14 травня 2025 року
м. Київ
справа № 760/19627/22
провадження № 61-7617св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня
2023 року під головуванням судді Букіної О. М., постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В.,
Желепи О. В., Мазурик О. Ф. та додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 21 травня 2024 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Желепи О. В., Мазурик О. Ф. у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в загальному розмірі 13 325 458,80 грн, з яких: сума страхового відшкодування - 8 038 800 грн, пеня - 2 974 356 грн, втрати від інфляції - 2 067 835,15 грн, 3 % річних - 244 467,62 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до договору добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ і добровільного страхування майна
від 16 червня 2021 року № 51/21-И/Ж, який був укладений між відповідачем та позивачем, предметом договору страхування став житловий будинок з невід'ємними комунікаціями та зовнішнім і внутрішнім оздобленням за адресою: АДРЕСА_1 .
В ніч з 30 листопада 2021 року на 01 грудня 2021 року сталась пожежа у вищезазначеному будинку та будинок з невід'ємними комунікаціями, зовнішнім і внутрішнім оздобленням згоріли повністю.
01 грудня 2021 року позивач подав заяву про страховий випадок.
Однак, лише 16 травня 2022 року за вих. № 160522-162/ю відповідач надав відповідь на адвокатський запит позивача в якому повідомив, що згідно страхового акта, подію було кваліфіковано як не страховий випадок. Причиною відмови став висновок фахівця ОСОБА_2 від 23 лютого 2022 року № 02/22, складений за зверненням відповідача.
Позивач вважає, що у висновку фахівця ОСОБА_2 від 23 лютого 2022 року
№ 02/22 експертні пожежно-технічні дослідження були проведені неповно та без додержання існуючих методів дослідження та вимог посадової інструкції, що є порушенням принципів, відповідно до повноти та об'єктивності дослідження, визначених статтею 3 Закону України «Про судову експертизу».
На спростування цього висновку позивач до позовної заяви додав рецензію
від 25 серпня 2022 року на висновок фахівця ОСОБА_2 від 23 лютого
2022 року № 02/22 у якій зазначені невідповідності висновку фахівця.
Вказує, що відповідно до висновку експертного комплексного пожежно-технічного дослідження від 27 жовтня 2022 року № 74/22, яке було проведене на замовлення позивача, встановлено причину пожежі - коротке замикання між струмоведучими жилами проводу ввідної електропроводки внаслідок руйнації ізоляції проводу в місці входу проводу під кутову дошку, від його тертя об край дошки, на який провід завис після руйнації скоби натяжного анкера, яким він кріпився до краю даху будинку.
Зазначає, відповідно до «Акта про пожежу ДСНС України в Івано-Франківській області від 01 грудня 2021 року» пожежа в житловому будинку виникла 01 грудня
2021 року ймовірно через коротке замикання електромережі.
Відповідно до звіту № 120 ВЗНС Надвінянського РУ ГУ ДСНС про причину виникнення пожежі, яка мала місце 01 грудня 2021 року та листа начальника відділення № 1 Надвірянського РВП ГУНП України у Івано-Франківській області від 09 лютого
2022 року № 85052/01-2022 було визначено імовірну причину пожежі - коротке замикання електромережі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Солом'янський районний суд м. Києва рішенням від 05 липня 2023 року позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування») на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 8 038 800 грн, пеню у розмірі
765 777,60 грн, інфляційні втрати у розмірі 430 715,59 грн, 3 % річних у розмірі
62 940,62 грн.
В іншій частині позову відмовив.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову місцевий суд вважав, що саме через погодні умови в ніч з 30 листопада 2021 року на 01 грудня 2021 року, зокрема штормовий вітер, відбулось коротке замикання між струмоведучими жилами проводу ввідної електропроводки застрахованого житлового будинку (зокрема, внаслідок руйнації ізоляції проводу в місці входу проводу під кутову дошку, від його тертя об край дошки, на який провід завис після руйнації скоби натяжного анкера, яким він кріпився до даху будинку), через що в подальшому й почалась пожежа.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у здійсненні виплати страхового відшкодування. Суд першої інстанції вважав, що житловий будинок з невід'ємними комунікаціями та зовнішнім і внутрішнім оздобленням за адресою: АДРЕСА_1 в ніч з 30 листопада 2021 року на 01 грудня 2021 року внаслідок пожежі згорів вщент та відновленню не підлягає. Ринкова вартість об'єкта оцінки, яким є збитки внаслідок пожежі житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки 16 листопада 2022 року складає
8 885 000 грн.
Оскільки розмір страхової суми за договором становить 8 120 000 грн, що є меншим за ринкову вартість житлового будинку, тому суд дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у максимальному розмірі, передбаченому договором за вирахуванням 1 % франшизи, а саме
8 038 800 грн.
Також місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача пені, яка передбачена умовами договору за період з 20 квітня 2022 року по 27 грудня 2022 року у розмірі 765 777,60 грн
(3 038 800 грн х 0,1% х 252 дні = 765 777, 60 грн).
Відповідно до статті 625 ЦК України інфляційні втрати за період з 20 квітня 2022 року по 27 грудня 2022 року були визначені у розмірі 430 715,59 грн (3 038 800 грн х 1.141739 (сумарний розмір індексу інфляції за спірний період) - 3 038 800 грн
= 430 715, 59 грн) та 3 % річних 62 940,62 грн (3 038 800 грн х 3 % х 252 дні / 365 днів / 100 = 62 940,62 грн).
Київський апеляційний суд постановою від 26 березня 2024 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу
ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» задовольнив частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року скасував та ухвалив у справі нове судове рішення, яким позов задовольнив частково та стягнув на користь ОСОБА_1 із ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» страхове відшкодування в розмірі 2 328 873,49 грн. В іншій частині вимог відмовив.
Приймаючи оскаржену постанову апеляційний суд вказував, що відповідно до звіту про оцінку майна об'єкта нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на основі фактів, припущень і методології оцінки, використаних в оціночному аналізі, підсумкове значення вартості матеріального збитку станом на 03 грудня 2021 року складає 2 410 073 грн.
При цьому оцінювач визначив вартість досліджуваного майна із застосуванням комбінованого витратного та порівняльного підходу в рамках заміщення та складання калькуляції витрат на відновлення пошкодженого об'єкта та його складових частин, як сума вартості відновлювальних робіт з подальшим вирахуванням зносу. Огляд об'єкта проводився після настання пожежі - 03 грудня 2021 року в присутності власника та страховика. Дані огляду були зафіксовані в акті огляду майна, що є предметом оцінки. За результатами обчислення величини фізичного зносу будинку було визначено коефіцієнт зносу - 14 %. В таблицях наведений детальний перелік робіт і витрат, їх кількісні показники, за наступними розділами: 1 - стіни зовнішні, 2 - стіни внутрішні, 3 - перекриття, 4 - прорізи,
5 - сходи, 6 - оздоблення, 7 - сантехнічні роботи, 8 - електротехнічні роботи,
9 - покрівля, 10 - водоприймальна система.
Апеляційний суд вказав, що оцінка виконана відповідно до ЦК України, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в України», Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891, Національного стандарту № 1 «Загальні принципи оцінки майна й майнових прав», який був затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442.
Огляд оцінювачем Булейко О. А. проводився у присутності позивача.
Апеляційний суд зауважував, що позивач не вказав, що саме було неправильно зазначено оцінювачем Булейком О. А. при проведенні огляду, які дані викладені неточно або неповно, чому обсяг матеріалів та вартість робіт, які необхідні для відновлення будинку визначені експертом не є достатніми.
Врахувавши, що умовами договору страхування передбачена безумовна франшиза - 81 200 грн, розмір відшкодування становить 2 328 873,49 грн.
Аналізуючи арґументи апеляційної скарги позивача щодо зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, інфляційних страт та 3% річних та стягнення з відповідача пені - 2 974 356 грн, інфляційних втрат - 2 067 835,15 грн та 3 % річних - 244 467,62 грн, суд апеляційної інстанції вказував, що апелянт вважав, що після подання заяви про виплату страхового відшкодування 01 грудня 2021 року десятий робочий день на складання страхового акта є 15 грудня 2021 року. Оскільки кінцева дата для виплати страхового відшкодування припадала б на 22 грудня 2021 року, то днем, з якого слід обчислювати прострочення є 23 грудня 2021 року. Тому
ОСОБА_1 не погодився з розрахунком, який був зроблений судом з 19 квітня
2022 року - дня прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та просив здійснити перерахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних за період
з 23 грудня 2022 року.
Також ОСОБА_1 посилався на те, що суд першої інстанції припустився помилки та взяв для обрахунку розмір страхового відшкодування 3 038 800 грн, тоді як він становить 8 038 800 грн.
Здійснивши аналіз вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вказав, що доводи в цій частині є необґрунтованими, оскільки колегія суддів визначила іншу суму страхового відшкодування.
Додатковою постановою від 21 травня 2024 року Київський апеляційний суд стягнув на користь ОСОБА_1 з відповідача пеню в розмірі 770 990,77 грн, інфляційні втрати в розмірі 472 761, 21 грн, 3 % річних в розмірі 57 523, 16 грн, судові витрати в розмірі 12 405 грн.
Приймаючи додаткову постанову апеляційний суд вважав, що початок строку прострочення слід визначити з 01 березня 2022 року до дати звернення до суду -
27 грудня 2022 року, що становить 301 день.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначав, що при прийнятті постанови не було вирішено питання про стягнення судового збору на користь позивача з відповідача, який становить 12 405 грн та був сплачений позивачем при поданні позовної заяви в максимальному розмірі, встановленому законом.
Разом з тим вважав, що витрати, понесені позивачем на проведення рецензування звіту фахівця ОСОБА_2 від 23 лютого 2022 року № 02/22 в розмірі 24 000 грн, проведення пожежно-технічної експертизи в розмірі 46 000 грн, проведення незалежної оцінки майнових прав з метою визначення ринкової вартості матеріальних втрат, понесених внаслідок пожежі в розмірі 6 000 грн, не підлягають покладенню на відповідача, оскільки вони не були визнані належними доказами у справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року.
ОСОБА_1 , з урахуванням вимог доповненої касаційної скарги, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року в частині визначення початкового строку прострочення та вихідної суми страхового відшкодування для відповідного обчислення та залишити в силі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року, проте змінити його в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» пені в розмірі 765 777,60 грн, індексу інфляції в розмірі 430 715,59 грн, 3 % річних у розмірі 62 940,62 грн, збільшивши розмір стягнення пені з 765 777,60 грн до 2 974 356 грн, індексу інфляції з 430 715,59 грн
до 2 067835,15 грн та 3 % річних з 62 940,62 грн до 244 467,62 грн тим самим змінивши його у цій частині (чи то в протилежному випадку ухваливши нове рішення в такій частині).
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь позивача пеню в розмірі 2 974 356 грн, інфляційні в розмірі 2 067 835,15 грн, 3 % річних у розмірі 244 467,62 грн.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Підставою касаційного оскарження судових рішень представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі № 442/7080/20,
від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання можливості чи неможливості відхилення висновків комісії ДСНС стосовно встановлених наслідків пожежі, коли комісія деталізувала у своєму акті, що пожежею знищено житловий будинок, а суд без належного правового обґрунтування та допустимих доказів може відхилити такі висновки комісії ДСНС та зазначити, що має місце не знищення, а пошкодження об'єкта.
Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертів Вінницького відділення Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України від 02 лютого 2024 року
№ 424/425/24-21, оскільки вважав, що наданий суду висновок за формою та змістом є рецензією.
Суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме звіту від 13 березня 2023 року, оскільки субєкт оціночної діяльності не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Звіт також містить недоліки такі як відсутність погоджень виконаних робіт, відсутність погодження договірної ціни на будівництво житлового будинку, вади кошторисної документації, вади визначення величини фізичного зносу, правильності визначення відновлювальної вартості.
Додатково зазначає, що кінцева дата з виплати у разі визнання страхової події припала б на 22 грудня 2021 року, а тому відповідач вважається таким, що прострочив з 23 грудня 2021 року. Сума до виплати становить 8 038 800 грн, а тому саме з неї повинні обраховуватись заявлені позивачем до стягнення пеня, інфляційні та 3 % річних.
У червні 2024 року представник ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» Мамедова І. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 05 липня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження у справі.
Представник відповідача зазначає, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі
№ 753/731/16 та від 22 січня 2020 року у справі № 914/1495/18, оскільки подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування є самостійною підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування. При цьому переддоговірний обов'язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про об'єкти страхування і фактори ризику є проявом найвищої добросовісності, однак позивач такого принципу не дотримався.
Висновки судів також не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 643/2768/16-ц та позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 січня 2020 року у справі
№ 758/7236/15-ц.
Зауважує, що при укладенні договору страхування ОСОБА_1 надав відомості про те, що стіни будинку - повнотіла цегла, матеріал перегородок - цегла, відтак мова іде саме про стіни та перегородки всього будинку.
Зауважив, що при укладенні договору позивач надав проект житлового будинку де зазначено, що стіни та перестінки всього будинку виконані із цегли.
Однак після настання страхового випадку позивач надав копію технічного паспорта, в якому було зазначено, що перекриття виконане із дошки.
Суди на наведене увагу не звернули, а тому їх висновки про наявність підстав для задоволення позову помилкові, адже під час розгляду справи будо встановлено, що стіни першого та другого поверхів були виконані із дерева.
Додатково зазначає, що суди не надали належної оцінку тій обставині, що пожежу спричинили погодні умови у вигляді вітру, який вплинув на сумарну силу механічного навантаження ваги проводів (близько 87 кг) в прольоті відгалуження від опори повітряної лінії електропередачі до конструкції вводу будинку довжиною в 35 м, а тому помилково вважали, що подія є страховим випадком і підпадає під ризик «Стихійні явища».
Додатково зазначає, що відповідно до договору страхування відшкодування проводиться відповідно до «Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ», а згідно п. 4.2.2. за ризиком «Стихійні явища» збитки не підлягають відшкодуванню.
Наведені у касаційній скарзі мотиви незгоди із додатковою постановою апеляційного суду зводяться до того, що позивач не надав страховику всіх документів згідно п. 7.7 договору страхування, що в свою чергу спростовує прострочення страховика.
Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі сукупності наявних у страховика документів було прийняте 19 квітня 2022 року, а тому апеляційний суд не врахував, що страховик не порушив строки для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У поданому у серпні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги страхової компанії просив відмовити, а його власну касаційну скаргу просив задовольнити.
Вказує, що при укладенні договору страхування відомості, про якісні характеристики майна він надав правильні та такі, які відповідають дійсності.
Зауважує, що у додатку № 2 до договору страхування він зазначав, що «сіни» - цегла повнолітня, матеріал перегородок - цегла, однак відповідач штучно змінює слова та називає слово «стіни» замість слова «сіни». Проектна документація погоджена не була, а тому посилання на неї у висновку експерта ОСОБА_4 не заслуговує на увагу.
Додатково вказує, що твердження представника відповідача про те, що подія, яка мала місце не є страховим випадком помилкове, оскільки страховим випадком визнаються саме пожежі.
У поданому у серпні 2024 року до Верховного Суду представником ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» адвокатом Мамедовою І. відзиві на касаційну скаргу представник відповідача у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 просить відмовити.
Зауважує, що позивач у поданій касаційній скарзі фактично ставить питання про перевагу одних доказів над іншими, а Верховний Суд в силу своїх повноважень не може вирішувати питання про достовірність чи недостовірність доказів та перевагу одних доказів над іншими.
Позивач не надав жодного доказу та не навів жодної обставини, яка б не дозволила апеляційному суду визнати належним доказом, який підтверджує розмір заподіяної шкоди висновок наданий представником страхової компанії та складений судовим експертом Булейком О. А.
Зауважує також, що позивач не надав суду жодних доказів того, що будинок знищений повністю та не підлягає відновленню, а тому висновки суду апеляційної інстанції в цій частині правильні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалами від 24 липня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Солом'янського районного суду м. Києва.
08 серпня 2024 року цивільна справа № 760/19627/22 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 15 січня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
16 червня 2021 ПрАТ СК «Арсенал страхування» та ОСОБА_1 у м. Житомирі уклали договір № 51/21-И/Ж добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ та добровільного страхування майна.
За вказаним договором предметом є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням майном, вказаним в додатку № 1. Страхова сума за договором становить 8 120 000 грн, безумовна франшиза - 1 % від загальної страхової суми. В додатку до договору зазначено ризики, викладені в пунктах 3.1.1-3.1.8. За цим договором страховими випадками можуть визнаватись: 3.1.1. Пожежі - втрата (загибель) або ушкодження майна в результаті, зокрема пожежі - процесу горіння з відкритим полум'ям або без нього (тління) поза місцями, що спеціально для цього призначені, що може розповсюджуватися спонтанно та довільно. Страховими визнаються випадки пожежі, які виникли внаслідок природних або техногенних причин. 3.1.2 - вибух; 3.1.3. - удар блискавки; 3.1.4. - падіння пілотованих літальних об'єктів; 3.1.5 - стихійних лих; 3.1.6 - дії води: 3.1.7 - протиправних дій третіх осіб: 3.1.8 - втрата або пошкодження майна внаслідок стороннього впливу.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею
154,2 кв. м, жилою площею 79,8 кв. м, зареєстроване за позивачем 15 березня
2017 року.
За даними технічного паспорта, який був виготовлений 12 грудня 2016 року, будинок збудований у 2016 році, матеріал фундаменту - бутобетонна стрічка, стіни - дошка, покрівля - металочерепиця, перекриття - дошка, підлога - дошка, плитка, сходи - дошка. В технічному паспорті вказується, що будинок складається з приміщень цокольного поверху загальною площею 42,2 кв. м: коридор, сходова клітина, кухня, паливна; приміщень 1 поверху загальною площею 71,9 кв. м: сходова клітина, санвузол, вітальні, дві жилі кімнати, та мезонину загальною площею 40,1 кв. м: сходова клітина та дві жилі кімнати.
Відповідно до акта про пожежу від 01 грудня 2021 року, який був складений комісією у складі заступника начальника ВЗНС Надвірнянського РУ ГУ ДСНС України в області Синоверського Б. В, начальника 11 ДПРЧ Гундяка Ю. В. та ОСОБА_1 пожежа за адресою: АДРЕСА_2 виникла 01 грудня 2021 року о 00:10 год, пожежа ліквідована 01 грудня 2021 року о 02:22 год, причиною пожежі ймовірно є коротке замикання електромережі, пожежею знищений житловий будинок, різні документи, побутова та господарська техніка, меблі та інше.
Згідно звіту № 120 про причину виникнення пожежі, яка мала місце 01 грудня
2021 року, який був складений заступником начальника ВЗНС Надвірнянського РУ ГУ ДСНС України в області Синоверським Б. В., після огляду території місця пожежі та опитування очевидців було з'ясовано, що найбільший вплив полум'я спостерігався на перекриття будівлі. При огляді перекриття встановлено, що в цьому місці помітне максимальне вигорання дерев'яних конструкцій, спостерігається розповсюдження вогню по всій площі цієї будівлі. При огляді ймовірного осередку пожежі встановлено, що там проходила лінія електромережі, що внаслідок аварійних режимів роботи могло спричинити загоряння. В будівлі опалення не використовувалось, оскільки в будинку ніхто не проживав, предметів та матеріалів, які могли використовуватись для підпалу не виявлено.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, страховик виходив з наступного:
- надана страхувальником страховику у заяві на страхування інформація про предмет страхування, а саме - належний позивачу будинок є завідомо неправдивою і не відповідає дійсності, результатам проведеної технічної інвентаризації будинку і судової експертизи;
- власником будинку не було забезпечено пожежну безпеку в жилому будинку відповідно до вимог статей 21, 55, 57 Кодексу цивільного захисту України та в указаному будинку були виявлені порушення вимог п. 1.12 глави 11 розділу IV діючих Правил пожежної безпеки в Україні, які були присутні в будинку на час виникнення в ньому пожежі;
- позивач порушив обов'язок надати у випадку настання події, що має знаки страхового випадку документи, передбачені п. 7.1 договору страхування, зокрема ті, що підтверджують виконання страхувальником вимог щодо вогнезахисної та біозахисної обробки деревини, що визначене у додатку № 1 до договору, з періодичністю та у відповідності з рекомендаціями виробника деревини та/або виробника спеціальних засобів для вогнезахисної та біозахисної обробки такої деревини та/або у відповідності до вимог законодавства України.
У п. 7. 1 договору страхування закріплено, що для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати такі документи: заяву на виплату страхового відшкодування, перелік пошкодженого або знищеного або викраденого майна; документи, що підтверджують наявність права власності або іншого майнового інтересу щодо пошкодженого майна на момент страхового випадку, документи компетентних органів, що підтверджують характер і розмір заподіяних збитків, документи, що підтверджують виконання страхувальником вимог щодо вогнезахисної та біозахисної обробки деревини нерухомого майна, що визначене в додатку № 1 до договору, з періодичністю та у відповідності з рекомендаціями виробника деревини та/або виробника спеціальних засобів для вогнезахисної та біозахисної обробки такої деревини та/або у відповідності д вимог законодавства України.
Позивач надав договір від 12 квітня 2021 року, який був укладений між ним та ТОВ «ВЕСТ ПОІНТ БІЛДІНГ», яке має ліцензію необмеженого строку дії від 22 січня
2011 року на роботи, зокрема з поверхневого вогнезахисного оброблення на об'єктах з високим, середнім та незначним ступенем ризику щодо пожежної безпеки, робочий проект виконання вогнезахисних робіт дерев'яних конструкцій будівлі, виготовлений ТОВ «ВЕСТ ПОІНТ БІЛДІНГ».
Згідно висновку фахівця ОСОБА_2 від 23 лютого 2022 року № 02/22 причиною виникнення пожежі, яка сталась 01 грудня 2021 року у приватному житловому будинку позивача стали теплові прояви електричного струму в електромережі будинку та те, що останнім не було забезпечено пожежну безпеку в житловому будинку, в зв'язку з чим подія не є страховим випадком.
Відповідно до висновку за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 16 вересня 2022 року № 325/11.22 судовий експерт Лиценко М. В. встановив, що житловий будинок не відповідає проектній документації на його будівництво та інформації поданій в заяві на страхування, що є невід'ємною частиною договору добровільного страхування від 16 червня 2021 року № 51/21-И/Ж, оскільки стіни та перекриття будинку є дерев'яними, а тому у відповідача є право на відмову у виплаті страхового відшкодування.
З висновку фахівця від 23 лютого 2022 року № 02/22 за результатами проведення експертного дослідження, страховик встановив, що подія, яка сталася 01 грудня
2021 року, не є страховим випадком, оскільки під час її виконання мало місце порушення діючих Правил пожежної безпеки України, не було забезпечено пожежну безпеку у будинку, отже застраховане майно не утримувалося у відповідності з правилами безпеки та експлуатації.
У п. 7.6.1 договору передбачено, що збитками визнаються: 1) при загибелі майна - у розмірі дійсної вартості майна на момент укладення договору страхування з урахуванням зносу за час дії договору, за вирахуванням вартості наявних залишків, придатних для подальшого використання; 2) при ушкодженні (частковій руйнації) майна - у розмірі витрат на його відновлення.
Згідно з п. 7.6.2 договору страхування витрати на відновлення майна містять в собі: 1) витрати на матеріали і запасні частини для ремонту (з урахуванням зносу на момент настання страхового випадку), необхідні для відновлення майна до стану, у якому воно знаходилось безпосередньо перед настанням страхового випадку, 2) витрати на оплату робіт з ремонту, необхідного для відновлення майна до стану, у якому воно знаходилось безпосередньо перед настанням страхового випадку.
На замовлення позивача працівниками суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Експертзабезпечення» Фастовським Л. Н. та Чесноковим С. В. був виготовлений звіт про незалежну оцінку майнових прав, з метою визначення ринкової вартості належного позивачу будинку.
У звіті було визначено ринкову вартість матеріального збитку - втрати понесені в результаті пожежі, адреса об'єкту оцінки: АДРЕСА_1 станом на 16 листопада 2022 року в розмірі 8 885 000 грн.
У Звіті було вказано ознаки матеріальних втрат: цокольний поверх - стіни, матеріал - шлакоблок, сліди відкладення продуктів згорання, деформація металевих балок, місцями порушення кладки, міжповерхові перекриття: матеріал - дерево, наскрізне прогорання, поодинокі залишки обгорілих конструкцій, дверні та віконні отвори, матеріал - металопластикові склопакети, вхідні металеві двері, міжкімнатні двері - знищені, внутрішнє оздоблення - знищене. Також зазначено про знищення приміщень першого поверху та мезоніну. Втрати вартості нерухомого майна визначені у розмірі 8 775 200 грн та прямі збитки на будівельні роботи - 109 800 грн. При цьому будинок не оглядався, оцінка зроблена на підставі документів, отриманих від замовника.
Також на замовлення позивача експертом ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» Саріогло Д. П. була проведена пожежно-технічна експертиза. У висновку експертного комплексного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження від 27 жовтня 2022 року № 74/22 за результатами дослідження зроблені такі висновки: осередок пожежі (місце виникнення первинного горіння), яка сталась 01 грудня 2021 року у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 знаходився на фасадній частині будинку на стороні, де був здійснений ввід електрики в будинок, а саме в місці входження ввідного проводу під кутову дошку, під якою він був прокладений до електричного лічильника; осередок даної пожежі не міг знаходитись на першому поверсі будинку у приміщенні сходової клітини; причиною пожежі стало коротке замикання між струмоведучими жилами проводу ввідної електропроводки внаслідок руйнації ізоляції проводу в місці входу під кутову дошку від його тертя з краєм дошки, на якій провід завис після руйнації скоби натяжного анкера, яким він кріпився до даху будинку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що саме з метою спростування заявленого розміру позовних вимог та встановлення фактичного розміру збитків, які були заподіяні позивачу пожежею, звернувся до судового експерта, оцінювача Булейка О. А. (сертифікат виданий Фондом державного майна України від 18 червня 2020 року № 519/20) із заявою про проведення дослідження з метою визначення розміру збитку.
Відповідно до звіту про оцінку майна - об'єкта нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на основі фактів, припущень і методології оцінки, використаних у оціночному аналізі, підсумкове значення вартості матеріального збитку станом
на 03 грудня 2021 року складає 2 410 073 грн. При цьому оцінювач визначив вартість досліджуваного майна із застосуванням комбінованого витратного та порівняльного підходу в рамках заміщення та складання калькуляції витрат на відновлення пошкодженого об'єкта та його складових частин, як суму вартості відновлювальних робіт з подальшим вирахуванням зносу. Огляд об'єкта проводився після настання пожежі 03 грудня 2021 року в присутності власника та страховика.
Дані огляду були зафіксовані в Акті огляду майна, що є предметом оцінки. За результатами обчислення величини фізичного зносу будинку було визначено коефіцієнт зносу - 14 %. В таблицях наведений детальний перелік робіт і витрат, їх кількісні показники, за наступними розділами: 1- стіни зовнішні, 2 - стіни внутрішні, 3 - перекриття, 4 - прорізи, 5 - сходи, 6 - оздоблення, 7 - сантехнічні роботи,
8 - електротехнічні роботи, 9 - покрівля, 10 - водоприймальна система.
При укладенні договору страхування, на замовлення страховика було здійснено огляд належного позивачу будинку інженером технічного нагляду за будівництвом ОСОБА_7 .
Позивач надав до суду апеляційної інстанції пояснення від імені ОСОБА_7 , який зазначив, що 15 червня 2021 року проводив в присутності ОСОБА_1 огляд належного йому будинку, в ході якого було здійснено фотофіксацію. При цьому був зроблений висновок, що будівельні роботи були завершені, роботи проведені якісно згідно будівельних норм, будівельні матеріали відповідали своєму призначенню. Також ОСОБА_7 надав копію Кваліфікаційного сертифіката відповідального виконавця окремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури, здійснені ним фотознімки належного позивачу будинку.
Апеляційний суд також встановив, що про факт проведення такого огляду свідчить надана до справи позивачем виписка по надходженням по картці про здійснення перерахування коштів в сумі 600 грн на картку ОСОБА_7 відправником якого була ОСОБА_8 , яка була працівником відділення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», дата операції 15 червня 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, яка передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20)).
Згідно із частинами першою, третьою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина перша статті 6 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Статтею 17 Закону України «Про страхування» визначено, що Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Правила страхування повинні містити: предмет договору страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; порядок укладення договору страхування; права та обов'язки сторін; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів; страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Положеннями статті 21 Закону України «Про страхування» визначені обов'язки страхувальника, а саме страхувальник зобов'язаний: своєчасно вносити страхові платежі; при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору; вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним (стаття 981 ЦК України).
Відповідно до статті 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Тлумачення статей 990, 991 ЦК України, частини другої статті 8, частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» свідчить, що обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування. Якщо ж подія, що настала, не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов'язок у страховика здійснити страхову виплату не виникає.
Підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановленні статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування», згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
У статті 2 Кодексу цивільного захисту України визначено низку термінів.
Пожежа - неконтрольований процес горіння, внаслідок якого знищується або пошкоджується майно, природні ресурси, а також виникають небезпечні чинники, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, тварин, негативно впливають на навколишнє природне середовище.
Пожежна безпека - стан захищеності життя та здоров'я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.
Відповідно до частини шостої статті 55 Кодексу цивільного захисту України обов'язок із забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників квартир, а в жилих приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями - на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.
У пункті 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов'язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.
З матеріалів справи відомо, що 01 грудня 202 року у належному позивачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 сталася пожежа. Означений факт підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Суди як першої так і апеляційної інстанції встановили, що відповідач безпідставно не визнав пожежу, яка сталась 01 грудня 2021 року у будинку позивача страховим випадком та відмовив у виплаті страхового відшкодування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та встановлених фактичних обставинах, а тому відхиляє арґумент касаційної скарги представника відповідача про те, що суди помилково визнали пожежу, яка сталась 01 грудня 2021 року у будинку позивача страховим випадком.
Пунктом 5 «Порядку обліку пожеж та їх наслідків» встановлено, що документом, що засвідчує факт пожежі, є акт про пожежу (далі - акт) за формою згідно з додатком 1, який складається на місці пожежі уповноваженою посадовою особою ДСНС. До акта вносяться дані, встановлені за результатами огляду місця пожежі та опитування власника (користувача) та/або балансоутримувача об'єкта пожежі (постраждалого) чи його представника, осіб, які є очевидцями (свідками) пожежі.
Акт складається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, не пізніше 24 годин із часу завершення гасіння (ліквідації) пожежі чи подання повідомлення про пожежу або письмової заяви. Один примірник акта (для встановлення події кримінального правопорушення) надається слідчому (дізнавачу) Національної поліції особисто під підпис (у разі направлення на місце пожежі слідчо-оперативної групи поліції), а в разі його відсутності на місці пожежі акт подається до відповідного підрозділу Національної поліції не пізніше трьох днів з моменту його складання.
У пункті 15 «Порядку обліку пожеж та їх наслідків» визначено, що прямі та побічні збитки, завдані пожежею фізичним особам, суб'єктам господарювання та іншим юридичним особам, визначаються на підставі актів оцінки майна, звітів про оцінку майна, знищеного, та/або пошкодженого внаслідок пожежі, складених згідно із законодавством, відомостей страховика, витягів із рішень судів, висновків експертів, документів, наданих власниками матеріальних цінностей (майна).
Враховуючи, що акт про пожежу є документом, що засвідчує факт пожежі, колегія суддів відхиляє твердження касаційної скарги позивача про те, що суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги акт комісії ДСНС стосовно встановлених наслідків пожежі, коли комісія деталізувала у своєму акті, що пожежею знищено житловий будинок.
У п. 7. 1 договору страхування, який був укладений між сторонами закріплено, що для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати такі документи: заяву на виплату страхового відшкодування, перелік пошкодженого або знищеного або викраденого майна; документи, що підтверджують наявність права власності або іншого майнового інтересу щодо пошкодженого майна на момент страхового випадку, документи компетентних органів, що підтверджують характер і розмір заподіяних збитків, документи, що підтверджують виконання страхувальником вимог щодо вогнезахисної та біозахисної обробки деревини нерухомого майна, що визначене в додатку № 1 до договору, з періодичністю та у відповідності з рекомендаціями виробника деревини та/або виробника спеціальних засобів для вогнезахисної та біозахисної обробки такої деревини та/або у відповідності до вимог законодавства України.
У пункті 7.6.1 договору передбачено, що збитками визнаються: 1) при загибелі майна - у розмірі дійсної вартості майна на момент укладення договору страхування з урахуванням зносу за час дії договору, за вирахуванням вартості наявних залишків, придатних для подальшого використання; 2) при ушкодженні (частковій руйнації) майна - у розмірі витрат на його відновлення.
Згідно п. 7.6.2 договору страхування витрати на відновлення майна містять в собі:
1) витрати на матеріали і запасні часини для ремонту (з урахуванням зносу на момент настання страхового випадку), необхідні для відновлення майна до стан, у якому воно знаходилось безпосередньо перед настанням страхового випадку, 2) витрати на оплату робіт з ремонту, необхідного для відновлення майна до стану, у якому воно знаходилось безпосередньо перед настанням страхового випадку.
Страховик, відмовляючи у визнанні події страховим випадком, посилався на те, що технічні характеристики будинку, які були зазначені позивачем у заяві на страхування не відповідають висновкам технічної інвентаризації будинку та інформації зазначеній у технічному паспорті, так як стіни другого та третього поверху з дерев'яних конструкцій, а не з цегли, мешканцями будинку не дотримувалися правила пожежної безпеки. Однак при укладенні договору позивач надав копію технічного паспорту, в якому було зазначено, що перекриття виконано з дошки.
Аналогічні за змістом твердження містяться також і у касаційній скарзі, поданій представником страхової компанії.
Апеляційний суд встановив, що при укладенні договору страхування, на замовлення страховика було здійснено огляд належного позивачу будинку інженером технічного нагляду за будівництвом ОСОБА_7 , а тому колегія суддів відхиляє арґументи касаційної скарги представника відповідача про те, що відомості про предмет страхування, які були надані страховиком були неповними, оскільки саме на замовлення страховика здійснювався огляд спорудженого будинку який був проведений 15 червня 2021 року, тобто напередодні дня укладення договору страхування.
Колегія суддів зазначає, що з точки зору розумного спостерігача страховик, за обставин цієї справи, вважав ризики внаслідок укладення такого договору прийнятними для себе та не відмовився від його укладення.
З огляду на наведене колегія суддів також відхиляє аргументи касаційної скарги представника ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» про те, що суди не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 10 березня 2021 року у справі № 753/731/16 та від 22 січня 2020 року у справі
№ 914/1495/18, оскільки подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування є самостійною підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування. При цьому переддоговірний обов'язок страхувальника надати страховику достовірні відомості про об'єкти страхування і фактори ризику є проявом найвищої добросовісності, однак позивач такого принципу не дотримався, адже обставин подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей суди не встановили.
Щодо аргументів позивача про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертів Вінницького відділення Київського НДІ судових експертиз Міністерства юстиції України від 02 лютого 2024 року № 424/425/24-21, оскільки вважав, що наданий суду висновок за формою та змістом є рецензією та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме звіту від 13 березня
2023 року, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Звіт також містить недоліки такі як відсутність погоджень виконаних робіт, відсутність погодження договірної ціни на будівництво житлового будинку, вади кошторисної документації, вади визначення величини фізичного зносу, правильності визначення відновлювальної вартості колегія суддів доходить таких висновків.
Зі змісту як позовної заяви так і касаційної скарги відомо, що ОСОБА_1 вважає правильним та обґрунтованим розмір збитків, визначений на його замовлення працівниками суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Експертзабезпечення» Фастовським Л. Н. та Чесноковим С. В. , якими було зроблено звіт про незалежну оцінку майнових прав, з метою визначення ринкової вартості належного позивачу будинку.
У звіті визначена ринкова вартість матеріального збитку - втрати понесені в результаті пожежі, адреса об'єкта оцінки: АДРЕСА_1 станом на 16 листопада 2022 року у розмірі 8 885 000 грн.
Наведений звіт був долучений до позовної заяви та оцінений як судом першої так і судом апеляційної інстанції.
З метою встановлення розміру збитків відповідач також звернувся до судового експерта Булейка О. А. із заявою про проведення дослідження з метою визначення розміру збитку та відповідно до звіту судового експерта Булейка О. А. вартість матеріального збитку спричиненого пожежею складає 2 410 073 грн.
Місцевий суд, надавши оцінку означеним доказам зауважував, що відповідно до вказаного звіту, експерт Булейко О. А. (на 4 сторінці звіту) повідомляє, що він не несе ніякої відповідальності за наслідки, які можуть виникнути внаслідок використання даного звіту з метою відмінної від зазначеної в даному звіті. Мета оцінки - визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власникові індивідуально визначеного майна в складі об'єкта нерухомості, в результаті ушкоджень від пожежі в розмірі витрат на відновлення майна (сторінка 3 звіту).
Разом із тим звернув увагу, що у звіті від 16 листопада 2022 року про незалежну оцінку майнових прав з метою визначення ринкової вартості матеріальних втрат, понесених внаслідок пожежі житлового будинку, який був наданий позивачем, експерти Фастовский Л. Н. та Чесноков С. В. попереджені (обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно статті 102 ЦПК України та статті 384 КК України про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
Оцінюючи надані сторонами результати експертних досліджень у розрізі вимог статті 106 ЦПК України, місцевий суд вважав, що при визначенні розміру страхового відшкодування необхідно брати до уваги звіт про незалежну оцінку майнових прав від 16 листопада 2022 року за підписами оцінювачів Фастовського Л. Н. та
Чеснокова С. В. відповідно до якого ринкова вартість об'єкта оцінки, яким є збитки внаслідок пожежі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на дату оцінки -
16 листопада 2022 року складає 8 885 000 грн.
Апеляційний суд зазначав, що з метою спростування заявленого розміру позовних вимог та встановлення фактичного розміру збитків, які були заподіяні позивачу пожежею, відповідач звернувся до судового експерта оцінювача Булейка О. А. (сертифікат виданий Фондом державного майна України від 18 червня 2020 року
№ 519/20) із заявою про проведення дослідження з метою визначення розміру збитку. Відповідно до звіту про оцінку майна об'єкта нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на основі фактів, припущень і методології оцінки, використаних в оціночному аналізі, підсумкове значення вартості матеріального збитку станом
на 03 грудня 2021 року складає 2 410 073 грн. При цьому оцінювач визначив вартість досліджуваного майна із застосуванням комбінованого витратного та порівняльного підходу в рамках заміщення та складання калькуляції витрат на відновлення пошкодженого об'єкта та його складових частин, як сума вартості відновлювальних робіт з подальшим вирахуванням зносу. Огляд об'єкта проводився після настання пожежі 03 грудня 2021 року в присутності власника та страховика. Дані огляду були зафіксовані в Акті огляду майна, що є предметом оцінки. За результатами обчислення величини фізичного зносу будинку було визначено коефіцієнт зносу - 14 %. У таблицях було наведено детальний перелік робіт і витрат, їх кількісні показники, за наступними розділами: 1- стіни зовнішні, 2 - стіни внутрішні, 3 - перекриття,
4 - прорізи, 5 - сходи, 6 - оздоблення, 7 - сантехнічні роботи, 8 - електротехнічні роботи, 9 - покрівля, 10 - водоприймальна система.
Оцінка виконана відповідно до ЦК України, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в України», Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891, Національного стандарту № 1 «Загальні принципи оцінки майна й майнових прав», затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року
№ 1440, Національного Стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442.
Огляд оцінювачем Булейком О. А. проводився у присутності позивача. Позивач не вказує, що саме було неправильно зазначено оцінювачем Булейко О. А. при проведенні огляду, які дані викладені неточно або неповно, чому обсяг матеріалів та вартість робіт, які необхідні для відновлення будинку визначені експертом не є достатніми.
Апеляційний суд взяв до уваги описаний вище висновок, а також зауважив, що незважаючи на наявність суттєвих розбіжностей при визначенні спеціалістами причин виникнення пожежі в наданих сторонами справи висновках та ймовірного порушення позивачем правил пожежної безпеки при експлуатації будинку, при розгляді справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, представники позивача та відповідача не заявляли клопотань про призначення судової експертизи з цього питання.
Разом із тим позивач ОСОБА_1 у поданій касаційній скарзі зауважує, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме звіту від 13 березня 2023 року, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
З тексту звіту про оцінку майна об'єкта нерухомості, який був виготовлений працівниками суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Експертзабезпечення» Фастовським Л. Н. та Чесноковим С. В. та приєднаний до матеріалів справи вбачається, що підписи директора приватного підприємства Тупіченко Г. Д. та оцінювачів Фастовського Л. Н. і Чеснокова С. В. є лише на одному аркуші (сторінка 2), який іменований «Висновок оцінювача про об'єкт незалежної оцінки» (а. с. 28, том 2) та розташований у висновку до мотивувальної частини звіту.
Посилання на те, що оцінювачі обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок розташоване на сторінці 3 звіту. Підписів оцінювачів Фастовського Л. Н. та Чеснокова С. В. під таким твердженням висновок не містять.
Вказівка про те, що цей звіт підготовлений для подання до суду відсутня також.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що експерти Фастовский Л. Н. та Чесноков С. В. попереджені (обізнані) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно статті 102 ЦПК України та статті 384 КК України про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку спростовується матеріалами справи.
Разом із тим зі змісту звіту про оцінку майна, який був складений експертом
Булейком О. А. відомо, що відомості про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду не зазначені також.
Як суд першої так і суд апеляційної інстанції надали оцінку наданим сторонами звітам, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про те, що перевагу має саме звіт, який був виготовлений судовим експертом, оцінювачем Булейком О. А. адже як правильно зазнав апеляційний суд саме у цьому звіті у таблицях був наведено детальний перелік робіт і витрат, їх кількісні показники, а оцінка виконана відповідно до норм законодавства.
Крім того огляд оцінювачем Булейком О. А. проводився у присутності позивача. Позивач не вказував, що саме було неправильно зазначено оцінювачем
Булейком О. А. при проведенні огляду, які дані викладені неточно або неповно, чому обсяг матеріалів та вартість робіт, які необхідні для відновлення будинку визначені експертом не є достатніми.
З огляду на наведене колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновків у справі на підстав неналежних доказів.
Верховний Суд також зазначає, що з аудіозапису судового засідання, яке відбулось у суді апеляційної інстанції 06 лютого 2024 року, відомо, що представник позивача адвокат Штепа Р. П. звертався із клопотанням про долучення до матеріалів справи висновку від 02 лютого 2024 року.
Апеляційний суд надав оцінку клопотанню та висновку, який представник позивача Штепа Р. П. просив долучити до матеріалів справи та зазначив, що поданий висновок фактично є рецензією на звіт, який був виготовлений судовим експертом, оцінювачем Булейком О. А. та фактично є новим доказом у справі.
Заслухавши думку сторони відповідача у справі, представник якої заперечувала проти приєднання цього доказу, апеляційний суд постановив протокольну ухвалу, якою у задоволенні цього клопотання відмовив.
Відповідно до частин другої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, 367 ЦПК України дає можливість виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов'язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу.
З огляду на викладене колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального права, які були допущені апеляційним судом, а тому означений аргумент касаційної скарги відхиляє.
Щодо доводів касаційних скарг в частині висновків, які виклав суд апеляційної інстанції в додатковій постанові колегія суддів доходить таких висновків.
За положеннями частин першої та третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Апеляційний суд встановив, що відповідно до п. 7.1 добровільного страхування від вогневих ризиків та стихійних явищ та добровільного страхування майна
від 16 червня 2021 року № 51/21-И/Ж передбачено, що для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховику такі документи:
1) заяву на виплату страхового відшкодування за формою, визначеною страховиком; 2) перелік пошкодженого або знищеного майна; 3) документи, що підтверджують наявність права власності або іншого майнового інтересу щодо пошкодженого, знищеного або викраденого майна на момент страхового випадку; 4) документи компетентних органів, що підтверджують факт настання та причини страхового випадку; 5) документи, що підтверджують характер і розмір заподіяних збитків;
6) документи, що підтверджують виконання страхувальником вимог щодо вогнезахисної та біозахисної обробки деревини нерухомого майна, що визначене в додатку № 1 до Договору, з періодичністю та у відповідності з рекомендаціями виробника деревини та/або виробника спеціальних засобів для огнезахисної та біозахисної обробки такої деревини та/або у відповідності до вимог законодавства України.
У пункті 9.1 договору страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені в розмірі 0,1% від суми несвоєчасного виплаченого страхового відшкодування за кожний календарний день прострочення виплати.
П. 7. 2 договору сторони передбачили, що страховик протягом десяти робочих днів починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів згідно п. 7.1 договору страхування, складає страховий акт, який кваліфікує як страховий, (нестраховий) випадок, та в якому зафіксований розмір завданих збитків і сума страхового відшкодування.
Відповідно до п. 7.11.1 договору страхування страховик має право відстрочити складання страхового акта, якщо: у нього є мотивовані сумніви в правомірності вимог на одержання страхового відшкодування - до отримання роз'яснень компетентних органів, але не більше ніж на три місяці з дня одержання заяви на виплату страхового відшкодування; розмір збитку протягом встановленого в п. 7. 2 строку визначити неможливо - до визначення розміру збитку, але не більше ніж на три місяці з дня одержання заяви на виплату страхового відшкодування.
Суд апеляційної інстанції встановив, що страхова подія мала місце 01 грудня
2021 року.
01 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» із заявою про страховий випадок.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача адвоката Штепи Р. листом від 25 квітня 2022 року відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» повідомило, що для відповіді на запит необхідним є пошук інформації серед значної кількості даних, а тому заявник був повідомлений про продовження строку розгляду запиту до двадцяти робочих днів з дня його отримання (а. с. 172, том 1).
Листом від 16 травня 2022 року ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» повідомило позивача про те, що подія була кваліфікована як не страховий випадок (а. с. 173, том 1).
Отже з урахуванням приписів п. 7.11.1 укладеного між сторонами договору страхування та тієї обставини, що із заявою про страховий випадок позивач звернувся 01 грудня 2021 року, висновок суду апеляційної інстанції про те, що початок строку прострочення слід визначити з 01 березня 2022 року правильний.
З огляду на наведене колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги
ОСОБА_1 про те, що відповідач вважається таким, що прострочив починаючи
з 23 грудня 2021 року, атакож аргумент представника страхової компанії про те, що рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі сукупності наявних у страховика документів було прийняте 19 квітня 2022 року, а тому страховик не порушив строки для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, оскільки таке твердження спростовується змістом укладеного між сторонами договору, матеріалами справи та правильними висновками суду апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. За частиною другою цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що аргументи касаційних скарг і позивача і відповідача зводяться до тверджень про помилковість висновків апеляційного суду щодо початку обрахунку періоду з якого виникло прострочення сплати страхового платежу та суми збитків від якої вони повинні обраховуватись, колегія суддів не здійснює перевірку правильності обрахованих апеляційним судом сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Аргумент касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду
від 17 лютого 2022 року у справі № 442/7080/20, від 27 серпня 2020 року у справі
№ 295/11078/14-ц, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18 колегія суддів відхиляє, оскільки викладені у наведених позивачем Верховним Судом правові висновки зроблені за інших фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин та відмінного від цієї справи правового регулювання.
Доводи касаційної скарги представника відповідача про те, що висновки судів також не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 643/2768/16-ц та позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 758/7236/15-ц колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду апеляційної інстанції наведеним висновкам Верховного Суду не суперечать та є такими, що зроблені за фактичних обставин, які є відмінними від фактичних обставин цієї справи.
Висновок за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржені постанови апеляційного суду відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 26 березня 2024 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді А. І. Грушицький
Є. В. Петров
В. В. Пророк
В. В. Сердюк