апеляційне провадження №22-ц/824/4624/2025
справа №761/28675/24
18 червня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Макаренко І.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» про визнання неправомірною відмову в укладенні договору банківського вкладу, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання неправомірною відмову в укладенні договорів.
Вимоги позову мотивує тим, що 02 серпня 2021 року позивач звернувся до працівників АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" з усним проханням укласти із позивачем 06 серпня 2021 року чотири договори банківських вкладів на оголошених банком умовах на ім'я родичів позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі Їх довіреностей. Цього ж дня позивач передав працівнику банку нотаріально засвідчені копії довіреностей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 для відповідної перевірки вказаних довіреностей.
02 серпня 2021 року працівник банку прийняв від позивача копії довіреностей і запропонував звернутись до банку 06 серпня 2021 року для укладення відповідних письмових договорів банківських вкладів на умовах, погоджених сторонами.
06 серпня 2021 року позивач з'явився до банку із грошовими коштами, підтверджуючими документами про походження коштів, підписавши чотири різних заяви про відкриття поточних рахунків.
Зазначає, що працівник банку у телефонному режимі отримав вказівку негайно припинити процедуру оформлення договорів банківських вкладів та повідомити позивача про відмову банку укласти із позивачем договори банківських вкладів.
06 серпня 2021 року працівник банку надав позивачу чотири однакові за змістом офіційні листи від 06 серпня 2021 року про відмову в обслуговуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
10 серпня 2021 року позивач звернувся до керівника Київського відділення №3 із заявами про відкриття банківських рахунків. Керівник Київського відділення №3 відмовився укласти із позивачем договори банківських вкладів.
Позивач уважає, що відповідач 06 серпня 2021 року та 10 серпня 2021 року протиправно відмовився укласти із позивачем договори банківських вкладів на оголошених банком умовах на користь вищевказаних третіх осіб на підставі їх довіреностей, внаслідок чого відповідач порушив законні права та інтереси позивача.
Мотивуючи наведеним, просить визнати неправомірною відмову АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" в укладенні із позивачем договорів банківських вкладів на оголошених банком умовах на користь третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі їх довіреностей.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року позов задоволено.
Визнано неправомірною відмову Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційних банк" в укладенні із ОСОБА_1 на користь третіх осіб договорів банківського вкладу на підставі заяв ОСОБА_1 від 06 серпня 2021 року, 10 серпня 2021 року. Стягнуто з Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційних банк" на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності встановленого позивачу неприйнятно високого ризику, підстав для такого встановлення або ненадання позивачем необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Суд зробив висновок, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій під час відмови в укладенні договору банківського вкладу.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, АТ "Український будівельно-інвестиційних банк" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, які мають значення для справи.
Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що відповідач перебуває в процедурі ліквідації і відповідно не здійснює банківської діяльності. У зв'язку із відкликанням банківської ліцензії та запровадженням процедури ліквідації АТ "Укрбудінвестбанк" не здійснює банківської діяльності та, відповідно, не надає жодної фінансової послуги.
Звертає увагу на неналежний спосіб захисту, оскільки визнання судом неправомірною відмову відповідача в укладенні з позивачем договорів банківського вкладу на оголошених у відповідачем у 2021 році умовах не є ефективним способом захисту, оскільки не може забезпечити поновлення нібито порушеного права позивача, оскільки відповідач на теперішній час перебуває в процедурі ліквідації і позбавлений права здійснювати банківські операції, зокрема, укладати договори банківського вкладу.
Звертає увагу, що позовна заява подана позивачем майже через три роки після подій, про які йдеться в позові, що може свідчити про зловживання процесуальними правами з боку позивача, оскільки, на думку відповідача, вся процедура розгляду даного спору є невиправданою та неефективною, адже позивач звертається до суду з метою, відмінною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а саме здійснює подання сутяжницьких, завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг.
При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не взято до уваги законне право банку відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції, а також відсутність у справі належних доказів нібито неправомірності відмови відповідачем в укладенні договору банківського вкладу з позивачем.
В обґрунтування такого права відповідач посилається на положення Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Уважає безпідставним посилання суду в оскаржуваному рішенні на нібито ненадання відповідачем доказів щодо конкретних підстав для відмови позивачу у проведенні фінансової операції (укладенні договору банківського вкладу).
Мотивуючи наведеним, просить рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Позиція учасників справи.
25 березня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви посилається на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги. Скаржником в порушення статей 12, 81 ЦПК України не доведено неправомірності дій позивача та порушень вимог законодавства, за наслідками порушення яких позивачу відмовлено в укладенні договорів банківських вкладів на користь третіх осіб.
В судовому засіданні представник АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" - Костянецький М.В. підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомляв.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності позивача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - Костянецького М.В., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи установлено, що 06 серпня 2021 року позивач, який діяв на підставі довіреностей в інтересах ОСОБА_2 (довіреність №18-143 від 04 березня 2017 року), ОСОБА_3 (довіреність №16 від 25 вересня 2019 року), ОСОБА_4 (довіреність №8-10 від 11 січня 2020 року), ОСОБА_5 (довіреність №157 від 06 лютого 2018 року) звернувся до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" із заявами про відкриття поточного рахунку (а.с.9-12).
Відповідно до даних листів АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» №468 від 06 серпня 2021 року, №469 від 06 серпня 2021 року, №470 від 06 серпня 2024 року, №471 від 06 серпня 2021 року, позивача повідомлено про прийняття Банком рішення про відмову у встановленні ділових відносини (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин та закриття рахунку/рахунків позивача на підставі абзацу 2 пункту 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та статті 1075 ЦК України (а.с. 13-16).
10 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Київського відділенням №3 АТ "Укрбудінвестбанк" із заявою про укладення договору банківського вкладу на суму 396 000,00 гривень на строк 18 місяців із щомісячною виплатою процентів із розрахунку 12% річних (а.с. 17).
Крім цього, 10 серпня 2021 року позивач звернувся до керівника Київського відділення №3 АТ "Укрбудінвестбанк" із заявою про укладення із ним договорів банківських вкладів на користь третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на строк 18 місяців із щомісячною виплатою процентів із розрахунку 12% річних (а.с. 18).
Згідно даних рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1235 від 05 жовтня 2023 року про початок процедуру ліквідації в АТ "Укрбудінвестбанк" (а.с. 92).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до статті 1066 ЦК України встановлює, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум із рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно статті 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
За положеннями частини 4 статті 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі:
відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку;
наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1 та 2 статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2 статті 2 ЦПК України).
Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див., зокрема, постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див.: пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див.: зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Процесуально-правовий інструментарій має використовуватись лише для забезпечення визначеності у приватних відносинах, реального та ефективного захисту прав та інтересів, основною передумовою чого є обрання позивачем належного способу захисту його порушеного права/інтересу.
Належний спосіб захисту порушеного права чи інтересу має відповідати змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий спосіб захисту має присікати порушення цивільних прав та/або інтересів чи відновлювати їх.
Із прохальної частини позовної заяви убачається, що звертаючись до суду із позовом, позивач просив суд визнати неправомірною відмову АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" в укладенні із позивачем договорів банківських вкладів на оголошених банком умовах на користь третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на підставі їх довіреностей.
Колегія суддів уважає, що задоволення таких вимог не має наслідком відновлення прав позивача ОСОБА_1 та не зобов'язує відповідача укласти з ним договори банківських вкладів.
Наведене свідчить про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
На викладене суд першої інстанції увагу не звернув та зробив помилковий висновок про задоволення заявлених вимог.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №761/28762/18, оскільки такі нерелевантні до обставин цієї справи.
Зокрема, у справі, на яку посилається ОСОБА_1 , позивачем заявлено вимогу про скасування рішення банку про розірвання договору банківського вкладу.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на постанови Київського апеляційного суду від 21 березня 2024 року у справі №758/17846/21, від 21 лютого 2019 року у справі №761/28762/18, від 09 грудня 2020 року у справі №757/24200/20-ц, від 27 жовтня 2021 року у справі №761/33172/18, оскільки згідно частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» про визнання неправомірною відмову в укладенні договору банківського вкладу ? відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 26 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова