Справа № 646/8050/24
№ провадження 1-кп/646/481/2025
25 червня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221100001026 від 24.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування посилався на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, кожен окремо, не заперечували проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання та вважає доведеним висновок про існування ризиків, зазначених у клопотанні та наявність підстав для продовження запобіжного заходу, заслухавши обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного.
25.04.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України.
Під час досудового розслідування ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.04.2024 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів.
У подальшому строк дії запобіжного заходу продовжувався, у тому числі останній раз ухвалою Основ'янського районного суду міста Харкова від 07.05.2025 року строком до 05.07.2025 року включно.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватись від органу досудового розслідування, суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлює незворотність настання покарання, та може намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, колишніх співслужбовців, шляхом їх вмовлянь або погрозою змусити давати показання на свою користь, так як більшість із свідків є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України та разом проходили військову службу в одній і тій же військовій частині разом з обвинуваченим. До того ж, показання свідків надані на досудовому слідстві не мають для суду наперед встановленої сили. Натомість суд досліджує всі докази безпосередньо в судовому засіданні.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується підтверджується тим, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину.
Окрім цього, у зв'язку із введенням воєнного стану на території України, а також активних бойових дій в м. Харкові та Харківській області, може спонукати ОСОБА_4 до втечі до іншого міста, населеного пункту, або навіть до іншої країни, щоб переховуватися від суду.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
При продовженні запобіжного заходу судом враховано також вік обвинуваченого, сімейний стан, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя.
Також слід зазначити, що продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення останнім незаконного впливу на потерпілого та запобігання вчинення інших кримінальних правопорушень.
Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 .
Суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для продовження запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суд вважає, що наведені прокурором у судовому засіданні підстави продовження строку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування на даний час не змінилися.
Судовий розгляд з об'єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вищеперелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу не встановлено.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Враховуючи викладене, є обґрунтовані підстави вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_4 , не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов'язана з тим, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину - злочину проти життя та здоров'я особи, крім того, вищевказане правопорушення поєднане із насильством, м'якість застосування якого створить в очах суспільства та інших військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Враховуючи вищевикладене, зокрема особу правопорушника, який є військовослужбовцем і вчинив злочин у період воєнного стану, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, виникла необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 23.08.2025 року (включно).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 23.08.2025 року (включно).
Строк дії ухвали до 23.08.2025 року (включно).
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя - ОСОБА_1