Головуючий у суді першої інстанції: Трубніков А.В.
справа № 761/47625/24
провадження № 33/824/1617/2025
23 травня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
за участю, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Акопян Марії Анатолівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює заступником директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Акопян Марії Анатоліївни на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року,-
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 рокуОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 212-3 КУпАП (протокол від 11.12.2024 серії ДН №13).
Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. зі стягненням судового збору на користь держави в розмірі 605, 20 грн.
Відповідно до протоколу серії ДН №13 від 11 грудня 2024 року, який надійшов до Шевченківського районного суду м.Києва 20.12.2024, ОСОБА_1 , розглянувши адвокатський запит Б-3 від 11.11.2024 адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2 , неправомірно відмовив останньому у наданні інформації, чим порушив вимоги ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч.9 ст.212-3 КУпАП.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 03.02.2025 захисник ОСОБА_1 адвокат Акопян М.А.подала апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 23.01.2025 скасувати, провадження у справі закрити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції розглянув справу формально та виніс вказану постанову із порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що 11.11.2024 адвокат ОСОБА_4 звернувся з адвокатським запитом за вих. № Б-3 до неналежного адресата - посадової особи Фонду ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що «Адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу підприємств, установ і організацій...» державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
Таким чином, апелянт вважає, що у адвоката відсутнє право на звернення з адвокатським запитом безпосередньо до посадової чи службової особи Фонду, що взагалі виключає можливість складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Отже, судом при розгляді справи неправильно застосовано ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та не встановлено, що посадова особа Фонду не є суб?єктом, якому адвокат має право адресувати адвокатський запит.
Вважає, що відсутність права направляти адвокатський запит певному адресату - посадовій особі установи, кореспондує і відсутність обов?язку такого адресата розглядати вказаний адвокатський запит, що виключає відповідальність.
Вважає, що судом не здійснено дослідження запитуваних адвокатом ОСОБА_4 документів та не здійснено належної оцінки відсутності взаємозв'язку між такими та поданою фізичною особою ОСОБА_1 скаргою до КДКА Донецької області на адвоката ОСОБА_2
Крім того вважає, що суд першої інстанції не надав належну правову оцінку тому, що Фонд не є розпорядником запитуваної інформації щодо складених на фізичну особу ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення та ухвалених щодо фізичної особи ОСОБА_1 судових рішень.
Також зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не надано належної правової оцінки всіх обставин та доводів апелянта, наведені у клопотанні про закриття провадження.
Звертає увагу, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права передбачені ст. 285 ЦПК України, в судовому засіданні не було проголошено резолютивну частину та апелянту впродовж трьох днів не було вручено (надіслано) повний текст оскаржуваної постанови.
Зазначає, що в період з 9 по 13 грудня 2024 року він ( ОСОБА_1 ) перебував у відрядженні за межами України, що підтверджується витягом з наказу про відрядження (витяг з наказу N?49-в від 6 грудня 2024 року доданий до матеріалів справи).
Уповноваженою особою Ради адвокатів Донецької області при складанні протоколу порушено вимоги ст. 254 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення складений за відсутності ОСОБА_1 та другий примірник йому не вручений), а також порушено конституційне право останнього на захист та на професійну правничу допомогу. Заочного складання протоколу про адміністративне правопорушення КУпАП не передбачено.
Зазначає, що уповноваженою особою Ради адвокатів Донецької області ОСОБА_5 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ДН N?13 від 11 грудня 2024 року не було виконано вимоги ст. 256 КУпАП.
Також, вважає, що Шевченківським районним судом м. Києва не враховані його доводи щодо фальсифікації адміністративних матеріалів справи.
Заява (звернення) про порушення провадження по адміністративному правопорушенню відносно ОСОБА_1 за підписом адвоката ОСОБА_4, яка міститься в матеріалах справи, не містить штампу вхідної кореспонденції, а також резолюції Голови Ради адвокатів Донецької області Керанчук Л.Л. з визначення уповноваженої особи на розгляд вказаної заяви і складання протоколу серед посадових осіб вказаної ради адвокатів, а отже виникають обґрунтовані сумніви щодо виконання вимог п. 149, 151, 152, 157 Інструкції з діловодства у регіональних органах адвокатського самоврядування N?32/1/3-13 від 20 червня 2013 року про реєстрацію у Раді адвокатів Донецької області у реєстрі вхідної кореспонденції заяв адвокатів на складання адміністративних протоколів, заведення контрольно-реєстраційної картки, передання на розгляд Голові ради адвокатів, сам розгляд Головою ради адвокатів Донецької області Керанчук Л.Л. з визначення виконавця - відповідної уповноваженої особи на складання протоколу та передання цієї заяви виконавцеві.
Заяву адвоката ОСОБА_4 про порушення провадження про адміністративне правопорушення було зареєстровано в Раді адвокатів Донецької області 10 грудня 2024 року за вх. №141, а протокол про адміністративне правопорушення ДН № 13 складено 11 грудня 2024 прку до 11-00 години (точний час не відомий), вважає, що всі ці дії були вчинені до отримання Керанчук Л.Л. в м. Слов?янськ поштового відправлення з трекінгом 59001274333964.
Окремо звертає увагу суду на те, що Рада адвокатів Донецької області, зокрема її Голова, знаходиться в м. Краматорськ (до матеріалів справи доданий лист НААУ від 24 жовтня 2024 року). Інших адрес, у тому числі у м. Слов?янську, немає.
Крім того, ОСОБА_4 на підтвердження ніби-то заподіяння йому майнової шкоди також до інших протоколів про адміністративні правопорушення, складених уповноваженою особою Ради адвокатів Донецької області, відносно ОСОБА_1 , які наразі розглядаються в Шевченківському районному суді м. Києва, а саме: протокол серії дн №11 від 11 грудня 2024 року (справа №761/47346/24), протокол серії ДН N?15 від 11 грудня 2024 року (справа №761/48103/24), протокол серії ДН N?13 від 11 грудня 2024 року (справа №761/47625/24) доданий чек ТОВ «Нова пошта» з трекінгом 59001274333964.
Таким чином, адвокат ОСОБА_4 та уповноважена особа ОСОБА_5 не тільки намагаються видати суму витрат на пересилання поштової кореспонденції за майнову шкоду, а також для цього використовують один і той самий чек про відправлення чогось (немає опису вкладення) приватній особі в період часу який не має відношення до даних адміністративних матеріалів, а також суму у розмірі 65,00 грн. штучно збільшують мінімум в 4 рази, зазначаючи даний чек в усіх протоколах.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Акопян М. А. повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, а тому суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності.
ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду повторно не з'явився, про день та час розгляду справи судом повідомлений у встановленому порядку,що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Акопян М. А., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як передбачено ст. 251 КУпАП.
Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченими ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» № 39598/0з від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДН № 13 від 11 грудня 2024 року, складеного уповноваженим членом Ради адвокатів Донецької області на складання протоколів про адміністративні правопорушення у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», діючого на підставі рішення Ради адвокатів Донецької області від 30 листопада 2022 року та довіреності від 15 січня 2024 року, виданої Радою адвокатів Донецької області, ОСОБА_5 , встановив, що адвокат ОСОБА_4, який обліковується у Раді адвокатів Донецької області, надаючи правову допомогу в межах дисциплінарного провадження, яке знаходиться у провадженні КДКА Донецької області і відкрите за заявою посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у порядку ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», звернувся з адвокатським запитом № Б-3 від 11 листопада 2024 року до посадової особи Фонду, яка підписала скаргу до КДКА, ОСОБА_1 в якому просив:
1. Надати інформацію, чи складався відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 9 ст. 212-3 КУПАП.
2. Надати копію протоколу відносно ОСОБА_1 , складеного уповноваженою особою Ради адвокатів Донецької області про адміністративне правопорушення за ч. 9 ст. 212-3 КУпАП»
3. Надати копію рішення суду про результати розгляду протоколу відносно ОСОБА_1 , складеного уповноваженою особою Ради адвокатів Донецької області про адміністративне правопорушення за ч. 9 ст. 212-3 КУпАП».
До адвокатського запиту № Б-3 від 11 листопада 2024 року, на виконання ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом ОСОБА_4 були долучені посвідчені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру.
У вказаному протоколі також зазначено, що 10 грудня 2024 року посадовою особою Фонду ОСОБА_1 на адресу адвоката ОСОБА_4 було надіслано листа за вих. № 61-11653/24 на бланку Фонду, за підписом посадової особи - заступника директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 , в якому відсутня запитувана адвокатом інформація, що має ознаки неправомірної відмови в наданні інформації.
Таким чином, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, знаходячись за адресою: м. Київ, вулиця Січових Стрільців, 17, в приміщенні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 20 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» листом № 61-11493/24 неправомірно відмовив адвокату ОСОБА_4 у наданні інформації, сформованої у адвокатському запиті № Б-3 від 11 листопада 2024 року, чим порушив законне право адвоката на отримання інформації.
Також у протоколі зазначено, що при складанні адміністративного протоколу Уповноваженим були з?ясовані додаткові обставини про те, що ОСОБА_1 , знаходячись на посаді заступника директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, протягом 2023-2024 років вчинив понад 12 повторних адміністративних правопорушень, передбачених ч.5,ч.9 ст.212-3КУпАП, останнє з котрих встановлено постановою Київського апеляційного суду від 25.11. 2024 року по справі № 761/28460/24, тому системна протиправна поведінка ОСОБА_1 обтяжує його відповідальність по зазначеному адміністративному порушенню та має ознаки повторного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 протягом року, відповідальність за що передбачена ч. 9 ст. 212-3 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 212-3 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1020 грн, суд першої інстанції посилався на те, що дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ДН №13 від 11 грудня 2024 року, копії супровідного листа до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , що був скерований останньому, підтверджень відправки, копії адвокатського запиту адвоката ОСОБА_4, зареєстрованого за вихідним №Б-3 від 11.11.2024, копії відповіді на адвокатський запит №61-11653/24 від 14.11.2024, копії заяви (звернення) про порушення провадження по адміністративному правопорушенню, копії документів ОСОБА_4 , копії письмових пояснень ОСОБА_4 , копії листа ОСОБА_1 від 10.12.2024 №644, витягу з протоколу №12 засідання Ради адвокатів Донецької області від 30.11.2022 , копії довіреності №3 від 15.01.2024, копії постанови Київського апеляційного суду від 25.11.2024 (справа №761/28460/24, провадження №33/824/4985/2024), суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 212-3 КУпАП, у зв'язку з чим він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції із такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Частина 5 ст. 212-3 КУпАП встановлює відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Частиною 9 ст. 212-3 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - восьмою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктивна сторона вказаного порушення полягає у неправомірній відмові в наданні інформації, наданні інформації на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, що не відповідає дійсності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Частина 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш, як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
З приєднаних до протоколу про адміністративне правопорушення документів встановлено, що 11 листопада 2024 року адвокат ОСОБА_4 направив адвокатський запит № Б-3, адресований ОСОБА_1 як посадовій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому зазначив, що у провадженні КДКА Донецької області знаходиться скарга, підписана ОСОБА_1 , який зазначив адресу для листування - 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 17, а саме: адресу свого місця роботи, де ОСОБА_1 займає посаду заступника директора-розпорядника у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб.
ОСОБА_1 , на думку клієнта адвоката ОСОБА_4, у скарзі до КДКА Донецької області безпідставно звинуватив адвоката ОСОБА_2 у колабораційній діяльності та у низькому професійному рівні, зазначаючи про нібито не проходження адвокатом підвищення кваліфікації. З метою підготовки позовної заяви до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, стягнення моральної та матеріальної шкоди, збору документів, доказів, які будуть предметом розгляду складом Дисциплінарної палати КДКА Донецької області, підготовки ґрунтовної відповіді адвоката на вимогу члена КДКА, керуючись ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат ОСОБА_4 просив надати інформацію та копії документів, а саме:
1. Надати інформацію, чи складався відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 9 ст. 212-3 КУПАП.
2. Надати копію протоколу відносно ОСОБА_1 , складеного уповноваженою особою Ради адвокатів Донецької області про адміністративне правопорушення за ч. 9 ст. 212-3 КУпАП»
3. Надати копію рішення суду про результати розгляду протоколу відносно ОСОБА_1 , складеного уповноваженою особою Ради адвокатів Донецької області про адміністративне правопорушення за ч. 9 ст. 212-3 КУпАП».
До вказаного адвокатського запиту були долучені фотокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та фотокопія ордеру.
Листом № 61-11563/24 заступником директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_4 повідомлено, що в розумінні ст.ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит може персоніфіковано адресуватися посадовим особам тільки органів державної влади та місцевого самоврядування. В усіх інших випадках адвокатський запит надсилається підприємству, установі, організації, громадському об'єднанню. Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою та не відноситься до органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Фонд не є бюджетною установою і на діяльність Фонду не поширюються положення Закону України «Про державну службу». Таким чином, діючим законодавством України не передбачено право адвоката на звернення з адвокатським запитом безпосередньо до посадової чи службової особи Фонду. Враховуючи вищенаведене, правових підстав для надання Фондом запитуваної Вами інформації не вбачається, оскільки адвокатський запит від 11 листопада 2024 року вих. № Б-3 адресовано неналежному суб'єкту (розпоряднику інформації) та оформлено з порушеннями вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Також, повідомлено, що у відповідності до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може звертатися із адвокатськими запитами до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб), однак до адвокатського запиту не долучено підтверджуючі документи з отримання згоди ОСОБА_1 на звернення до нього, як до фізичної особи, із адвокатським запитом.
Зазначив, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та п. 9 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката має право кожен, кому відомі факти такої поведінки. У скарзі висловлено відповідну точку зору та бачення щодо певних обставин, які підлягають перевірці у встановленому законом порядку.
Також, зазначено, що статтями 38-40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що після реєстрації скарги щодо адвоката, за дорученням голови дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури проводиться перевірка відомостей, викладених у заяві (скарзі). При розгляді дисциплінарної справи на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури заслуховується повідомлення члена дисциплінарної палати про результати проведення перевірки, здійснюється подання доказів, висловлювання заперечень та надання пояснень заінтересованими особами (п. 44 Положення). Таким чином, реалізація передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та відповідним Положенням прав буде здійснюватися після порушення дисциплінарної справи.
За змістом статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Статтею 11 вказаного закону визначено, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду. Виконавча дирекція Фонду складається з семи членів. Директор - розпорядник Фонду та його заступники входять до складу виконавчої дирекції Фонду за посадою.
Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначає ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обумовлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За правилами статті 5 вказаного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» врегульовано оформлення запитів на отримання публічної інформації.
Частиною першою вказаної статті визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п'ята статті 19 Закону «Про доступ до публічної інформації»).
В силу частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
З листа від 14 листопада 2024 року заступника директора - розпорядника Фонду ОСОБА_1 вбачається, що правових підстав для надання Фондом запитуваної адвокатом ОСОБА_4 інформації не вбачається, оскільки адвокатський запит від 11 листопада 2024 року вих. № Б-3 адресовано неналежному суб'єкту (розпоряднику інформації), а тому Фонд не є розпорядником таких документів та не має повноважень їх надання.
Якщо адвокатський запит стосується надання публічної інформації, адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зобов'язаний послатися, як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, й на відповідні статті Закону «Про доступ до публічної інформації», а також дотриматись вимог останнього, звернувши увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 серпня 2022 року у справі № 520/13981/21.
Запит адвоката ОСОБА_4 від 11 листопада 2024 року таких посилань не містить та не відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».
В свою чергу, адвокатський запит від 11 листопада 2024 року адвоката ОСОБА_4 , який адресований ОСОБА_1 , як посадовій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме- заступнику директора-розпорядника Фонду, містить вимогу щодо надання інформації та відповідних документів, які стосуються скарги фізичної особи ОСОБА_1 до КДКА Донецької області на адвоката ОСОБА_2
Проте, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є розпорядником запитуваної адвокатом ОСОБА_4 інформації щодо надання підтверджуючих документів про висновки ОСОБА_1 , як фізичної особи, щодо діяльності адвоката ОСОБА_2, що були ним зроблені у скарзі до КДКА Донецької області від 15 жовтня 2024 року.
Доказів звернення адвокатом ОСОБА_4 11 листопада 2024 року до ОСОБА_1 , як фізичної особи, щодо його скарги до КДКА Донецької області від 15 жовтня 2024 року, матеріали адміністративної справи не містять.
Таким чином, зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДН № 13 від 11 грудня 2024 року про те, що заступником директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 було відмовлено у наданні відповіді на адвокатський запит адвоката ОСОБА_4 від 11 листопада 2024 року № Б-3, що становить склад адміністративного правопорушення, не відповідає обставинам даної справи.
Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 9 ст. 212-3 КУпАП, особа, що складала протокол про адміністративне правопорушення серії ДН № 13 від 11 грудня 2024 року, не додала до протоколу документи, які підтверджують наявність повторності у діях ОСОБА_1 і що вказані дії були вчиненні протягом року.
Як вбачається із постанови Київського апеляційного суду 25 листопада 2024 року у справі №761/28460/24 апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 А. задоволено.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2024 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , працюючого на посаді заступника директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, скасовано.
Прийнято нову постанову, якою визнано ОСОБА_1 , працюючого на посаді заступника директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вчинення правопорушення, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП, та на підставі ст.38, 247 КУпАП закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Поряд з цим, ч. 9 ст. 212-3 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - восьмою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
З огляду на те, що постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладало внаслідок закінчення строків накладення адміністративного стягнення, то кваліфікація дій ОСОБА_1 , як повторність вчинення правопорушення протягом року, не знайшла свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Дані про подію, зокрема час, місце та обставини правопорушення, є істотною складовою формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частиною складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов'язковому доказуванню.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, стандарти, установлені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справи "Лучанінова проти України" (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", заява № 36673/04), "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08)).
Ці стандарти полягають у тому, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певна особа має доводити в суді, а також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки в такий спосіб неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що за обставинами справи та наявними у справі документами встановлено, що адвокат ОСОБА_4 направив на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 6 адвокатських запитів для отримання значного обсягу документів, а згідно тверджень захисника ОСОБА_1 загалом таких запитів було 7 (клопотання про закриття адміністративного провадження від 13.01.2025) щодо надання правової допомоги адвокату ОСОБА_2 у зв'язку із розглядом поданої скарги в КДКА Дніпропетровської області.
Адвокат не може зловживати наданим йому законом правом на отримання документів та інформації на підставі адвокатського запиту.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 9 ст. 212-3 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши викладене, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції помилковими та такими що не узгоджуються із матеріалами справи та прийшов до висновку про скасування постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 рокувідносно ОСОБА_1 з огляду на встановлену відсутність у його діях повторності вчинення правопорушення протягом року за що передбачена відповідальність за ч. 9 ст. 212-3 КУпАП.
З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.9 ст. 212-3 КУпАП, а тому постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Акопян Марії Анатоліївни задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.9 ст 212-3 КУпАП закрити на підставі п.1. ч.1. ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна