13 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 359/3235/25
номер провадження: 33/824/2900/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2025 року,
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. на користь державного бюджету України.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2025 року та закрити провадження у справі щодо нього за відсутністю в його діях складу правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що зупинка автомобіля під його керуванням була незаконною. Вказує, що Верховний Суд у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17 вказав, що в такому випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На підтвердження цього ОСОБА_1 посилається на постанову судді Чернівецького апеляційного суду у справі 718/1824/22 та постанову судді Івано-Франківського апеляційного суду у справі 344/8791/22, які на його думку, є аналогічними.
Зазначає, що підстав для його огляду не було взагалі. Поліцейським автоматично було названо йому декілька ознак алкогольного сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у нього ознак сп'яніння. Вказує, що він поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, що можна бачити з відеофіксації поліції.
При складанні протоколу йому не було належно роз'яснено і забезпечено реальне право на допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його права на правовий захист.
Також вказує, що суддею першої інстанції було проігноровано його запереченням від 08 квітня 2025 року, а тому просить апеляційний суд надати їм правову оцінку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи вказані вимоги закону виконав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.9 а) Правил дорожнього руху (далі - ПДР) встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновків судді, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні.
Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме в тому, що він, у порушення вимог пункту 2.9 а) ПДР, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним.
Зокрема, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується даними, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №267018 від 09 березня 2025 року, яким встановлено, що 09 березня 2025 року о 18 год 20 хв. в Київській області Бориспільського району у селі Гнідин по вул. Центральна на блок - посту водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці за допомогою алкотестеру «Драгер», прилад ARSC №0099, тест №322, результат 1,19‰, чим порушив вимоги пункту 2.9 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2);
- роздруківка тесту на алкоголь газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», прилад № ARSC - 0099, принтер № ARSА - 0145, згідно з яким результат тестування ОСОБА_1 становить 1,19‰, який ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом (а.с.4);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано вказані вище результати алкотестера «Drager 6820 ARSC - 0099» - 1,19‰, а також факт згоди ОСОБА_1 з такими результатами (а.с.5);
- розписка, згідно з якою ОСОБА_2 забрав автомобіль «Hyundai Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_1 , щоб доставити його за адресою вул. Гришка, 9 (а.с.10);
- письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого слідує, що за результатом огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: стійкий запах алкоголю з порожнини рота (а.с.11);
- довідка про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП (а.с.15);
- довідка про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами (а.с.16);
- дані відеозапису з боді - камер поліцейських, на яких зафіксовані обставини правопорушення про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Також працівником поліцію було оголошено, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на місці відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП, за допомогою спеціальних технічних засобів. ОСОБА_1 не заперечував, що керував транспортним засобом та погодився пройти огляд на місці за допомогою газоаналізатора «Drager 6820». Пройшовши огляд, який показав 1,19‰, ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкоголю та погодився з результатами газоаналізатора (а.с.17).
Вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно, відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформленням поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року (далі - Інструкція №1395), Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція №№ 1376), Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом, на якому відображені події, які відбувалися 09 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відомості, які містяться на відеозаписі свідчать про дотримання працівником поліції під час проведення огляду в повному обсязі Інструкції №1452/735 та вимог ст.266 КУпАП.
Цей відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення, а тому суд оцінює його в сукупності з іншими долученими до протоколу доказами, як досліджені судом, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №267018 від 09 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний працівником поліції, який його склав, та ОСОБА_1 .
Обставини щодо роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, також підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (18 год 31 хв. відеозапису).
Таким чином, оцінюючи доводи ОСОБА_1 про те, що при складанні протоколу йому не було належно роз'яснено і забезпечено реальне право на допомогу адвоката, суд апеляційної інстанції враховує, що факт роз'яснення ОСОБА_1 його прав зафіксований, і під час спілкування з працівниками поліції він не висловлював вимогу скористатись правом на адвоката. При цьому, він в повній мірі розумів поставлені йому питання та давав на них відповіді.
За наведених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає порушення працівниками поліції права ОСОБА_1 на захист, як про це він стверджує.
Доводи апеляційної скарги про те, що зупинка автомобіля була незаконною, у зв'язку з цим всі наступні вимоги працівників поліції він фактично не був зобов'язаний виконувати, а складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.
Отже, обставини законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Водночас посилання ОСОБА_1 на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки у вказаній постанові Верховного Суду зроблено посилання на положення КАС України, проте вони застосовуються при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, які, зокрема, виникають у зв'язку з винесенням постанов у справах про адміністративні правопорушення іншими уповноваженими органами (посадовими особами), а не судом. КАС України не регулює провадження у справах про адміністративні правопорушення в судах.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ні нормами КУпАП, ні нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах судів першої чи апеляційної інстанції, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, тому посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постановах апеляційних судів, не мають правового значення для визначення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що підстав для огляду ОСОБА_1 не було, поліцейським автоматично було названо йому декілька ознак алкогольного сп'яніння, при цьому не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у нього ознак сп'яніння, не заслуговують на увагу, виходячи такого.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння і не визначають часових рамок для виявлення таких ознак.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 02 червня 2007 року, ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону.
Що стосується прохання ОСОБА_1 щодо надання юридичної оцінки його запереченням від 08 квітня 2025 року, що, на його думку, було проігноровано суддею першої інстанції, то апеляційний суд виходить із того, що такі його заперечення долучені до матеріалів справи та враховані суддею першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови. Більше того, доводи, які містяться у запереченнях, відповідають доводам апеляційної скарги та висновків судді першої інстанції, які наведені у постанові від 15 квітня 2025 року, не спростовують.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов