАТ «Енергополь-Україна» арбітражному керуючому Шиману Є.О. строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2025;
- задовольнити апеляційну скаргу розпорядника майна ПрАТ «Енергополь- Україна» арбітражного керуючого Шимана Є.О.;
-скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2025;
-справу № 910/5335/21 (910/10542/24) направити до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №910/10939/22, містить наступне: «апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у звільненні позивача від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачу та переконатись, що вона отримала цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п?яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків».
Отже, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви розпорядника майна ПрАТ «Енергополь-Україна» Шимана Євгена Олександровича через те, що ним не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Водночас, подаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, розпорядник майна мав сподівання очікувати щонайменше на вчасний розгляд судом його клопотання з ухваленням відповідного рішення, що, очевидно, надавало б йому підстави або не сплачувати судовий збір саме при подачі позовної заяви або винайти механізми та способи для його сплати, а тому одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення позову є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання, суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір.
Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Рух справи, дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 апеляційну скаргу у справі №910/5335/21 (910/10542/24) передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5335/21 (910/10542/24).
03.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від Шимана Євгена Олександровича надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: доказів сплати судового збору та доказів надіслання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 клопотання Шимана Євгена Олександровича про поновлення процесуального строку на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі №910/5335/21 (910/10542/24) - задоволено. Поновлено строк на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі №910/5335/21 (910/10542/24), відкрито апеляційне провадження у справі №910/5335/21 (910/10542/24) за апеляційною скаргою Шимана Євгена Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2025, вирішено розгляд апеляційної скарги Шимана Євгена Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі №910/5335/21 (910/10542/24) здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про визнання недійсними договору купівлі-продажу квартири та витребування об'єкту нерухомого майна, а саме квартири.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 позовну заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна залишено без руху; зобов'язано розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 29 820,00 грн.
06.01.2025 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Обгрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору арбітражний керуючий Шиман Є.Ю. посилався на ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначав, що в нього відсутні кошти для сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 відмовлено арбітражному керуючому Шиману Євгену Олександровичу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви, позовну заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна та додані до неї документи повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.
Обгрунтовуючи клопотання про відстрочку сплати судового збору, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів неможливості сплати судового збору. Позивачем не наведено жодних обставин які б свідчили про наявність умов щодо подальшої можливості сплати судового збору.
У зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
З огляду на те, що зазначені недоліки в ухвалі суду від 23.12.2024 у визначений судом строк позивачем не усунуті позовна заява та додані до неї документи повернені заявнику.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про повернення заяви позивачеві (заявникові), а відповідно до п. 17 - у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі- Кодекс).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.
За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв'язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.
Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За вимогами частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру у відповідності до положень підпунктів відповідно 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 14.04.2021 у справі №905/1818/19.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір вираховується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частина 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
При цьому, судовий збір з позовної заяви про витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях, як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Оскільки позивач заявив одну вимогу немайнового характеру та одну майнового характеру (витребування майна), то останній повинен сплатити судовий збір у загальному розмірі 35 876,00 грн. (за 1 немайнову вимогу у розмірі 6 056,00 грн.) та за 1 майнову вимогу у розмірі 29 820,00 грн. (витребування майна (1,5% від вартості майна)).
Визначаючи розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем за подачу даної позовної заяви, суд виходив з наступного.
Так обґрунтовуючи позовні вимоги в частині недійсності спірних договорів, позивач вказує підставу їх недійсності ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому до визнання таких правочинів недійсними застосовується пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за змістом якої заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство ставки судового збору встановлюються у розмірі 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 6 056,грн.
Згідно зі ст. 163 Господарського процесуального кодексу України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Оскільки загальна вартість майна за договором купівлі-продажу від 11.05.2017 становить 1 988 000,00 грн., то розмір судового збору за подачу даної позовної заяви в частині вимог про витребування майна становить 29 820,00 грн. (1 988 000,00 грн. * 1,5%).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №282720032 від 27.08.2024.
У відповідності до частини 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 позовну заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна залишено без руху; зобов'язано розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 29 820,00 грн.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Так, з аналізу ч.1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд першої інстанції звертав увагу позивача, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Обгрунтовуючи клопотання про відстрочку сплати судового збору, позивач не надає жодних належних та допустимих доказів неможливості сплати судового збору. Позивачем не наведено жодних обставин які б свідчили про наявність умов щодо подальшої можливості сплати судового збору.
У зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору і поверненні позовної заяви позивачу.
Апеляційна скарга містить заперечення позивача, в яких заявник посилається на те, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви розпорядника майна ПрАТ «Енергополь-Україна» Шимана Євгена Олександровича через те, що ним не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом. Скаржник зазначав, що подаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, розпорядник майна мав сподівання очікувати щонайменше на вчасний розгляд судом його клопотання з ухваленням відповідного рішення, що, очевидно, надавало б йому підстави або не сплачувати судовий збір саме при подачі позовної заяви або винайти механізми та способи для його сплати, а тому одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання, суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши вказані доводи скаржника, дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України "Про судовий збір". З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 цього Закону, судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 26.07.2005 у справі "Kniat v. Poland"; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").
Так, матеріалами справи підтверджується, що скаржнику в ухвалі від 23.12.2024 було встановлено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви (сплати 29 820,00 грн.) у строк 10 днів з дня її вручення, і відповідна ухвала була вручена розпоряднику майна 02.01.2025 (рекомендоване повідомлення 0610218321162), а отже, 10-денний строк на усунення недоліків позовної заяви тривав до 13.01.2025 включно (з врахуванням того, що 11.01.2025 та 12.01.2025 - вихідні (неробочі) дні).
В свою чергу, в межах наданого судом процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, 06.01.2025 арбітражним керуючим Шиманом Є.О. було подано суду першої інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому наведені підстави відстрочення та неможливості сплати судового збору.
В свою чергу, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 17.01.2025 дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору і поверненні позовної заяви позивачу.
Суд апеляційної інстанції вважає вказані висновки суду першої інстанції передчасними, адже у разі відмови в задоволенні такого клопотання, суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення позову без руху, а саме подати суду докази про сплату судового збору. Якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутися до суду із заявою про продовження або поновлення вказаного строку.
Близькі за змістом висновки щодо застосування процесуальних строків викладені у постанові ВП ВС від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22, постанові КГС ВС від 03 квітня 2024 року у справі № 910/15398/18, від 08 березня 2024 року у справі № 910/14313/23, від 05 березня 2024 року у справі № 914/3055/22, від 06 грудня 2023 року у справі № 904/688/19.
Крім того, слід зважати і на те, що скаржник може визначити інші межі позовних вимог.
Отже, доводи скаржника про те, що «одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання, суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір» - не є необгрунтованими.
Також, 02.01.2025 арбітражним керуючим Шиманом Є.О. було подано клопотання про долучення додаткових пояснень, в яких ним наголошувалось, що судовий збір за подання відповідного позову підлягає сплаті за ставками, визначеними саме п.п. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а не за ставками, визначеними пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, як зазначав суд першої інстанції в ухвалі від 23.12.2024, і заявником наголошувалось на визнанні відсутнім необхідності усунення недоліків позовної заяви, адже судовий збір ним було сплачено за ставкою, визначеною п.п. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надав оцінки вказаним доводам заявника в контексті стверджуваної відсутності необхідності усунення недоліків позовної заяви.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви у зв'язку із неусуненням позивачем недоліків позовної заяви в установлений строк, не врахувавши того, що в межах наданого судом процесуального 10-денного строку на усунення недоліків позовної заяви (який тривав до 13.01.2025 включно), 06.01.2025 арбітражним керуючим Шиманом Є.О. було подано суду першої інстанції клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому наведені підстави відстрочення та неможливості сплати судового збору, і суд першої інстанції, відповідно, постановив помилкову ухвалу про повернення позовної заяви.
З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково застосував ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, постановивши оскаржувану ухвалу, яка підлягає скасуванню в апеляційному порядку.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі №910/5335/21 (910/10542/24) підлягає скасуванню на підставі п. 1-4 ч. 1 ст. 277, п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України. Також, оскільки судом апеляційної інстанції скасована ухвала суду першої інстанції про повернення заяви, керуючись правами, наданими ч. 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, відповідна справа передається суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі №910/5335/21 (910/10542/24) - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2025 у справі №910/5335/21 (910/10542/24) - скасувати.
3. Матеріали справи №910/5335/21 (910/10542/24) за позовом розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» арбітражного керуючого Шимана Євгена Олександровича до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування об'єкту нерухомого майна, а саме квартири - передати до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Остапенко
С.В. Сотніков