апеляційне провадження №22-ц/824/11498/2025
справа №759/9251/24
18 червня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Нікушиною Валерією Сергіївною, на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Сенька М.Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У березні 2025 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову.
Вимоги заяви мотивує тим, що в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю.
Зазначає, що ним під час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 , внаслідок відповідного правочину купівлі-продажу належної йому нерухомості, за рахунок належних йому особистих коштів, отриманих в результаті підприємницької діяльності, кредитних коштів, отже така не є спільною власністю подружжя.
10 жовтня 2024 року рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі №712/5367/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Не зважаючи на те, що шлюб між сторонами розірвано, сімейні відносини припинено, спільного господарства сторони не ведуть, відповідачка ОСОБА_2 здійснює одноосібне розпорядження спірною квартирою.
Позивач звертався до відповідачки з приводу добровільного виселення із спірної квартири, оскільки він не має іншого місця проживання, бажає повернутися у квартиру, враховуючи, що він є її власником. На вимогу ОСОБА_1 покинути квартиру ОСОБА_2 не погоджується і продовжує проживати та користуватись квартирою та всім майном, що належить ОСОБА_1 .
Вказує, що оскільки відповідачка одноосібно користується квартирою, у позивача відсутній доступ до свого майна, відповідно існує ризик того, що відповідач має можливість здавати квартиру третім особам в оренду, що в подальшому утруднить виконання рішення суду і потребуватиме від позивача додаткових зусиль та витрат з вирішення питання про виселення з квартири орендаторів, наймачів чи інших осіб, самовільно вселених/запрошених відповідачкою.
Крім цього, заявник має достатні підстави для сумнівів щодо доброчесного ставлення до його майна та можливості його пошкодження/знищення з боку відповідачки.
Стверджує, що користування, проживання відповідачки у спірній квартирі та невжиття заходів забезпечення позову створює реальну можливість і ризик її подальшого знищення/пошкодження з метою унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Мотивуючи наведеним, просить суд:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 розпорядження, управління та користування квартирою АДРЕСА_1 , до вирішення по суті спору та набрання рішення суду законної сили;
- заборонити ОСОБА_2 використовувати та передавати квартиру (ключі від квартири) АДРЕСА_1 , у платне або безоплатне користування будь-яким особам, для їх тимчасового перебування тощо, до вирішення по суті спору та набрання рішення суду законної сили;
- заборонити ОСОБА_2 проживати у спірній квартирі АДРЕСА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 виносити з квартири АДРЕСА_1 , предмети мебелі, побутову техніку;
- заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії по перешкоджанню ОСОБА_1 в доступі та у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що заява не містить належного обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі. Подана заява ґрунтується на припущеннях, а ініційований позивачем вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпеченнята меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Нікушиною В.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Зміст апеляційної скарги повністю дублює вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову та не містить доводів щодо неправильності висновків суду першої інстанції та мотивів не згоди скаржника із висновками.
Просить ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року скасувати, ухвалитинове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
19 травня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Сучкової Т.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву вказує, що спірна квартира набута сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, отже така є спільною сумісною власністю.
Зазначає, що твердження ОСОБА_1 про вчинення йому перешкод у користуванні квартирою є безпідставними.
Погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Вказує, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 8 500,00 гривень.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовівитрати.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні адвокат Калашник Я.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.
Адвокат Сучкова Т.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала, пославшись на її необґрунтованість. Просила оскаржувану ухвалу залишити без задоволення.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Калашника Я.І. та пояснення адвоката Сучкової Т.Є., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
Установлено, що в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування пред'явленого позову вказує, що 22 грудня 2018 року між ТОВ "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Мененджмент" та ОСОБА_3 укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, предметом якого є зобов'язання сторін у визначені строки укласти у майбутньому договір купівлі-продажу квартири.
14 квітня 2021 року між ТОВ "Компанія з управління активами "Крістал Ессет Менеджмент" та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про заміну сторони в зобов'язанні та внесення змін і доповнень яким, зокрема, замінено сторону договору ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .
09 липня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.
30 травня 2023 року між ТОВ "Компанія з правління активами "Крістал Ессет Менеджмент" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
За доводами позивача, хоча спірна квартира і зареєстрована за позивачем під час перебування у шлюбі, проте придбана за його особисті кошти, у тому числі у результаті відповідного правочину купівлі-продажу належної йому нерухомості, за рахунок належних йому особистих коштів, отриманих в результаті його підприємницької діяльності.
У березні 2025 рокуОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частин 1,2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем при подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову не обґрунтовано того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При цьому, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ініційований позивачем вид забезпечення позову суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, що полягає у захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що предметом позову у справі є визнання квартири особистою приватною власністю позивача, отже відсутній зв'язок між вимогами заяви про забезпечення позову та предметом позовної вимоги, таким чином, відсутні підстави для висновку, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Ураховуючи відсутність будь-яких доводів на спростування висновків суду першої інстанції, колегія суддів не убачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Нікушиною Валерією Сергіївною, залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 26 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова