28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 202/3652/16-ц
провадження № 61-6450св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,
особа, яка звернулася з заявою про залучення правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання договору недійсним,
Короткий зміст заяви
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра») про визнання договору недійсним.
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 15 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю.
У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулося з заявою про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року у справі № 202/3652/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ВАТ КБ «Надра» про визнання договору іпотеки недійсним, в якій, зокрема, просило залучити його в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»; ВАТ змінено на ПАТ «КБ «Надра» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» в 2011 році).
В обґрунтування вимог вказувало, що 17 липня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ПАТ «КБ «Надра» уклали договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладеним ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра». Після укладення договору стало відомо про існування заочного рішення, у зв'язку з чим представником ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» отримано 01 вересня 2023 року рішення суду.
Зважаючи, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не було повідомлене про розгляд справи та про існування спору дізналось лише у серпні 2023 року, просило залучити його в якості правонаступника ПАТ «КБ «Надра», поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 29 лютого 2024 року залучив у справі № 202/3652/16-ц правонаступником ПАТ «КБ «Надра» - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Відмовив ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року.
Заяву правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року залишив без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що після укладення договору відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» перейшли всі процесуальні права і обов'язки відповідача - ВАТ «КБ «Надра» у цій справі.
Разом з тим, правонаступник відповідача пропустив встановлений законом строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, клопотання про поновлення пропущеного строку не містило поважних причин пропуску строку, у зв'язку з чим суд не вбачав підстав для поновлення строку.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року в частині залучення у справі правонаступником ПАТ «КБ «Надра» - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» скасував.
Заяву ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про залучення його у справі правонаступником відповідача залишив без задоволення.
Предметом перегляду у суді апеляційної інстанції була ухвала суду першої інстанції в частині залучення у справі правонаступником ПАТ «КБ «Надра» - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», в іншій частині ухвала суду не оскаржувалась, тому апеляційним судом не переглядалась.
Апеляційний суд виходив з того, що заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року про визнання недійсним договору іпотеки не оскаржувалося банком і набрало законної сили, тому укладення будь-яких договорів про відчуження прав вимоги за ним не спричиняло фактичного переходу права вимоги, оскільки такого права фактично не існувало на момент укладення такого договору.
Отже, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не могло набути прав кредитора за договором іпотеки від 11 квітня 2007 року № 8/2007/840-К/909-Н/1, тому підстави для процесуального правонаступництва у справі згідно з договором про відчуження (продаж) права вимоги відсутні.
Заявник не подав доказів про наявність передбачених нормами матеріального і процесуального права правових підстав для залучення його у справі правонаступником відповідача.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2024 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, в якій просить оскаржене судове рішення в частині залучення у справі правонаступником ПАТ «КБ «Надра» - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» скасувати, ухвалу суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21, у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 761/11546/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 243/603/16-ц, від 22 березня 2023 року у справі № 376/2515/20, від 14 березня 2024 року у справі № 754/5735/13-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012.
Апеляційний суд залишив поза увагою, що зі змісту умов договору відступлення для звернення з заявою про перегляд заочного рішення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло всі права.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну правонаступника відповідача, суд апеляційної інстанції фактично надав правову оцінку підставам звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду, тобто вийшов за межі доводів апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження обізнаності відповідача про наявність цієї справи.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
12 червня 2024 року цивільна справа № 202/3652/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2025 року справу призначив до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 15 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Визнав іпотечний договір від 11 квітня 2007 року № 8/2007/840-К/909-Н/1, укладений ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», предметом якого є квартира АДРЕСА_1 недійсним. Скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію іпотеки стосовно квартири АДРЕСА_1 . Скасував в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію обтяження, яке накладено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Куліш В. І. 11 квітня 2007 року і зареєстровано в реєстрі за № 868, стосовно квартири АДРЕСА_1 . Скасував арешт накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження ВП № НОМЕР_2 від 12 листопада 2013 року, накладений Ленінським відділом державної виконавчої служби дніпропетровського міського управління юстиції, та зареєстрований в реєстрі за № 3339163. Скасував арешт накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони його відчуження ВП № НОМЕР_1 від 01 вересня 2014 року, накладений Ленінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, та зареєстрований в реєстрі за № 6862024.
17 липня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів від 22 травня 2020 року № UA-EA-2020-05-12-000017-b, ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» уклали договір № GL48N718070_І_3 про відступлення прав вимоги.
За умовами цього договору ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема, за кредитним договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) від 11 квітня 2007 року № 8/2007/840-К/909-Н укладеним ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» та договорами забезпечення, у тому числі за договором іпотеки від 11 квітня 2007 року № 8/2007/840-К/909-Н/1, укладеним ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку з цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків унаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (див. пункти 29, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (провадження № 14-37цс20)).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Тобто задоволення заяви про заміну сторони правонаступником суд здійснює відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають права суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2023 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вперше звернулось до суду із заявою про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року.
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 21 грудня 2023 року у прийнятті цієї заяви відмовив.
У січні 2024 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» повторно звернулося до суду із заявою про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року, в якій також просило залучити його в якості правонаступника ПАТ «КБ «Надра».
17 липня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів від 22 травня 2020 року № UA-EA-2020-05-12-000017-b, ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» уклали договір № GL48N718070_І_3 про відступлення прав вимоги.
В матеріалах справи немає відомостей про те, що договір про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року № GL48N718070_І_3, укладений ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», визнаний недійсним.
Отже, суд першої інстанції, відповідно до вимог частини першої статті 55 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про залучення до участі у справі правонаступника ПАТ «КБ «Надра» - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
Проте висновки суду апеляційної інстанції є передчасними і не можуть бути підставою для відмови у залученні до участі у справі правонаступника банку - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», оскільки не передбачено права суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 641/5791/15-ц.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення заяви про залучення до участі у справі правонаступника відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які суд правильно застосував, а також відповідають наведеній вище судовій практиці Верховного Суду.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону
Оскільки суд апеляційної інстанції скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, яка відповідала вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції в частині залучення до участі у справі правонаступника.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року скасувати.
Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 лютого 2024 року в частині залучення у справі № 202/3652/16-ц правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді А. І. Грушицький
Є. В. Петров
В. В. Пророк
О. М. Ситнік