13 червня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/6764/25
номер провадження: 33/824/2578/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року,
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року, а провадження відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суддя першої інстанції, всупереч ч.2 ст.276 КУпАП, не мотивовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за місцем його проживання (місто Дрогобич), що створило значні та невиправдані перешкоди для реалізації його права на захист, враховуючи необхідність подолання значної відстані в умовах воєнного стану, що об'єктивно ускладнює особисту участь у засіданнях та суперечить принципу доступу до правосуддя.
Вказує, що 21 січня 2025 року, намагаючись вчасно дістатися місця призначення до початку комендантської години, щоб уникнути будь-яких можливих непорозумінь з представниками влади в умовах воєнного стану, він виїхав заднім ходом з території приватної парковки на проїзну частину дороги, де був зупинений працівниками поліції. Зазначає, що законні підстави для такої зупинки, передбачені ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», не були належним чином обґрунтовані та повідомлені. Не було зафіксовано створення ОСОБА_1 небезпечної ситуації чи конкретного порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР) під час виїзду заднім ходом, що ставить під сумнів правомірність самої зупинки транспортного засобу.
Зазначає, що після зупинки не існувало жодних об'єктивних, видимих ознак, які б давали поліцейським законні підстави підозрювати його у перебуванні в стані сп'яніння та вимагати проходження огляду. Працівники поліції, всупереч вимогам ст.266 КУпАП, не запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі після його незгоди з їхніми підозрами чи оглядом на місці. Проведення будь-яких дій щодо огляду чи фіксації відмови без залучення двох незацікавлених свідків (або належної безперервної відеофіксації, докази якої відсутні) є підтвердженням недотримання поліцією встановленої процедури та ставить під сумнів достовірність їхніх рапортів та протоколу.
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 направив на адресу суду додаткові пояснення, в яких вказав, що відеозаписи, які наявні в матеріалах справи, не містять фіксації руху транспортного засобу та керування цим транспортним засобом. Вважає, що працівники поліції не мали права проводити огляд на стан сп'яніння за відсутності доказів того, що автомобіль рухався під його керуванням.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, у встановленому законом порядку.
11 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 від 04 червня 2025 року, в якому він просить проводити розгляд справи 13 червня 2025 року об 11 год 00 хв. за його відсутності.
Зважаючи на вимоги ч.1 ст.268 КУпАП, якою передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд визнав за можливе розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи по суті вказані вимоги закону виконав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з пунктом 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з його відмовою від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять:
протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №227065 від 22 січня 2025 року, згідно з яким встановлено, що 21 січня 2025 року о 23 год 52 хв. в місті Києві по вул. Богдана Хмельницького, 34, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW М850І», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» та у кабінеті лікаря-нарколога, водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2-3);
постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3909332, згідно з яким встановлено, що 21 січня 2025 року о 23 год 44 хв. в місті Києві по вул. Богдана Хмельницького, 34, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «BMW М850І», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух заднім ходом, при цьому перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки 1.3, яка розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків та здійснив виїзд на зустрічний напрямок руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.6);
письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 січня 2025 року, з якого слідує, що за результатом огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка що не відповідає обстановці (а.с.7);
розписка, відповідно до якої ОСОБА_1 підтвердив факт відсторонення його від керування транспортним засобом «BMW М850І», д.н.з. НОМЕР_1 , о 00 год 40 хв. 22 січня 2025 року (ас.8);
відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського (а.с.11).
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Апеляційний суд враховує, що вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформленням поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735).
Працівником поліції були роз'яснені ОСОБА_1 права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджується переглянутим в суді апеляційної інстанції відеозаписом (23 год 51 хв. відеозапису).
Таким чином висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні належні та допустимі докази зупинки поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , не приймаються апеляційним судом до уваги з таких підстав.
Як зазначалось вище, диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції.
Отже, обставини законності зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відеозаписи, які наявні в матеріалах справи, не містять фіксації руху транспортного засобу та керування ним ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_1 вважає, що працівники поліції не мали права проводити огляд на стан сп'яніння за відсутності доказів того, що автомобіль рухався та ОСОБА_1 керував ним, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, виходячи з такого.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що відеозапис розпочатий з моменту спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , який сидів в заведеному автомобілі (23 год 42 хв. відеозапису). Надалі працівник поліції повідомив, що на ОСОБА_1 буде складено постанова і йому потрібно буде сплатити штраф за перетин суцільної лінії у розмірі 340 грн 00 коп., на що він відповів, що це погано (23 год 44 хв. відеозапису). Роз'яснивши ОСОБА_1 його права, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України, працівник поліції повідомив, що у нього буде можливість оскаржити вказану постанову, на що ОСОБА_1 відповів, що оскаржувати не буде (23 год 51 хв. відеозапису). У подальшому працівник поліції повідомив, що відповідно до пункту 2.5 ПДР ОСОБА_1 має обов'язок пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у лікаря-нарколога, а у разі відмови буде складено протокол за відмову від проходження огляду, на що ОСОБА_1 повідомив, що випивав в обід і боїться, що покаже алкоголь (23 год 58 хв. відеозапису). На повторну пропозицію працівника поліції пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» ОСОБА_1 відповів, що «ні, не готовий», а на запитання чи готовий він пройти огляд у лікаря-нарколога, він відповів «ні» (00 год 01 хв. відеозапису).
Із вказаного відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, погодився з твердженням працівника поліції про те, що він порушив ПДР, перетнувши суцільну лінію, що об'єктивно свідчить про те, що саме ОСОБА_1 виконував функцію водія автомобіля «BMW М850І», д.н.з. НОМЕР_1 .
При цьому апеляційний суд враховує, що з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3909332, встановлено, що 21 січня 2025 року о 23 год 44 хв. в місті Києві по вул. Богдана Хмельницького, 34, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «BMW М850І», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив рух заднім ходом, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки 1.3, яка розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків та здійснив виїзд на зустрічний напрямок руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.6).
Матеріали справи не містять даних про те, що вказана постанова серії ЕНА №3909332 від 21 січня 2025 року скасована і таких доказів ОСОБА_1 суду не надав.
Тому заперечення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд оцінює критично, вважає їх маніпулятивними та спрямованими на його бажання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Більше того, апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги про відсутність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та незаконність його зупинки працівниками поліції, є взаємовиключними.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що після зупинки не існувало жодних об'єктивних, видимих ознак, які б давали поліцейським законні підстави підозрювати його у перебуванні в стані сп'яніння та вимагати проходження огляду, не заслуговують на увагу, виходячи такого.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння і не визначають часових рамок для виявлення таких ознак.
Також апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції, всупереч імперативним вимогам ст.266 КУпАП, не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі після його незгоди з їхніми підозрами чи оглядом на місці, оскільки як встановлено вище, з відеозапису вбачається, що на запитання працівника поліції чи готовий ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога, останній відповів «ні» (00 год 01 хв. відеозапису).
Твердження в апеляційній скарзі про те, що проведення будь-яких дій щодо огляду чи фіксації відмови без залучення двох незацікавлених свідків (або належної безперервної відеофіксації, докази якої відсутні) є ще одним підтвердженням недотримання поліцією встановленої процедури та ставить під сумнів достовірність їхніх рапортів та протоколу, не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Правовий аналіз вказаної норми свідчить про те, що обов'язкова присутність свідків під час огляду особи на стан сп'яніння на місці зупинки, передбачена виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
При цьому, як встановлено з матеріалів справи, відеозапис, який долучений до матеріалів справи, повністю відображає події, що відбулися в ніч з 21 січня 2025 року на 22 січня 2025 року. Так само відеозапис містить пропозиції працівника поліції на проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки трансоптного засобу, так і у лікаря-нарколога, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.
Отже, запропонувавши водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, та фіксуючи зазначений процес на відео, поліцейський правомірно не залучив свідків.
Доводи апеляційної про те, що всупереч ч.2 ст.276 КУпАП, суддя першої інстанції не мотивовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за місцем його проживання (місто Дрогобич), що створило значні та невиправдані перешкоди для реалізації його права на захист, враховуючи необхідність подолання значної відстані в умовах воєнного стану, що об'єктивно ускладнює особисту участь у засіданнях та суперечить принципу доступу до правосуддя, апеляційний суд не приймає до уваги, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з ч.2 ст.276 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Отже, положення ч.2 ст.276 КУпАП не містить територіальної альтернативи розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, тоді як матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були направлені до Шевченківського районного суду міста Києва, оскільки місце вчинення даного правопорушення відноситься до юрисдикції вказаного суду, що відповідає положенням ч.1 ст.276 КУпАП.
Також апеляційний суд враховує, що згідно з вимогами ч.7 ст.11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
Таким чином, посилання на невиправдані перешкоди для реалізації права ОСОБА_1 на захист, враховуючи необхідність подолання значної відстані в умовах воєнного стану, що об'єктивно ускладнює особисту участь у засіданнях та суперечить принципу доступу до правосуддя, є необґрунтованими, оскільки він мав можливість скористатись правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте таким правом не скористався.
Отже, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не дають підстав для сумніву щодо доведеності факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, а тому висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням її права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов