ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/119/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 року, суддя в І інстанції Літвінов С.В., в м. Одесі
у справі: №916/119/25
за позовом: Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
до відповідача: Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України»
про стягнення 5 970,21 грн
В січні 2025 року Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», про стягнення 5 970,21 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що правові підстави набуття ДП “Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії ДП “Адміністрація морських портів України» грошових коштів на суму 5970,21 грн, перерахованих відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) згідно статті 47 Закону України “Про виконавче провадження» як кошти для задоволення вимог стягувача, які в свою чергу були отримані від реалізації майна боржника під час здійснення зведеного виконавчого провадження відпали після того, як у подальшому електронні торги з реалізації арештованого майна боржника визнані судом недійсними, у зв'язку з чим отримані кошти підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 у справі №916/119/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 5970,21 грн заборгованості та 2422,40 грн судового збору.
Суд дійшов висновку, що грошові кошти, отримані відповідачем за результатами проведення торгів майна боржника, визнаних недійсними у судовому порядку, є набутими без правової підстави, а відтак, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 у справі №916/119/25 повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
Зокрема, скаржник зазначає, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що грошові кошти, отримані відділом примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень в Одеській області за результатами проведення торгів майна боржника, визнаних недійсними у судовому порядку, є набутими без правової підстави саме відділом примусового виконання рішень управління примусового виконання рішень в Одеській області. З огляду на рішення суду, яким грошові кошти було стягнуто саме з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області, набувачем коштів у даному випадку є саме дана особа. Відтак, саме на Державу Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області рішенням суду покладено обов'язок повернути оплачену загальну вартість придбаного на прилюдних торгах майна, незалежно від того, як ці кошти в подальшому були розподілені;
Вказує, що на час розгляду даної справи правова підстава набуття відповідачем грошових коштів у сумі 5 970,21 грн не відпала, оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 18 травня 2015 року у справі № 916/1633/15 винесеного судом на користь ДП «АМПУ» в особі Ренійської філії ДП «АМПУ» не скасоване, виданий на виконання судового рішення виконавчий документ (наказ від 03.06.2015), не визнаний таким, що не підлягає виконанню. Грошові кошти у сумі 5 970,21 грн. отримано відповідачем на законних підставах. Отже, отримані відповідачем грошові кошти на підставі рішення господарського суду від 18.05.2015 у справі № 916/1633/15, яке набрало законної сили 03.06.2015, та наказу, виданого на виконання вказаного рішення, не є безпідставно одержаними грошовими коштами, а отримані відповідачем на законних підставах, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована стаття 1212 Цивільного кодексу України.
Додатково посилається на те, що Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2017 у виконавчому провадженні № 48508681 не визнавалась судом незаконною, в установленому законом порядку не скасувалась. Підстави для відновлення виконавчого провадження відсутні.
У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає таку апеляційну скаргу необґрунтованою, а викладені в ній доводи такими, що можуть бути взяті судом до уваги.
Так, позивач вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що наразі правові підстави набуття відповідачем грошових коштів відпали, а тому вони мають бути повернуті позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України.
Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 5970,21 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 у справі №916/119/25; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало зведене виконавче провадження № 48501594 про стягнення заборгованості з ТОВ "Лагуна-Рені", код за ЄДРПОУ: 31180219, на користь стягувачів (держави, юридичних та фізичних осіб).
До складу вказаного зведеного виконавчого провадження входило виконавче провадження №48508681 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 03.06.2015 у справі №916/1633/15 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна-Рені» на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» заборгованість у сумі 5970,21грн..
Державним виконавцем 30.06.2017 закінчено виконавче провадження № 48508681 щодо виконання зазначеного наказу, у зв'язку з стягненням боргу.
Отже, стягував - ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Ренійської філії ДП «Адміністрація морських портів України» отримало від виконавчої служби 5970,21грн.
З часу закриття виконавчого провадження - 30.06.2017 органи виконавчої служби зазнали реорганізації.
Під час здійснення зведеного виконавчого провадження № 48501594, у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було звернуто стягнення на майно боржника: майновий комплекс - нежитлова будівля, площею 562,5 м.кв., за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б.
21.12.2016 відбулись електронні торги з реалізації лоту № 183175: майновий комплекс - нежитлова будівля, площею 562,5 м.кв., за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188 б. Переможцем електронних торгів було визначено ТОВ “Скарбниця Бесарабії», що підтверджується протоколом № 221791 проведення електронних торгів від 21.12.2016.
29.12.2016 державним виконавцем було складено акт про проведені електронні торги.
Відповідно до статті 47 Закону України “Про виконавче провадження» ( в редакції на час проведення торгів) 1. Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
2. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.
3. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
4. Грошові суми, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
5. Не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).
Забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).
6. Стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).
7. У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових сум.
Позивач зазначає, що згідно наявної інформації в автоматизованій системі виконавчого провадження, по зведеному виконавчому провадженню № 48501594 надійшли кошти від реалізації майна у сумі 6 884 650,00 грн., які в подальшому, відповідно до вимог ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження», розподілені наступним чином:
- стягнуті витрати виконавчого провадження на суму 30 135,20 грн.;
- стягнутий виконавчий збір на суму 192 474,05 грн.;
- стягнута заборгованість за виконавчими документами та перераховано стягувачам коштів на суму 1 925 444,47 грн., в тому числі і по виконавчому провадженню №48508681 кошти у сумі 5970,21 грн., які були перераховані стягувачу платіжним дорученням від 18.01.2017 № 69,
- повернуто коштів, що залишились на депозитному рахунку після задоволення всіх вимог стягувачів за виконавчими документами, боржнику ТОВ “Лагуна-Рені» на суму 4 736 596,28 грн.
Державним виконавцем 30.06.2017 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження» винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 48501594, яке входило до складу зведеного виконавчого провадження № 48501594, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Однак, в подальшому, рішенням Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 у справі № 916/24/17, яке набрало законної сили 05.12.2017 на підставі постанови Верховного Суду, позов ТОВ “Лагуна-Рені» задоволено повністю та прийнято рішення про:
- Визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016р.
- Визнати недійсним протокол проведення електронних торгів №221791 від 21.12.2016р. складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016р.
- Визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію нерухомого мана від 29.12.2016р., складений за результатами проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені», а саме: майнового комплексу - нежитлової будівлі, площею 562,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, 188б (лот №183175), що відбулися 21.12.2016р.
- Стягнути з Державного підприємства «Сетам» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-б, код ЄДРПОУ 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені» (68802, Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188б, код ЄДРПОУ 31180219) 2400 (дві тисячі чотириста) грн. судового збору.
- Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (65028, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, буд. 34, код ЄДРПОУ 34929741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагуна - Рені» (68802, Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188б, код ЄДРПОУ 31180219) 2400 (дві тисячі чотириста) грн. судового збору.
Потім, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 у справі № 916/3626/20, яке набрало законної сили 28.10.2021, позов задоволено частково:
- Стягнути з Державного підприємство "СЕТАМ" (буд. № 4-б, вул. Стрілецька, м. Київ, 01001, код 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (буд. № 188б, вул. Дунайська, м. Рені, Одеська обл., 68802, код 38794386) інфляційні збитки у розмірі 77864 (сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн 84 коп, 3% річних від простроченої суми у розмірі 34368 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн 65 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1683 (одна тисяча шістсот вісімдесят три) грн 50 коп.
- Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007, код 43315529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (буд. № 188б, вул. Дунайська, м. Рені, Одеська обл, 68802, код 38794386) суму, сплачену в якості розрахунку за об'єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650 (шість мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн, інфляційні збитки в розмірі 159241 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сорок одна) грн 95 коп, 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601 (п'ятдесят дві тисячі шістсот одна) грн 94 коп, суму прямих збитків в розмірі 480235 (чотириста вісімдесят тисяч двісті тридцять п'ять) грн74 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650 (сто тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн 94 коп.
Ухвалою від 07.05.2021 у справі № 916/3626/20 суд виправив пункт 3 резолютивної частини повного тексту рішення Господарського суду Одеської області від 20.04.2021 року по справі № 916/3626/20 виклавши, його в наступній редакції:
“ 3. Стягнути з держави Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007, код 43315529) шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРБНИЦЯ БЕССАРАБІЇ" (буд. № 188б, вул. Дунайська, м. Рені, Одеська обл, 68802, код 38794386) суму, сплачену в якості розрахунку за об'єкт нерухомості на прилюдних торгах в розмірі 6884650 (шість мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн, інфляційні збитки в розмірі 159241 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч двісті сорок одна) грн 95 коп, 3% річних від простроченої суми в розмірі 52601 (п'ятдесят дві тисячі шістсот одна) грн 94 коп, суму прямих збитків в розмірі 480235 (чотириста вісімдесят тисяч двісті тридцять п'ять) грн74 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 113650 (сто тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн 94 коп.»
03.11.2021 Господарський суд Одеської області видав накази на виконання рішення з урахуванням ухвали про виправлення.
Ухвалою від 08.04.2024 у справі № 916/3626/20 було виправлено описку у наказі Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 у справі № 916/3626/20 про стягнення з держави шляхом виправлення описки у найменуванні боржника за цим наказом, а саме замість: “Боржником за цим наказом є: Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 43315529)» вказати: “Держава Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007, код 43315529)».
Але, ухвалою від 26.08.2024 у справі № 916/3626/20 виправлено описку у наказі Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 у справі № 916/3626/20 про стягнення з держави шляхом виправлення описки у найменуванні боржника за цим наказом, а саме замість: “Боржником за цим наказом є: Держава Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007, код 43315529)» вказати: “Держава Україна в особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області (буд. 34, вул. Б. Хмельницького, м. Одеса, 65007, код 43315529)».
З огляду на викладене, відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відділ) на адресу стягувача - Ренійській філії ДП “Адміністрація морських портів України» надіслано вимогу від 05.06.2024 № 187781/03.1 про необхідність повернення на рахунок відділу у місячний строк коштів, а саме: - 5970,21 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення від 18.01.2017 року за № 69.
У відповідь на цю вимогу Ренійська філія ДП “Адміністрація морських портів України» надало відповідь від 17.07.2024 № 1182/21-01-03вих, в якій зазначено, що у фінансовому плані філії не передбачено коштів на повернення коштів, раніше стягнутих за рішенням суду; показники фінансового плану філії затверджуються юридичною особою - ДП “Адміністрація морських портів України»; а керівництво філії не може самостійно приймати рішення щодо збільшення витратної частини.
Таким чином, оскільки кошти в сумі 5970,21грн не були повернуті, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення їх відповідно до ст. 1212 ЦК України, оскільки відпала підстава, за якою кошти були перераховані відповідачу виконавчою службою
Предметом позову у даній справі є вимога Управління стягнути з ДП «АМПУ» 5970,21грн на підставі ст. 1212 ЦК України.
Підставою позову визначено те, що спірна сума коштів, отримана від реалізації на електронних торгах нерухомого майна боржника, була перерахована позивачем на користь відповідача, як стягувача, в межах виконавчого провадження, однак оскільки в подальшому вищезгадані електронні торги визнані у судовому порядку недійсними, правова підстава для набуття відповідачем цих коштів відпала.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Загальні підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з частиною другою статті 1214 ЦК України об'єктом кондикції є не лише майно, а й грошові кошти, що безпідставно утримані чи набуті.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність декількох умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем) з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20, від 01.10.2024 у справі №916/3575/23, від 01.10.2024 у справі №910/19574/23, від 24.09.2024 у справі №925/1293/23).
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Втім, необхідною умовою для цього є: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому виникнення певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Системний аналіз статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
У даному випадку, як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем були відсутні договірні зобов'язання.
В свою чергу, спірна сума коштів, яка була перерахована позивачем на користь відповідача, була отримана в результаті реалізації майна боржника на електронних торгах в межах зведеного виконавчого провадження, де відповідач виступав у статусі стягувача.
Проте, як вже було вказано вище, такі електронні торги визнані у судовому порядку недійсними, а в подальшому рішенням суду стягнуто з позивача шляхом списання з рахунків державного бюджету України на користь переможця торгів суму, сплачену останнім в якості розрахунку за об'єкт на торгах.
Колегія суддів звертаючись до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 06.12.2022 у справі № 910/14177/21, обставини якої є подібними до обставин даної справи, зазначає, що з урахуванням визнання електронних торгів недійсними, всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
Отже, оскільки електронні торги з реалізації нерухомого майна визнані недійсними у судовому порядку, а рішенням суду стягнуто з позивача вартість майна на користь переможця торгів, правова підстава для набуття грошових коштів відповідачем, як стягувачем у межах виконавчого провадження, на користь якого були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна, відпала.
З огляду на таке, колегія суддів вважає вірним висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що між сторонами відсутні кондиційні зобов'язання та саме виконавча служба незаконно здійснила електронні торги в той час, коли в Державному реєстрі був наявний арешт майна ТОВ “Лагуна-Рені», оскільки такі обставини вже встановлено судом в рішенні у справі №916/24/17, що й стало підставою для визнання недійсними цих торгів. В свою чергу, як вже було вказано вище, результатом визнання такого аукціону недійсним є саме повернення у стан, який передував проведенню прилюдних торгів, зокрема й шляхом повернення коштів, оскільки підстава для їх набуття відпала.
Щодо посилання апелянта на чинність судового рішення Господарського суду Одеської області від 18 травня 2015 року у справі № 916/1633/15, а також на те, що виданий на виконання судового рішення виконавчий документ, не визнаний таким, що не підлягає виконанню, суд апеляційної інстанції зауважує, що наявність таких обставин жодним чином не впливає та не спростовує факт визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна боржника, проведеного в межах виконання такого рішення, та відповідно обов'язок повернення сторін у первісний стан, зокрема й шляхом повернення грошових коштів, які отримані стягувачем на виконання такого рішення.
Колегія суддів залишає поза увагою доводи апелянта про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2017 у виконавчому провадженні №48508681 не визнавалась судом незаконною, в установленому законом порядку не скасувалась, а підстави для відновлення виконавчого провадження відсутні, оскільки у даному спорі судом не вирішується питання пов'язане з виконанням судового рішення, відновленням виконавчого провадження, його закінченням тощо. При цьому, порядок відновлення виконавчого провадження чітко визначено положеннями Закону України “Про виконавче провадження».
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 у справі №916/119/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 у справі №916/119/25 - залишити без змін.
Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська