вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" червня 2025 р. м.Київ Справа№ 917/1102/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гумотехсервіс",
на рішення Господарського суду Сумської області
від 21.10.2024 (повний текст підписано 30.10.2024)
у справі №917/1102/24 (суддя Вдовенко Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумотехсервіс»
до відповідача Фізичної особи підприємця Сінецького Юрія Валерійовича
про стягнення 264 060 грн 69 коп.,
Короткий зміст позовних вимог, рух справи
08.07.2024 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гумотехсервіс» звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Фізичної особи підприємця Сінецького Юрія Валерійовича в порядку регресу 264 060 грн 69 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за використання всієї земельної ділянки з кадастровим номером 59101336600:03:001:0022, площею 0,7742 га. було сплачено 351 378,16 грн за умови, що використовувалось тільки 24,85% від загальної площі і відповідно до цього позивач має право на відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 15,15% від сплаченої суми коштів, що складає 264 060,69 грн.
Ухвалою від 17.07.2024 Господарський суд Полтавської області передав матеріали справи № 917/1102/24 за підсудністю до Господарського суду Сумської області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України.
Короткий зміст заперечень проти позову
23.09.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 5429 від 23.09.2024), в якому просив суд першої інстанції відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач зазначав, що рішенням Господарського суду Сумської області у справі №920/1176/20 встановлено, що саме позивач є особою, яка завдала майнової шкоди третій особі (Сумській міській раді) і тому повинен сплатити заборгованість з плати за землю.
Також відповідач стверджував, що у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 у справі № 17/135-08 зазначено, що у ФОП Сінецького Ю.В. відсутні законні підстави для користування та оформлення права користування земельною ділянкою, оскільки він є власником фундаменту як будівельного матеріалу, який не може вважатися нерухомістю в розумінні статей 331 та 377 Цивільного кодексу України, а також статті 120 ЗК України. Позивач посилається на наявність фундаменту на підставі документів 2007-2008 років, однак не надає доказів його наявності станом на 2020-2024 роки.
Відповідач вказував на те, що фундаменту не існує з 2010 року; земельна ділянка, на якій був розташований фундамент огороджена позивачем і відповідач не має доступу до неї. Відповідні докази будуть надані до Господарського суду Сумської області до 05 жовтня 2024 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.10.2024 у справі №917/1102/24 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що у справі №920/1176/20 Господарський суд Сумської області рішенням від 18.05.2021 встановив, що на земельній ділянці знаходиться лише один об'єкт нерухомості, який належить на праві власності ТОВ «Гумотехсервіс», відтак, саме останній несе обов'язок по сплаті безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:03:001:0022.
У справі № 17/612-07 Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 03.03.2009 встановив, що ФОП Сінецький Ю.В. є власником матеріалів, з яких складається фундамент, розташований за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 7, а не власником цього фундаменту, як об'єкту нерухомого майна.
Суд першої інстанції зауважував, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Будівельні матеріали у вигляді монолітного фундаменту не є нерухомим майном, відповідно не є нерозривно пов'язаним із земельною ділянкою.
Водночас, за рішенням суду у справі № 920/1176/20, з ТОВ «Гумотехсервіс» було стягнуто не шкоду на підставі положень Глави 82 Цивільного кодексу України, а безпідставно збережені кошти на підставі ст. 1212 глави 83 Цивільного кодексу України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гумотехсервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.10.2024 у справі №917/1102/24 та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків, а саме, що Сінецький Ю.В. права на користування земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 7 не набув та не має права на його оформлення, а тому Сінецький Ю.В. не використовував цю земельну ділянку.
Скаржник зазначає, що право користування ділянкою встановлюється на підставі договору оренди земельної ділянки. Підставою позову є той факт, що позивача, який також не набув право оренди (договір оренди відсутній) зобов'язано судом компенсувати кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 59101336600:03:001:0022 в зв?язку з тим, що на ділянці розміщено його об?єкт нерухомого майна.
Крім цього судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій встановлено, що у відповідача земельній знаходяться будівельні матеріали, право користування ділянкою відповідач не набув (договір оренди відсутній).
Тобто, на ділянці знаходиться об?єкт нерухомого майна позивача та будівельні матеріали відповідача, які не є нерухомим майном, договори оренди ділянки відсутні і у позивача і у відповідача. При цьому суд безпідставно визначає, що компенсувати кошти за використання земельної кадастровим номером 59101336600:03:001:0022 повинен тільки позивач, відповідач не використовує земельної ділянки.
Але, як встановлено Харківським апеляційним господарським судом від 09.07.2009 у справі №17/135-08 Фізичну особу-підприємця Сінецького Юрія Валерійовича зобов?язано усунути перешкоди у здійсненні належного фізичній особі-підприємцю Стрижаку Дмитру Васильовичу на підставі договору оренди від 02.08.2005 права оренди земельної ділянки площею 0,7742 га, розташованої у м. Суми по вул. Скрябіна, 7, шляхом демонтажу бетонної конструкції (фундаменту), розташованої у м. Суми по вул. Скрябіна, 7, та набутою фізичною особою-підприємцем Сінецьким Ю.В. у ТОВ "Ековторресурси" під розбирання Тобто, до виконання рішення суду - демонтажу бетонної конструкції (фундаменту) вважається , що відповідач підприємця Сінецький Юрій Валерійович здійснює перешкоди у користуванні загальної земельної ділянки площею 0,7742га.
Тобто до моменту демонтажу відповідач використовує частину земельної ділянки, чим здійснює перешкоди у користуванні всієї земельної ділянки правонастулнику - позивачу.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, в якому посилався на те, що відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.07.2009 у справі №17/135-08 у ФОП Сінецького Ю.В. відсутні законні підстави для користування та оформлення права користування земельною ділянкою, оскільки він є власником фундаменту як будівельного матеріалу, який не може вважатися нерухомістю в розумінні статей 331 та 377 Цивільного кодексу України.
???Як зазначав відповідач, позивач посилається на наявність фундаменту на підставі документів 2007-208 років. В той же час, позивач не надає доказів наявності фундаменту станом на 2020-2024 (а тепер вже і на 2025) роки, наявності перешкод з боку відповідача в користування ним земельної ділянки. В той же час, відповідач стверджує, що фундаменту не існує з 2010 року, земельна ділянка, на якій був розташований фундамент огороджена позивачем і відповідач не має доступу до неї.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гумотехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.10.2024 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2024 витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи №917/1102/24.
18.12.2024 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи №917/1102/24.
У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному з 22.01.2025, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо подальшого руху справи у визначеному складі суду - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 справу №917/1102/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 прийнято справу №917/1102/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гумотехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.10.2024 у справі №917/1102/24, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Сибіга О.М., Гончаров С.А., клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гумотехсервіс" про поновлення строку на апеляційне провадження - задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гумотехсервіс" строк на апеляційне оскарження на рішення, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гумотехсервіс" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.10.2024 у справі №917/1102/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено дію рішення.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи, вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910136600:03:001:0022 площею 0,7742 га.
У листопаді 2020 року Сумська міська рада звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумотехсервіс» про стягнення 314 445,28 грн за використання без оформлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:001:0022, площею 0,7742 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 7 за період з 17.08.2017 по 31.12.2019 (судова справа №920/1176/20).
Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.05.2021 по справі №920/1176/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 позовні вимоги задоволені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумотехсервіс» на користь Сумської міської ради безпідставно збережені кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України у розмірі орендної плати за використання без оформлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:001:0022, площею 0,7742 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 7 за період з 17.08.2017 по 31.12.2019 в сумі 314 445,28 грн.
Позивач звернувся на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України з позовом до відповідача, як власника розміщених на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:03:001:0022 будівельних матеріалів у вигляді монолітного фундаменту, про стягнення коштів за користування земельною ділянкою в порядку регресу (264 060 грн 69 коп., що були сплачені ТОВ «Гумотехсервіс» за використання земельної ділянки за рішенням суду у справі № 920/1176/20).
У справі № 920/1176/20 Господарський суд Сумської області у рішенні від 18.05.2021 встановив, що на земельній ділянці знаходиться лише один об'єкт нерухомості, який належить на праві власності ТОВ «Гумотехсервіс», відтак, саме останній несе обов'язок по сплаті безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:03:001:0022.
У справі № 17/612-07 Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 03.03.2009 встановив, що ФОП Сінецький Ю.В. є власником матеріалів, з яких складається фундамент, розташований за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 7, а не власником цього фундаменту, як об'єкту нерухомого майна.
Рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2007 у справі № 17/612-07, на підставі якого було зареєстровано право власності відповідача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на незавершене будівництво об'єкт нерухомого майна, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008.
У справі № 17/135-08 Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 09.07.2009 встановив, що Сінецький Ю.В. права на користування земельною ділянкою не набув та не має права на його оформлення.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ст 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності кадастровий номер 5910136600:03:001:0022 площею 0,7742 га.
У листопаді 2020 року Сумська міська рада звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумотехсервіс» про стягнення 314 445,28 грн за використання без оформлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:001:0022, площею 0,7742 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 7 за період з 17.08.2017 по 31.12.2019 (судова справа №920/1176/20).
Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.05.2021 по справі №920/1176/20, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 позовні вимоги задоволені; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумотехсервіс» на користь Сумської міської ради безпідставно збережені кошти на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України у розмірі орендної плати за використання без оформлення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:03:001:0022, площею 0,7742 га, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 7 за період з 17.08.2017 по 31.12.2019 в сумі 314 445,28 грн.
Позивач звернувся на підставі ст. 1191 Цивільного кодексу України з позовом до відповідача, як власника розміщених на земельній ділянці (кадастровий номер 5910136600:03:001:0022) будівельних матеріалів у вигляді монолітного фундаменту, про стягнення коштів за користування земельною ділянкою в порядку регресу (264 060 грн 69 коп., що були сплачені ТОВ «Гумотехсервіс» за використання земельної ділянки за рішенням суду у справі № 920/1176/20).
У справі № 920/1176/20 Господарський суд Сумської області у рішенні від 18.05.2021 встановив, що на земельній ділянці знаходиться лише один об'єкт нерухомості, який належить на праві власності ТОВ «Гумотехсервіс», відтак, саме останній несе обов'язок по сплаті безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5910136600:03:001:0022.
У справі № 17/612-07 Харківський апеляційний господарський суд у постанові від 03.03.2009 встановив, що ФОП Сінецький Ю.В. є власником матеріалів, з яких складається фундамент, розташований за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 7, а не власником цього фундаменту, як об'єкту нерухомого майна.
Рішення Господарського суду Сумської області від 19.11.2007 у справі № 17/612-07, на підставі якого було зареєстровано право власності відповідача в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на незавершене будівництво об'єкт нерухомого майна, скасовано постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008.
Апеляційна скарга містить заперечення стосовного того, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків, а саме що Сінецький Ю.В. права на користування земельною ділянкою за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 7 не набув та не має права на його оформлення, то тому Сінецький Ю.В. не використовував цю земельну ділянку.
Позивач зазначав, що право користування ділянкою встановлюється на підставі договору оренди земельної ділянки. Підставою позову є той факт, що позивача, який також не набув право оренди (договір оренди відсутній) зобов'язано, судом компенсувати кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 59101336600:03:001:0022 в зв?язку з тим, що на ділянці розміщено його об?єкт нерухомого майна.
Крім цього судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій встановлено, що у відповідача земельній знаходяться будівельні матеріали, право користування ділянкою відповідач не набув (договір оренди відсутній).
Тобто на ділянці знаходиться об?єкт нерухомого майна позивача та будівельні матеріали відповідача, які не є нерухомим майном, договори оренди ділянки відсутні і у позивача і у відповідача. При цьому суд безпідставно визначає, що компенсувати кошти за використання земельної кадастровим номером 59101336600:03:001:0022 повинен тільки позивач, відповідач не використовує земельної ділянки.
Але, як встановлено Харківським апеляційним господарським судом від 09.07.2009 у справі №17/135-08 Фізичну особу-підприємця Сінецького Юрія Валерійовича зобов?язано усунути перешкоди у здійсненні належного фізичній особі-підприємцю Стрижаку Дмитру Васильовичу на підставі договору оренди від 02.08.2005 права оренди земельної ділянки площею 0,7742 га, розташованої у м. Суми по вул. Скрябіна, 7, шляхом демонтажу бетонної конструкції (фундаменту), розташованої у м. Суми по вул. Скрябіна, 7 , та набутою фізичною особою-підприємцем Сінецьким Ю.В. у ТОВ "Ековторресурси" під розбирання Тобто, до виконання рішення суду - демонтажу бетонної конструкції (фундаменту) вважається , що відповідач підприємця Сінецький Юрій Валерійович здійснює перешкоди у користуванні загальної земельної ділянки площею 0,7742га.
Тобто до моменту демонтажу відповідач використовує частину земельної ділянки, чим здійснює перешкоди у користуванні всієї земельної ділянки правонаступнику - позивачу.
Суд апеляційної інстанції відхиляє зазначений довод враховуючи встановлений факт Харківським апеляційним господарським судом у постанові від 09.07.2009, що Сінецький Ю.В. права на користування земельною ділянкою не набув та не має права на його оформлення. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Саме нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання об'єкту нерухомості, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а тому, у зв'язку з користуванням нерухомим майном, презюмується користування земельною ділянкою.
Будівельні матеріали у вигляді монолітного фундаменту не є нерухомим майном, відповідно не є нерозривно пов'язаним із земельною ділянкою.
З аналізу наведеної статті Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції також приходить до висновку, що позивач повинен надати докази, що підтверджують факт завдання йому шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду. Відповідач, в свою чергу, повинен довести відсутність вини у заподіянні шкоди.
Як зазначалося вище, предметом даного спору є стягнення шкоди в порядку регресу.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається у своїй позовній заяві, не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та завданою шкодою, а тому не доведено наявності усього складу цивільного правопорушення як необхідної передумови для настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
Крім того, позивач не подав доказів на підтвердження розміщення відповідачем на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:03:001:0022 у період з 17.08.2017 до 31.12.2019 будівельних матеріалів. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Також суд зазначає, що положення ч. 1 ст. 1191 глави 82 Цивільного кодексу України (відшкодування шкоди) визначають право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, на зворотню вимогу до винної особи. Проте, позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено як факт розміщення відповідачем на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:03:001:0022 у період з 17.08.2017 до 31.12.2019 будівельних матеріалів, так і наявність у діях відповідача вини в розумінні ч. 1 ст. 1191 глави 82 Цивільного кодексу України, як підстави для відшкодування шкоди у заявленому до стягнення розмірі, що в сукупності підтверджує необгрунтованість та безпідставність позовних вимог. Скаржником в апеляційній скарзі не було доведено протилежного.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 21.10.2024 у справі №917/1102/24 , за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Також, оскільки оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гумотехсервіс» на рішення Господарського суду Сумської області від 21.10.2024 у справі №917/1102/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.10.2024 у справі №917/1102/24 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 21.10.2024 у справі №917/1102/24.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
5. Матеріали справи №917/1102/24 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров