Справа №461/2475/25
23 червня 2025 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.
секретар судового засідання Старовецька С.І.
за участю: представника позивача Концур О.А.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 05506460) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за надані послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відшкодування шкоди, -
ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до Галицького районного суду м. Львова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2024 по 28.02.2025 в сумі 9 259,70 грн., пеню в сумі - 544,97 грн. а також судовий збір в розмірі - 3 028,00 грн.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. З 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. Відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а отже користуються послугами центрального опалення (постачання теплової енергії), які надає ЛМКП “Львівтеплоенерго». Споживання послуги квартирою АДРЕСА_2 обліковується будинковим приладом обліку теплової енергії. Однак, всупереч п.5 ч.2 ст. 7, ст.9. Закону України «Про житлово-комунальні послуги, п.5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідач не виконав свого обов'язку щодо сплати наданих йому послуг а тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого розміру пені та трьох процентів річних простроченої суми, за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2024 по 28.02.2025 року на загальну суму 9 259,70 грн. пеню в сумі - 544,97 за період з 01.02.2024 по 28.02.2025 року. У зв'язку з цим просить позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», який прийнятий до спільного розгляду з первісним, про стягнення на його користь завданої шкоди.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що він не приєднався та не акцептував договір з ЛМКП «Львівтеплоенерго», і учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг не виступає; послугами централізованого опалення (постачання теплової енергії) не користується. Вважає, що внаслідок неправомірних дій ЛМКП «Львівтеплоенерго» йому завдано моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 48 448 грн., виходячи із 32 неоподаткованих мінімумів, що дорівнюють тридцять двом розмірам податкової соціальної пільги станом на2025 рік.
В судовому засіданні представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Просила відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Відповідач за первісним (позивач за зустрічним) позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні первісний позов заперечив, зустрічний підтримав та просив задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Відносини у сфері житлово-комунальних послуг врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11,2017 № 2189-VIII, Законом України «Про теплопостачання» від 02,06.2005 № 2633-ІУ, а також відповідними постановами Кабінету Міністрів України та рішеннями органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11,2017 № 2189-VIII учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189: індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Пунктами 1 та 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189 передбачено, що споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та з 1 липня 2014 року вважається укладеним між: Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житло-комунальні послуги» (дачі по тексту - Виконавець) та Споживачем (власником/співвласником/ балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).
Матеріалами справи встановлено, що з 1 грудня 2021 року з відповідачами є укладені індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання, типова форма яких затверджена постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021. За умовами вказаних договорів ЛМКП «Львівтеплоенерго» (Виконавець) зобов'язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договорами.
Зазначені договори розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Цією ж статтею, частиною 3 встановлено: дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово- комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Крім цього, відповідно до ст.ст. 67, 68 Житлового Кодексу Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до п. 3.1 Договору приєднання розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за спожиті послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. А згідно з п. 4,2 Договору приєднання споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.
Пунктом 34 Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. А відповідно до підпункту 3 пункту 41 споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово- комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Згідно п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Судом встановлено, що квартира, щодо якої виникла вказана заборгованість, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
З довідки з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації № 1 від 22.01.2025 вбачається, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а отже користуються послугами центрального опалення (постачання теплової енергії), які надає ЛМКП “Львівтеплоенерго».
Відповідачам для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_2 . а також щомісячно направлялися повідомлення про нарахування вартості та кількості наданих послуг з метою їх оплати.
Споживання послуги квартирою АДРЕСА_2 обліковується будинковим приладом обліку теплової енергії.
Відповідно, за даною адресою нарахування кількості та вартості послуги: з 01.12.2021 проводяться - згідно показів загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії, відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 № 1022), та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 та встановлених тарифів;
Частиною 1 ст. 10 Закону № 2189 встановлено, що ціни (тарифи) на житлово- комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до п. 2.1 Договору приєднання, тарифи на послуги встановлюються уповноваженим органом на момент надання таких послуг, тобто Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до ст. 16 Закону України “Теплопостачання», законів України “Про житлово-комунальні послуги», “Про Державне регулювання у сфері комунальних послуг», підпункту 5 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 2014 р. № 715/2014, своєю постановою затверджує ПОРЯДОК формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання.
Так, постановою НКРЕКП від 10.12.2018 № 1755 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ЛМКП «ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО», яке є виконавцем цих послуг» установлені тарифи, за якими Відповідач зобов'язаний оплачувати надану йому послугу.
Отже, споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувалися. Оплата за спожиті послуги повинна здійснюватися до кінця розрахункового періоду (місяця).
В силу ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Варно звернути увагу, що 29 грудня 2023 року постановою № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати житлово - комунальних послуг» Кабінет Міністрів України скасував заборону на припинення надання житлово - комунальних послуг та нарахування штрафів та пені.
Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово - комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому у договорі але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку плати за житлово - комунальні послуги.
Вищевказане відповідає п. 41 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 та пролонгується у п .44, 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води затвердженими постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021.
Таким чином, всупереч п. 5 ч. 2 ст. 7, ст. 9. Закону України « Про житлово - комунальні послуги, п. 5 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії відповідач не виконав свого обов'язку щодо сплати наданихйому послуг а тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого розміру пені та трьох процентів річних простроченої суми, за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2024 по 28.02.2025 року на загальну суму 9 259,70 грн. пеню в сумі - 544,97 за період з 01.02.2024 по 28.02.2025 року.
У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 вказує на те, що він не приєднувався та не акцептував договір з ЛМКП «Львівтеплоенерго», і учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг не виступає; послугами централізованого опалення (постачання теплової енергії) не користується. Вважає, що внаслідок дій ЛМКП «Львівтеплоенерго» йому завдано шкоду, яку оцінює в розмірі 48 448 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
У статті 16 ЦК України визначений загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України не визначено таких способів захисту, як ястягнути суму а розмірі завданої шкоди.
Однак, зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 не вбачається, яке саме порушене, невизнане або оспорюване право позивача за зустрічним позовом підлягає судовому захисту, а також відсутні вимоги щодо предмета спору та їх обгрунтування.
Відповідно до п. 1, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відтак, укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі типового договору, визначено як обов'язок, а не як право споживача. Крім цього, відповідно до змісту положень зазначеного Закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі припинення у встановленому порядку користування такими послугами, а не через непогодження сторонами умов такого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 5 ст. 13 вказаного закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до п. З розділу VI «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
На виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022. А постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1023.
Зміни, що були внесені до Правил №830 та Правил №1182, набули чинності з 01.10.2021.
Відтак, враховуючи те, що співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 не прийняли модель організації договірних відносин, за замовчуванням споживачі послуги з постачання теплової енергії автоматично перейшли на нові договірні відносини. А тому, в силу вимог закону, з 1 грудня 2021 року з ОСОБА_1 є укладеними індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання (розміщені на офіційному веб-сайті ЛМКП «Львівтеплоенерго» за посиланням: https://lmkp.lte.lviv.ua), типова форма яких затверджена згаданими постановами Кабінету Міністрів України №1022, №1023 від 08.09.2021.
Вищевказане встановлене рішенням Галицького районного суду м. Львова у справі 461/560/25 від 26 березня 2025 року за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, де суд прийшов до висновку, що між відповідачем ОСОБА_1 та ЛМКП «Львівтеплоенерго» встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: позивач надавав послуги відповідачу, останній такими послугами користувався для задоволення своїх потреб, та не відмовлявся від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, проте оплату за такі послуги не проводив.
Таким чином, між ОСОБА_1 та ЛМКП «Львівтеплоенерго» встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: Виконавець надавав споживачу послуги постачання теплової енергії квартири. Відповідач такими послугами користувався та не відмовлялися від них у встановленому законом порядку.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6- 2951цс15, в якій зазначено, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. За таких обставин із загальним висновком судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій про те, що відсутність укладення договору з позивачем не позбавляє відповідача обоє'язку оплачувати надані йому послуги, можна погодитися, а також у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16- ц, від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що договірних відносин між позивачем та відповідачем немає і тому послуга ним не споживається, не можуть заслуговувати на увагу.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання постачання теплової енергії.
Щодо питання індивідуального споживача та факту надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до п.1 Рішення 968 від 30.10.2020 року суб'єктам господарювання, які виступають виконавцями житлово - комунальної послуги (в даному випадку це ЛМКП «Львівтеплоенерго»), надано право користування реєстром територіальної громади м. Львів в частині перегляду інформації та одержання витягу, та довідок про кількість зареєстрованих осіб.
Відповідно до сформованої довідки з реєстру територіальної громади м. Львів про місце проживання, склад сім'ї і реєстрації ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , чого сам ОСОБА_1 не заперечує.
Крім того, відповідно до пояснень ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві, він є й співвласником квартири АДРЕСА_2 , якому ЛМКП «Львівтеплоенерго» надає послугу з постачання теплової енергії, в тому числі й квартирі відповідача, що підтверджується актами про включення системи теплопостачання до будинку Словацького 2.
Враховуючи вищевикладене, згідно п. 6 ч. 1. ст. 1 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги», ОСОБА_1 є споживачем послуги з постачання теплової енергії.
Твердження ОСОБА_1 про непроживання у квартирі як підставу звільнення від сплати комунальних послуг не грунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки згідно зі ст.13 Конституції України власність зобов'язує.
Відповідно до вимог ст.317 ЦК У країни власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц зроблено правовий висновок проте, що непроживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє від обов'язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг.
Щодо питання особового рахунку, то такий відкривається на житлове приміщення, до якого надається послуга теплопостачання. В подальшому корективи до особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника на підставі правоустановчих документів, згідно п. 47 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в які внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022. Виконавець має право отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання йому витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, опалювану площу (об'єм) приміщення споживача у випадках та порядку, передбачених договором.
Оскільки звернення, з підтверджувальними документами щодо вищенаведеного та щодо зміни власника житла до ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надходило, не було належних підстав для внесення відповідних змін.
Посилання ОСОБА_1 на заяву долучену до матеріалів справи та ухвалу про скасування судового наказу 461/5388/23 яким з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» стягнуто заборгованість за надані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) за період з 01.02.2022 по 31.05.2023, не стосується даного предмету спору та періоду заборгованості, а тому не заслуговує уваги суду.
Доказів про те, що в помешканні немає тепла і батареї «завоздушені» відповідач суду не надав. Підтвердив суду, що користується приміщенням,в якому працює його благодійний фонд.
Суд також не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що крім нього є і інші власники квартири, яка складається із п'яти кімнат, оскільки із вбачається із матеріалів справи , і цього не оспорює ОСОБА_1 , він є власником двох кімнат в кв. АДРЕСА_2 , площею 43,20 кв.м. і особовий рахунок на оплату за надану послугу центрального опалення розраховано саме з цієї площі. (а.с.9,10).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
В ході розгляду справи здобуто докази, які надають суду підстави зобов'язати відповідача ОСОБА_1 , як споживача послуг, відшкодувати вартість необлікованої електричної енергії, оскільки доведеним є порушення споживачами правил користування електричною енергією.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом знайшли своє ствердження під час розгляду справи, а тому підлягають до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є законним представником дитини-інваліда (посвідчення Серія НОМЕР_3 ).
Враховуючи, що позов задоволено, а відповідача звільнено від сплати судового збору, сплачений позивачем судовий збір при подачі позовної заяви слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.4,5,76,77,79,141,259,263-265,268,273, 274-284,354 ЦПК України, суд,-
позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2024 по 28.02.2025, в розмірі 9 259,70 грн. та пеню в сумі 544,97 грн
Компенсувати Львівському міському комунальному підприємству «Львівтеплоенерго» за рахунок держави 3028 грн судового збору за подання позовної заяви.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про відшкодування шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 26.06.2025.
Суддя І.Р.Волоско