Справа №369/4761/25 Головуючий у 1 інстанції: Гришко О.М.
Провадження №33/824/2881/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
22 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Сіренка Максима Юрійовича представника ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 23 квітня 2025 року адвоката Сіренко М.Ю. представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2025 року і закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційні вимоги обґрунтуванні тим, що відповідно до п. 2 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної Поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаками алкогольного сп'яніння, які нібито були виявлені у гр. ОСОБА_1 , ніяким чином працівниками поліції виявлено та перевірено не було.
Вказує, що працівники поліції вели ОСОБА_1 в оману, повідомивши, що нібито прилад Драгер показав не 0, а тому в нього буде вилучено автомобіль, а також як вихід із ситуації запропонували на камеру відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а в подальшому пройти самостійно пройти огляд у медичному закладі, що ОСОБА_1 і зробив.
Адвокат Сіренко М.Ю. захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідно до ст. 294 неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Доповівши обставини справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.03.2025 о 07 год 30 хв в с. Новосілки по вул. Васильківська, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме нагрудний персональний відеореєстратор Motorola-400 №859967, 854334. Від керуванням транспортним засобом відсторонений шляхом передачі транспортного засобу тверезому водієві.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 270819 від 14.03.2025, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 14.03.2025 та відеозаписом, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі.
Вказані докази є логічними, послідовними, належними та допустимими і в своїй сукупності доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.03.2025, долучений адвокатом Сіренком М.Ю. в судовому засіданні, жодним чином не спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння 14.03.2025.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року "Леванте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Виявлені працівником поліції 14 березня 2025 року у Сіренка М.Ю. ознаки алкогольного сп'яніння у розумінні пункту 3 розділу I Інструкції № №1452/735 є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд враховує, що обставини фабули адміністративного правопорушення, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та норма інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому повно відображені події, які відбувалися 14 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відомості, які містяться на відеозаписі свідчать про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції № №1452/735 під час проведення огляду та вимог ст.266 КУпАП.
Цей відеозапис є одним із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на якому зафіксована подія правопорушення, який суд оцінює в сукупності з іншими долученими до протоколу доказами, які досліджені судом, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини Сіренка М.Ю. у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
Порядок огляду водія транспортного засобу щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також Інструкцією №1452/73 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі - Порядок №1103).
Згідно з положеннями ч.ч. 2 - 4 ст.266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Обставина щодо відмови від проходження огляду, яка є самостійною підставою для притягнення до відповідальності не спростована.
Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи відповідно до норм КУпАП не є підставою для скасування постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2025 року.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ним від адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Враховуючи наведене, постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2025 року є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Сіренка Максима Юрійовича представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Гаращенко Д.Р.