іменем України
23 червня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/4963/24
провадження № 22-ц/4809/809/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач- ОСОБА_2 ,
третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 лютого 2025 рокута на додаткове рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 березня 2025 року у складі судді Павелко І.Л.,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
В обґрунтування заявленого позову посилалася на те, що у 2015 році між позивачкою та відповідачем почалися стосунки, вони планували разом жити, як чоловік та дружина, створивши сім'ю. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька - ОСОБА_3 . У період з дати народження доньки ОСОБА_4 , з 14 травня 2017 року по 28 травня 2019 рік, відповідач не виявляв бажання записати себе як батько в актовому запису про народження дитини. Лише 28 травня 2019 року у повторному свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_1 , яке видано Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 28 травня 2019 року, батьком дитини був записаний відповідач - ОСОБА_2 . Посилалась на те, що через 3 місяці після народження доньки позивачка вимушена була піти від відповідача з дитиною, а саме до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Увесь цей час донька постійно проживала з матір'ю, відвідувала дитячий садочок. Зазначила, що на дату звернення із даним позовом, місце проживання доньки було визначено судом із відповідачем, який чинить їй перешкоди у спілкуванні із донькою ОСОБА_4 та не дозволяє зустрічатися з нею.
Посилаючись на зазначені обставини просила суд усунути перешкоди у спілкуванні та її вихованні з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановити такі способи у її вихованні:
особисті побачення з дитиною щосереди з 17 години до ранку четверга, без присутності батька ОСОБА_2 та без обмеження місця;
особисті побачення з дитиною щонеділі з 09.00 години ранку до 19.00 години, без присутності батька ОСОБА_2 та без обмеження місця;
особисте спілкування за допомогою мобільного телефону, а також з використанням інтернет-технологій у будь який день тижня з 9-00 год до 21 год з дотриманням режиму дня дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
особисте побачення ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у день народження дитини, святкові дні -Різдво, Новий рік з 15.00 до 17.00 години;
встановити один раз на рік можливість спільного відпочинку з дитиною не менше 14 календарних днів з погодженням дат відпочинку з батьком дитини, але без присутності батька;
у період канікул доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , половина з календарних днів канікул без присутності батька ОСОБА_2 ;
щоліта півтора місяця в період канікул доньки, без присутності батька ОСОБА_2 ;
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 лютого 2025 року позов задоволено частково. Встановлено ОСОБА_1 такі способи участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
щоденне спілкування з дитиною в телефонному режимі, а саме дзвінки, «смс» з використанням інтернет - технологій у будь який день тижня з дотриманням режиму дня дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
з 13.00 години до 18.00 години щовівторка та щочетверга, без присутності батька ОСОБА_2 та без обмеження місця;
з 10.00 години до 20.00 години суботи другого та четвертого тижня місяця, без присутності батька ОСОБА_2 та без обмеження місця;
особисте побачення ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у день народження дитини, святкові дні -Різдво, Новий рік з 15.00 до 17.00 години без присутності батька ОСОБА_2 ;
у період канікул доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , половина з календарних днів канікул без присутності батька ОСОБА_2 ;
щоліта півтора місяця в період канікул доньки на відпочинок та оздоровлення без присутності батька ОСОБА_2 .
Спільний відпочинок з дитиною визначено за попередньою домовленістю між батьками та з урахуванням стану здоров'я дитини. У разі неможливості спілкування з дитиною у визначений час, перенести зустріч з дитиною на наступні дні за домовленістю з матір'ю. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання судових витрат.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 березня 2025 року задоволено заяву адвоката Данилюк Надії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правничу допомогу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 лютого 2025 року змінити шляхом встановлення ОСОБА_1 таких способів у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 : з 13.00 години до 18.00 години щовівторка та щочетверга; з 10.00 години до 20.00 години суботи другого та четвертого тижня місяця. Додаткове рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 березня 2025 року скасувати. У задоволенні заяви адвоката Данилюк Надії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правничу допомогу просив відмовити.
Адвокат Данилюк Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , направила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила додаткове рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар О.Б., без задоволення. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.
У судовому засіданні адвокат Калінка-Бондар О.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.
ОСОБА_1 та її представник адвокат Данилюк Н.В., просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду - без змін.
Третя особа у судове засідання свого представника не направила. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності представника третьої особи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні, додаткове рішення суду - залишенню без змін, виходячи з такого.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_6 (т.1 а.с.10).
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року по справі №404/9387/21 визначено місце проживання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_2 . Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року по справі №404/9387/21 постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови (т.1 а.с.12-24).
Як убачається з акту обстеження умов проживання від 23 січня 2025 року, складеного працівниками управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, стосунки та традиції сім'ї ОСОБА_1 визначено як доброзичливі, вона бажає брати участь у вихованні доньки ОСОБА_5 . Для дитини створені належні умови, а саме облаштовано окрему кімнату з меблями та дитячими речами (а.с.111).
Згідно з висновком виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 12 листопада 2024 року №8173/19 у батька та матері дитини відсутні складні життєві обставини, батьки здатні забезпечити потреби дитини. За місцем проживання ОСОБА_1 для ОСОБА_5 створені належні умови для перебування дитини. Вирішено за доцільне визначити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5 та спілкуванні з нею, а саме з 13.00 до 18.00 щовівторка та щочетверга, з 10.00 суботи до 10.00 неділі першого та третього тижня місяця, з 09.00 до 20.00 суботи другого та четвертого тижня місяця. Спільний відпочинок з дитиною - за попередньою домовленістю між батьками (т.1 а.с.54-55).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування із неповнолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у спосіб, визначений висновком органу опіки та піклування Кропивницької міської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 26 листопада 2024 року №1208, чи обставин, які б свідчили про спілкування матері з донькою, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено, а тому, враховуючи інтереси дитини, її вік, стан дитини, дійшов висновку про задоволення позову.
Апеляційний суд у повному обсязі з такими висновками суду погодитись не може та вважає, що є підстави для зміни оскаржуваного судового рішення, виходячи з такого.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За приписами ст.7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України у разі, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати спілкуватися дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування немає негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Жодних обставин, належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування із малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування ОСОБА_1 з донькою, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, або обумовлювало її побачення з дитиною у присутності інших осіб, судом не встановлено, відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.
Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють ОСОБА_1 можливості регулярно спілкуватися з донькою, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні матері з дитиною, яка проживає з батьком, між ними склалися неприязні відносини, дійшов правильного висновку про доцільність задоволення позову та визначення способів її участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, визначаючи способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки, місцевий суд самостійно визначив варіант способів участі у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_5 , без урахування висновку виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 12 листопада 2024 року №8173/19.
З варіантами способів участі позивача у спілкуванні та вихованні дочки, визначеними висновком виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 12 листопада 2024 року №8173/19 та судом першої інстанції колегія суддів у повному обсязі погодитись не може та вважає, що комісією з питань прав дитини не конкретизовано періоди спільного відпочинку матері з дитиною, що може викликати суперечки між батьками.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції також недостатньо мотивовано та конкретизовано періоди спільного відпочинку матері з дитиною та оздоровлення дитини.
Відповідно до частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування аналізує відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на інші документи, які стосуються справи, й подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Враховуючи наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди у вихованні доньки, а також наявність перешкод, які відповідач чинив матері у спілкуванні з дитиною, колегія суддів дійшла висновку про доцільність також визначення спільного відпочинку матері ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом двох тижнів у період літніх канікул та одного тижня у період зимових канікул без присутності батька - ОСОБА_2 за попередньою домовленістю між батьками щодо конкретних дат.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне встановити порядок спілкування позивача з малолітньою ОСОБА_5 з 13:00 до 18:00 щовівторка та щочетверга, з 10:00 суботи до 10:00 неділі першого та третього тижня місяця, з 09:00 до 20:00 суботи другого та четвертого тижня місяця.
З урахуванням положень чинного законодавства, що регулює правовідносини батьків, між якими виник спір щодо участі у вихованні дитини, колегія суддів частково відступає від висновку органу опіки і піклування. Такий відступ узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (справи «М.С. проти України», «Ельшольц проти Німеччини» «Нойлінґер і Шурук проти Швейцарії», «Мамчур проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, прийшла до висновку, що рішення районного суду в частині визначених способів участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає зміні.
Згідно зі ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 137 ЦПК встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 369/7551/21 зазначено, що виходячи зі змісту ч. 8 ст. 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ЦПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі 910/16803/19).
Звернувшись до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу адвокат Данилюк Надія Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на їх підтвердження додала договір про надання правничої допомоги від 18 квітня 2024 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу та квитанцію від 06 грудня 2024 року на оплату послуг адвоката на суму 10000 грн. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що цей доказ не було подано до завершення судових дебатів та він не відповідає вимогам права.
На думку апеляційного суду правильним є висновок суду першої інстанції щодо належності і допустимості доказу, а саме поданої квитанція про оплату вартості послуг на професійну правничу допомогу, яка була здійснена 06 грудня 2024 року, тобто більше ніж за два місяці до ухвалення рішення по справі, оскільки вона підтверджує факт оплати послуг адвоката та подана у допустимий законом строк.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно розцінив наявні докази надання правничої допомоги і її вартості у співвідношенні до реального обсягу дій по її наданню, і незначної складності справи, дотримався принципу розумності та співмірності судових витрат і дійшов вірного висновку про стягнення їх з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 10000 грн.
Відтак, апеляційний суд вважає ухвалене судом додаткове рішення законним та обґрунтованим, а тому доводи апеляційної скарги щодо його скасування не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній додаткового рішення суду частині, а тому воно є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Данилюк Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просила стягнути понесені витрати за надану правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн.
Встановлено, що правничу допомогу ОСОБА_1 надавала адвокат Данилюк Н.В., повноваження якої підтверджено договором про надання правничої допомоги та представництво інтересів від 11 травня 2025 року (т.1 а.с.227).
Відповідно до розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу вартість правової допомоги, наданої ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_7 , склала 5000 грн, яка сплачена згідно квитанції №122365831 (т.1 а.с.228, 229)
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19.
Враховуючи зазначене вище, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, а також виходячи із принципу пропорційності розподілу, судова колегія дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн.
Крім того, враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,40 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382- 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 лютого 2025 рокузмінити в частині визначених способів участі у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкуванні з нею, а саме:
з 13:00 до 18:00 щовівторка та щочетверга, з 10:00 суботи до 10:00 неділі першого та третього тижня місяця, з 09:00 до 20:00 суботи другого та четвертого тижня місяця;
спільний відпочинок матері ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом двох тижнів у період літніх канікул та одного тижня у період зимових канікул без присутності батька - ОСОБА_2 за попередньою домовленістю між батьками щодо конкретних дат.
Додаткове рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 2000 (дві тисячі) грн за надану правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 40 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 червня 2025 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко