Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/54/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
25.06.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
За участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконферекнції у м. Кропивницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , зі змінами на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чечеліївка, Петрівського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою-технічною освітою, не військовозобов'язаного, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
18.04.2019 року Конотопським міським судом Сумської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., 30.08.2019 року - перегляд вироку Конотопським міським судом, замінено покарання у вигляді штрафу на 100 годин виправних робіт;
06.03.2020 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ст.71, ч.1 ст.72 КК України до 1 року 12 днів обмеження волі, звільнений 30.04.2021 року по відбуттю строку покарання;
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначено йому покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн.
Вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022, яким ОСОБА_8 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, тривалістю два роки, та покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України - виконувати самостійно.
Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_10 за ч.4 ст.185 КК України, відносно якого вирок учасниками процесу не оскаржувався.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 та ОСОБА_8 визнані винуватими та засуджені за скоєння таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаної з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб, вчинену в умовах воєнного стану, а ОСОБА_8 також повторно, за наступних обставин.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022 року, в Україні станом на 20.09.2022 діяв воєнний стан.
20.09.2022 близько 21:00 год. (точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим) ОСОБА_10 разом з ОСОБА_8 , прийшли до ОСОБА_11 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де перебуваючи в дворі вказаного домоволодіння, у ОСОБА_10 та ОСОБА_8 виник злочинний умисел на крадіжку грошей ОСОБА_11 .
Реалізуючи умисел, спрямований на крадіжку грошей, діючи з корисливих спонукань, скориставшись тим, що ОСОБА_11 перебував на вулиці та відволікся на телефонну розмову, ОСОБА_10 домовився з ОСОБА_8 про те, що він залишиться в дворі з метою спостереження за діями ОСОБА_11 та попередження ОСОБА_8 про можливу появу ОСОБА_11 , а ОСОБА_8 проникне до будинку та викраде гроші.
Продовжуючи спільний умисел направлений на крадіжку грошей, ОСОБА_8 через вхідні двері будинку, які не були зачинені на замикаючі пристрої, проник до будинку, розташованого за вищевказаною адресою, звідки з однієї кімнат із сумки викрав грошові кошти у розмірі 1200 доларів США, які відповідно до довідки офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України від 20.09.2022 року в перерахунку становлять 43882,32 гривні.
Після цього, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим грошовими коштами разом розпорядились на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду у розмірі 43882,32 гривні.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин провадження та кваліфікації дій обвинувачених, вважає, що вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_8 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Просить скасувати вирок в частині призначеного покарання ОСОБА_8 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки - виконувати самостійно.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що відповідно до встановлених фактичних обставин провадження кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, вчинено обвинуваченим ОСОБА_8 20.09.2022, тобто до ухвалення вироку Петрівського районного суду від 02.11.2022, яким його засуджено за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.
За таких обставин, призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді штрафу, суд мав зазначити у вироку відносно ОСОБА_8 про те, що згідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України вирок Петрівського районного суду від 02.11.2022 має виконуватись окремо.
Також, вироком Конотопського районного суду від 18.04.2019 ОСОБА_8 засуджувався до покарання у виді штрафу, який не сплатив і як наслідок вказаний вид покарання було замінено на виправні роботи, що вказує на те, що призначення покарання у виді штрафу є не доцільним і безпідставним.
За таких обставин призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України та призначення штрафу є необґрунтованим, безпідставним, без врахування особи засудженого та вчиненого ним кримінального правопорушення (умисний корисний тяжкий злочин).
Вказане на думку прокурора свідчить про те, що судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Крім того, призначаючи покарання ОСОБА_8 судом не у повній мірі враховано особу обвинуваченого, внаслідок чого призначене покарання у виді штрафу через свою м'якість не може слугувати запорукою його виправлення.
Так, для характеристики особи обвинуваченого необхідно врахувати, що ОСОБА_8 судимий 3 рази за вчинення умисних корисливих злочинів (крадіжок), зокрема й тяжкого, судимість за які не знята і не погашена, на шлях виправлення не став та знову вчинив новий умисний злочин.
Наведене свідчить про нехтування обвинуваченим встановленими суспільством та законом правилами, соціальними цінностями, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і винуватого.
Призначаючи покарання обвинуваченому у виді штрафу, судом не враховано вимоги п. 2 Постанови Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», щодо врахування майнового стану обвинуваченого, зокрема те, що останній не працює, не має постійного джерела доходу, що ставить під сумнів виконання ним покарання у виді штрафу.
Виходячи з наведених підстав у їх сукупності, зважаючи на наведені вище положення закону, Постанов Пленуму, практики ЄСПЛ, вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_8 у конкретному випадку покарання у виді штрафу не є доцільним та виправданим в аспекті визначеної законом мети покарання, і не тільки щодо виправлення та перевиховання обвинуваченого, а й щодо превенції вчинення нових кримінальних правопорушень.
В змінах до апеляційної скарги, внесених заступником керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_12 , остання просить вирок стосовно ОСОБА_8 скасувати, в частині призначеного покарання, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Виключити з вироку суду посилання на самостійне виконання вироку Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
У решті вирок залишити без змін.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.10.2024 ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання за вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке останній був засуджений.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 звільнений від призначеного покарання за вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022, то перестали існувати підстави для виконання вказаного вироку суду та застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та зміни до неї, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних вимог, дослідивши за клопотанням сторони обвинувачення матеріали кримінального провадження, які стосуються особи обвинуваченого, зваживши доводи апеляційної скарги прокурора та зміни до неї, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно ч. 1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинувачого за ч. 4 ст. 185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі, обвинуваченого ОСОБА_8 у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Що стосується призначеного ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу, яке на думку прокурора не відповідає вимогам закону, колегія суддів дійшла наступного.
Так місцевий суд, згідно із оскаржуваним вироком, при призначенні покарання ОСОБА_8 врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Враховуючи зазначені обставини, прийшов до висновку про можливість застосування відносно ОСОБА_8 положень ст.69 КК України, а саме призначити покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн., яке на думку суду першої інстанції буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги прокурора, що підстави та мотиви, з яких місцевий суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті, не відповідають тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов'язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Рішення суду про застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України також має бути належним чином мотивоване.
Проте, суд не в достатній мірі врахував, що ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, в тому числі тяжких, знову, з корисливих мотивів, через незначний час після звільнення з місць позбавлення волі, вчинив умисний тяжкий злочин проти власності щодо особи похилого віку (на час вчинення злочину вік потерпілого становив 61 рік). При цьому злочин вчинений під час воєнного стану в Україні.
Окрім цього, суд не повною мірою врахував відсутність будь-яких даних про наявність у ОСОБА_8 законних джерел доходів чи хоча б про намір знайти такі, що є основною причиною вчинення корисливих злочинів та ставить під сумнів можливість утримання ним трьох неповнолітніх дітей.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що вищенаведеним обставинам суд першої інстанції не дав відповідної оцінки, передусім з точки зору суспільної небезпечності винної особи. Призначення у даному випадку ОСОБА_8 більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст. 185 КК України не сприятиме досягненню мети покарання, яка також полягає у запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, виконанню завдань кримінального судочинства щодо захисту прав і свобод людини від злочинних посягань (ст. ст. 1, 50 КК України, ст. ст. 2, 9 КПК України).
Судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч.1 ст. 69 КК України , належні і достатні мотиви та підстави застосування даної норми закону не наведені, а покарання, призначене відповідно до положень цієї статті, є таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.
Згідно п. 4 ч. 1, ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Призначаючи ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд враховує як вищевказані обставини, що не були належним чином взяті до уваги судом першої інстанції, так і те, що він вчинив тяжкий злочин, який є умисний, з корисливих мотивів, дані про особу обвинуваченого та дані досудової доповіді, зокрема те, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше судимий, одружений, не працює, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне відшкодування завданих збитків та наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , не встановлено.
При цьому колегія суддів також ураховує підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого, оскільки, злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних благ - право власності. У свою чергу, стаття 41 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Також те, що злочин вчинений обвинуваченим під час військового стану в державі. При цьому ОСОБА_8 будучи особою працездатного віку та немаючого жодних обмежень та протипоказань за станом здоров'я до праці, ніде не працював та суспільно-корисною працею не займався, постійного законного джерела прибутку не мав.
Зазначене свідчить також про те, що покарання з випробуванням не досягне своєї мети, визначеної ст. 50 КК України, - виправленню обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 5 років, з його реальним відбуванням, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України та у відповідності до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Також є слушними апеляційні доводи про необхідність виключення з оскаржуваного вироку посилання на самостійне виконання вироку Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, оскільки ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 30.10.2024 ОСОБА_8 звільнено від призначеного покарання за вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022, у зв'язку з усуненням законом караності діяння, за яке останній був засуджений.
З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням в цій частині нового вироку та виключення з вироку посилання на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022, тому апеляційна скарга прокурора зі змінами підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 405, 407, 409, 413, 414, 418, 420, 424 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора зі змінами - задовольнити.
Вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного ОСОБА_8 покарання.
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироку законної сили, тобто з 25 червня 2025 року.
На підставі ст.72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_8 строк перебування під вартою з 01 травня 2025 року по 24 червня 2025 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Виключити з вироку Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_8 посилання на самостійне виконання вироку Петрівського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2022, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
В іншій частині зазначений вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4