13 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 758/352/25
номер провадження: 33/824/2803/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Борсуківської Катерини Олександрівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Борсуківської Катерини Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року,
Постановою судді Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Борсуківська К.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставини справи, розглянув справу поверхнево, викладені у постанові висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
Також адвокат Борсуківська К.О. подала доповнення до апеляційної скарги, в яких вказує, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував. Коли приїхала поліція, він з компанією сиділи в припаркованому автомобілі, грілися та слухали музику. Від проходження огляду він відмовився, оскільки не знав як діяти в такій ситуації, боявся сперечатися з працівниками поліції та як наслідок втратити роботу, оскільки його транспортний засіб є службовим автомобілем ТОВ «Вюрт-Україна», де він працює на посаді торгівельного представника і його посадові обов'язки безпосередньо пов'язані із наявністю права керування транспортними засобами.
Вказує, що працівниками поліції порушено ст.254 КУпАП, так як згідно фабули протоколу про адміністративне правопорушення 22 грудня 2024 року о 23 год 50 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками сп'яніння, тоді як вказаний протокол було складено 22 грудня 2024 року о 00 год 13 хв.
Зазначає, що в матеріалах справи не міститься будь-яких фактичних даних, допустимих та належних доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault», держаний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.
Крім того вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Борсуківської К.О., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї й просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах висунутого обвинувачення та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо доказів, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, що він, у порушення вимог пункту 2.5 ПДР, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №441957 від 22 грудня 2024 року, яким встановлено, що 21 грудня 2024 року о 23 год 50 хв. в місті Києві по вул. Свінціцького, 13, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою Драгер водій відмовився у встановленому законом порядку під запис боді-камер №472065, №473574, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2);
- письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого слідує, що за результатом огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (а.с.4);
- відеозаписи з нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських, з яких вбачається, на початку відеозапису 21 грудня 2024 року о 23 год 49 хв. 09 сек. працівники поліції підходять до автомобіля марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , у якого включені фари, називають причину зупинки - по орієнтуванню: «водій керує в стані алкогольного сп'яніння». О 23 год 51 хв. відеозапису працівник поліції вказує ОСОБА_1 на наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння та перелічує їх, на що останній відповів, що два метри вже проїхати і на місці. Працівник поліції пропонує пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» або проїхати до лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 відмовився. О 23 год 52 хв. відеозапису працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та повторно запитав чи буде він проходити огляд на місці чи у лікаря - нарколога, на що ОСОБА_1 сказав, що треба подумати. О 23 год 56 хв. відеозапису пасажир автомобіля запитав працівників поліції, по якому факту вони їх зупинили, що порушив водій, вони їхали додому. О 00 год 00 хв. відеозапису працівник поліції ще раз запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці або у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 уникнув відповіді. Працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. В подальшому відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення та о 00 год 28 хв. відеозапису зачитано йому протокол (а.с.7).
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №441957 від 22 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 та працівником поліції, який його склав.
Виявлені працівником поліції 21 грудня 2024 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння у розумінні пункту 3 Розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція №1452/735), є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення.
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом, на якому відображені події, які відбувалися в ніч з 21 грудня 2024 року на 22 грудня 2024 року за участю ОСОБА_1 .
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо скасування постанови судді Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, суд апеляційної інстанції не встановив достатніх даних, які б дозволили спростувати належність, допустимість та достовірність доказів, наведених в оскаржуваній постанові, на підставі яких суддя першої інстанції обґрунтовував свої висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки коли приїхала поліція, він з компанією сиділи в припаркованому автомобілі, грілися та слухали музику, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися в ніч з 21 грудня 2024 року на 22 грудня 2024 року за участю ОСОБА_1 .
Із вказаного відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом. На відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 сказав працівникам поліції, що два метри вже проїхати і на місці (23 год 21 хв. відеозапису), що об'єктивно свідчить про те, що саме ОСОБА_1 виконував функцію водія автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 .
При цьому, як правильно виснував суддя першої інстанції, з відеозапису вбачається, що працівниками поліції неодноразово було роз'яснено наслідки, які настануть у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому жодних заперечень з приводу того, що він не був за кермом ОСОБА_1 не висловлював. З відеозапису також чітко вбачається, що працівник поліції, підійшовши до автомобіля, вказав водію, що він був зупинений. У подальшому пасажири вказаного транспортного засобу вказували, що автомобіль рухався і його зупинили працівники поліції. О 00 год 28 хв. відеозапису ОСОБА_1 було зачитано протокол, жодних зауважень про відсутність факту керування останній жодного разу не висловив.
Тому заперечення стороною захисту факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд сприймає критично, вважає їх маніпулятивними та спрямованими на бажання уникнути ним відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення ПДР, не заслуговують на увагу з таких підстав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.
Отже обставини законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Оцінюючи посилання на те, що від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився, оскільки не знав як діяти в такій ситуації, боявся сперечатися з працівниками поліції та як боявся втратити роботу, оскільки його транспортний засіб є службовим автомобілем ТОВ «Вюрт-Україна», де він працює на посаді торгівельного представника і його посадові обов'язки безпосередньо пов'язані із наявністю права керування транспортними засобами,суд апеляційної інстанції виходить із того, що ст.130 КУпАП та Інструкція №1452/735, не містять виключень, які б дозволяли водію відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності підстав для проведення такого огляду. Тому відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за будь-яких обставин тягне за собою складання протоколу про адміністративне правопорушення. Більше того, переглянутий в судовому засіданні відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції доводить, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння була усвідомленою.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 02 червня 2007 року, ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у випадку незгоди з діями працівників поліції щодо законності зупинки, ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити їх дії у встановленому законом порядку.
Доводи захисника про те, що працівниками поліції порушено ст.254 КУпАП, так як згідно фабули протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керував транспортним засобом 22 грудня 2024 року о 23 год 50 хв. з ознаками сп'яніння, тоді як вказаний протокол було складено 22 грудня 2024 року о 00 год 13 хв., апеляційний суд відхиляє, оскільки вони не можуть бути підставою для скасування постанови судді першої інстанції.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає, що суддя першої інстанції, надаючи вказаним обставинам правову оцінку, дійшов правильного висновку, що хоча у протоколі про адміністративне правопорушення дата вчинення правопорушення вказана - 22 грудня 2024 року о 23 год 50 хв., замість вірної - 21 грудня 2024 року о 23 год 50 хв., проте сам момент складання протоколу та подія відображені на відеозаписі з боді-камер поліцейських, долученому до матеріалів справи, розпочинається 21 грудня 2024 року.
Таким чином апеляційний суд вважає, що наявність в протоколі про адміністративне правопорушення очевидної описки, а саме, зазначення дати вчинення правопорушення - 22 грудня 2024 року, замість вірної - 21 грудня 2024 року, не спростовує доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, що він, у порушення вимог пункту 2.5 ПДР, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд наголошує, що надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом справи, оцінки доказів та тлумачення закону шкодить інтересам правопорядку та правосуддя та є настільки ж небезпечним, як правовий нігілізм.
Неодноразово суд апеляційної інстанції в справах про адміністративне правопорушення наголошував, що скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації, зокрема, за наявності технічних помилок, неправильного зазначення часу або місця, не вручення похідних процесуальних документів та за відсутності інших підстав для скасування постанови суду жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо).
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, останнім не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги в частині вимоги про скасування постановисудді Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Борсуківської К.О., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргуадвоката Борсуківської Катерини Олександрівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов