ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1068/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації “Луч. Чорноморка»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 року про повернення заяви про скасування судового наказу, суддя в І інстанції Пінтеліна Т.Г., повний текст якої складено 13.05.2025, в м. Одесі
у справі №916/1068/25
за заявою: Громадської організації “Луч. Чорноморка»
про скасування судового наказу
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/1068/25 заяву боржника Громадської організації “Луч. Чорноморка» про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 року №916/1068/25 - повернуто заявнику без розгляду.
Суд зазначив, що боржником подано заяву про скасування судового наказу з пропуском встановленого законом строку та без клопотання про поновлення пропущеного строку. За цих обставин, заява боржника про скасування судового підлягає поверненню боржнику на підставі ч.6 ст.157 ГПК України.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації “Луч. Чорноморка», в якій остання просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 про повернення заяви про скасування судового наказу у справі №916/1068/25 - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про скасування судового наказу від 25 березня 2025 року.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначив, що судом не враховано, що Громадська організація «Луч. Чорноморка» при поданні заяви про скасування судового наказу подала клопотання про поновлення пропущеного строку. Дане клопотання було оформлено окремим процесуальним документом, про що свідчить його наявність в переліку додатків до заяви про скасування судового наказу від 25 березня 2025 року та в описі вкладення до поштового відправлення на адресу Господарського суду Одеської області.
Також вважає безпідставним посилання місцевого господарського суду на те, що копія судового наказу була направлена до його електронного кабінету у системі «Електронний суд», оскільки громадська організація не є особою, до якої застосовуються вимоги ст. 6 ГПК України щодо Єдиної судової інформаційної телекомунікаційної системи (електронного кабінету), а застосовуються загальні процесуальні вимоги щодо сповіщення та отримання процесуальних документів.
Додатково скаржник звертає увагу на те, що наявність у нього електронного кабінету у системі «Електронний суд» не свідчить про те, що він слідкує за ним та використовує його. Про наявність оскаржуваного судового наказу скаржнику стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження №77893226 на накладено арешт на поточний рахунок громадської організації «Луч. Чорноморка», що фактично позбавило можливості здійснювати платежі за інші комунальні послуги, які надані членам громадської організації.
Окрім вищезазначеного, зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали припустився надмірного формалізму, ігноруючи сталу правову думку суду з цього приводу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить відмовити у її задоволенні.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України (про повернення заяви позивачеві (заявникові)), то її перегляд за апеляційною скаргою має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Луч. Чорноморка» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/1068/25; розгляд даної справи вирішено здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. ГСОО № 1095/25 від 20.03.2025р.) про видачу судового наказу про стягнення з Громадської організації «Луч. Чорноморка» 114 958,22 грн.
25.03.2025 Господарським судом Одеської області видано судовий наказ про стягнення з боржника Громадської організації «Луч. Чорноморка» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, обслуговування та заміну комерційного вузлу обліку за період з 01.07.2024 по 01.12.2024 року у розмірі 114 958 ( Сто чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн.) 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 302 (Триста дві грн.) 80 коп.
Судовий наказ у відповідності до ч. 1 ст. 156 ГПК України було надіслано боржнику разом із копією заяви стягувача про видачу судового наказу та доданими до неї документами.
З довідки про доставку електронного документу вбачається, що копія судового наказу від 25.03.2025 року була доставлена до електронного кабінету боржника 26.03.2025 року.
08.05.2025 року до суду надійшла заява боржника Громадської організації “Луч. Чорноморка» про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 року №916/1068/25 (вх.№2-713/25 від 08.05.2025).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/1068/25 заяву боржника Громадської організації “Луч. Чорноморка» про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 року №916/1068/25 - повернуто заявнику без розгляду на підставі ч.6 ст.157 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Частинами 1, 2 ст. 147 ГПК України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно з ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Приписами ст. 154 ГПК України передбачено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом.
Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до ст. 242 цього Кодексу (ст. 156 ГПК України).
Згідно ч.ч.5-7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з нормами ст. 157 ГПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.
Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.
Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Відповідно до ст. 158 ГПК України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому ст. 32 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 158 ГПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст.157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Відповідно до норм статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Нормами чинного законодавства України не передбачено автоматичного поновлення судом процесуальних строків за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному конкретному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено, та чи підлягає він відновленню.
Суд зазначає, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено судом та зазначалося вище, 25.03.2025 Господарським судом Одеської області видано судовий наказ.
В силу ч.4 ст.156, ч.5-7 ст.6 ГПК України судовий наказ від 25.03.2025 вважається доставленим до електронного кабінету боржника 26.03.2025, про що вказує довідка доставки електронного документу.
Згідно ч.1 ст.157 ГПК України боржник мав право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.
Таким чином боржник мав право у строк до 10.04.2025 року включно подати заяву про скасування судового наказу.
Водночас, із заявою про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 року №916/1068/25 боржник звернувся лише 08.05.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку. При цьому без клопотання про поновлення строку на його подання.
Згідно ч.6 ст.157 ГПК України, у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява боржника Громадської організації «Луч. Чорноморка» про скасування судового наказу Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 року № 916/1068/25 (вх.№2-713/25 від 08.05.2025) підлягає поверненню боржнику на підставі ч.6 ст.157 ГПК України.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що Громадська організація «Луч. Чорноморка» при поданні заяви про скасування судового наказу подала клопотання про поновлення пропущеного строку, адже дане клопотання було оформлено окремим процесуальним документом, про що свідчить його наявність в переліку додатків до заяви про скасування судового наказу від 25 березня 2025 року та в описі вкладення до поштового відправлення на адресу Господарського суду Одеської області.
Вказаний аргумент скаржника не відповідає дійсності, адже в матеріалах справи №916/1068/25 відсутнє клопотання про поновлення строку, що підтверджується актом Господарського суду Одеської області від 03.06.2025 №01-11/144/2025, яким зафіксовано, що під час відкриття поштового відправлення, а саме: заяви про скасування судового наказу від 06.05.2025 по справі №916/1068/25 (вх.ГСОО №2-713/25 від 08.05.2025 р.), яка надійшла від Громадська організація "ЛУЧ.ЧОРНОМОРКА" було виявлено недоліки, а саме: - відсутній додаток "Клопотання про поновлення пропущеного строку". Протилежного відповідачем не доведено.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Аргументи скаржника, що громадська організація не є особою, до якої застосовуються вимоги ст. 6 ГПК України щодо Єдиної судової інформаційної телекомунікаційної системи (електронного кабінету), а застосовуються загальні процесуальні вимоги щодо сповіщення та отримання процесуальних документів, а також те, що наявність у нього електронного кабінету у системі «Електронний суд» не свідчить про те, що він слідкує за ним та використовує його, судова колегія відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.
Апелянт є юридичною особою та згідно з ч.6,7 ст.6 Господарського процесуального кодексу України вказана юридична особа, яка зареєстрована за законодавством України, зобов'язана зареєструвати свій електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. ГО «Луч. Чорноморка» має зареєстрований електронний кабінет з 08.12.2023.
Судом першої інстанції підставно було надіслано копію судового наказу саме до електронного кабінету заявника, враховуючи факт його наявності та вимоги частини 5 та 7 ст. 6 ГПК України якими визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Обставини, на які посилається представник скаржника, зводяться до питань його внутрішньої організаційно-господарської діяльності, тобто за своїм характером є суб'єктивними та такими, що залежать лише від його волі. Юридична особа зобов'язана виважено підходити до виконання своїх функцій, вживати заходів щодо належної організації документообігу, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі заяв та оформлення їх змісту.
Тому, доводи скаржника про те, що він зареєстрував електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд", але не слідкує за ним (кабінетом), не свідчать про об'єктивну неможливість звернення до суду першої інстанції у строк, передбачений чинним процесуальним законодавством України.
Щодо твердження апелянта про допущення судом першої інстанції надмірного формалізму, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У даному випадку судом першої інстанції встановлено недотримання боржником норм процесуального права при поданні заяви про скасування судового наказу, що не може вважатися надмірним формалізмом.
Колегією суддів також залишаються поза увагою доводи апелянта щодо наявності підстав для скасування судового наказу з мотивів необґрунтованості заявленої суми до стягнення, оскільки у даному випадку судом заява не розглядається по суті.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/1068/25 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Громадської організації “Луч. Чорноморка» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №916/1068/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 про повернення заяви про скасування судового наказу у справі №916/1068/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська