ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1435/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Світлана-2"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 року, повний текст якого складено 28.03.2025, суддя в І інстанції Ільєва Л.М., в м. Миколаєві
у справі №915/1435/24
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк"
до відповідачів:
1. Фермерського господарства "Світлана-2";
2. ОСОБА_1
про стягнення 140 196,00 грн
В листопаді 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства “Світлана-2» та ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку заборгованості в загальній сумі 140 196,00 грн., у т.ч. заборгованості за кредитом в сумі 128 996,00 грн, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 11 200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання Фермерським господарством "Світлана-2" зобов'язань за кредитним договором № б/н від 25.11.2021, виконання зобов'язань за яким було забезпечено договором поруки, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 у справі №915/1435/24 позов задоволено; стягнуто в солідарному порядку з Фермерського господарства "Світлана-2" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.11.2021 у сумі 128996 грн по кредиту, заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 11200 грн. Стягнуто з відповідачів витрати по сплаті судового збору в сумі по 1211,20 грн.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк» про існування у відповідачів невиконаного обов'язку щодо сплати позивачу заборгованості за кредитним договором від 25.11.2024 р. в загальній сумі 140196,00 грн., у т.ч. заборгованості за кредитом в сумі 128996,00 грн., заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 11200,00 грн.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства "Світлана-2", в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 у справі №915/1435/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду; не обґрунтовано залишено без розгляду відзив на позов, а також не дотримано судом строків розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
Щодо суті спору, скаржник зазначає, що неможливо встановити чи припинено достроково дію кредитного договору чи ні. Позивачем не зазначено про стан виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.03.2024 року, по оправі №915/1720/23, а також те, що надані позивачем докази наявності заборгованості є неналежними, оскільки не містять ознак первинних документів, складені в невідомий спосіб та відсутні підписи посадових осіб, що мають повноваження на їх складання або роздруківку та підтверджували б її вірність.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що АТ КБ “ПРИВАТБАНК» виконав вимоги п. 3.2.2.6.2. Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 25.11.2021 року, направивши ФГ “СВІТЛАНА-2», направивши 29.07.2024 року Повідомлення - вимогу Вих. № LBPNKKUB042G9 від 24.07.2024 року. Відповідний пункт не передбачає обов'язку доведення саме отримання ФГ “СВІТЛАНА-2» та ОСОБА_1 відповідного повідомлення-вимоги, проте відповідно до даних Укрпошти, ФГ “СВІТЛАНА-2» та ОСОБА_1 отримали відповідне повідомлення 06.08.2024 року. Додатково зазначає, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2012 р. № 578/5
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 140 196,00 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Світлана-2" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 у справі №915/1435/24; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо доводів скаржника про порушення норм процесуального права при ухвалені оскаржуваного рішення, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2024 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/1435/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, встановлено відповідачам 15-денний строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 251 ГПК України з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі з наданням до відзиву доказів в обґрунтування заперечень на позов, якщо такі докази не надані позивачем; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 19.12.2024 р. о 12:00.
18.12.2024 від відповідача Фермерського господарства “Світлана-2» до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву.
Під час розгляду справи у судовому засіданні в суді першої інстанції 19.12.2024 судом з'ясовано, що у відповідача - Фермерського господарства “Світлана-2» відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС, у зв'язку з чим поданий відповідачем відзив на позовну заяву повернено заявнику без розгляду з огляду на положення ч. 4 ст. 170 ГПК України.
Так, 29.06.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" №3200-IX (далі - Закон №3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
За приписами розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3200-IX, зміни, що вносяться до ГПК України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпунктів 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом №3200-IX чинності.
У той же час, 04.11.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов'язків учасників судової справи" від 19.10.2023 №3424-IX (далі - Закон №3424-IX).
Статтею 42 ГПК України (у редакції Закону №3200-IX) передбачені права та обов'язки учасників справи, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також виконувати процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частинами 5 та 6 згаданої норми встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частин 5, 6 статті 6 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX та Закону №3424-IX) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи (це, зокрема, фізичні особи) реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені ГПК України, у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац 2 частини 6 статті 6 ГПК України).
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач - Фермерське господарство "Світлана-2", як юридична особа, згідно з наведеними приписами цього Кодексу, зобов'язана зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені статтею 170 ГПК України.
За змістом пункту 1 частини 1 вказаної норми будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до частини 2 згаданої норми письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.
Згідно з частиною 4 статті 170 ГПК суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Враховуючи, що Фермерське господарство "Світлана-2" не зареєструвало електронний кабінет в системі "Електронний суд" в обов'язковому порядку, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву, згідно з приписами частини 4 статті 170 ГПК України. Протилежного відповідачем не доведено.
В той же час судова колегія враховує, що відповідач був достеменно обізнаний про існування даного судового провадження з огляду на подання останнім відзиву.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2024 у справі №915/1435/24 розгляд справи відкладено на 20.01.2025 об 11:30 з огляду на неявку представників відповідачів у судове засідання, а також неможливість з'ясування заперечень відповідача - ОСОБА_1 на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.
В подальшому 20.01.2025 від відповідача - ОСОБА_1 до господарського суду надійшла заява про перенесення розгляду справи №915/1435/24 у зв'язку з хворобою відповідача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 р. у справі №915/1435/24 розгляд справи відкладено на 30.01.2025 р. о 14:00 з огляду на неявку представників відповідачів у судове засідання, а також неможливість з'ясування заперечень відповідача - ОСОБА_1 на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.
В судове засідання, призначене на 30.01.2025, представники відповідачів не з'явились. При цьому судом з'ясовано, що докази отримання відповідачами ухвали суду від про відкладення розгляду справи 20.01.2025 в матеріалах справи відсутні. Під час обговорення в судовому засіданні питання щодо можливості розгляду справи за відсутності відповідачів, стосовно яких відсутні докази повідомлення про день і час розгляду справи, представник позивача не заперечував щодо відкладення розгляду справи для забезпечення належного повідомлення відповідачів про дату та час розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2025 у справі №915/1435/24 розгляд справи відкладено на 17.02.2025 о 14:40 з огляду на неявку представників відповідачів у судове засідання, а також неможливість з'ясування заперечень відповідача - ОСОБА_1 на позов з огляду на відсутність відзиву на позов.
В судове засідання, призначене на 17.02.2025, представники відповідачів не з'явились з невідомих причин, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином за відповідними адресами, що відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Судова колегія зауважує, що надіслані судом копії ухвали суду від 30.01.2025 про відкладення розгляду справи були вручені адресатам, що підтверджується картками поштових повідомлень про вручення поштових відправлень №0610227815160 та №0610227815151, чим спростовуються доводи скаржника про те, що справу розглянуто судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду
Також колегія суддів відхиляє як необґрунтовані твердження скаржника про порушення строків розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки скаржником не наведено в чому саме полягало порушення судом вказаних норм процесуального права та яким чином таке порушення призвело до неправильного вирішення справи; в той час як порушення строків розгляду справи в суді першої інстанції зумовлена поведінкою відповідачів, яка проявилась у не подані належним чином оформленого відзиву на позов, подання клопотань про відкладення розгляду даної справи та нез'явлення в судові засідання, а тому ці обставини об'єктивно не залежали від суду першої інстанції.
Щодо розгляду справи по суті, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.11.2021 р. Фермерським господарством “Світлана-2» в особі Колісніченка Анатолія Юхимовича, що діє на підставі статуту (Положення), через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг “КУБ», зі змісту якої вбачається, що відповідач-1 приєднався до розділу 1.1 “Загальні положення» та підрозділу “ 3.2.2 Умови та правила надання послуги “КУБ» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ “Приватбанк» pb.ua на дату укладення договору, і вказана Заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом на наступних умовах:
1.1. Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни;
1.2. розмір кредиту: 160000,00 грн.;
1.3. строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів;
1.4. У період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).
1.5. Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.
1.6. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, передбачено адаптований графік (на вибір клієнта та за узгодженням з Банком): 6 місяців користування кредитом -погашення тільки процентів, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; інші 6 місяців користування кредитом - погашення основного боргу з процентами рівними частинами щомісяця, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.
Порядок дострокового погашення кредиту: якщо в звітному місяці дата дострокового погашення кредиту передує даті сплати щомісячного платежу, - клієнт сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі; якщо дата дострокового погашення слідує за датою погашення щомісячного платежу, клієнт також оплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі.
Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї Заяви) є невід'ємною частиною договору.
1.7. Сторони узгодили, що в разі:
- порушення строку повернення кредиту, визначеного п.1.3. цієї Заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку,
- настання обставин, передбачених п.3.2.2.3.1.3. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні Банку,
- настання обставин, передбачених п.3.2.8.6.2., п.3.2.8.6.6. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту,
клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості.
1.8. Клієнт доручає Банку розмістити у мережі Інтернет відомості про його бізнес-проект, за яким банк надає кредит.
1.9. В разі участі клієнта у програмах відшкодування частини кредиту за рахунок державного та/або міського бюджетів клієнт дає банку дозвіл на розкриття банківської таємниці та будь-якої іншої інформації з обмеженим доступом, в тому числі персональних даних, розпоряднику коштів, який здійснює таке відшкодування, з метою здійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів.
1.10. Зміни й доповнення до цього договору можуть здійснюватися як шляхом підписання окремих додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну листами. Банк надає клієнту пропозиції щодо зміни істотних умов договору у спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення повідомлення клієнту, а саме: шляхом направлення повідомлень електронною поштою, у системі “Приват24 для бізнесу», повідомлення у месенджерах. В разі, якщо клієнт не надасть банку письмове повідомлення про відхилення пропозиції банку щодо зміни істотних умов договору у строк 10 календарних днів з дня направлення повідомлення, зміни до істотних умов вважаються узгодженими сторонами та не потребують укладення додаткових угод.
1.11. Підписанням заяви клієнт підтверджує, що банком надано йому інформацію, передбачену частиною другою статті 12 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
1.12. Підписанням заяви клієнт підтверджує, що банком надано йому інформацію, передбачену частиною другою статті 12 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання».
Примірник цієї заяви направляється в особистий акаунт клієнта у системі “Приват24 для бізнесу».
В п. 2 вказаної заяви клієнт - Фермерське господарство “Світлана-2» підтверджує ознайомлення із розділом «1.1. Загальні положення», а також підрозділом «3.2.2 Умови та Правила надання кредиту «Кредит КУБ» Умов та правил надання послуг, що розміщені на офіційному сайті Банку у редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, що викладені в цій заяві.
Також Акціонерним товариством Комерційним банком “Приватбанк» та Фермерським господарством “Світлана-2» було підписано Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, який є додатком № 1 до заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг “КУБ» № б/н від 25.11.2021 р., відповідно до якого сторони погодили графік погашення основної суми боргу та процентів, за яким відповідач мав сплачувати щомісячно суму кредиту в розмірі 26666,67 грн. 7-го по 12-й місяць, а також проценти з 1-го по 6-й місяць у розмірі 2560 грн., а з 7-го по 12-й місяць у розмірі 2240 грн.
Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Для позичальників, що працюють у сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, що передбачає погашення основного боргу на протязі 6 місяців користування кредитом на вибір клієнта за погодженням банку. Строк користування кредитом зазначено у заяві про приєднання. Максимальний строк користування кредитом не може перевищувати 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.(п.п. 3.2.2.3.1.- 3.2.2.3.1.2 Умов).
Відповідно до 3.2.2.3.1.4, 3.2.2.3.2, 3.2.2.3.3 умов клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі ст.ст.212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (система клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу. За користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. У разі виникнення прострочення зобов'язань за кредитним договором клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами.
09.02.2023 між позивачем та відповідачем-1 були підписані умови реструктуризації, а саме пропозиція про зміну істотних умов кредитування за договором, яким є Заява про приєднання б/н від 25.11.2021 разом з умовами та правилами надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному сайті АТ КБ «Приватбанк» за адресою https://privatbank.ua/terms.
Відповідно до п.1 вказаних умов реструктуризації, сума заборгованості позичальника за неповернутими кредитними коштами по кредитному договору (далі - кредит) становить 160000,0 грн, при цьому подальше надання банком позичальнику кредитних коштів за кредитним договором не здійснюється. Тип кредиту за кредитним договором переводиться в режим не відновлюваної кредитної лінії, при цьому заборгованість за кредитом та нарахованими процентами за користування кредитними коштами підлягає поверненню позичальником в порядку та на умовах передбачених кредитним договором з урахуванням його змін визначених в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором. Кінцевий термін повернення кредиту встановлюється до 01.09.2025 (включно). Погашення заборгованості за кредитом (повернення кредиту) здійснюється позичальником відповідно до графіку в п.4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором (п.2 умов реструктуризації).
Відповідно до наведеного в пункті 4 умов реструктуризації графіку погашення заборгованості відповідач-1 повинен був сплачувати з 01.03.2023 по 01.12.2023 суму кредитного платежу у розмірі по 1600,0 грн щомісячно, з 01.01.2024 по 01.08.2025 - по 6780,95 грн щомісячно, та 01.09.2025 - 8381,0 грн.
Станом на 27.10.2023 заборгованість відповідача-1 за кредитним договором б/н від 25.11.2021 становила 188267,00 грн, яка складається: 160000,0 грн - заборгованість за кредитом, 28267,00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
В забезпечення виконання відповідачем-1 вказаного кредитного договору 25.11.2021 року між АТ КБ "ПриватБанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки № POR167852606517. Так, вказаний договір поруки № POR167852606517 від 25.11.2021 р. був підписаний із використанням кваліфікованих електронних підписів в порядку, передбаченому Законами України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги», що підтверджується копією протоколу перевірки кваліфікованих електронних підписів.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11 березня 2024 року по справі № 915/1720/23 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до Фермерського господарства «Світлана-2» та ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість, яка виникла станом на 09.11.2023. В подальшому Відповідачем було здійснено погашення даної заборгованості, стягнутої за рішенням суду.
Позивач зазначив, станом на 24.10.2024 року заборгованість Відповідача-1 за Договором становить 140196.00 грн. та складається з: 128996.00 грн - заборгованість за кредитом; 11200.00 грн - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
29.07.2024 року Позивачем було направлено Фермерському господарству «Світлана-2» та ОСОБА_1 на поштові адреси Повідомлення - вимогу Вих. № LBPNKKUB042G9 від 24.07.2024 року з вимогою до 24.08.2024 року погасити заборгованість. Проте, станом на дату подання позовної заяви вищевказана заборгованість Відповідачем добровільно не сплачена.
Неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, зважаючи на наступне.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за кредитним договором від 25.11.2021 р. виконав в повному обсязі, надавши ФГ “Світлана-2» (позичальник, відповідач-1) кредит в обумовленому розмірі, про що свідчить надана позивачем виписка з поточного рахунку відповідача-1 № НОМЕР_1 за період з 25.11.2021 р. (дата укладання договору) по 28.10.2024 р., з якої вбачається, що 25.11.2021 р. АТ КБ "Приватбанк" з рахунку № НОМЕР_2 , який відкрито для видачі кредиту відповідачу-1, було перераховано кредитні кошти на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у розмірі 160000,00 грн.
Кінцевий термін повернення кредиту встановлюється до 01.09.2025 (включно). Погашення заборгованості за кредитом (повернення кредиту) здійснюється позичальником відповідно до графіку в п. 4 цієї пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором (п.2 погодженої пропозиції).
В п. 3 погодженої пропозиції про зміну істотних умов визначено порядок сплати процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксований. За користування кредитом позичальник сплачує проценти у наступному розмірі, що застосовується при відсутності порушення позичальником умов кредитного договору: починаючи з 09.02.2023 року за ставкою 1.40 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п. 3.1). У випадку порушення позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених умовами кредитного договору, з урахуванням його змін визначених в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором, позичальник сплачує Банку проценти від суми простроченої заборгованості за кредитом в наступних розмірах: починаючи з 09.02.2023 року за ставкою 4% в місяць від суми простроченої заборгованості, починаючи з 1-го дня прострочення (п. 3.2). Нарахування процентів та їх сплата позичальником здійснюється на умовах, як це визначено кредитним договором, з урахуванням його змін визначених в цій пропозиції про зміну істотних умов кредитування за кредитним договором (п. 3.3).
Відповідно до п. 4 погодженої пропозиції про зміну істотних умов кредитування заборгованість позичальника за кредитом, а також сукупна сума заборгованості із сплати процентів та комісії за користування кредитом, що нараховані по 08.02.2023 року (включно) та які не були сплачені, підлягає поверненню згідно з наведеним графіком, а саме: відповідач-1 зобов'язався сплачувати з 01.03.2023 по 01.12.2023 суму кредитного платежу у розмірі по 1600,0 грн. щомісячно, з 01.01.2024 по 01.08.2025 - по 6780,95 грн. щомісячно, та 01.09.2025 - 8381,0 грн.
Вказані обставини також були встановлені судом під час розгляду справи №915/1720/23 за позовом АТ КБ “ПриватБанк» до Фермерського господарства “Світлана-2» та ОСОБА_1 про стягнення 188267,00 грн., за результатами вирішення якої Господарським судом Миколаївської області ухвалено рішення від 11.03.2024 р. про часткове задоволення позову АТ КБ “ПриватБанк», а саме в частині стягнення з відповідачів солідарно 14400,0 грн. заборгованості за кредитом та 26767,0 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
У вказаному судовому рішенні було встановлено, що за укладеним спірним кредитним договором №б/н від 25.11.2021 позичальником не повернуто кредитні кошти банківській установі у визначені кредитним договором строки з урахуванням встановленого умовами реструктуризації графіком, разом з тим, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитом згідно наданого останнім розрахунку станом на 09.11.2023 становила 14400,0 грн (з 01.03.2023 по 01.11.2023) і доказів її сплати відповідачем-1 матеріали справи не містять, у зв'язку з чим зазначена заборгованість підлягає стягненню з відповідача-1. Водночас вимогу банку про солідарне стягнення з відповідачів 145600,0 грн. заборгованості по кредиту суд вважав передчасно заявленою банком, враховуючи, що кредитні кошти за кредитним договором з урахуванням встановленого умовами реструктуризації графіком відповідачу-1 були надані строком до 01.09.2025, і остаточне повернення кредиту позичальник зобов'язаний був здійснити до 01.09.2025, отже строк виконання відповідного зобов'язання у відповідача-1 станом на 09.11.2023 ще не настав.
При цьому суд зазначив, що для зміни строку виконання зобов'язання, необхідною умовою є надіслання кредитором боржнику вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, чого позивачем виконано не було. Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачам в порядку ч.2 ст.530 ЦК України вимоги про повернення наданих кредитних коштів. Разом з тим суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачів 28267,0 грн. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої на прострочену заборгованість за період з 25.12.2021 по 27.10.2023, підлягає частковому задоволенню в сумі 26767,0 грн., враховуючи, що п.1.4 заявки передбачено, що проценти (комісія) за користування кредитом перші 6 місяців становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту), та враховуючи, що позивач в письмових поясненнях підтвердив сплату 1500,0 грн., які ним зараховано в якості погашення комісії. За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому, на підставі ч.4 ст.75 ГПК України під час розгляду даної справи не підлягають доказуванню знов обставини, встановлені судовим рішенням Господарського суду Миколаївської області по справі у справі №915/1720/23, яке набрало законної сили.
Вказаним рішенням суду з відповідачів на користь Банку було стягнуто заборгованість, яка виникла станом на 09.11.2023, що враховано позивачем при здійснені розрахунку та судом у цій справі, чим спростовуються помилкові доводи скаржника про неврахування вказаних обставин.
За ствердженнями позивача, відповідачем було здійснено погашення стягнутої за рішенням суду даної заборгованості.
Водночас, як вказує позивач, позичальником були порушені зобов'язання щодо повернення кредиту згідно з графіком, визначеного умовами реструктуризації.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 24.07.2024 р. позивач направив відповідачам повідомлення-вимогу № LBPNKKUB042G9, згідно з якою повідомив відповідачів, що у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором № б/ від 25.11.2021 заборгованість станом на 24.07.2024 складає: кредит 128996,00 грн., у т.ч. прострочений кредит 32462,65 грн.; комісія 6720,00 грн.; прострочена комісія 6720,00 грн., загальний розмір заборгованості за кредитом 135716.00 грн.
Як зазначено в повідомленні-вимозі № LBPNKKUB042G9, відповідно до умов п.3.2.2.6.2. кредитного договору при настанні будь-якої з наступних подій - порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Банк повідомив відповідачів про наявність непогашеної заборгованості, що не була повернута у терміни/строки, встановлені договором, та зазначив, що у відповідності до п.1.7 кредитного договору сторони узгодили, що в разі: порушення строку повернення кредиту, визначеного п.1.3. цієї заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку, настання обставин, передбачених п.3.2.2.3.1.3. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні Банку, настання обставин, передбачених п.3.2.2.6.2., п.3.2.2.6.6. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості.
Згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
У випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 24.08.2024 - строк (01.09.2025), що узгоджений кредитним договором № б/н від 25.11.2021, з урахуванням Заяви-анкети про зміну умов договору та Пропозиції про зміну істотних умов кредитування за договором, буде вважатися таким, що настав 24.08.2024.
Відтак, банк просив відповідачів у термін не пізніше 24.08.2024 погасити прострочену заборгованість, а саме здійснити наступні дії: сплатити прострочену заборгованість, на умовах та порядку, що встановлені кредитним договором, що призведе до втрати чинності цієї вимоги; достроково повернути кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою. У разі невиконання/ігнорування цієї вимоги позивач попередив відповідачів, що буде вимушений вжити заходи з метою захисту своїх прав та інтересів відповідно до закону.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
В п. 2 заяви позичальника про приєднання до Умов сторонами погоджено, що згідно з п.3.2.2.6.2. Умов при настанні будь-якої з наступних подій - порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право, зокрема, змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення.
Тобто сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту - зміну строку виконання основного зобов'язання.
Відтак, Банк, направивши відповідачу-1 29.07.2024 р. повідомлення - вимогу за вих. №LBPNKKUB042G9 від 24.07.2024 р., відповідно до умов п. 3.2.2.6.2. Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги “КУБ» від 25.11.2021 р. змінив умови договору щодо кінцевого строку повернення кредиту на 24.08.2024 року.
Тим самим Банк реалізував своє право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України, чим спростовуються доводи апелянта про те, що неможливо встановити чи припинено достроково дію кредитного договору чи ні.
Положеннями ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Водночас, з матеріалів справи слідує, що станом на 24.10.2024 року заборгованість відповідача-1 за договором становить 140196,00 грн. та складається з: 128996,00 грн. - заборгованості за кредитом; 11200,00 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, на підтвердження чого позивачем надано до суду виписку по рахунку НОМЕР_1 ; виписку по рахунку НОМЕР_3 ; виписку по рахунку НОМЕР_4 ; виписку по рахунку НОМЕР_5 ; виписку по рахунку НОМЕР_6 ; виписку по рахунку НОМЕР_7 ; виписку по рахунку НОМЕР_8 ; виписку по рахунку НОМЕР_9 ; виписку по рахунку НОМЕР_10 .
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по кредиту за договором б/н від 25.11.2021 р., що складає 128996,00 грн є обґрунтованими.
Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 24.10.2024 р. відповідач-1 має непогашену заборгованість перед АТ КБ “ПриватБанк» за договором б/н від 25.11.2021 року в розмірі 11200,00 грн. по відсоткам у вигляді щомісячної комісії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судова колегія звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023р. у справі № 910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
При цьому, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за процентами судова колегія встановила, що відповідне нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, погодженим умовам договору, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 11200,00 грн є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно доводів скаржника про те, що надані позивачем докази наявності заборгованості є неналежними, оскільки не містять ознак первинних документів, складені в невідомий спосіб та відсутні підписи посадових осіб, що мають повноваження на їх складання або роздруківку та підтверджували б її вірність, судова колегія вказує таке.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судова колегія звертає увагу, що на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум.
Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи
(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17).
Однак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач подав власний розрахунок суми заборгованості за договором. Відповідач не надав жодних доказів, які би спростовували подані позивачем розрахунки.
Судова колегія зазначає, що у наданому позивачем розрахунку зазначено необхідні вихідні дані для формування заявлених до стягнення сум, які узгоджуються із доданими документами, зокрема, умовами договору, графіком погашення платежів та банківськими виписками.
Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов'язкових реквізитів.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 по справі №225/4626/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту та по відсотках, розмір яких відображено у виписках і у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким належним чином з боку відповідача.
На підставі викладеного, судова колегія зазначає, що доказів на спростування вищенаведених обставин та розміру заборгованості відповідачем до суду не надано, а тому судова колегія вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність належних доказів заборгованості.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 у справі №915/1435/24.
За таких обставин, апеляційна скарга Фермерського господарства "Світлана-2" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 у справі №915/1435/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Світлана-2" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 у справі №915/1435/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2025 у справі №915/1435/24 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська