24 червня 2025 року справа № 320/41141/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» (далі - позивач та/або ТОВ «БІП-ПМ», товариство) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Головного управління ДПС у м. Києві від 23.10.2023 № 0024291-1303-2615 та стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що жодних актів перевірки на підставі яких контролюючим органом приймалися рішення про донарахування товариству податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) ГУ ДПС у м. Києві ТОВ «БІП-ПМ» в будь-які спосіб, передбачений положеннями статті 42 Податкового кодексу України не надсилались. Відтак, на переконання представника позивача, відсутні обставини узгодженості податкових зобов'язань і, як наслідок, правові підстави для винесення відповідачем податкової вимоги про сплату боргу та в подальшому спірного рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
09.01.2024 у Київському окружному адміністративному суді зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником ГУ ДПС у м. Києві. У відзиві на позовну заяву представник відповідача повідомляє, що станом на 08.01.2024 відповідно до даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу податкова вимога від 23.10.2023 № 0024291-1303-2615 є відкликаною 29.11.2023, з урахуванням положень пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, тому оскаржуване позивачем рішення є таким, що втратило юридичну силу. З урахуванням наведеного представник ГУ ДПС у м. Києві просить суд закрити провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про закриття провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу відмовлено.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» зареєстровано як юридична особа за адресою: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 90, кв. 207, код ЄДРПОУ 31059394.
Згідно з податковою вимогою від 05.09.2023 № 0021429-1303-2615 ГУ ДПС у м. Києві повідомляє товариство, що станом на 04.09.2023 у нього обліковується податковий борг на загальну суму 270 101,60 грн та вимагає сплатити такий борг.
Разом з цим з матеріалів справи слідує, що 05.09.2023 ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення № 0021429-1303-2615 про опис майна у податкову заставу, відповідно до якого керуючись статтею 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» у заставу (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Позивач не погоджуючись зі спірним рішення звернувся зі скаргою від 25.09.2023 вих. № 88 до Державної податкової служби України (далі - ДПС України). В матеріалах справи наявний лист ДПС України від 13.10.2023 № 30709/6/99-00-05-03-03-06, яким повідомляється про прийняття рішення про продовження розгляду скарги. Рішення ДПС України, за результатами розгляду скарги по суті, матеріали адміністративної справи не містять.
Натомість в матеріалах справи наявні податкова вимога ГУ ДПС у м. Києві № 0021429-1303-2615 та рішення про опис майна у податкову заставу № 0021429-1303-2615, датовані 23.10.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Між тим положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України регламентовано, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За правилами передбаченими пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пунктів 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 ст. 87 ПК України).
Між тим положеннями статті 88 ПК України врегульовано зміст податкової заставки.
Так, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.
Як визначено пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
При цьому згідно з абзацом 1 пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Згідно з пунктом 89.4 статті 89 ПК України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Відповідно до пункту 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Згідно приписів пункту 91.3 статті 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб, здійснює підготовку документів для звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.
У разі відмови платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право залучати до опису майна платника податків не менш як двох понятих.
Відповідно до пункту 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.
У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону (п. 92.3 ст. 92 ПК України).
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.
Як вже було вказано судом вище, в матеріалах справи наявні дві податкові вимоги ГУ ДПС у м. Києві, а саме:
1) від 05.09.2023 №0021429-1303-2615, якою повідомляється про наявність у позивача станом на 04.09.2023 податкового боргу в сумі 270 101,60 грн;
2) від 23.10.2023 №0021429-1303-2615, якою повідомляється про наявність у позивача станом на 03.10.2023 податкового боргу в сумі 270 101,60 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» стверджує, що жодних податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань контролюючим органом не отримував, та стверджує про відсутність податкового боргу.
Суд при наданні оцінки таким твердження товариства, в контексті заявлених ним вимог, звертає увагу позивача на те, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження оскарження та/або скасування в судовому порядку зазначених вище податкових вимог.
Суд наголошує, що рішення про опис майна в податкову заставу спрямоване на забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених ПК України. Тобто лише у разі наявності у платника податків податкового боргу, майно такого платника передається у заставу.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд наголошує, що в межах розгляду даної адміністративної справи товариством не оскаржується податкова вимога від 23.10.2023 №0021429-1303-2615.
Відтак, на переконання суду, позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права, адже лише за наслідком встановлення обставин наявності / відсутності податкового боргу, тобто перевірки обставини наявності узгодженого та не сплаченого платником податків грошового зобов'язання у строки, встановлені ПК України, і як наслідок, обставин правомірності формування контролюючим органом податкової вимоги, можливо сформувати висновки про правомірність / неправомірність рішення про опис майна у податкову заставу.
Додатково, суд зазначає, що за інформацією, повідомленою ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву, податкова вимога від 23.10.2023 №0021429-1303-2615, з урахуванням положень пункту 60.1 статті 60 ПК України є відкликаною.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями частини першої статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 242-246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.