ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/345/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 року, суддя в І інстанції Гут С.Ф., повний текст якого складено 08.04.2025 в м. Одесі
у справі: №916/345/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АЕРОПОРТІВСЬКИЙ"
про стягнення 137 018,21 грн
В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» 137 018,21 грн заборгованості, з яких:
- 117 527,11 грн пені;
- 11 197,71 грн 3% річних;
- 8293,39 грн інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 22.12.2022 договором №1319-ПСО-23 постачання природного газу зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості спожитого впродовж грудня 2022 року - квітня 2023 року природного газу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/345/25 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000 грн пені, 11197,71 грн 3% річних, 8293,39 грн інфляційних нарахувань та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції вказав, що враховуючи прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу, позивач правомірно нарахував три проценти річних; інфляційні втрати та пеню. В той же час, приймаючи до уваги те, що матеріали даної справи не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“», та/або доказів настання негативних наслідків та понесення останнім збитків саме в результаті порушення ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» умов Договору, те, що вартість спожитого природного газу сплачена в повному обсязі, а також ту обставину, що Відповідач є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців, з метою дотримання принципів справедливість, добросовісність та розумності господарський суд, реалізуючи дискреційні повноваження, зменшує належну до стягнення суму пені до 10000,00 грн.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/345/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 107527,11 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору; боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Всупереч наведеного важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 137 018,21 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/345/25; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
26.05.2025 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, однак, судом встановлено, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, про що також зазначено позивачем у своїх запереченнях проти доручення вказаного відзиву.
Частина 4 ст. 170 ГПК України регламентує, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання) подано без додержання вимог ч. 1 чи 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду.
Інших заяв чи клопотань в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України учасники у справі не подали.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 грудня 2022 року між ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» (Постачальник) та ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» (Споживач) укладено договір № 1319-ПСО-23 постачання природного газу, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2).
Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 110,00 тис.куб.метрів (сто десять куб.метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): грудень 30, січень 31, лютий 26, березень 23 (пункт 2.1).
Споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які зазначені в п.2.1 цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору (пункт 2.2).
Підписанням цього Договору Споживач дає згоду Постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника (Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.3).
Перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, з урахуванням умов пп. 2.2.2 та 2.2.3, Договору. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (пункт 2.4).
Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1).
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5).
Ціна на природний газ. який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1.10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн (пункт 4.1.1).
Загальна фактична вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (пункт 4.3).
Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період (пункт 5.1).
Відповідно до умов пункту 5.2 для цілей виконання пункту 5.1 цього Договору Споживач зобов'язується у строк до початку дії цього Договору в частині зобов'язань Постачальника щодо передачі природного газу (п. 2.1 та 13.1 Договору) укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (Договір про Договірне списання) з рахунків Споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ.
Під час підписання Договору про Договірне списання сторони зобов'язані використовувати накладення електронного підпису та печатки (за наявності) відповідно до вимог законодавства про електронний документообіг та електронні довірчі послуги, сервіси для обміну електронними документами, при цьому електронні копії документів та електронне листування прирівнюється до оригіналів документів (повідомлень).
Договір про Договірне списання укладається між Споживачем, Постачальником та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок Споживача. Споживач також зобов'язується не відкривати інших рахунків в будь-яких банківських установах для отримання коштів в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ. та не здійснювати розрахунки за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, із застосуванням будь-яких інших рахунків, ніж рахунок, відносно якого укладений Договір про Договірне списання.
Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер Договору є обов'язковим. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається Постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника (пункт 5.3).
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим Договором (пункт 5.4).
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (пункт 7.1).
У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2).
Відповідно до пункту 13.1 даний Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов'язань Постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п. 2.1. Договору - після настання відкладальних обставин згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України, а саме: укладання Споживачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов'язань Споживача за всіма договорами, укладеними з Постачальником, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п.5.2 цього Договору. У разі настання відкладальних обставин, передбачених абзацом першим цього пункту, постачання природного газу Споживачу здійснюється з 1 числа місяця, в якому ці відкладальні обставини настали.
Договір діє до “ 31» березня 2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
22 грудня 2022 року Договір підписано представниками сторін шляхом накладення електронного підпису.
18 квітня 2023 року між ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» (Постачальник) та ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» (Споживач) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою: доповнено Договір підпунктом 2.1.1 - Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у квітні 2023 року, в кількості 18,00 тис.куб.метрів (вісімнадцять куб.метрів).
В другому абзаці підпункту 2.2.2. пункту 2.2. Розділу 2 “Кількість та фізико- хімічні показники природного газу» Договору замінено слова та цифри “ 31 березня 2023» на слова та цифри “ 30 квітня 2023».
В третьому абзаці пункту 13.1. Розділу 13 “Строк дії Договору та інші умови» Договору замінити слова та цифри “ 31» березня 2023» на слова та цифри “ 30» квітня 2023».
Між АТ “ОЩАДБАНК» (Банк), ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» (Клієнт) та ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» (Сторона 3) укладено договір про договірне списання № 2ПСО (Договір про договірне списання), пункт 2 якого передбачає, що Банк та Клієнт домовилися до повного виконання грошових зобов'язань Клієнта в частині розрахунків за переданий природний газ, що виникли на підставі укладеного відповідно до Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 між Клієнтом та Стороною 3 Договору постачання природного газу №1319-ПСО-23 від 22.12.2022, з урахуванням усіх додаткових договорів, угод, додатків, змін та доповнень, що будуть укладені до нього (Договір постачання) реалізовувати свої права та обов'язки за Договором(-ами) РКО з урахуванням погоджених умов.
Клієнт доручає Банку та надає йому право здійснювати договірне списання коштів (шляхом підписання цього Договору надає свою згоду зі здійсненням кожного з дебетових переказів, які будуть ініційовані відповідно до цього Договору, і з дня підписання цього Договору кожен з таких дебетових переказів є акцептованим Клієнтом) з рахунку (-ів) Клієнта, на який(і) надходять грошові кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використано поставлений природний газ, а саме: № НОМЕР_1 (Рахунок) на поточний рахунок Сторони 3 № НОМЕР_2 , відкритий АТ "Ощадбанк" у м. Києві (Рахунок Сторони 3) або інший поточний рахунок Сторони 3, реквізити якого будуть зазначені нею у повідомленні, передбаченому пп. 2.1.2. цього Договору, для проведення розрахунків Клієнта із Стороною 3 за Договором постачання (пункт 2.1).
Сторона 3 є отримувачем коштів при здійсненні договірного списання коштів (дебетових переказах) (пункт 2.1.1).
Якщо Стороною 3 буде виявлено, що повне виконання Клієнтом порушених грошових зобов'язань за Договором постачання, щодо яких Банком відповідно до Повідомлення здійснюється договірне списання коштів (дебетові перекази), вже відбулось у зв'язку з надходженням інших коштів, ніж ті, що переказуються Стороні 3 у передбаченому цим Договором порядку, Сторона 3 направляє повідомлення щодо призупинення договірного списання (дебетових переказів). Оформлення Стороною 3, порядок направлення передбаченого цим підпунктом Договору повідомлення визначаються з дотриманням п.4, пп. 2.1.3 цього Договору (пункт 2.1.5).
Цим пунктом Договору Клієнт зобов'язується без письмової згоди Сторони 3 не надавати жодних прав на договірне списання коштів чи інших прав щодо Рахунку Клієнта третім особам до повного виконання грошових зобов'язань перед Стороною 3 за Договором постачання (пункт 2.1.9).
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін (за наявності) та діє протягом строку дії Договору(-ів) РКО (пункт 12).
При підписанні цього Договору та передбачених ним Повідомлень, листів, які оформляються у вигляді Електронних документів, Сторони зобов'язані використовувати накладення Кваліфікованого електронного підпису уповноваженого представника відповідної Сторони та кваліфіковані електроні печатки (за наявності таких печаток) (пункт 13).
Договір про договірне списання підписано його сторонами 30.12.2022 шляхом накладення електронного підпису згідно із представленим протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
31 грудня 2022 року між ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» як Постачальником та ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» як Споживачем без заперечень та/або зауважень акт приймання-передачі природного газу впродовж грудня 2022 року загальним обсягом 18,463 тис.куб.м та сукупною вартістю 140021,30 грн з ПДВ.
31 січня 2023 року між ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» як Постачальником та ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» як Споживачем без заперечень та/або зауважень акт приймання-передачі природного газу впродовж січня 2023 року загальним обсягом 17,44 тис.куб.м та сукупною вартістю 132263,00 грн з ПДВ.
28 лютого 2023 року між ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» як Постачальником та ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» як Споживачем без заперечень та/або зауважень акт приймання-передачі природного газу впродовж лютий 2023 року загальним обсягом 19,313 тис.куб.м та сукупною вартістю 146467,61 грн з ПДВ.
31 березня 2023 року між ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» як Постачальником та ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» як Споживачем без заперечень та/або зауважень акт приймання-передачі природного газу впродовж березня 2023 року загальним обсягом 14,281 тис.куб.м та сукупною вартістю 108305,50 грн з ПДВ.
30 квітня 2023 року між ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» як Постачальником та ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» як Споживачем без заперечень та/або зауважень акт приймання-передачі природного газу впродовж квітня 2023 року загальним обсягом 5,516 тис.куб.м та сукупною вартістю 41832,72 грн з ПДВ.
Відповідно до наданих ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» розрахунків від ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» продовж травня 2023 - вересня 2024 надійшли наступні оплати вартості спожитого ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» природного газу: 01.05.2023 - 28783,93; 03.05.2023 - 2903,00; 05.05.2023 - 6127,45; 08.05.2023 - 4036,86; 09.05.2023 - 1370,00; 10.05.2023 - 1500,00; 15.05.2023 - 1794,50; 17.05.2023 - 1612,80; 18.05.2023 - 1000,00; 22.05.2023 - 3705,81; 25.05.2023 - 8493,18; 26.05.2023 - 7633,07; 29.05.2023 - 4577,56; 31.05.2023 - 1246,22; 01.06.2023 - 2023,35; 05.06.2023 - 1325,88; 07.06.2023 - 4238,24; 09.06.2023 - 1500,00; 12.06.2023 - 3000,00; 19.06.2023 - 1466,77; 20.06.2023 - 2655,00; 21.06.2023 - 1379,02; 22.06.2023 - 6252,52; 23.06.2023 - 1336,50; 26.06.2023 - 7412,78; 27.06.2023 - 2076,90; 28.06.2023 - 3137,79; 30.06.2023 - 1443,50; 03.07.2023 - 2568,00; 05.07.2023 - 579,37; 07.07.2023 - 987,42; 10.07.2023 - 1924,63; 11.07.2023 - 15835,00; 14.07.2023 - 1072,65; 17.07.2023 - 3021,60; 17.07.2023 - 1373,63; 20.07.2023 - 900,00; 24.07.2023 - 6028,55; 25.07.2023 - 2366,94; 26.07.2023 - 4158,70; 27.07.2023 - 834,97; 28.07.2023 - 1938,48; 01.08.2023 - 340,00; 09.08.2023 - 339,28; 17.08.2023 - 955,26; 22.08.2023 - 1925,81; 23.08.2023 - 3004,40; 24.08.2023 - 7371,35; 25.08.2023 - 1474,01; 28.08.2023 - 17833,95; 30.08.2023 - 900,00; 04.09.2023 - 747,21; 07.09.2023 - 1964,10; 11.09.2023 - 6148,84; 15.09.2023 - 825,14; 18.09.2023 - 1016,66; 20.09.2023 - 1509,16; 21.09.2023 - 1301,18; 22.09.2023 - 3253,26; 25.09.2023 - 8800,00; 26.09.2023 - 1585,78; 27.09.2023 - 5034,12; 28.09.2023 - 5551,16; 29.09.2023 - 896,00; 02.10.2023 - 442,98; 04.10.2023 - 800,00; 05.10.2023 - 901,18; 16.10.2023 - 3312,17; 19.10.2023 - 4953,73; 20.10.2023 - 2956,50; 23.10.2023 - 5342,75; 24.10.2023 - 950,66; 26.10.2023 - 1322,46; 01.11.2023 - 1179,26; 02.11.2023 - 2449,29; 03.11.2023 - 3676,79; 06.11.2023 - 2520,00; 15.11.2023 - 1486,50; 17.11.2023 - 4266,02; 20.11.2023 - 1332,87; 23.11.2023 - 1509,16; 24.11.2023 - 2482,74; 24.11.2023 - 348,60; 27.11.2023 - 6271,75; 28.11.2023 - 4295,18; 29.11.2023 - 890,00; 30.11.2023 - 1000,00; 01.12.2023 - 282,18; 04.12.2023 - 11,64; 06.12.2023 - 860,29; 18.12.2023 - 1607,46; 19.12.2023 - 799,29; 21.12.2023 - 3753,62; 25.12.2023 - 4791,86; 26.12.2023 - 4851,77; 28.12.2023 - 7098,00; 29.12.2023 - 6993,37; 01.01.2024 - 685,00; 04.01.2024 - 8676,01; 09.01.2024 - 2000,00; 10.01.2024 - 1273,00; 15.01.2024 - 2000,00; 18.01.2024 - 900,00; 22.01.2024 - 1374,47; 24.01.2024 - 10032,59; 25.01.2024 - 2000,00; 29.01.2024 - 8016,61; 30.01.2024 - 7039,35; 31.01.2024 - 2200,00; 01.02.2024 - 15455,18; 05.02.2024 - 1877,23; 07.02.2024 - 3623,27; 26.02.2024 - 4310,45; 27.02.2024 - 9182,05; 28.02.2024 - 4396,65; 29.02.2024 - 4402,20; 01.03.2024 - 2724,00; 06.03.2024 - 7541,64; 08.03.2024 - 2902,90; 08.03.2024 - 519,81; 13.03.2024 - 1580,00; 18.03.2024 - 2069,80; 20.03.2024 - 2963,91; 22.03.2024 - 6632,50; 26.03.2024 - 799,29; 27.03.2024 - 1612,10; 29.03.2024 - 3765,00; 01.04.2024 - 85,00; 02.04.2024 - 1367,54; 10.04.2024 - 2500,00; 12.04.2024 - 500,00; 22.04.2024 - 3174,60; 23.04.2024 - 6138,74; 25.04.2024 - 2636,19; 26.04.2024 - 17238,12; 29.04.2024 - 3388,90; 30.04.2024 - 9001,50; 01.05.2024 - 1606,43; 07.05.2024 - 1500,00; 09.05.2024 - 2591,00; 14.05.2024 - 2000,00; 15.05.2024 - 1535,84; 17.05.2024 - 5035,04; 20.05.2024 - 2714,69; 21.05.2024 - 2024,09; 27.05.2024 - 7215,58; 31.05.2024 - 702,96; 14.06.2024 - 1850,00; 17.06.2024 - 416,00; 20.06.2024 - 1648,56; 21.06.2024 - 2959,80; 25.06.2024 - 2155,26; 27.06.2024 - 1664,90; 01.07.2024 - 3117,24; 02.07.2024 - 1252,36; 04.07.2024 - 342,75; 04.07.2024 - 557,46; 12.07.2024 - 799,29; 15.07.2024 - 1770,40; 22.07.2024 - 4184,27; 23.07.2024 - 1890,18; 24.07.2024 - 3873,68; 25.07.2024 - 4092,00; 26.07.2024 - 1000,00; 29.07.2024 - 1220,83; 01.08.2024 - 3099,96; 15.08.2024 - 763,07; 16.08.2024 - 799,29; 22.08.2024 - 1989,00; 23.08.2024 - 500,00; 26.08.2024 - 4243,90; 28.08.2024 - 1760,84; 30.08.2024 - 1095,03; 02.09.2024 - 905,92; 05.09.2024 - 3939,77; 06.09.2024 - 2432,81; 20.09.2024 - 915,02.
Аналогічні банківські операції із перерахування кошів відображено у наданих виписках по банківському рахунку ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“», відповідно до яких кожна із операцій по перерахуванню коштів містить призначення платежу “Договірне списання за придб. природн. газ зг. Дог. постач.пр. газу №1319-ПСО-23 від 22.12.2022р.).
Відповідно до наданих розрахунків ТОВ “ГК «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ“» розмір заборгованості ОСББ “АЕРОПОРТІВСЬКИЙ» складається з 117527,11 грн пені, 11197,71 грн 3% річних та 8293,39 грн інфляційних нарахувань, нарахованих у зв'язку несвоєчасною оплатою вартості спожитого природного газу.
Судова колегія звертає увагу, що скаржник не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 107527,11грн, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з чим, в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 11197,71 грн 3% річних, 8293,39 грн інфляційних нарахувань перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, предметом апеляційного перегляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати.
Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно, обгрунтовано, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені до 10 000 грн, зважаючи на наступне.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Не виконавши зобов'язання у строк, встановлений договором, відповідач допустив порушення зобов'язання, що є підставою для притягнення останнього до відповідальності, встановленої договором та законодавством.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частини 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором щодо здійснення оплати, позивачем правомірно нараховано відповідачу, зокрема пеню.
У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 212 242,03 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем вірно.
Разом з цим, враховуючи принцип збалансованості інтересів сторін та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції вважав справедливим та таким, що відповідає принципу верховенства права, зменшити розмір пені до 10 000 грн від розрахованої позивачем, що приблизно становить 91,49%.
Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із наведеним вище висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).
Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).
Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).
Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).
Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, судом враховано:
- відсутність основної заборгованості перед позивачем;
-відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;
-очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, оскільки сума пені, нарахована відповідно до договору, склала 117 527,11 грн, що становить приблизно 20,66% від суми основного боргу (568 890,13 грн), який, як зазначено вище, повністю погашено з боку відповідача;
-правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
-відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання.
-пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 11 197,71 грн 3% річних, 8 293,39 грн інфляційних нарахувань.
Судова колегія враховує також ту обставину, що Відповідач є неприбутковою організацією, створеною мешканцями будинку (населенням) для забезпечення таких мешканців комунальними послугами та оплата таких комунальних платежів здійснюється за рахунок мешканців.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно, обгрунтовано, з урахуванням приписів ст.86 ГПК України та засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, відповідно до умов діючого законодавства, на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України зменшено розмір заявленої до стягнення суми пені до 10 000 грн.
Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.
Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судової практиці, у тому числі суду касаційної інстанції, щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/345/25.
За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/345/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/345/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/345/25 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська