17 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурора - ОСОБА_5
адвоката - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2025 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 , про арешт майна та накладено арешт на майно з метою збереження речових доказів із забороною відчуження та користування на таке майно:
- автомобіль марки BMW G7X/21EN, 2023 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про право власності від 03.04.2025, належить 1/2 частина у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- земельна ділянка площею 0,1823 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222487001:01:006:5081, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- садибний будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , який не введений в експлуатацію, повідомлення про початок будівельних робіт № 173654 від 20.12.2019, зареєстроване Департаментом Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в арешті майна.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, а тому підлягає скасуванню.
Вважає, що арештоване майно критеріям речового доказу не відповідає, а тому відсутні підстави для його арешту.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з наданих матеріалів, слідчим відділенням відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111140000208 від 24.03.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.
15.04.2025 старший слідчий СВ відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про арешт майна, із забороною відчуження та користування цим майном, а саме:
- автомобіль марки BMW G7X/21EN, 2023 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про право власності від 03.04.2025, належить 1/2 частина у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- земельна ділянка площею 0,1823 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222487001:01:006:5081, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- садибний будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1, який не введений в експлуатацію, повідомлення про початок будівельних робіт № 173654 від 20.12.2019, зареєстроване Департаментом Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
Ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2025 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, апеляційний суд враховує також і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, апеляційний суд виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, не можливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Таким чином, втручання держави у право володіння майном в даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.
Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.
Доводи апелянта про те, що вказане майно не відповідає критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені стороною обвинувачення фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що це майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_10 , про арешт майна та накладено арешт на майно з метою збереження речових доказів із забороною відчуження та користування на таке майно:
- автомобіль марки BMW G7X/21EN, 2023 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про право власності від 03.04.2025, належить 1/2 частина у праві спільної сумісної власності на мано, набуте подружжям за час шлюбу - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- земельна ділянка площею 0,1823 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 3222487001:01:006:5081, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- садибний будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 , який не введений в експлуатацію, повідомлення про початок будівельних робіт № 173654 від 20.12.2019, зареєстроване Департаментом Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області,- залишити без змін, а апеляційну скаргу апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3540/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 362/2662/25
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_13
Доповідач: ОСОБА_1