27 березня 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного судуБалацька Г.О. за участю:
особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне
правопорушення, - ОСОБА_1
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного судуміста Києва від 17 лютого 2023 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Цією ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17.000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постановою суду визнано доведеним те, що 11.11.2022 о 20-57 год. в м. Києві по вул. Богатирській, 26-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; різке почервоніння шкірних покровів обличчя; виражене тремтіння пальців рук.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 474368, 472277, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 17.02.2023, а провадження в справі закрити.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує, щоу складеному щодо нього протоколі зазначено, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження на стан сп'яніння чим порушив п. 2.5 ПДР України, при цьому на відео, що наявне в матеріалах справи на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці, він- ОСОБА_1 погоджується, водночас, працівники поліції відмовляють від проходження огляду мотивуючи, що буде встановлено факт сп'яніння.
Зазначає, що такі дії працівників поліції носять провокативний характер, оскільки згідно вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти обов'язків огляд на стан сп'яніння, при цьому працівники поліції натякають йому- ОСОБА_1 , що варто відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, але тим самим це буде порушення законодавства, а саме ст. 130 КУпАП.
Водночас зазначає, якщо працівники поліції мали підозру, що він- ОСОБА_1 порушив п. 2.9 ПДР України повинні довести вину, як це передбачено КУпАП.
Крім того, аналогічну позицію висловив Європейський суд з прав людини у рішенні справи "Бантиш та інші проти України" заява "13063/18 в якому йшла мова, що прокурори зобов'язані брати участь у адміністративних справах, щодо притягнення водіїв за нетверезе водіння до адміністративної відповідальності, тобто навіть не працівники поліції а прокурори, як сторона обвинувачення за аналогією кримінального процесу повинні доводити вину правопорушника.
Стверджує ОСОБА_1 , що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримку в повному обсязі доводів апеляційної скарги про закриття провадження в справі, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об?єктивне з?ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов?язаний, зокрема, з?ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів справи за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушенняним п. 2.5 Правил дорожнього руху України - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Так, сам ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції не заперечував обставин того, що 11.11.2022 о 20-57 год. в м. Києві по вул. Богатирській, 26-Акерував транспортним засобом Ford Fusion з ознаками алкогольного сп'яніння.
Вину свою визнав та просив його пробачити, оскільки залишиться без роботи.
Отже, позиція ОСОБА_1 - є суперечливою, бо будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху, зокрема, п.2.5, який зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому, відмовляючись від проходження такого огляду, має нести відповідальність.
Вказані обставини можуть лише свідчити про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, винуватість якогоу його вчиненні доведена матеріалами провадження.
Так, як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№ 369678 від 11.11.2022, в цей день, о 20-57 год. в м. Києві по вул. Богатирській, 26-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; різке почервоніння шкірних покровів обличчя; виражене тремтіння пальців рук.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 474368, 472277, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1).
ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення 11.11.2022 були роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що свідчить його власноручно виконаний підпис (а.с. 1).
Свої права у провадженні за досліджуваним протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 використовував на власним розсудом, зокрема залучивши захисника в суді першої інстанції (а.с. 8-9) тощо.
Даний протокол складений уповноваженою на те особою - поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону 2 полку 1 УПП в м. Києві ДПП, капралом поліції Максименко М.А., дії якого ані ОСОБА_1 , ані в його інтересах - ОСОБА_3 не оскаржувалиі матеріали провадження таких даних не містять.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 при складанні протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП фактично визнав свою винуватість у його вчиненні за вище вказаних обставинах з огляду на те, що в графі "пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення" ним- ОСОБА_1 власноручно зазначено, що "зобов'язуюсь не керувати тз протягом 24 годин з цього моменту (а.с. 1).
Окрім того, в своїх письмових поясненнях наданих суду першої інстанції. ОСОБА_1 пояснив, що 11.11.2022 його зупинили працівники поліції на блок-посту, під час перевірки документів працівники поліції запропонували пройти огляд на стан сп'яніння.
Він- ОСОБА_1 погодився пройти на місці.
Працівники поліції запитали: "Чи я вживав алкогольні напої? ", він- ОСОБА_1 відповів, що вживав (а.с. 12).
Доводи сторони захисту в суді апеляційної інстанції, що прокурори зобов'язані брати участь у адміністративних справах, щодо притягнення водіїв за нетверезе водіння до адміністративної відповідальності, то суд роз'яснює наступне.
Статтею 7 КУпАП регламентовано порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, участь прокурора під час розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачена лише у випадках, коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Участь представника органу, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення нормами КУпАП також не передбачена.
З урахуванням того, що на час розгляду апеляційної скарги відповідні зміни до національного законодавства на виконання правових позицій Європейського суду з прав людини щодо участі прокурора у справах про адміністративні правопорушення не було внесено , суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в іншому порядку, аніж передбачений КУпАП, розглянути справу про адміністративне правопорушення, та забезпечити участь прокурора.
Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.06.2006 зазначено, що заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене Рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді.
До таких заходів відносяться, зокрема, внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2020 ( справа №1-42/2004, провадження №13-87зво19) зазначено, що вдосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін і доповнень є прерогативою законодавчої гілки влади і не належить до повноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України, повноваженнями якого охоплюється внесення змін до чинного законодавства України, в тому числі і на виконання рішень міжнародної судової установи.
Стосовно доводів про підбурювання поліцейськими ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.
КУпАП не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство, натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв.
Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб'єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008).
Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.
Таким чином, у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.
При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори:
- наявність підстав для проведення відповідних заходів;
- роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину.
Таким чином, потрібно взяти до уваги наступні обставини: підставу для зупинки; поведінка працівника поліції; ознаки сп'яніння водія; дії водія щодо пропозиції працівника поліції пройти огляд на встановлення стану сп'яніння.
Так, з переглянутого відеозапису не встановлено того, що поліцейські своїми активними діями спонукали водія ОСОБА_1 прийняти рішення про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, відтак немає підстав вважати, що поліцейські спровокували водія до вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Рішення про відмову від проходження огляду на стан сп'яніння було прийнято свідомо водієм ОСОБА_1 без будь-якого тиску.
За наведеним, в сукупності, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов до ґрунтовного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено.
Не вказала на такі обставини, щоб заслуговували на увагу, і сторона захисту.
Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП - відповідає меті адміністративного стягнення та загальним засадам його накладення у відповідності до положень ст. 23 КУпАП.
У рішенні по справі "О?Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07.07.2016 № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
А тому, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху за обставин, встановлених судом, буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що є ефективним.
За викладеним апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17.000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О. Балацька