21 березня 2025 року
м. Київ
справа № 295/14738/24
провадження № 61-3002ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, відшкодування моральної шкоди,
5 березня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Богунського районного
суду м. Житомира від 14 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строкуна касаційне оскарження судових рішень, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_1
не порушував процесуальний строк на касаційне оскарження, оскільки строк для подання касаційної скарги необхідно відліковувати з 27 лютого 2025 року,що є датою надсилання заявникові ухвали Верховного Суду від 25 лютого 2025 року про повернення касаційної скарги.
Вказані заявником обставини не змінюють порядок обчислення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, визначеного абзацом другим
частини першої статті 390 ЦПК України.
Касаційний суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальний строк, зокрема строк на касаційне оскарження, у разі повторного подання касаційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на касаційне оскарження;
- повторне подання касаційної скарги відбулось в межах строку касаційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на касаційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з касаційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих касаційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об?єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду касаційної інстанції, й не могли бути усунені скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Вказаний висновок щодо поновлення процесуальних строків викладений Верховним Судом в постанові від 24 липня 2023 року у справі N? 200/3692/21.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 8 жовтня 2020 року
у справі N? 9901/32/20 зробила висновок, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Верховний Суд двічі повертав касаційні скарги ОСОБА_2
на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення заявникові касаційних скарг, які не відповідали вимозі процесуального законодавства, не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.
Так, в ухвалі Верховного Суду від 25 лютого 2025 року заявнику було роз'яснено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
При цьому подаючи втретє касаційну скаргу заявник повторно не дотримується вимог процесуального закону щодо форми та змісту касаційної скарги, а саме не наводить підстав касаційного оскарження судових рішень, не зазначає, які норми процесуального права судами застосовано неправильно, відтак обставини, що стали підставою для повернення касаційної скарги не припинили своє існування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Ураховуючи викладене,заявник має право подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 14 жовтня 2024 року та постанови Житомирського апеляційного суду
від 23 грудня 2024 року із зазначеннямінших підстав для поновлення такого строку та надати належні докази на підтвердження поважності причин йогопропуску.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (пункт 5 частини другої
статті 392 ЦПК України).
У касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано того, в чому полягає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;
3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;
6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті (стаття 409 ЦПК України).
З огляду на зазначене клопотання особи, яка подає касаційну скаргу не відповідає повноваженням суду касаційної інстанції, тому заявникові потрібно уточнити зміст такого клопотання з урахуванням статті 409 ЦПК України та повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у особи, яка подає касаційну скаргу, проте заявник у касаційній скарзі таких відомостей не зазначає.
Отже, на усунення вказаних недоліків заявнику необхідно подати до Верховного Суду нову редакцію касаційної скарги, оформлену у відповідності до вимог
статті 392 ЦПК України, в якій уточнити зміст викладеного в касаційній скарзі клопотання з урахуванням статті 409 ЦПК України та повноважень суду касаційної інстанції, навести обґрунтування того, в чому полягає порушення судами першої таапеляційної інстанцій норм процесуального права, надати копію нової редакції касаційної скарги для відповідача.
3гідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Касаційна скарга містить клопотання заявника про звільнення його від сплати судового збору на підставі пунктів 2, 13 частини першої статті 5, пункту 13
частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».
Зазначене клопотання заявника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачується за подання клопотання про визнання і виконання рішення іноземного суду відповідно до міжнародного договору України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України та яким не передбачено плату під час звернення до суду; подання апеляційної та касаційної скарг у таких справах.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Статтею 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць Україниотримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року
у справі № 545/1149/17 зазначила, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Предметом спору в цій справі є визнання незаконними рішення та дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 лютого 2022 року, відшкодування моральної шкоди у розмірі 180 000 грн.
Зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги не містить відомостей про те, що предмет та підстави позову ОСОБА_1 пов'язані із захистом його порушених прав саме як учасника бойових дій.
Тобто у цій справі спір не стосується захисту прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій, тому підстави для застосування пункту 13 частини першої
статті 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.
Крім того, справа № 295/14738/24 не входить до переліку справ, визначених
у пункті 2 частини першої статті 5, пункті 13 частини другої статті 3 Закону
України «Про судовий збір», а тому є безпідставними посилання заявника на вказані норми закону.
Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня
2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу
у розмірі 3 028,00 грн.
Отже, заявник має сплатити за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 605,60 грн (3 028 грн х 0,2), про що надати документ, що підтверджує його сплату.
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано до
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої
статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 14 жовтня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2024 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.
Якщо заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку, не буде подано заявником у зазначений строк, це буде підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
У разі невиконання у встановлений судом строк інших вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко